2.2.3 Санітарна охорона ґрунту

Мета санітарної охорони ґрунту полягає у збереженні такої його якості, за якої він не став би чинником передавання небезпечних для людини й тварин захворювань і не призвів би до прямих чи непрямих, за екологічними ланцюжками (ґрунт — рослина — тварина — людина; ґрунт — повітря — людина), гострих чи хронічних отруєнь екзогенними хімічними речовинами з можливими віддаленими наслідками.

Заходи щодо санітарної охорони ґрунту поділяються на такі групи:

1. Санітарно-технічні заходи (збирання, вилучання, знешкоджування й утилізування відходів, які забруднюють ґрунт);

2. Технологічні заходи, спрямовані на створення безвідхідних та маловідхідних технологічних схем виробництв, які зменшують до мінімуму утворювання відходів;

3. Планувальні заходи, стосовні наукового обґрунтовування й дотримування розмірів санітарно-захисних зон поміж очисними спорудами й житловими будинками, місцями водозабору, вибору схем руху автотранспорту, вибору земельних ділянок під очисні споруди;

4. Законодавчі, організаційні й адміністративні заходи.

Однак якщо ґрунт уже заражено, його треба очистити й відновити. Найчастіше при знезаражуванні ґрунту застосовується процес промивання. Цей процес має на меті:

• механічний вплив води (іноді з добавками). Фізично вилучають забруднювачі із ґрунтових часток;

• перемішування ґрунтових часток, що дозволяє відокремлювати надто забруднені дрібні частки від крупніших ґрунтових часток, тим самим знижуючи об’єм матеріалу, який вимагає подальшої обробки, й витрат на процес знезаражування.

Отже, цей процес ґрунтується на використовуванні води з подальшим зменшенням обсягу робіт, за якого небезпечні забруднюючі речовини вилучаються й концентруються за допомогою фізичних та хімічних методів у невеликій частині осаду. Основна концепція процесу полягає в перенесенні забруднюючих речовин із ґрунту в промивну воду з наступним їхнім вилученням. Очищений ґрунт може бути повернуто на поля або для нього може бути віднайдено корисне застосування. Невелика кількість забрудненого осадового ґрунту, що залишився, може бути оброблена речовинами, які руйнують чи то зв’язують забруднювачі. До фізичних методів обробки ґрунтів належать: подрібнювання, просіювання, мокре сортування, сепарування в щільному середовищі, флотація, гравітаційне осаджування й механічне зневоднювання. Відповідними хімічними засобами є детергенти, активні-поверхнево-активні речовини, речовини, які зумовлюють утворення хелатних з'єднань, коагулянти, флокулянти. Промивання є ефективним методом обробки як ґрунтів, так і донних відкладень річок, озер тощо.

Процес може бути ефективним й економічно виправданим, коли забруднений ґрунт або донні відкладання містять не більше за 40 % мулу, а частки глини мають розміри не більше за 63 мікрон. Вміст твердих органічних речовин не повинен перевищувати 20 % об’єму.

До типових небезпечних забруднень, які ефективно вилучаються за цим методом, належать: донні відкладення, насичені нафтопродуктами; радіоактивні забруднення; важкі метали; креозот; пестициди, ціаніди тощо.