Лекція № 7.

ТЕМА 7. ЦИВІЛІЗАЦІЇ, ЇХ КЛАССИФІКАЦІЯ ТА ОСНОВНІ МЕГАТРЕНДИ ЇХ РОЗВИТКУ.

Семінар № 7.

Цивілізації, їх класифікація.

1. Взаємовідношення культури і цивілізації.

2. Основні "живі" цивілізації сучасного людства. Некласична цивілізаційна концепція історії Арнольда Дж. Тойнбі

РЕФЕРАТИ

1. Людинотворча суть культури.

2. Символи культури.

3. Життєдіяльність цивілізації як послідовність циклів "виклик — відповідь.

4. Утворення світової держави як свідчення деградації та розпаду цивілізації.

5. Старість цивілізації: вади і зваби.

6. Тойнбі, Данилевський та Шпенглер: збіги й розбіжності у розгляді цивілізаційного розвитку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабосов Е.М. Культура и цивилизация. – Минск: БГУ, 1991.

2. Галич М. История доколумбовых цивилизаций. – М.: Мысль, 1990.

3. Історія української культури. – К.: Либідь, 1994.

4. Коган М. Философия культуры. С. Пб.: Петрополис, 1996.

5. Степин В, Кузнецова Л. Научная картина мира и культура техногенной цивилизации. – М., 1991.

6. Розин В.М. Введение в культурологию. – ИНФРА-М-ФОРУМ, 1998.

7. Хайдеггер М. Время картины мира // Новая технологическая волна.- М.: Наука, 1996.

8. Коган М.С. Философия культуры. – С.Пб.: Петрополис, 1996.

9. Философия. / Под ред. Харина. – Минск: Тетра Система, 1998.

10. Культурологія. — Ростов н/Д: Фенікс, 1995.

11. Бойченко І.В. Філософія історії / Навчальний підручник. 2000.- інтернет-версія: http://pidruchniki.ws/13641022/filosofiya/vitoki_vivchennya_realiy_tsivilizatsiynogo_rozvitku#233

12. Пунченко О.П. Цивилизационное измерение истории человечества. Одесса: Астропринт, 2013. -448 с.

Методичні рекомендації до семінару та лекційний матеріал

У першому питанні студент повинен розібратися в тому, чим відрізняються поняття культура та цивілізація. Джерела зі списку літератури 1, 2, 3, 4, 5, 8.

Проблема взаємодії культури і цивілізації припускає виділення сутності та інфраструкту­ри останньої. Поняття цивілізації також багатогранне, як і поняття культури. Сам термін "цивілізація" з'явився у французькій мові в се­редині XVIII ст. (Буланже, Гольбах) і вживався в двох аспектах: а) він означав "цивільний", "державний", б) у теорії прогресу він означав протилежність "варварству" стадії всесвітньо-історичного процесу. У XIX ст. цей термін застосовувався для визначення високо­го рівня культури народів Західної Європи і навіть для характерис­тики капіталізму як суспільної формації.

Аналіз соціологічних концепцій щодо сутності цивілізації дозво­ляє згрупувати їх за трьома основними трактуваннями. По-перше, це синонім культури; по-друге, це ступінь суспільного розвитку, який йде за дикістю та варварством; по-третє, це антонім культури, що зводиться до панування технократизму, який анулює всі досягнення наукової культури і означає занепад і відмирання останньої.

Але в усіх цих концепціях виявляється метафізичність, оскільки досліджується феномен цивілізації не в сукупності всіх її елементів, а під певним зрізом, що цікавить дослідника.

