умовні знаки_10000

УМОВНІ ЗНАКИ ДЛЯ ТОПОГРАФІЧНОЇ КАРТИ

МАСШТАБУ 1:10 000

(Затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 09 липня 2001 р., № 254)

УМОВНІ ЗНАКИ

ДЛЯ ТОПОГРАФІЧНОЇ КАРТИ МАСШТАБУ 1:10 000

(Затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 09 липня 2001 р., № 254),

ВСТУП

1.В таблицях вміщені умовні знаки, обов'язкові для застосування при створенні та оновленні державних топографічних карт масштабу 1:10 000. Умовні знаки для зображення деяких об'єктів або їхніх характеристик, що наносяться на карти за додатковими вимогами виділені в таблицях зірочкою (*). Умовні знаки застосовуються також при створенні топографічних планів міст.

2.В доповнення до таблиць умовних знаків даються «Пояснення до застосування умовних знаків» (далі Пояснення), в яких після порядкового номера кожної статті, а в деяких випадках в її середині або в кінці в круглих дужках подані номери умовних знаків, до яких відносяться ці пояснення.

В текстовій частині таблиць умовних знаків і зразків шрифтів в квадратних дужках вказані номери статей Пояснень, в яких викладені особливості застосування того чи іншого знака або шрифту.

3.В необхідних випадках умовні знаки окремих об'єктів подані у двох варіантах:

—для зображення об'єктів, що не виражаються в масштабі карти (позамасштабні умовні знаки) — (в таблицях позначені літерою «а»).

—для зображення об'єктів, що виражаються в масштабі карти, — (в таблицях позначені літерою «б»), Умовні знаки для позамасштабного зображення об'єктів застосовуються тоді, коли останні не можуть бути за своїми розмірами показані в масштабі карти.

4. Умовні знаки для позамасштабного зображення об'єктів належить розташовувати на карті, як правило, перпендикулярно до південної сторони рамки карти. Виняток складають позначення будівель, теплиць, павільйонів та інших легких споруд, загонів для худоби, кладовищ, причалів, невеликих ділянок лісу, які орієнтуються на карті відповідно до розташування цих об'єктів на місцевості.

Крім того, щоб забезпечити чітке зображення на картах важливих об'єктів (геодезичних пунктів, орієнтирів, берегових ліній, об'єктів гідрографії), допускається нанесення суміжних з ними умовних знаків з невеликим нахилом або зміщенням.

5. Положенню об'єкта на місцевості повинні відповідати на карті такі точки позамаштабного умовного знака: а) для знаків правильної геометричної форми (коло, прямокутник, квадрат, трикутник, зірка тощо) — центр

знака; б) для знаків у вигляді перспективного зображення об’єкта (умовні; знаки труб промислових підприємств,

монументів тощо) — середина основи знака; в) для знаків з прямим кутом в основі (вітряки, дороговкази тощо) — вершина кута;

г) для знаків у вигляді поєднання кількох фігур (знаки нафтових і газових вишок, каплиць тощо) — центр нижньої фігури.

6.Зображення знаків у таблицях супроводжується цифрами, які вказують на величину знаків у міліметрах. Як правило, ці цифри розташовані зліва від умовного знака, причому, якщо стоять дві цифри, то перша показує його висоту, а друга — ширину. Якщо біля рисунка дана тільки одна цифра, то це означає, що висота і ширина знака однакові.

7.Мінімальна відстань між умовними знаками, що зображуються з просвітом між ними, повинна бути не менше 0,2 мм. Якщо центри знаків розташовуються на рамці оригіналу карти, то вони зображуються на цьому і суміжному аркушах; якщо центр знака знаходиться поблизу рамки оригіналу карти, то умовний знак наноситься повністю, а лінія рамки — з розривом.

8.Розміри умовних знаків подані для аркушів карти з середнім навантаженням. Вказані розміри можна зменшувати при значному навантаженні карти, або збільшувати при малому навантаженні з метою виділення найбільш важливих об'єктів. Відстані між знаками, що наносяться за розграфленням при зображенні рослинності, ґрунтів та різних угідь, можуть бути зменшені на одну третину при заповненні малих контурів і збільшені в

півтора, два і три рази при заповненні великих контурів площею понад 25 см2.

9.Умовні знаки в деяких таблицях розташовані у двох графах: у лівій графі подано зображення умовного знака

втих кольорах, в яких він показується на оригіналах зйомки, у правій — зображення знака на кольоровому відбитку. Якщо на кольоровому відбитку умовний знак зображується таким же кольором, яким він нанесений на оригіналі зйомки, то в таблицях подано тільки одне зображення умовного знака. Виняток зроблено для елементів, які при виданні карти друкуються синім кольором (гідрографія, болота, солончаки тощо). Ці елементи в таблицях надруковані тим кольором, який застосовується при виданні карт, тоді як на оригіналах зйомки їх прийнято зображувати зеленим кольором.

10.Кольори фарб, що застосовуються на оригіналах зйомки та складання, наведені в таблиці до пояснення 218.

11.Умовні знаки на оригіналах карт наносять чіткими лініями, як правило, товщиною 0,15 мм, якщо інша товщина лінії знака не передбачена у таблиці або не обумовлена в Поясненнях.

Примітка. Порядок застосування на картах умовних знаків аеродромів, промислових підприємств, деяких родовищ корисних копалин та інших об'єктів, їх підписів та характеристик регламентується окремими (додатковими) вказівками.

ПОЯСНЕННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ УМОВНИХ ЗНАКІВ

КОРДОНИ, МЕЖІ ТА ОГОРОЖІ

1. (1). Державний кордон України зображується на топографічних картах з особливою ретельністю і точною відповідністю до офіційних документів — матеріалів делімітації та демаркації державного кордону (картографічні матеріали, протоколи-описи тощо), чергової довідкової карти. Прикордонні знаки (стовпи) наносяться на карту всі без винятку з перевіркою їхнього місцеположення за координатами. Позначення прикордонних знаків супроводжується підписами їхніх номерів.

Лінія умовного знака державного кордону повинна точно відповідати дійсному положенню кордону на місцевості. Найбільш ретельно відображаються всі згини та повороти кордону, особливо на ділянках, де може виникнути сумнів щодо державної належності того чи іншого об'єкта місцевості. Якщо державний кордон проходить по річках, озерах, протоках, водосховищах чи інших водоймищах, де є острови, знак державного кордону необхідно наносити навпроти зображення острова з боку території суміжної держави.

Правильність зображення державного кордону на топографічних картах затверджується у встановленому порядку з відповідним записом у формулярі карти.

