- •Тема 4. Змінна рівноваги споживача. Індивідуальний та ринковий попит
- •1. Оптимальний вибір і зміна доходу споживача. Криві “доход –споживання”
- •2. Оптимальний вибір і зміна ціни. Криві “ціна – споживання”. Побудова кривої індивідуального попиту.
- •3. Ефект доходу та ефект заміщення. Парадокс Гіффена.
- •Тема 5. Попит, пропозиція, їх взаємодія
- •Тема 6. Еластичність попиту і пропозиції
- •0 Q Qd
- •Вплив еластичності попиту за ціною на загальний доход продавця
- •Розв‘язування
- •Розв‘язування
- •Тема 7. Мікроекономічна модель підприємства
- •Підприємство – це первинна і основна ланка суспільного виробництва.
- •Тема 8. Витрати і результат виробництва
- •Приклади розв’язування задач
- •Розв‘язування
Тема 4. Змінна рівноваги споживача. Індивідуальний та ринковий попит
1. Оптимальний вибір і зміна доходу споживача. Криві “доход –споживання”
2. Оптимальний вибір і зміна ціни. Криві “ціна – споживання”. Побудова кривої індивідуального попиту.
3. Ефект доходу та ефект заміщення. Парадокс Гіффена.
1. Вибір споживача полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури оптимального споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб. Рішення споживача про придбання товару Х у певних обсягах залежить не тільки від його уподобань та переваг, а й від рівня доходу. Якщо на графіку, де показані точки рівноваги споживача при різних рівнях його доходу, провести лінію, що проходить через ці точки, то отримаємо криву "доход – споживання" (рис. 1.9).
I
I3
I2
I1
Е3
Е1 Е2
U3
U2
U1 Qx
Рис. 1.9. Крива "доход- -споживання" для нормальних благ
Ця крива показує, як кількість товару X, що споживається за певний час, змінюватиметься залежно від зміни доходу і тільки доходу.
Характер кривої "доход—споживання" буде залежати від оцінки товару споживачем. Нормальні товари — це такі товари, які людина споживає у більшій кількості, коли зростає її доход. Неякісні товари — це такі товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Слід зазначити, що належність товару до групи нормальних чи неякісних залежить не стільки від його специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме його як неякісний.
Крім того, оцінка товару змінюється залежно від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу поїздка до іншого міста на власному автомобілі буде сприйматися як нормальний товар, і кількість таких поїздок збільшуватиметься із збільшенням доходів споживача. Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, споживач сприйматиме кількагодинну поїздку як неякісну, віддаватиме перевагу перельоту літаком, а тому поїздка на власному автомобілі перетвориться у неякісний товар.
Таким чином, для нормальних товарів крива "доход—споживання" матиме зростаючий характер, для неякісних — спадний. Разом з тим, є група товарів, яка не належить ні до нормальних, ні до неякісних. Це товари першої необхідності (сіль, хліб, зубна паста та ін.). Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Ці товари порівняно дешеві і не мають ефективних субститутів. Малоймовірно, що хтось у разі зростання доходу збільшить чи зменшить споживання, наприклад, солі. Отже, крива "доход—споживання" для цієї групи товарів матиме вигляд вертикальної прямої лінії (рис. 1.10).
Крива “доход–споживання” сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язанні з різними рівнями доходу і показує співвідношення між доходом споживача і кількістю товарів, що купуються. Від кривої "доход—споживання" легко перейти до так званих кривих Енгеля. Ернст Енгель (1821— 1896) — англійський економіст, який вивчав, як у XIX ст. характер споживання товарів
І І І
Qx Qx Qx
а) б) в)
Рис. 1.10. Криві "доход—споживання" для різних категорій товарів:
а) — нормальний; б) — неякісний; в) — нейтральний
і послуг змінювався залежно від доходу сім'ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит (рис.1.11).
Загалом для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричинює менший приріст споживання товару X. Це насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням. До цієї групи належать предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає доход споживача.