Уже на початку XIX ст. стала складатися етнографічна концепція цивілізації, основу якої становило уявлення про те, що у кожного народу — своя цивілізація (Т. Жуффруа). Потім виникає концепція етноісторичної цивілізації (Ф. Гізо). Тут здійснюється спроба розв'я­зати суперечності між ідеєю прогресу єдиного роду людського і різ­номанітністю певного історико-етнографічного матеріалу. Ф. Гізо припускає, що, з одного боку, існують локальні цивілізації, а з іншо­го — є ще і цивілізація як прогрес людського суспільства в цілому. Він вважає, що цивілізація складається з двох елементів: соціально­го, зовнішнього відносно людини, загального й інтелектуального, внутрішнього, визначаючого його особисту природу. Взаємний вплив цих двох явищ, соціальних й інтелектуальних, є, на думку Гізо, осно­вою розвитку цивілізації.

У марксизмі термін "цивілізація" вживається для характеристи­ки певної стадії суспільного розвитку, наступної за дикістю і вар­варством.

А. Тойнбі розглядає цивілізацію як особливий соціокультурний феномен, обмежений певними просторово-тимчасовими рамками, основу якого складає релігія і чітко виражені параметри технологіч­ного розвитку.

Л. Уайт досліджує цивілізацію з погляду внутрішньої організова­ності, обумовленості суспільства трьома основними компонентами: технікою, соціальною організацією і філософією. Причому техніка розглядається як компонент, що детермінує інші.

Ф. Кочені була розпочата спроба створити особливу науку про цивілізацію. Центральним елементом цієї науки є теорія, яку треба відрізняти від історії, оскільки теорія є єдиним вченням про сутність цивілізації, а історій стільки, скільки й цивілізацій. До речі, М. Галич, досліджуючи цивілізації, поділяє їх на два періоди — доколумбова цивілізація і цивілізація Нового часу.

Основні ідеї Ф. Кочені зводяться до того, що цивілізація — це "особливий стан групового життя", "особлива форма організації ко­лективності людей", "метод улаштування колективного життя", тоб­то цивілізація — це соціальна цілісність.

Внутрішнє життя цивілізації визначається двома фундаменталь­ними категоріями — блага й істини, а зовнішня — категоріями здо­ров'я і благополуччя. Крім них життя цивілізації засноване на кате­горії краси. Ці п'ять категорій визначають лад життя і своєрідність цивілізацій, яких, на думку зазначеного автора, необмежена кількість.

У вітчизняній літературі так само можна знайти різне розуміння сутності і структури цивілізації. Оригінальний погляд на сутність цивілізації і співвідношення її з культурою висловив М. Я. Данилевський. Він розглядав цивілізацію як специфічний культурно-історич­ний тип і виділив ряд цивілізацій: єврейську (з усепроникаючим нача­лом релігійної діяльності), грецьку (з її культурною діяльністю — тео­ретичною та технічною), римську (де була здійснена політична сторо­на людської діяльності), європейську (з переважно науковим і проми­словим характером культури) і слов'янську (у своїй самобутності вті­люючої єдність усіх складових культурної діяльності). Данилевський вважав, що немає єдиної всесвітньої історії, а є лише історії окремих цивілізацій.

Заслуговує на увагу і вчення Л. М. Гумільова про цивілізацію. Він пов'язує це поняття з особливостями етнічної історії.

Однак, у цілому сьогодні в літературі переважає культурологіч­ний підхід до визначення поняття цивілізації. Це і "соціокультурна спільність, яка має якісну специфіку"; це і "цілісне конкретно-історич­не утворення, що відрізняється характером свого відношення до сві­ту природи і внутрішніх особливостей соціальної культури" тощо.