2.(2—5). Адміністративні межі наносять на карти за офіційними картографічними чи іншими матеріалами обласних, районних, міських державних адміністрацій, селищних та сільських Рад або за матеріалами землеустрою

звідповідними пояснювальними записами у формулярі карти.

3.(1—5, 13—16, 297). Зображення на топографічних картах державного кордону та адміністративних меж здійснюється за такими правилами:

• кордони та межі, що проходять по суші і не співпадають з лінійними об'єктами, зображують умовними знаками без розривів з максимальною відповідністю до дійсного положення ліній кордону чи межі на місцевості.

• кордони та межі, що співпадають з лінійними об'єктами місцевості — річками, каналами, дорогами тощо або проходять уздовж них, зображують чотирма-п'ятьма ланками умовного знака через 4—5 см. фонове забарвлення у цих випадках дається симетрично осі умовного знака лінійного об'єкта без розривів. Якщо лінія кордону чи межі проходить:

а) з однієї сторони лінійного об'єкта — відповідно наносять ланки умовного знака; б) по вузькому лінійному об'єкту, коли неможливо нанести лінію умовного знака по його середині (огорожі,

просіки, канали та річки, що зображуються в одну лінію тощо) — ланки умовного знака наносять по черзі по обидві сторони від об'єкта;

в) по середині лінійного об'єкта, ширина якого на карті більше 1 мм, що дозволяє нанести умовний знак кордону чи межі— ланки умовного знака наносять посередині об'єкта;

г) по контуру, що зображується точковим пунктиром, — на цьому відрізку зображується тільки умовний знак лінії кордону чи межі.

•різкі повороти кордону необхідно фіксувати згинами штрихів або точками умовного знака, а не інтервалами між ними. До рамки карти умовний знак кордону чи межі повинен примикати штрихом.

•якщо лінія державного кордону проходить уздовж вузьких річок, проток а також у населених пунктах, то товщина лінії умовного знака може бути зменшена до 0,2 — 0,3 мм, але повинна проводитись чітко, щоб не виникало сумнівів щодо державної належності того чи іншого об'єкта.

•штрихове зображення державного кордону, як правило, супроводжується фоновим забарвленням, яке наноситься так, як показано в таблиці 1 (1, 13—16).

•підписи номерів прикордонних знаків дають шрифтом Д-432 (5; 7; 1,8 мм).

•при створенні карт за допомогою комп'ютерних технологій допускається зображувати умовний знак кордону,

прикордонні знаки та їхні номери пурпуровим кольором (М— 100).

4.(16). Кордони та межі, які проходять по акваторії великих водоймищ (моря, озера, водосховища, затоки тощо) зображують умовним знаком без розривів. Фон у цих випадках не дається.

5.(6, 23). Умовний знак меж землекористування (землевласників) наносять на карти масштабу 1:10 000 за додатковими вимогами.

6.(7). Умовний знак меж державних заповідників та національних парків зображується, як правило, без розривів. Знак може розриватися лише у тих місцях, де межа проходить по чіткому контуру (берег моря, озера, річки тощо).

7.(8). Умовний знак стародавніх історичних стін застосовується для зображення цих об'єктів в населених

пунктах та за їхніми межами. При відсутності місця на карті можна застосовувати умовний знак кам'яних огорож. 8. (9—12). Умовні знаки огорож наносяться, як правило, при їхній довжині в масштабі карти 0,5 см і більше. Виступаючі деталі умовного знака огорожі, необхідно орієнтувати всередину території, яка обгороджена, або в

менш завантажену сторону.

ГЕОДЕЗИЧНІ ПУНКТИ

9. (17,18). Умовними знаками пунктів державної геодезичної мережі показують геодезичні пункти 1, 2, 3 і 4 класів, які визначені відповідно до вимог "Основных положений о государственной геодезической сети СССР", 1954—1961 pp., а також пункти геодезичної мережі 1 і 2 класів та геодезичної мережі згущення 3 класу, які визначені відповідно до вимог "Основних положень створення державної геодезичної мережі України", 1998 p., координати яких обчислені в установленій системі геодезичних координат.

В умовних знаках пунктів державної геодезичної мережі на будівлях центр трикутника повинен відповідати точці, координати якої визначені.

10. (19, 20). Пункти державної геодезичної мережі II, III, IV класів, які визначені відповідно до вимог, "Основных положений о построении государственной опорной геодезической сети СССР" 1939 р., а також пункти геодезичних мереж згущення (тріангуляції, полігонометрії і трилатерації), які закріплені на місцевості центрами, зображуються на карті тим же умовним знаком, що й закріплені точки знімальної мережі. Об'єкти місцевості, що визначені як геодезичні пункти, а саме — труби (димарі) промислових підприємств, вежі, капітальні споруди баштового типу, храми і монументи, які не виражаються в масштабі карти, зображують своїми умовними знаками, відповідні точки яких повинні наноситися за координатами. ,

Знесені центри пунктів тріангуляції, а також тимчасові репери, закріплені на місцевості центрами, координати яких визначені при побудові знімальної мережі, зображуються умовними знаками точок цієї мережі.

11.(17—20, 22). Умовні знаки пунктів геодезичної мережі супроводжуються позначкою верхнього центра пункту, а умовні знаки нівелірних марок і реперів — позначкою центра марки або головки репера. Позначки, які підписуються на картах, повинні бути погоджені з каталогом координат і висот геодезичних пунктів. Якщо різниця позначок між поверхнею землі і центром, або головкою знака дорівнює 0,2 м і більше, то на картах з перерізом рельєфу 1, 2, або 2,5 м підписи дають дробом (з округленням до 0,1 м): в чисельнику — позначка верхнього центра (головки репера чи центра марки), а в знаменнику — позначка поверхні землі.

І2. (17—22). На картах малозаселених і залісених районів Полісся і Карпат, де немає достатньої кількості орієнтирів, біля позначки геодезичного пункту бажано давати їхню назву або номер. Підпис оформлюють дробом:

вчисельнику — назва або номер, в знаменнику під рискою — позначка.

13.(22). Знаки скельних реперів, якщо вони віднесені до дайок або окремих каменів, слід врисовувати у відповідне зображення.

НАСЕЛЕНІ ПУНКТИ ТА ОКРЕМІ БУДІВЛІ

14.(24—26, 34, 35, 47—55), Постійні будівлі в кварталах населених пунктів і поза ними зображують на карті переважно всі. При щільному розміщенні будівель, коли відстань між їхніми зображеннями на карті менше 0,3 мм, допускається деякі не житлові будівлі не наносити, при цьому крайні будівлі, що визначають межі забудованої території або її окремих частин, показують обов'язково.

