лабораторна робота №18

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №18

Тема. Гальмівна система автомобілів ЗИЛ 130, КамАЗ, МАЗ

Мета. На даній лабораторній роботі ознайомитись з будовою та

принципом роботи гальмівної системи з пневматичним

приводом.

Завдання. 1. Із автомобіля ЗИЛ 130 зняти компресор, розібрати його,

ознайомитись з його будовою та принципом роботи. Зібрати та установити на автомобіль. 2. Із автомобіля ЗИЛ130

зняти ресивер, розглянути його будову та установити на

місце. 3. Зняти односекційний гальмівний кран розглянути

його будову та установити на місце. 4. На автомобілі

ЗИЛ 130 розібрати гальмівний механізм, ознайомитись з

принципом роботи та зібрати. 5. Із автомобіля КамАЗ 5320

зняти двосекційний гальмівний кран, розібрати його,

ознайомитись з будовою та установити на місце. 6. Із

автомобіля КамАЗ 5320 зняти гальмівну камеру з

енергоакумулятором, розібрати його, ознайомитись з

будовою та зібрати установивши на місце. 7. Із автомобіля

КамАЗ 5320 зняти стоянковий кран, розібрати його,

розглянути будову та зібрати, установити на автомобіль.

Обладнання. Автомобілі: ЗИЛ 130, КамАЗ.

Деталі гальмівної системи з пневматичним приводом: компресор, ресивер, гальмівна камера (ЗИЛ 130, КамАЗ 5320), стоянковий гальмівний кран, з’єднувальні трубопроводи. Плакати, макети.

Короткі відомості

Експлуатація будь-якого автомобіля допускається лише за умови справності його гальмової системи.

Гальмова система потрібна на автомобілі для зниження йо­го швидкості, зупинки й утримування на місці.

Гальмівна сила виникає між колесом та дорогою й спрямована проти напряму обертання колеса, тобто перешкоджає його обертан­ню. Максимальне значення гальмівної сили на колесі залежить від можливостей механізму, який створює цю силу, від навантаження, що припадає на колесо, та від коефіцієнта зчеплення з дорогою. За

умови однаковості всіх факторів, що визначають силу гальму, ефективність гальмової системи залежатиме насамперед від особли­востей конструкції механізмів, які гальмують автомобіль.

На сучасних автомобілях для підвищення безпеки руху встанов­люють кілька гальмових систем, що за призначенням поділя­ються на: • робочу; • запасну; • стоянкову; • допоміжну.

Робоча гальмова система використовується в усіх режи­мах руху автомобіля для зниження його швидкості до повної зупин­ки. Вона приводиться в дію зусиллям ноги водія, що прикладається до педалі ножного гальма. Ефективність дії робочої гальмової систе­ми найбільша порівняно з іншими типами гальмових систем.

Запасна гальмова система призначається для зупинки автомобіля в разі відмови робочої гальмової системи. Вона справляє меншу гальмівну дію на автомобіль, ніж робоча система. Функції за­пасної системи може виконувати справна частина робочої гальмової системи (найчастіше) або стоянкова система.

Стоянкова гальмова система призначається для утри­мування зупиненого автомобіля на місці, щоб не допустити його са­мочинного рушання (наприклад, на схилі). Керує стоянковою галь­мовою системою водій рукою за допомогою важеля ручного гальма.

Допоміжна гальмова система використовується у вигля­ді гальма-уповільнювача на автомобілях великої вантажопідйомності (МАЗ, КрАЗ, КамАЗ) для зменшення навантаження на робочу галь­мову систему в разі тривалого гальмування, наприклад на довгому спуску в гірській або пагористій місцевості.

Взагалі гальмова система складається з гальмових механізмів та їхнього привода (рис. 18.1).

Гальмові механізми під час роботи системи не дають обертатися колесам, унаслідок чого між колесами та дорогою виникає гальмівна сила, яка зупиняє автомобіль. Гальмові механізми 2 розміщуються безпосередньо на передніх і задніх колесах автомобіля.

Гальмовий привод передає зусилля від ноги водія на гальмові ме­ханізми. Він складається з головного гальмового циліндра 5 з педал­лю 4 гальма, гідровакуумного підсилювача 1 і трубопроводів 3, запо­внених рідиною.

Працює гальмова система так. У момент натискання на педаль гальма поршень головного циліндра тисне на рідину, яка перетікає до колісних гальмових механізмів. Оскільки рідина практично не стискається, то, перетікаючи трубами до гальмових механізмів, вона передає зусилля натискання. Гальмові механізми перетворюють це зусилля на опір обертанню коліс, і відбувається гальмування. Якщо педаль гальма відпустити, рідина перетече назад до головного галь­мового циліндра, й колеса розгальмуються. Гідровакуумний підси­лювач 1 полегшує керування гальмовою системою, оскільки створює: додаткове зусилля, що передається на гальмові механізми коліс.