Але оскільки цивілізація виступає як більш глобальна сутнісна характеристика суспільно-історичного процесу, ніж суспільно-еконо­мічна формація, а формаційні розходження виступають як більш ча­сткові, то, виходячи з цього, цивілізацію можна визначити таким чи­ном. Цивілізація — це системна організація суспільного життя, що включає в себе технологічну основу суспільства, його соціально-еко­номічний, політичний розвиток і культуру в їхній соціальній цілісно­сті. Вона інтегрує в єдину цілісність суспільні відносини і діяльність людей, орієнтує їх на нове якісне відношення з навколишньою при­родою, у процесі якого зростає організованість суспільного життя. Цивілізація виступає як опредмечена форма потреби людей у матері­альних і духовних цінностях, вона є активним процесом історичного розвитку, цілеспрямованих дій людей, здійснюваних з метою ствер­дження всього прогресивного. А це означає, що в структуру цивіліза­ції входять не тільки технологічні основи виробництва, але й сукуп­ність суспільних відносин, які складають те, що називається грома­дянським суспільством, а також соціокультурний розвиток людини як особистості на певному ступені історичного процесу. Тому необ­хідно розкривати не тільки технологічні, але і соціокультурні основи цивілізації.

У такому розумінні відбувається висвітлення ще одного аспекту цивілізації: вона являє собою втілення культури в повсякденній дія­льності людей, в їхній праці і поведінці, в їхньому способі життя. У цьому випадку цивілізація виявляється як культурний зріз суспіль­ства. Ступінь соціокультурного розвитку цивілізації виражається в понятті "цивілізованість". Цивілізованість — це ступінь оволодіння людиною всіма досягненнями цивілізації — технологічними, соці­альними, культурними, міра їхньої втіленості в її повсякденних вчин­ках. Якщо культура виражає ступінь розвитку людини, то цивіліза­ція виражає соціальне буття самої культури.

Звичайно, культура і цивілізація генетично пов'язані між собою, їхні взаємовідношення виражають сьогодні рівноправний діалог, установлений на шляху до нової їх єдності. Ми сьогодні повинні усві­домити цінність як культури, так і цивілізації, точніше — їхню рівно­цінність і сприяти творчою діяльністю їх взаємодоповнюючому, гар­монійному існуванню.

Друге питання. Студент має знати що є основні "живі" цивілізації сучасного людства. Це ті цивілізації, які існують у сучасності. У другому питанні більш детальніше буде розглянута концепція Арнольда Дж. Тойнбі — одного з найвидатніших історичних мислителів XX ст. Його грандіозна філософсько-історична система, створенню якої він присвятив, по суті, все своє зріле життя, вже тривалий час була й донині залишається однією з найвпливовіших у світовій філософії історії XX ст. Джерела 1, 2, 8, 9, 10, 11,12.

Групування суспільств-цивілізацій здійснюється англійським істориком по-різному, залежно від точки відліку чи конкретного пізнавального завдання, яке розв'язується у тому чи іншому випадку. Скажімо, якщо йдеться про живі, що існують і сьогодні, суспільства вищого, цивілізованого типу, то Тойнбі виокремлює п'ять цивілізацій:

1) сучасний західнохристиянський світ;

2) православне християнське суспільство у Південно-Східній Європі та в Росії;

3) ісламське суспільство, розселене в зоні сухих степів і пустель, яка перетинає діагонально Північну Африку та Середній Схід, від Атлантичного узбережжя до Великого Китайського Муру;

4) індуїстське суспільство на тропічному субконтиненті Індії;

5) далекосхідне суспільство у субтропічному та помірному регіонах на територіях, розташованих між зоною степів та пустель і Тихим океаном.

Основні цивілізації всієї історії людства.

Здійснюючи порівняльне дослідження цивілізацій, учений виокремлює вже двадцять одну цивілізацію, оскільки йдеться вже не тільки про сучасні, а й про минулі суспільства вищого типу. "Таким чином, — підсумовує він, — наші студії дозволили нам вирізнити дев'ятнадцять суспільств, більшість із яких поєднана "материнсько-дочірніми" взаєминами з одним або кількома іншими. Це суспільства західне, православне, іранське, арабське (ці двоє нині об'єдналися в одне, ісламське), індуїстське, далекосхідне, еллінське, сирійське, індське, давньокитайське, мінойське, шумерське, хеттське, вавилонське, єгипетське, андське, мексиканське, юкатанське і майянське. Ми висловили сумнів щодо поділу між суспільствами вавилонським та шумерським, і ще кілька пар теж, можливо, варто розглядати як одне суспільство, наділене "епілогом" за єгипетською аналогією. Але ми шануватимемо їхню індивідуальність доти, доки не знайдемо слушні підстави для протилежних висновків. Зрештою, вельми бажано розділити також православне християнське суспільство на православно-візантійське і православно-руське, а суспільство далекосхідне — на китайське і корейсько-японське. Це збільшило б наше число до двадцяти одного".