Будівлі, які на місцевості впритул прилягають одна до одної, на карті зображують загальним контуром. Будівлі округлої форми, які не виражаються в масштабі карти, зображують залитими кружками діаметром 1мм. Будівлі, що споруджуються, зображують на карті як вже побудовані.

15.(24— 27, 29—35, 47—55), При зображенні будівель, які виражаються в масштабі карти і розташовані у кварталах та за межами населених пунктів, необхідно передавати їхні розміри, форму і орієнтування. Решта

будівель повинна бути зображена позамасштабними умовними знаками із збереженням їхнього орієнтування. Зображення окремих будівель за межами населених пунктів супроводжують пояснювальними підписами (каз.,

сарай тощо). У випадках, коли ці будівлі є орієнтирами, необхідно виділити їхні умовні знаки серед навколишньої ситуації.

16.(25, 26, 47—49, 51—53). Умовні знаки визначних будівель застосовують для зображення житлових і не житлових споруд, що виділяються своїми розмірами (насамперед висотою) або значенням у кварталах населених пунктів і є орієнтирами.

При викреслюванні даного знака зовнішнє окантування слід проводити по контуру будинку, тобто включати в фактичні розміри останнього. Якщо визначні будівлі розміщені на лінії вулиці, окантування в цьому місці не дається, а забарвлення знака доводиться до лінії вулиці.

17.(26, 47, 48, 50, 53). Якщо розміри будинків (у плані) невеликі, то числова характеристика кількості поверхів може виходити за межу знака або розміщуватися поруч із ним. Допускається зменшення розмірів підпису цієї характеристики до 1,1 мм.

18.(29—33). В умовних знаках культових споруд (церков, костьолів тощо), які виражаються в масштабі карти, кружок з вписаним в нього хрестом, викреслюється на місці, що відповідає розміщенню дзвіниці або найвищого купола. Якщо два куполи церкви мають однакову висоту, то їхнє положення повинне зображатися двома відповідними умовними знаками,

19.(37). Зруйновані та напівзруйновані (з залишками стін, що збереглися) споруди показують на карті тільки в тих випадках, коли вони характеризують даний населений пункт, мають історичне значення або є орієнтирами (переважно за межами населених пунктів).

20.(38, 39, 47, 142). В'їзди у двори (подвір'я) під арками будинків і відкриті слід показувати при їхній ширині 4

мі більше, перш за все, коли вони ведуть у двори великих заводів, фабрик, товарних станцій, гаражів тощо.

Проїзди під арками з однієї вулиці на іншу або на площу показуються всі.

Історичні (тріумфальні та ін.) арки або ворота, розміщені на дорогах або вулицях, зображують знаком споруди з аркою (ум. знак № 38). На відміну від них, постійні арки легкого типу на автомобільних дорогах зображують умовним знаком № 142 (3). Риски умовного знака в'їзду в двір (подвір'я) викреслюють під кутом 45° до лінії позначення вулиці або під меншим кутом, якщо це необхідно у зв'язку з великою навантаженістю ділянки карти.

21.(42). Ділянки вулиць, на яких протягом усього року рух транспорту неможливий внаслідок їхньої крутизни (стрімкості), ступінчастості, наявності на них значних перешкод тощо, слід зображувати умовним знаком непроїжджих вулиць. Крайні поперечні штрихи умовного знака повинні передавати межі ділянки, по якій неможливий проїзд. Решту штрихів розміщують рівномірно через 0,8— 1,5 мм між ними.

22.(43—46, 322). Павільйони, альтанки і навіси в населених пунктах наносять вибірково, віддаючи перевагу більшим за розміром.

Обладнані погреби (льохи) зображують переважно тільки за межами населених пунктів.

В умовних знаках павільйонів і альтанок, що прилягають впритул до будинків, огорож, доріг і вулиць, риски

("вуса") викреслюються тільки на вільних зовнішніх рогах.

Умовним знаком оранжерей, теплиць, парників на карті зображуються тільки постійні споруди такого типу, призначення яких передається пояснювальним підписом.

23. (47—55). Тип населеного пункту, його політико-адміністративне значення і заселеність відображають на карті відповідним підписом його назви та розміром шрифту. Крім того, під назвами населених пунктів скорочено вказується наявність районної, селищної або сільської ради, а також кількість жителів в тисячах. Навчальні заклади, лікарні, адміністративні, культурні, торгові, дитячі заклади тощо на картах супроводжують пояснювальними підписами (шк.., лік. тощо). При відсутності місця для таких підписів підписують основні із них.

24 (47—55). В населених пунктах зображують всі вулиці, провулки, проїзди тощо. Їхні зображення повинні бути за шириною не менше: в містах і селищах — 0,6 мм, в інших населених пунктах — 0,5 мм. Для магістральних і головних вулиць відповідно в містах і селищах — не менше 2,0 мм, в інших населених пунктах — не менше 1,0 мм. В містах, селищах та селах назви вулиць підписують, якщо їхня ширина на карті більше 1,4 мм, а довжина — 2 см і більше. У селах можуть підписуватися назви не всіх вулиць таких розмірів, а, в першу чергу, магістральних і головних.

При зображенні населених пунктів з безсистемним розташуванням будівель і селищ розосередженого типу вулиці штучно виділяти не потрібно, а головні проїзди зображують умовними знаками доріг відповідного класу.

25.(53). В селищах і селах з квартальною і лінійною забудовою автомобільні дороги зображують відповідними умовними знаками тільки у тому випадку, коли зображення вулиць, по яких проходять ці дороги, у два-три рази ширші на карті ніж зображення цих доріг. У всіх інших випадках дороги в населених пунктах зображують вулицями.

Розташовані на вулицях і проїздах мости через незначні перешкоди, а також лінії електропередач, зв'язку і технічних засобів управління, а також трубопроводи на карті не показують.

26.(47,48, 51—54). У кварталах населених пунктів виділяють контури фруктових садів, виноградників, ягідників площею 1,5х2 мм і більше, при умові, якщо ця рослинність утворює на місцевості чіткі ряди. Безсистемне розташовані плодові дерева слід відносити до озеленення і зображувати одним-двома кружками умовного знака № 291.

27.(47—55). Річки, струмки, ставки, озера, яри і обриви, що знаходяться в межах населених пунктів, показуються всі, навіть за рахунок зміщення або вилучення умовних знаків деяких будівель, проте без порушень загальних контурів кварталів.

28.(54, 55, 117, 119, 125). Умовні знаки будівель, розташованих біля путівців, польових і лісових доріг, стежок зображуються на відстані не менше 0,2 мм від умовного знака дороги. Ці ж умовні знаки повинні щільно

примикати до умовних знаків залізниць та автомобільних доріг, якщо відповідні споруди на місцевості розташовані впритул до дороги.