На рис. 1.12 функції Торнквіста (1)-(3) описують залежність попиту X від доходу споживача I для трьох груп товарів, відповідно, благ першої необхідності, благ другої необхідності та товарів розкоші.
Рис. 1.12. Криві Торнквіста
Як видно з рисунка 1.12., індивід передовсім задовольняє свої потреби у товарах першої необхідності (продукти харчування, одяг), проте зі зростанням доходу обсяг їхнього споживання стабілізується. За певного рівня доходу споживач починає купувати і блага другої необхідності (побутова техніка); видатки на них, зрештою, також досягають насичення. Купувати предмети розкоші (дорогі автомобілі, коштовності) індивід може дозволити собі лише за досить високого рівня доходу, зі збільшенням доходу видатки на них стрімко зростають.
2. Досліджуючи криві "доход—споживання" та криві Енгеля, ми виходили з припущення, що змінюється лише доход, а інші фактори попиту залишаються незмінними. Якщо змінити вихідні посилання, зафіксувати як незмінний доход, а ввести в модель як економічну змінну ціни, то можна побудувати криву "ціна—споживання".
Крива “ціна споживання” показує функціональну залежність між обсягом споживання кожного блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язанні зі зміною ціни одного з товарів.
Зниження цін на товар Х призведе до повороту кривої бюджетних обмежень до нової точки її перетину з віссю X, більш віддаленої від початку координат. Якщо доход і ціни на інші товари залишаються незмінним, то точка перетину з віссю У залишиться попередньою.
Рис. 1.13. Крива "ціна—споживання" та крива індивідуального попиту споживача на товар Х
Крива "ціна—споживання" показує, як змінюється обсяг закупок товару Х при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту.
Від кривої "ціна—споживання" можна перейти до кривої індивідуального попиту. Тангенс кута нахилу ліній бюджетних обмежень відповідає ціні товару X. Легко помітити, що зменшення кута нахилу (зниження цін на товар X) супроводжується збільшенням обсягів закупок цього товару. Залежність між ціною на товар (Px) та розміром його бажаних закупок для споживача відображає крива попиту (рис. 1.13).
Попит (demand) — це та кількість продукту, яку споживач готовий та може придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива "ціна—споживання" — це два різних способи описання того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють). Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту, який наголошує, що із зростанням цін на товар розмір попиту на нього зменшується, а зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку бажає придбати споживач.
3. З'ясуймо підхід Гікса до виокремлення дії ефектів заміщення та доходу (рис. 1.14). Нехай споживач купує два товари Х і Y, ціни яких відповідно Pх та PY і отримує дохід I. Бюджетне обмеження відображається прямою, яка сполучає точки А(0; І/PY) та В(І/PX; 0). Початкова точка рівноваги Е1 — точка дотику бюджетної прямої АВ і кривої байдужості U1.
Припустимо, що ціна товару X знижується. Споживач може тепер купити більше одиниць цього товару, і нове бюджетне обмеження відображається прямою АВ". Новою точкою рівноваги є точка Е2 дотику прямої АВ" і кривої байдужості U2 Очевидно, що становище споживача поліпшилося, оскільки він перемістився на вищу криву байдужості. Проте яка частка цієї позитивної зміни припадає на ефект заміщення, а яка — на ефект доходу? Відповісти на це запитання легко, якщо провести допоміжну бюджетну лінію А'В', яка паралельна новій бюджетній прямій АВ" і дотична до початкової кривої байдужості U1 у точці Е'. Така бюджетна пряма, яка відображає нові відносні
Рис. 1.14. Розмежування ефектів заміщення і доходу за Гіксом
ціни двох товарів, називається компенсованою бюджетною лінією. Вона показує, що після зниження ціни товару X споживач, навіть залишаючись на попередньому рівні корисності, збільшує споживання цього товару і заощаджує частину свого доходу. Горизонтальний відрізок між абсцисами точок Е' та E1, відображає ефект заміщення унаслідок зміни відносних цін товарів. Натомість перехід від точки Е' до точки E2, відбувається за незмінної відносної ціни двох товарів, відтак відрізок між абсцисами цих точок відображає ефект доходу.
