58.Мікроклімат робочої зони

Стан навколишнього виробничого середовища характеризується такими метеорологічними умовами: температурою, відносною вологістю, барометричним тиском і швидкістю руху повітря. Вищеназвані параметри, які ще називають параметрами мікроклімату, визначають умови теплообміну організму працівника із довкіллям.

Незважаючи на те, що параметри мікроклімату виробничих приміщень можуть змінюватися, іноді навіть в широкому діапазоні, температура тіла людини залишається постійною (36,6 0С). Властивість організму людини підтримувати тепловий баланс із довкіллям називається терморегуляцією. Нормальні фізіологічні процеси, а отже, і добре самопочуття можливі лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом людини, постійно відводиться у довкілля. Мікрокліматичні умови, за яких це можливо, вважаються най­кращими. Кількість тепла, що утворюється в організмі працівника, залежить від фізичних навантажень, а рівень тепловіддачі – від мікрокліматичних умов.

Віддача тепла організмом людини у довкілля здійснюється трьома способами: конвективним теплообміном, випромінюванням та випаровуванням вологи з поверхні шкіри.

Під оптимальними мікрокліматичними умовамирозуміють поєднання параметрів мікроклімату, які у разі тривалого та систематичного впливу на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без активації механізму терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності протягом тривалого часу.

Допустимі мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мікроклімату, які у разі тривалого та систематичного впливу на організм людини можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження продуктивності праці.

59.Важкість праці: Динамічні,статичні навантаження

Важкість праці– це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Небезпечний та шкідливий виробничий фактор (НШВФ).

До фізичних НШВФ відносяться машини та механізми або їх елементи, а також вироби, матеріали, заготовки тощо, які рухаються або обертаються; конструкції, які руйнуються; системи, устаткування або елементи обладнання, які знаходяться під підвищеним тиском; підвищена запиленість та загазованість повітря; підвищена або понижена температура повітря, поверхонь приміщення, обладнання, матеріалів; підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвуку; і т.д.

До хімічних НШВФ відносяться хімічні речовини, які по характеру дії на організм людини поділяються на токсичні, задушливі, наркотичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних НШВФ відносяться патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їхньої життєдіяльності, а також макроорганізми (тварини та рослини).

До психофізіологічних НШВФ відносяться фізичні (статичні та динамічні) перевантаження і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Статичне навантаження визначають як добуток зусилля і часу його підтримання при виконанні конкретної роботи. Потім всі величини за окремі відрізки часу підсумовують і отримують статичне навантаження за зміну. Обсяг динамічної роботи, кг • м, що її виконує працівник за кожний окремий відрізок часу.

Потім підсумовують показники динамічної роботи за всі відрізки робочої зміни.

Динамічна робота пов'язана з переміщенням тіла людини, його рук, ніг, пальців у просторі; статична - з впливом навантаження на верхні кінцівки, м'язи корпусу і ніг при утриманні вантажу, при виконанні роботи стоячи або сидячи. Динамічна фізична робота, при якому в процесі трудової діяльності задіяно більше 2 / 3 м'язів людини, - називається загальною, при участі в роботі від 2 / 3 до 1 / 3 м'язів людини (м'язи тільки корпусу, ніг, рук) - регіональної, при локальній динамічної фізичній роботі задіяно менше 1 / 3 м'язів (наприклад, набір тексту на комп'ютері).

Організаторам виробництва і праці слід пам’ятати, що Міністерством охорони здоров’я України Наказами №№ 241 і 256 для жінок та молоді віком 14—17 років установлені граничні норми підіймання і перенесення важких речей. Так, для жінок граничні норми становлять:

підіймання і перенесення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) — 10 кг;

підіймання і перенесення вантажів постійно протягом робочої зміни — 7 кг.

Сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати:

з робочої поверхні — 350 кг;

з підлоги — 175 кг.

Для молоді робота з вантажем не повинна перевищувати третину робочого часу; висота піднімання — не більше 1 м, а відстань переміщення вручну — не більше 5 м.