29.(47—53). Постійні будівлі в середині кварталів міст і селищ показують без поділу їх на житлові і не житлові, вогнетривкі і невогнетривкі.

Якщо на околиці міста зустрічається ряд будівель, не обмежених з тильної сторони вулицею, огорожею, канавою тощо, то в цьому випадку квартали слід виділяти смугою, ширина якої на карті повинна бути не менше 3 мм.

Зображення забудованих кварталів міст і селищ супроводжується фоновим забарвленням незалежно від щільності забудови, крім ділянок лісів, парків, садів, залізничних станцій, портів, аеродромів, ринків тощо.

30.(34, 35, 47—53). Межі кварталів в містах та інших населених пунктах, як правило, зображують тонкими лініями позначень вулиць, які проводяться переважно по фасадах будинків.

У випадках, коли перед будинками розміщені палісадники, лінії вулиць проводять по їхньому передньому краю.

Умовні знаки кам'яних, залізобетонних, цегляних і металевих огорож застосовують у тих випадках, коли вони обмежують квартали або їхні значні частини. Наприклад, зайняті промисловими підприємствами, лікарнями, кладовищами та іншими об'єктами. Огорожі в середині кварталів показують на карті тоді, коли вони довші 2 см.

ПРОМИСЛОВІ, СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ТА СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ ОБ'ЄКТИ

31.(56). Зображення труб (димарів) промислових підприємств, як правило, розташовують перпендикулярно до південної сторони рамки карти. Умовні знаки труб (димарів) висотою 50 м і більше супроводжують підписами їхньої висоти в метрах. При великій кількості труб на карті зображують найвищі і найважливіші, як орієнтири, а також крайні в групі. Інші труби та димарі наносять вибірково.

32.(57). Зображення на картах промислових підприємств повинне зберігати зовнішні контури території, зайнятої ними, а також розміщення окремих будівель на цій території.

33.(58-61). Умовні знаки устя шахтних стовбурів розміщують на карті в місцях, які відповідають положенню копрів над шахтами. Якщо входи у шахти (штольні) знаходяться в середині споруд, то умовний знак устя шахтного стовбура (штольні) не застосовується, а зображується сама споруда, яка супроводжується пояснювальним підписом шах. або шт. Біля зображення устя шахтних стовбурів, над якими на місцевості встановлені копри висотою 50 м і більше, на карті підписується висота копра в метрах. Умовні знаки шахт, штолень і шурфів переважно наносять перпендикулярно до південної сторони рамки карти.

34.(61— 63). Окремі шурфи, які мають значення орієнтирів, зображують умовним знаком № 61. Знак № 63 (1) застосовують для зображення геологічних шурфів, розташованих у створі на одній прямій на віддалі до 100 м один від одного. Точки умовного знака повинні передавати частоту розміщення шурфів на місцевості.

35.(64). Відвали (терикони), що виражаються в масштабі карти і мають ярусне розташування, на карті зображують з нанесенням усіх ярусів, при цьому точковим пунктиром окреслюється тільки підошва першого

ярусу. Біля зображення відвалів (териконів) вказують Їхню відносну висоту в метрах і дають пояснювальні підписи відв., тер. або терикон; у відвалів, утворених за допомогою гідромеханізації — гідровідв., складених із золи — відвал золи. Горизонталі по зображенню відвалів (териконів) проводять лише за додатковими вимогами замовника (з метою забезпечення рекультивації земель тощо).

36. (65, 67). Місця відкритих розробок корисних копалин (вугілля, руди, солі тощо) наносять на карту по контуру фактичного освоєння площі (на час зйомки або дешифрування аерофотознімків). При зображенні діючих розробок підписують матеріал видобутку, а в кар'єрах, крім цього, глибину, якщо вона становить їм і більше. При зображенні недіючих кар'єрів замість підпису матеріалу видобутку або поряд з ним дають скорочення недіюч. Наприклад: кар'єр (недіюч.), кам. (недіюч,). Горизонталі в контурах відкритих розробок, як правило, не проводять. Капітальні будівлі і споруди на розробках зображують відповідними умовними знаками; тимчасові споруди, рештки рослинності, ґрунти, болота не показують.

37.(66). Умовним знаком поритих місць на карті зображують розкидані ділянки різних розробок корисних копалин, які не мають промислового значення, а також старі, покинуті розробки (копальні). В контурах поритих місць штриховими лініями позначають горизонталі, які характеризують тільки загальний ухил місцевості, але вони повинні бути узгоджені з позначками висот.

38.(68). При зображенні великих за площею розробок торфу пояснювальними підписами слід вказувати спосіб видобутку. Наприклад: фрез. торф, гідроторф.

39.(69, 70). Номери експлуатаційних свердловин та бурових, а також нафтових і газових вишок наносять на карти тільки за додатковими вимогами. Біля бурових свердловин умовний знак вишок не дається, тому що вони є тимчасовими і після закінчення бурових робіт демонтуються.

40.(71, 72). Знак виходу на поверхню нафти, що не виражається в масштабі карти, Орієнтують униз за схилом. Ділянки з виходами нафти, а також нафтові басейни і ями, які виражаються в масштабі карти, зображують штриховкою — товстими лініями, які проводять перпендикулярно до південної сторони рамки аркуша карти, незалежно від орієнтування відповідних контурів.

Басейни йодо-бромних вод зображують на карті умовним знаком № 72, але з пояснювальним підписом йод-

бром..

41.(73, 74). Контури позначень баків і цистерн для пального, а також газгольдери і огорожі цих об'єктів на карті повинні відповідати їхньому положенню на місцевості.

42.(75). Умовний знак колонок дизельного пального, при наявності на карті місця, супроводжується підписом диз. Заправні станції, що виражаються в масштабі карти, слід зображувати умовними знаками будівель з пояснювальним підписом: для автомобільних заправних станцій — АЗС, для решти — запр.

43.(77, 78). Електростанції, гідроелектростанції і електричні підстанції зображують умовними знаками споруд, що знаходяться на місцевості, — будівлі з огорожами, греблі тощо і супроводжують пояснювальними підписами. Обладнання відкритої частини електричної підстанції на карті не показують.

В позначенні електричної підстанції, що не виражається в масштабі карти, стрілка умовного знака при прямокутній його формі викреслюється вздовж довшої Сторони.

44.(79). Трансформатори на стовпах показують на карті тільки за додатковими вимогами.

45.(80, 81). Зображення радіо- і телевізійних башт, а також радіорелейних вишок супроводжується на картах підписами їхніх висот в метрах, якщо названі об'єкти мають висоту 50 м і більше. Біля зображення радіорелейних вишок і башт при наявності місця на карті розміщують пояснювальний підпис радіорел.