З'ясуймо тепер підхід Слуцького до виокремлення дії ефектів заміщення та доходу (рис. 1.15). Початкова ситуація цілком аналогічна попередньо проаналізованій. Споживач купує два товари X і Y за цінами Pх та PY i має дохід I. Початкова точка рівноваги Е1 — точка дотику бюджетної прямої АВ і кривої байдужості U1. Після зниження ціни товару нове бюджетне обмеження відображається прямою АВ", а точкою рівноваги стає точка Е2
Ключова відмінність між двома підходами до розмежування ефектів заміщення і доходу полягає у принципі побудови допоміжної бюджетної прямої. Згідно з підходом Слуцького компенсовану бюджетну лінію проводять за умови збереження початкового набору споживання двох товарів. Тобто лінія А'В' паралельна новій бюджетній прямій АВ" і проходить через точку початкової рівноваги E1. Відтак унаслідок зміни відносних цін товарів споживач переміщується на вищу криву байдужості U'. Відрізок між абсцисами точок Е' та Е1 відображає ефект заміщення, натомість відрізок між абсцисами точок Е' та Е2— ефект доходу.
Рис. 1.15. Розмежування ефектів заміщення і доходу за Слуцьким
Рівняння Слуцького встановлює залежність між зміною попиту унаслідок дії ефектів заміщення та доходу за малих змін ціни товару. Математично це рівняння записують як рівняння у частинних похідних. Найпростішим чином рівняння Слуцького можна подати у вигляді: Ефект ціни — ефект заміщення + ефект доходу.
Ефект доходу — це тільки ті зміни у споживанні, що спричинені зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. Як було з'ясовано раніше, зростання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшенням доходу споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних — зменшується.
Ефект заміщення — це тільки ті зміни у споживанні товару, які є результатом змін цін цього товару відносно цін на інші товари. Цей ефект спрацьовує однаково і щодо нормальних, і щодо неякісних товарів.
Залежно від впливу змін ціни товару на обсяг його споживання розрізняють звичайні блага (споживання їх збільшується зі зниженням ціни, і зменшується з її зростанням) та блага Гіффена (товари, споживання яких збільшується зі зростанням їх ціни). Абсолютна більшість товарів є звичайними благами. Існування благ Гіффена є радше суто теоретичною можливістю. Загалом вплив зміни ціни товару на обсяг його споживання визначається взаємодією ефектів заміщення та доходу.
Ефект заміщення обов'язково зумовлює зростання споживання блага зі зниженням ціни. Натомість ефект доходу може діяти у різних напрямках. На рис. 1.15 відображено випадок, коли ефект доходу також виявляється у збільшенні споживання блага (нормальні блага). Проте, залежно від того, який вигляд мають криві байдужості (тобто від уподобань конкретного споживача), можливі й інші ситуації. Для блага нижчої споживчої цінності ефект доходу протидіє ефекту заміщення, але слабший за нього, і споживання товару зі зниженням його ціни все ж зростає. Водночас теоретично можливий і варіант, коли ефект доходу, що діє у протилежному напрямку до ефекту заміщення, переважає його за абсолютною величиною (блага Гіффена). Залежно від того, як впливають зміни доходу споживача І та ціни товару Р на обсяг його споживання С усі блага класифікують так:
І ( ) => С ( ) — нормальні блага;
І () => C () — блага нижчої споживчої цінності;
Р () => С () — звичайні блага;
P () => C () - товари Гіффена.
Отже: 1) всі нормальні блага є звичайними; 2) якщо для блага нижчої споживчої цінності ефект заміщення переважає ефект доходу, то воно буде також звичайним; 3) якщо для блага нижчої споживчої цінності ефект доходу переважає ефект заміщення, то це — благо Гіффена.