Рис. 18.1 Схема гальмової системи:

1 — гідровакуумний підсилювач; 2 — гальмові механізми; 3 — трубопроводи; 4 — педаль гальма; 5 — головний гальмовий циліндр

Для підвищення надійності гальмових систем автомобілів у при­воді застосовують різні пристрої, які дають змогу зберегти пра­цездатність системи в разі її часткової відмови. Так, на автомобілі ГАЗ-24 «Волга» застосовують роздільник, який автоматично вими­кає несправну частину гальмового привода в момент виникнення відмови під час гальмування.

Тут розглянуто принцип дії гальмової системи гідравлічним при­водом. Якщо в приводі гальмової системи використовується стисне­не повітря, то такий привод називається пневматичним, а якщо жор­сткі тяги або металеві троси — механічним. Принцип дії цих приводів інший і розглядатиметься нижче.

Гальмівний механізм призначений для створення гальмівного моменту, що перешкоджає обертанню колеса автомобіля або елемента трансмісії, з'єднаного з колесом.Найбільш поширеними гальмівними механізмами є фрикційні, принцип дії яких заснований на тертя обертових деталей об нерухомі. За формою обертових деталей фрикційні гальмові механізми діляться на барабанні та дискові. Необертовим деталями барабанних гальм можуть бути колодки або стрічки, дискових гальм - тільки колодки. Найбільш поширене місце розміщення гальмівного механізму - всередині колеса (хоча це і збільшує безпружинні маси), тому такі механізми називаються колісними. Іноді гальмівні механізми розташовуються в трансмісії автомобіля, наприклад за коробкою передач або роздавальної коробкою, перед головною передачею або на півосях. Такі механізми називаються трансмісійними. Гальмівний механізм будь-якого типу повинен створювати максимальний гальмівний момент мало що залежить від напрямку обертання гальмівного диска або барабана, замасливания або попадання вологи на фрикційні поверхні, їх температури. Зазор між фрикційними поверхнями гальма повинен бути мінімальним для швидкого спрацьовування механізму при гальмуванні. Внаслідок зношування фрикційної поверхні колодки або стрічки зазор в експлуатації неминуче збільшується. Тому будь-фрикційний гальмівний механізм повинен мати пристрій, що дозволяє автоматично або вручну відновлювати первісний мінімальний зазор. Найменш поширені в даний час на автомобілях стрічкові барабанні гальмові механізми (рис. 18.2). Вони складаються з обертового барабана і нерухомою стрічки. Під час гальмування стрічка притискається до барабана, створюючи гальмівний момент.

Рис. 18.2. Стрічковий барабаннийгальмовий механізм

Рис. 18.3. Колодкові барабанні гальмові механізми: 

а - механізм з односторонніми опорами; б - з рознесеними опорами; в - механізм з самопідсиленням; г - механізм з розтискним кулаком

Негативним властивістю стрічкового механізму є великі додаткові радіальні навантаження, що діють при гальмуванні на опори барабана, і неможливість отримання плавного гальмування. Через малу жорсткості стрічки зазор між нею і Барабойном повинен бути великим, що збільшує хід гальмової педалі і знижує швидкодію гальма.Пристрої для регулювання зазорів в стрічкових гальмах складні, ненадійно в роботі і вимагають частого обслуговування. Через зазначених недоліків стрічкові гальма рідко застосовують на сучасних транспортних засобах (тільки іноді в стоянкових гальмівних системах). Колодкові барабанні гальмові механізми, незважаючи на свою зовнішню схожесть, істотно відрізняються один від одного за конструкцією і властивостями. На рис. 18.3 при наведені основні схеми барабанних колодкових гальм. В основному вони розрізняються по розташуванню опор колодок і характеру приводних сил, розсовують колодки і придавлюють їх до барабана зсередини. Різниця в конструкції зумовлює і відмінність у властивостях..

Рис. 18.4.Гальмові механізми автомобілів:б - ЗІЛ-130;

1- гальмівні колодки; 4 - стяжні пружина; 6 - фрикційна накладка колодки; 16 - супорт, 17 - вісь; 18 - опора ролика; 19 - ролик ; 20 - гальмівна камера; 21 - кронштейн гальмівної камери; 22 - регулювальний важіль; 23 - розтискний кулак; 24 - гальмівний барабан; 25 – вал розтискного кулака; 26 - черв'ячне колесо; 27 - черв'як; 28 – шток

Гальмівний привід Гальмівний привід необхідний для управління гальмівними механізмами, тобто для їх включення, виключення і зміни режиму роботи, В даний час в гальмівних системах застосовуються механічний, гідравлічний, пневматичний, електричний, вакуумний і змішаний типи приводів. До змішаних відносять пневмогідравлічний, електропневматичний, електрогідравлічний, пневмомеханічний і, нарешті, більш складний - гідропневмогідравліческій приводи. Всі приводи мають свої переваги і недоліки і тому застосовуються в різних гальмівних системах на різних типах автотранспортних засобів. Гальмівний привід повинен забезпечувати легке, швидке й одночасне приведення в дію гальмівних механізмів. Він повинен розподіляти приводное зусилля між механізмами осей або коліс відповідно до зміни вертикального навантаження, що припадає на них. Привід також повинен забезпечувати пропорційність між зусиллям на педалі або важелі і силами, що приводять гальмо в роботу, мати високий ККД, бути нескладним і надійним в експлуатації. Нарешті, привід повинен забезпечувати рух колеса при гальмуванні без повного блокування.