46.(82). Умовний знак телеграфних і радіотелеграфних установ, відділень, телефонних станцій застосовують тільки в селах малообжитих районів з розміщенням умовного знака на місці відповідної будівлі.

47.(87). Умовний знак пасік, які не виражаються в масштабі карти, розміщують, так, щоб його сторони були паралельні сторонам рамки карти. Пасіки, що виражаються в масштабі карти, зображують знаками наявних огорож, будівель та інших об'єктів з пояснювальним підписом пас.

48.(88). Загони; для худоби зображують на картах тільки постійні і у тих районах, де мало орієнтирів.

49.(89). При зображенні метеорологічних станцій умовний знак розміщують на місці, що відповідає середині майданчика з будками для приладів, а при значних розмірах цього майданчика, які дозволяють зобразити на карті його огорожу, в місці, де встановлено флюгер.

Зображення метеорологічних станцій, розташованих на дахах будинків, суміщають з умовними знаками будівель і відносять до місця розташування приладів.

50.(90— 96). Окремо розташовані пам'ятники, монументи, скульптурні фігури, братські могили і кладовища на карті зображують усі, а з окремих могил, турів і кам'яних стовпів тільки ті, які мають значення орієнтирів або

висоту 1 м і більше. Умовні знаки пам'ятників, монументів і скульптурних фігур, розташованих за межами населених пунктів, супроводжують пояснювальними підписами, .а в населених пунктах підписи дають, якщо є місце.

51. (95, 96, 133). Умовні знаки кладовищ, які не виражаються в масштабі карти, показують відповідно до їхнього орієнтування на місцевості. На зображенні позамасштабних кладовищ з деревами значки породи дерев наносять перпендикулярно до південної сторони рамки карти.

Деревну рослинність на кладовищах, які виражаються в масштабі карти, зображують згідно з її дійсним розташуванням — знаками лісу, рідколісся, порослі лісу або окремих дерев. На оригіналі зйомки біля зображення кладовищ з лісом або порослю рекомендується розміщувати синім кольором пояснювальні підписи ліс і поросль.

Хрести в умовних знаках кладовищ викреслюють за розграфленням (в шаховій послідовності) тільки в тому випадку, коли на зображенні кладовища розміщується 5—6 і більше хрестів. При меншій площі хрести наносять більш-менш рівномірно.

З урахуванням місцевих особливостей, контури кладовищ на картах можуть заповнюватися не тільки

умовними знаками хрестів, які властиві християнським похованням, але й відповідними позначеннями, що прийняті в інших релігіях, або пояснювальними підписами (будд. клад.).

Основні доріжки на кладовищах зображують умовним знаком № 133 (3), якщо площа кладовища в масштабі карти становить понад 4 см2.

52. (95—97). При зображенні кладовищ і скотомогильників, які виражаються в масштабі карти, показують огорожі і канави, що є на місцевості. Якщо спеціальної огорожі немає, то контур кладовища або скотомогильника зображується суцільною чорною лінією.

Умовний знак скотомогильника, який не виражається в масштабі карти, викреслюють так, щоб його основа була паралельна до південної сторони рамки карти.

53.(98—100). На картах показують всі наземні трубопроводи, що прокладені за межами населених пунктів. Із підземних наносять тільки ті, які можна прослідкувати за оглядовими люками, стовпами-пікетами, аерофотозображенням та іншими зовнішніми ознаками або нанести за проектними матеріалами.

Трубопроводи, для зображення яких не передбачено особливого умовного знака, показують умовним знаком нафтопроводу з відповідним пояснювальним підписом.

В позначеннях трубопроводів (крім газопроводів) не рідше ніж через 5—10 см, а також в місцях перетину їхніх умовних знаків і біля рамок карти вписують скорочені підписи, які характеризують матеріал транспортування.

Умовні знаки наземних трубопроводів можуть служити лініями контурів рослинності, ґрунтів та ін.

54.(101). Якщо в комунікаційному коридорі закладено декілька трубопроводів і нанести їх усі на карту неможливо, то на своїх місцях наносять тільки крайні, а решту — вибірково. Загальну кількість і тип трубопроводів передають скороченими пояснювальними підписами. Наприклад: 3Н, 2Г.

55.(102, 108). Позначення будівель компресорних станцій газопроводів, станцій перекачки нафти, контрольних і підсилювальних пунктів, бункерів і оглядових будок повинні розташовуватися на карті відповідно до їх дійсного розташування на місцевості.

56.(103). Цим умовним знаком, на відміну від естакад-мостів (ум. зн. № 124 (3)], зображують естакади для транспортерів, які доставляють матеріали і вироби, для перекидання технологічних трубопроводів і кабелів, для вантаження нафтопродуктів, льоду, сипучих матеріалів тощо.

Опори естакад наносять відповідно до їхнього положення на місцевості, а при необхідності — вибірково. Пояснювальний підпис може деталізуватися. Наприклад: нафт.

57.(104—106). При зображенні ліній електропередачі (ЛЕП) на металевих або залізобетонних опорах значки опор повинні бути нанесені відповідно до їхнього дійсного положення на місцевості. При цьому біля зображення ЛЕП на фермах або стовпах висотою 14 м і більше через 5 — 6 см на карті розміщують підписи їхніх висот в

метрах. Якщо на такій лінії електропередачі окремі опори (наприклад, бетонні стовпи) мають висоту менше 14 м, то підписи висоти стовпів повинні розміщуватися частіше і характеризувати як високі, так і низькі стовпи. " ' '

При зображенні ліній електропередачі на бетонних стовпах висотою до 14 м і на дерев'яних опорах (фермах, стовпах) знаки опор наносять на своїх місцях відповідно до їхнього положення на Місцевості, якщо вони розташовані через 150 м і рідше. У випадку, коли згідно з додатковими вимогами всі стовпи і опори ЛЕП повинні бути нанесені на своїх місцях і коли вони розташовані на місцевості частіше ніж через 150 м, дозволяється викреслювати стрілки умовного знака через одну опору.

У всіх випадках зображення ліній електропередачі і зв'язку повинні бути показані поворотні ферми і стовпи. На поворотах ліній електропередачі стрілки умовного знака викреслюють так, щоб вони передавали обидва напрямки лінії і характеризували кут повороту.

