§ 2. За і проти кого українці у здобутті своєї державності за розділом третім: «Дві орієнтації»

Дві орієнтації у боротьбі за власну державність: на зовнішні сили: історія української боротьби за самостійність доводить дошкульність цієї орієнтації. Наприклад, переяславська угода Хмельницького, що на поміч проти Польщі закликав Москву - "за право мати своїх українських "хлопів" козацькі отамани стали "холопами" московських царів, а продана ними Україна на триста років загубила свою державність".

Другий повчальний приклад: повстання гетьмана Мазепи проти Москви, що вступив у змову тільки з шведським королем, але не з власним народом. Приклад з недавньої історії: Центральна Рада великою більшістю голосів висловилась за покликання на поміч проти більшовицької навали німецького війська. Приклад з сучасної історії: купка емігрантів, що вважає себе "Державним Центром".

Орієнтація на внутрішні сили: наша сила - в нашому народі. Коли він хотітиме самостійності Української Держави, тоді будь-які зовнішні сили будуть змушені серйозно думати над тим, чи можна не задовільнити це хотіння. "Оце треба знати всім борцям за визволення України. Та не тільки борцям, а й простим, щирим членам української нації, які насамперед їй хочуть добра. Їм треба перестати входити із твердженнями про "прапор української державности" та про "Державні Центри" за межами України, перестати зневажати український народ і його тамошні бойові сили "орієнтацією на зовнішні сили", які немовби дадуть Україні визволення. Без орієнтації на свій народ, без його участі в боротьбі, без його всебічного зацікавлення і ентузіазму зовнішні сили нас роздеруть і задушать ще на сотні років.

Отже, у цьому параграфі ми разом з В. Винниченком на помилках минулого робимо висновки відносного центрального поняття першого параграфу.

§ 3. Національна Рада як політична структура. Розділ 4 та 8 за в. Винниченком.

Українська Національна Рада (далі - УНР): якщо визнати, що Українська Держава була і є тільки на Україні, то претензії купки емігрантів на роль Національно-Державного Центру - цілком безпідставні. Українська еміграція є тільки невеличка частина української нації. УНР може бути тільки представництвом тільки цієї частини нації, і ніяким чином не всього народу. Але склад нинішньої УНР не є визнаними представниками української еміграції. Досить численна частина еміграції, так звана націоналістична, вважає за несправедливий, невідповідний до фактичного стану речей розподіл представництва і керівних функцій в УНР. Вони кажуть, що теперішній провід не користується довір'ям великої частини еміграції через свої національно-політичні якості. Тому цей склад і провід УНР треба змінити.

Захисники "Державного Центру" України в Німеччині аргументують, що в СРСР українська нація не має змоги вільно виявити свою волю, тому свідома її частина, еміграція, на тій підставі, що вона носить у собі традиції української революції, зберігає українську державність. Виходить, найважливіша підстава їхньої влади - це моральна легітимність, дух української революції.

"Як же само треба змінити склад? На це відповідь є проста: відповідно до складу всієї еміграції, відповідно до ваги кожної окремої в ній групи". УНРада має відмовитись від претезній на "урядування". Треба чесно сказати собі й всьому світові, що українська еміграція є тільки невеличка частинка нації, що вона претендує не на командування нацією, не на кидання їй своїх урядів, а бажає бути тільки допомогою їй у боротьбі за її визволення, бажає творити тут на чужині кадри, які мають стати в пригоді батьківщині, коли вона скине ярмо поневолення, головне - бажає творити серед інших народів опінію (думку), сприятливу для української державності.

Нова структура УНР: її склад повинен відбивати нову соціально-економічну структуру України, замість колишніх, одмерлих тепер партій, що відповідали старій соціально-економічній і політичній структурі України. нині українська нація являє собою величезний колектив трудящих людей (селян, робітників, трудової інтелігенції), над яким панує рабовласницька кляса комуністиної бюрократії під орудою чужинної сили. В цьому колективі є елементи старих знищених соціально-економічних кляс (поміщиків, фабрикантів, середніх земельних власників, вульгарно званих "куркулями"). Ці елементи чи їх діти потай мріють про скасування большевизму та про повернення старого ладу приватної капіталістичної власності. Україна на 90 (чи більше) відсотків складається із трудових кляс, є селянсько-робітничою країною. Еміграційна УНРада повинна відбивати в собі оцю саму структуру всієї сучасної України. Значить, величезна більшість УНРади так само має складатись з трудових елементів, а десять (чи менше) відсотків - із тих, що хотіли б повернути дореволюційний лад.

Отже, в УНРаді було б тільки дві течії, чи партії, подібно до англійської двопартійної системи. Партія більшості, що представляла б інтереси 90 відсотків українців, партія прогресивного напрямку, "партія всебічного визволення", партія за "Україну без наймита". Друга партія консервативного напрямку, яка воліла б лише національно-державного визволення, повернути старий лад з приватною власністю і поділом на соціально панівні і соціально підлеглі класи, партія за "Україну з наймитом".