Підсумкова класифікація цивілізацій.

Нарешті, крім розглянутих вище, до основних слід, звичайно, зарахувати й ще одну, загальнопідсумкову класифікацію цивілізацій за Тойнбі. Вона має такий вигляд:

Остаточна класифікація цивілізацій за Тойнбі

І. Повністю розвинені цивілізації

А

Незалежні цивілізації, не споріднені з іншими

— Центральноамериканські (майя, мексиканська, юкатанська; крім того, додано класичну фразу про центральноамериканську цивілізацію на плато Мексики і Юкатану та на плато Гватемали).

— Андська.

Не споріднені з іншими

— Шумеро-аккадська (в тому числі вавилонська).

— Єгипетська.

— Егейська (цей термін тепер включає мінойську і елладський варіант егейської цивілізації).

— Інду.

— Давньокитайська (цей термін охоплює далекосхідну та перед-Шан цивілізації).

Споріднені з іншими (перша група)

— Сирійська (споріднена з шумеро-аккадською, єгипетською, егейською та хеттською).

— Еллінська (споріднена з егейською).

— Індійська (споріднена з Інду; сюди треба ще додати індуїстську).

Споріднені з іншими (друга група)

— Православно-християнська.

— Західна (споріднені із сирійською та еллінською).

— Ісламська.

Б

Сателітні цивілізації

— Міссісіпська (сателіт центральноамериканської),

— Південно-західна (сателіт центральноамериканської).

— Північноандська (сателіт андської).

— Еламська (сателіт шумеро-аккадської).

— Хеттська (сателіт шумеро-аккадської).

— Урарту (сателіт шумеро-аккадської).

— Іранська (сателіт спершу шумеро-аккадської, а згодом сирійської).

— Корейська (сателіт давньокитайської).

— Японська (сателіт давньокитайської).

— В'єтнамська (сателіт давньокитайської).

— Італійська (сателіт еллінської, включно з етрусками).

— Південно-східна азіатська (спочатку сателіт індійської, в Індонезії та Малайї — ісламської).

— Тибетська (сателіт індійської, включно з Монголією і Калмикією).

— Руська (спочатку сателіт православної, згодом — західної). II. Недорозвинені цивілізації

— Перша сирійська (часів гіксосів; затьмарена єгипетською цивілізацією).

— Несторіансько-християнська (далекосхідна християнська; затьмарена ісламською).

— Монофізитсько-християнська (затьмарена ісламською).

— Далекозахідна християнська (кельтська; затьмарена західною).

— Скандинавська (затьмарена західною).

— Середньовічний західний "космос" міст-держав (затьмарений західною).

Фактичне вивчення об'єктивних історичних процесів і структур, для характеристики яких слугує поняття "цивілізація", ведеться з прадавніх часів, задовго до появи цього поняття.

Сучасні автори видділяють також мегатренди глобалізаціонного світу. Див. джерело № 12. Пийнято говорить о мегатрендах, які складані в Амереці та про «Китайські мегатренди». Прфесор О.П. Пунченко поставив питання так: а про яки мегатренди можливо говорити у контексті глобалізаціонного світу? Це мегатренди, які вказують на головні напрямки суспільства: інформація, інформаційні ресурси, інформаційні технології, геополітична та ідеологічна трансформації сучасного світу, розвиток та укріплення війського перевершення та глобалізація економіки, единого планетарного ринку, транснаціональних корпорацій, єдиної денежно-фінансової системи, екологічна безпека.