Якщо на одних і тих же стовпах і фермах підвішені дроти електропередачі і зв'язку або технічних засобів управління, то таку лінію на картах зображують умовним знаком лінії електропередачі. У випадках, коли поряд проходить декілька (3—5) ліній електропередачі (зв'язку) і зображення всіх перевантажило б карту, дозволяється частину ліній пропускати, але крайні повинні бути нанесені обов'язково. ^

58. (104—106, 148). Лінії електропередачі, зв'язку і технічних засобів управління, що проходять у смузі відводу залізниць, автодоріг і по вулицях населених пунктів, як правило, не показуються. Якщо лінії зв'язку або електропередачі підходять до вказаних доріг збоку і проходять паралельно до них, уздовж умовного знака дороги викреслюють невеликий (1—2 см) відрізок зображення відповідної лінії, щоб показати її загальний напрямок. Позначення ліній електропередачі, зв'язку і технічних засобів управління, прокладених уздовж автодоріг без покриття і доріг нижчих класів, наносяться на всьому протязі.

Із двох паралельних ліній зв'язку, що йдуть по одній стороні дороги, зображують ту, яка більше віддалена від осі дороги. Умовні знаки ліній зв'язку і електропередачі через зображення доріг і річок проводять без розриву. При підході до кварталів населених пунктів вони розриваються.

При топографічній зйомці для меліорації земель лінії електропередачі і зв'язку зображують і в смузі відводу залізниць та автодоріг. При наявності відповідних додаткових вимог опори ліній зв'язку наносять, як правило, згідно з їхнім положенням на місцевості.

59. (98—101, 104—107, 218, 219). При зображенні на картах ліній електропередачі і зв'язку, трубопроводів та інших об'єктів, що споруджуються, для яких немає спеціальних умовних знаків, слід застосовувати умовні знаки діючих об'єктів і супроводжувати їх пояснювальним підписом спорудж.

ЗАЛІЗНИЦІ ТА ЗАЛІЗНИЧНІ СПОРУДИ

60. (109, 110, 144, 145). Умовними знаками залізниць зображують залізниці з нормальною шириною колії. В Україні нормальна ширина колії становить 1524 мм.

У містах умовний знак залізниць зображують шириною 0,6 мм.

Недіючі залізниці зображують умовним знаком діючих з необхідним пояснювальним підписом недіюч.

61.(109,110, 144, 145). Поперечні штрихи на лініях залізниць, якими позначають кількість колій, наносять через 4 см. Якщо в окремих випадках неможливо нанести штрихи з таким інтервалом, допускається їх невелике зміщення (до 1 см) .

Для зображення електрифікованих залізниць один із штрихів (крайній справа) зображується, у формі літери

"г".

62.(111, 112, 148, 149). При зображенні вузькоколійних залізниць та трамвайних ліній кількість колій та наявність електрифікованої тяги не відображають. На ділянках вузькоколійних залізниць та трамвайних ліній, що йдуть по насипах та у виїмках, поперечні штрихи умовного знака залізниці не дають.

63.(111, 113). Умовні знаки опор монорейкових та підвісних доріг зображують відповідно до їх дійсного положення на місцевості. Ферми, які є опорами для каната підвісної залізниці, зображують залитими квадратами зі стороною 1 мм. Між позначеннями ферм прямокутні шашки умовного знака розміщують рівномірно.

64.(114). Умовним знаком фунікулерів та бремсбергів зображують гірські залізниці невеликої довжини на схилах, які відповідно призначені для піднімання та спуску пасажирів і вантажів. Вздовж зображення таких об'єктів дають підпис фунікулер, бремсберг.

65.(115). Умовним знаком розібраної залізниці зображують полотно Залізниць з нормальною шириною колії та вузькоколійних, що збереглося після демонтажу рейок та шпал. Мости, труби, виїмки та насипи, що збереглися, зображують відповідними умовними знаками як на діючих залізницях. Зображення насипів та виїмок супроводжують підписами відносних висот (глибин) в метрах. Штрихи відносно лінії умовного знака проводять під кутом 60°.

66.(116). Умовним знаком залізниць, що споруджуються, зображують ділянки доріг, які знаходяться в стадії будівництва, коли їхнє положення чітко визначене на місцевості.

Придорожні будівлі, мости, труби та інші інженерні споруди, що будуються, зображують на картах умовними знаками діючих об'єктів з відповідними пояснювальними підписами буд., спорудж.

67.(117, 119, 127). Призалізничні будівлі — вокзали, станції, депо, казарми, склади, пости, блокпости та інші зображують на картах як звичайні будівлі з необхідними пояснювальними підписами (при наявності місця) — вкз.,

ст., депо.

68.(118). Пасажирські платформи, вантажно-розвантажувальні майданчики зображують відповідно до їх дійсного положення згідно з умовними знаками. Позамасштабні умовні знаки платформ, майданчиків зображують прямокутниками шириною 0,8 мм. Будівлі, навіси та інші споруди на платформах зображують відповідними умовними знаками.

Якщо біля залізничної зупинки немає ніяких будівель, то на карті біля місця зупинки поїзда розміщують

відповідний пояснювальний підпис зул. п., платф,, бл.-п. тощо.

69.(117, 118, 127). Під’їзні колії (тупики), в залежності від наявності місця, можуть зображуватися звичайним умовним знаком (0,7 мм) або тонкою лінією станційної колії (0,2 мм). Кінець колії зображують поперечним штрихом.

70.(119, 127). Світлофори, семафори, прожекторні вишки та інші подібні об'єкти зображуються на своїх місцях. На залізничних вузлах, станціях, роз'їздах, де таких об'єктів багато, зображують найбільш важливі та крайні з них (входи та виходи). Інші знаки залізничної сигналізації (серед них і карликові світлофори) на картах не показують.

71.(119, 127, 144, 145). Умовний знак залізниць дозволяється розривати тільки для зображення важливих орієнтирів (водонапірні башти, мости, світлофори, прожекторні вишки тощо). Зображення інших об'єктів місцевості в необхідних випадках можуть бути зміщені від умовного знака залізниці. Якщо залізниця перетинається з автомобільними дорогами на одному рівні, то умовний знак залізниці наносять без розриву.

72.(120, 144, 145, 147, 148). Насипи та виїмки на залізницях зображують на картах, починаючи з висоти (глибини) цих форм 1 м і більше. Позначення супроводжують підписами характеристик найбільшої висоти та глибини в метрах. При значній довжині цих об'єктів характеристики підписують через кожні 8—10 см. Насипи та виїмки довжиною в масштабі карти менше 3 мм та глибиною менше 1 м показують на карті тільки у випадку, коли вони є характерними орієнтирами (в рівнинній місцевості, лісових масивах тощо). Зображення таких насипів та виїмок повинні мати не менше трьох штрихів.

Довжина штрихів умовного знака насипів та виїмок повинна достовірно відображати проекції схилу цих об'єктів. Їх наносять переважно через 1 мм, а на краях зображення насипів та виїмок, довжину штрихів зменшують до 0,3 — 0,4 мм.

Між лінією залізниці та краями штрихів виїмки залишають просвіт 0,2 мм. Верхню брівку виїмки наносять

згідно з її розташуванням на місцевості, а в позамасштабному умовному знакові виїмки —не ближче 1 мм від краю умовного знака залізниці.

73. (121, 122, 146). Підпірні стінки (кам'яні, залізобетонні, цегляні тощо) зображують на картах, коли їхня висота не менше 1 м, а довжина в масштабі карти 5 мм і більше. Висота підпірних стінок підписується в метрах. Підпірні стінки, що є орієнтирами, можуть наноситися на карту і при менших розмірах за аналогією з насипами та виїмками, .

74. (122, 123, 146). Тунелі та галереї на залізницях зображуються відповідно до їхньої форми, розміру та місцеположення з детальним показом елементів рельєфу, інженерних та інших об'єктів місцевості (насипи, підпірні стінки, скелі тощо).

73. (41, 47, 124). Умовний знак естакад застосовують для зображення естакад (шляхопроводів) довжиною в масштабі карти 2 мм і більше. Зображення естакади довжиною 3 мм і більше супроводжують пояснювальним підписом естакада, ест.

76. (125). Ділянки залізниць із значними ухилами зображують на картах, коли величина ухилу (відношення

кількості метрів підйому чи спуску на 1 км довжини залізниці) дорівнює 0,020 і більше.

77.(126). Наземні лінії метрополітенів зображують на картах умовним знаком електрифікованої залізниці нормальної колії і супроводжують підписом метро, який розмилується через кожні 10—15 см.

Умовний знак входу на станції метрополітену розміщується відповідно до його дійсного положення на місцевості. Якщо є декілька входів на станцію, то показують лише основні, які розташовані на головних вулицях, перехрестях вулиць і ті, що мають наземні вестибулі.

78.(127). Станційні колії на території залізничних вокзалів, станцій, депо, наносять відповідно до їхнього положення на місцевості лініями товщиною 0,2 мм. Головна колія виділяється лінією товщиною 0,3 мм.

Інженерні споруди, будівлі, знаки залізничної сигналізації та інші об'єкти зображують відповідними умовними знаками з необхідною генералізацією, що визначається масштабом карти.

В умовному знаку поворотного круга поперечна лінія повинна бути перпендикулярна до напряму найближчих колій.

АВТОМОБІЛЬНІ ТА ҐРУНТОВІ ДОРОГИ

79.(128-131). Для зображення на топографічних картах автомобільних доріг застосовуються різні умовні знаки

взалежності від класу доріг та їхньої технічної досконалості: ширини проїжджої частини, конструкції основи, типу покриття та інших характеристик, які встановлені для автомобільних доріг різних категорій.

80.(128). Умовним знаком автомагістралей зображують автомобільні дороги вищого класу, призначені для швидкісного руху автотранспортних засобів і за своєю технічною досконалістю відповідають вимогам, встановленим для автодоріг І категорії.

Ці дороги мають дві проїжджі смуги шириною не менше 7,5 м кожна з удосконаленим капітальним покриттям (цементобетон, асфальт тощо), розділювальну смугу між різними напрямками руху шириною не менше 5 м, узбіччя шириною не менше 3,75 м. Повздовжні ухили на цих дорогах не перевищують 0,03, перехрещення з залізницями та іншими автомобільними дорогами виконано переважно на різних рівнях.

Ділянки доріг, на яких ширина розділювальної смуги перевищує 1,5 мм в масштабі карти, зображують двома окремими дорогами з удосконаленим покриттям.

81.(129). Умовним знаком автомобільних доріг з удосконаленим покриттям зображують автомобільні дороги, призначені для швидкісного руху автотранспортних засобів, які за своєю технічною досконалістю відповідають вимогам, що встановлені для доріг II та III категорії. Ці дороги мають проїжджу частину шириною не менше 7 м з твердою основою і удосконаленим капітальним покриттям з асфальтобетону, каменю, бітумомінеральних сумішей тощо.

82.(130). Умовним знаком автомобільних доріг з покриттям зображують автодороги з шириною проїжджої частини до 7 м з твердим покриттям з асфальту, каменю, щебеню, гравію тощо.

83.(131). Умовним знаком автомобільних доріг без покриття (покращені ґрунтові дороги) зображують ґрунтові дороги без твердого покриття, шириною не менше 4,5 м, які регулярно профілюються. Ґрунт проїжджої частини таких доріг повинен бути закріплений чи покращений різними місцевими матеріалами — гравієм, щебенем, піском тощо.

В районах з густою мережею автомобільних доріг умовним знаком автомобільних доріг без покриття можуть зображуватись вузькі дороги з покриттям, які мають ширину проїжджої частини до 4 м.

84.(128-131). На зображеннях автомобільних доріг усіх категорій відповідно до умовних знаків, підписують такі характеристики:

• автомагістралей — ширину кожної проїжджої смуги в метрах (з точністю До б;5м), кількість смуг та матеріал покриття;

• автомобільних доріг з удосконаленим покриттям та автомобільних доріг з покриттям — ширину проїжджої частини в метрах (з точністю до 1 м), ширину дороги з узбіччям (в дужках) та матеріал покриття;

• для автомобільних доріг без покриття — ширину дороги (в метрах) та матеріал додатків.

Матеріал покриття автомобільних доріг дають такими скороченими підписами: А — асфальт, асфальтобетон; Ц — цементобетон; К — камінь; Щ— щебінь; Г— гравій; Шл — шлак.

85.(132). Умовний знак ґрунтових доріг (путівців) застосовують для зображення непрофільованих уторованих автогужовим транспортом ґрунтових доріг без покриття, які з'єднують населені пункти між собою, або зі станціями, пристанями, лісгоспами, дорогами вищих категорій тощо.

86.(132). До польових та лісових доріг відносяться всі інші ґрунтові дороги, рух по яких здійснюється періодично і залежить від сезону року, польових робіт та лісозаготівель.

В районах з густою мережею доріг польові дороги можуть наноситись на карти з відповідною до масштабу карти генералізацією. Тимчасові польові дороги, що переорюються в кінці літа, на карти не наносять.

87.(134). Умовним знаком автомобільних доріг, що споруджуються, зображують дороги, які знаходяться в стадії будівництва і їхнє положення чітко визначене на місцевості.

Придорожні будівлі, мости, труби та інші інженерні споруди, що будуються, зображують умовними знаками діючих об'єктів з відповідними пояснювальними підписами буд., спорудж.

88.(136-138, 145-148, 150). Умовні знаки насипів, виїмок, тунелів, галерей та інших інженерних об'єктів зображують на картах за аналогією із зображенням цих об'єктів на залізницях.

Ділянки доріг з малим радіусом повороту зображуються при величині радіусу до 5м.

89.(139). Ділянки автомобільних доріг із значними ухилами (0,08 та більше) виділяють штриховими знаками, які розміщують в залежності від довжини ділянки в масштабі карти (вістря знака спрямовують у бік підйому). При довжині таких ділянок до 5 мм — дається один знак посередині ділянки, від 5 мм до 1 см — знаки дають на початку і в кінці ділянки.

При довжині ділянок доріг з ухилами понад 1 см в масштабі карти значки умовного знаку дають через 5 мм, а крайні — на початку і в кінці ділянки з великим ухилом.

90.(140, 145, 148), Обладнані з'їзди на автомобільних дорогах, які виражаються в масштабі; карти, зображують згідно з їхньою дійсною довжиною, а довжина знака на карті повинна бути не менше 1 мм.

Стоянки на автомобільних дорогах також зображують відповідно до їхнього розміру та форми масштабі карти

ісупроводжують пояснювальним підписом "Р".

91.(141). Обладнані та необладнані автобусні зупинки на автомобільних дорогах показують на картах тільки за межами населених пунктів. Умовний знак автобусної зупинки зображується з його боку дороги, де вона

розташована на місцевості. Якщо зупинки розміщені по обидва боки дороги одна навпроти другої, то досить зобразити одну із них.

92.(142). Дорожні знаки, арки та інші незначні дорожні об'єкти місцевості зображують тільки і межами населених пунктів, якщо вони є орієнтирами. Кілометрові стовпи зображують на картах без підпису кілометражу.

93.(143, 145, 147, 148). При зображенні на картах транспортних розв’язок та перехрещень залізниць, автомобільних та ґрунтових доріг необхідно дотримуватись прикладів сполучень умовах знаків дорожньої мережі, поданих в таблиці № 23.

94.(144, 148). Захисні лісонасадження з дерев та кущів уздовж автомобільних доріг та інших лінійних об'єктів місцевості при їхній ширині до 1,5 мм в масштабі карти зображують умовними знаками вузьких смуг лісонасаджень та кущів.

Ряди дерев та кущів (обсадження) уздовж доріг та інших лінійних об'єктів зображують відпо-!\HO кружками діаметром 0,6 мм через 4—6 мм та кружками з крапками при зображенні кущів.

При суміщенні умовних знаків обсаджень та ліній зв'язку кружки умовного знака дерев чергуються з умовним знаком лінії зв'язку.

ГІДРОГРАФІЯ

95.(151, 159, 162, 167). Берегові лінії річок і озер повинні відповідати лінії урізу води в межень (середній з найнижчих і стійких рівнів води в період літа), берегові лінії водосховищ — лінії нормального підпірного рівня; берегові лінії морів — лінії урізу води при найбільш високому припливі (при його відсутності — лінії прибою). У деяких діючих водосховищах упродовж багатьох років рівень води не досягає проектної позначки нормального підпірного рівня (НПР). При зображенні таких водосховищ на карті слід показувати берегову лінію, яка відповідає фактично досягнутому рівню води (за даними гідротехнічних служб), і, крім того, умовним знаком № 167 — межі і площу водосховища при НПР. Це повинно знайти своє пояснення на полях карти і в формулярі.

96.(151, 153, 157, 159, 175). Позначки урізів води річок і озер переважно даються на карті приведеними до середнього меженного рівня. На каналізованих річках у випадку неузгодження урізу з горизонталями слід визначати і підписувати позначку бровки. Позначки у цьому випадку підписуються у вигляді дробу: у чисельнику

—позначка землі чорним кольором, а у знаменнику — позначка урізу синім (зеленим) кольором.

За додатковими вимогами можна також підписувати позначки урізів води на дату фактичного визначення. У цьому випадку характеристику урізів оформлюють дробом, в чисельнику якого — фактична позначка і дата її визначення, а в знаменнику — приведена позначка (на межень). Позначки урізів води слід підписувати (з точністю до 0,1 м) на водотоках через 10—15 см, на водоймищах — при їхній площі на карті 1 см2 і більше (для поодиноких

—незалежно від площі).

97.(152). Для характеристики сезонно-водних річок і озер, за додатковими вимогами, на карті підписують (на зображенні дзеркала води або вздовж русла) місяці періоду, коли річка або озеро мають воду, наприклад: III-VI (див. ум. зн. № 221).

98.(154). Ділянки небезпечних морських берегів (характер небезпеки невідомий) відображають на карті тільки на підставі сучасних морських карт при ширині цих берегів 20 м і більше.

99.(154, 155). Ці умовні знаки застосовують для зображення обсихаючих берегів (припливно-відпливних смуг), що утворюються при періодичному зниженні рівня водосховищ. Ці смути, а також берегові обмілини (ум. зн. № 154), зображують, коли їхня ширина в масштабі карти 2 мм і більше і наносять за гідрографічними картматеріалами та відомостями гідрометеослужби.

100.(157). При зображенні обривів без пляжу біля річок (озер, заток, водосховищ) шириною 1,5 мм і більше умовний знак обриву суміщують із знаком берегової лінії і викреслюють синім кольором. Якщо ширина проекції обриву без пляжу на карті 1 мм і більше, то берегову лінію і верхній край обриву зображують на своєму місці. Довжина "зубчиків" умовного знака в такому випадку повинна відповідати проекції обриву. Характеристики

обривів, що мають надводну і підводну частини, підписують на картах із зображенням підводного рельєфу.

101. (159). При зображенні річок двома лініями товщина кожної повинна бути 0,1 мм, а найменший просвіт між ними 0,3 мм. Глибина річок та їхніх каналізованих ділянок дається за даними вимірів у межень в найглибшому місці даного створу. Глибину річок до 5 м підписують з точністю до 0,1 м, а більше 5м — до цілих метрів.

Ґрунт дна характеризується такими індексами в буквах: К — кам'янистий (нерівні виходи скельних порід, велике каміння), Т — твердий (гальківник, рівний моноліт, щільна глина), П —піщаний, щільний, В — в'язкий глеюватий, в'язкий піщаний).

Всі характеристики річок та їхніх каналізованих ділянок визначаються на місцевості за станом на меженний період.

Біля водотоків, які зображуються однією лінією, швидкість течії не підписують. На інших водотоках характеристика поверхневої швидкості течії (в метрах за секунду) розміщується в розриві стрілки, що показує напрям течії, не рідше, ніж через 10 см, але обов'язково підписується у витоках, в гирлах приток і біля рамок карти.

Ю2.(160). Плеса, що збереглися на руслах річок з чергуванням пересихаючих і не пересихаючих ділянок,