Гальмову систему з пневматичним приво­дом застосовують на великовантажних автомобілях і великих автобу­сах. Гальмівне зусилля в пневматичному приводі створюється повітрям, тому під час гальмування водій прикладає до гальмової педалі невелике зусилля, що керує лише подачею повітря до гальмових ме­ханізмів. Порівняно з гідравлічним приводом пневмопривод має менш жорсткі вимоги щодо герметичності всієї системи, оскільки невелика втрата повітря під час роботи двигуна поповнюється комп­ресором. Проте в пневмопривода складніша конструкція приладів, їхні габаритні розміри й маса набагато більші, ніж у гідропривода. Особливо ускладнюються системи пневмопривода на автомобілях, що мають двоконтурну або багатоконтурну схему [МАЗ, ЛАЗ, КамАЗ і ЗИЛ-130 (з 1984 р.).

Сутність двоконтурної схеми пневмопривода автомобілів МАЗ полягає в тому, що всі прилади пневмопривода з'єднано в дві неза­лежні вітки для передніх і задніх коліс. На автобусах ЛАЗ також застосовано два контури привода, які діють від однієї педалі через два гальмових крани на колісні механізми передніх і задніх коліс окремо. Цим підвищуються надійність пневмопривода й безпека ру­ху на випадок виходу з ладу одного контура.

Найпростіша схема пневмопривода гальм на автомобілі ЗИЛ-130 випуску до 1984 р. (рис. 18.5). До системи привода входять компре­сор 1, манометр 2, балони 3 для стисненого повітря, задні гальмові камери 4, сполучна головка 5 для з'єднання з гальмовою системою причепа, роз'єднувальний кран 6, гальмовий кран 8, сполучні трубо­проводи 7 та передні гальмові камери 9.

Коли двигун працює, повітря, що надходить у компресор крізь повітряний фільтр, стискається й спрямовується в балони, де пере­буває під тиском. Тиск повітря встановлюється регулятором тиску, який розміщується в компресорі й забезпечує його роботу вхолосту при досягненні заданого рівня тиску. Якщо водій гальмує, натискаю­чи на гальмову педаль, то цим він діє на гальмовий кран, який від­криває надходження повітря з балонів у гальмові камери колісних гальм. Гальмові камери повертають розтискні кулаки колодок, які розводяться й натискають на гальмові барабани коліс, здійснюючи гальмування.

Коли педаль відпускається, гальмовий кран відкриває вихід стис­неного повітря з гальмових камер в атмосферу, внаслідок чого стяж­ні пружини відтискають колодки від барабанів, розтискний кулак повертається у зворотний бік, і відбувається розгальмовування. Ма­нометр, установлений в кабіні, дає змогу водієві стежити за тиском повітря в системі пневматичного привода.

На автомобілях ЗИЛ-130 з 1984 р. внесено зміни до конструкції гальмової системи, й вона відповідає сучасним вимогам безпеки ру­ху. Для цього у пневматичному гальмовому приводі використано прилади й апарати гальмової системи автомобілів КамАЗ. Привод забезпечує роботу гальмової системи автомобіля як робочого, стоян­кового й запасного гальм, а також здійснює аварійне розгальмову­вання стоянкового гальма, керування гальмовими механізмами коліс причепа й живлення інших пневматичних систем автомобіля.

Рис. 18.5 Схема пневмопривода гальм автомобіля ЗИЛ-130:

1— компресор; 2 — манометр; 3 — балони; 4,9— відповідно задні й передні гальмові камери; 5 — сполучна головка; 6 — роз'єднувальний кран; 7 — трубопроводи; 8 — гальмовий кран

Схема модернізованого пневматичного привода (рис. 18.6) скла­дається з таких незалежних контурів: привода гальмових механізмів передніх коліс; привода гальмових механізмів задніх коліс; привода стоянкової й запасної гальмових систем (що діють на задні колеса), а також привода гальмових механізмів коліс причепа; привода аварій­ного розгальмовування стоянкової гальмової системи; привода ін­ших пневматичних приладів на автомобілі.

У всіх контурах установлено пневмоелектричні датчики світлових сигналізаторів аварійного зниження тиску стисненого повітря. За допомогою манометрів 25 контролюють тиск повітря в робочій галь­мовій системі. В усіх повітряних балонах передбачено крани для зли­вання конденсату.

Під час руху автомобіля стиснене повітря міститься в лініях і при ладах системи пневмопривода. Педаль робочої системи не натиснута й перебуває у верхньому положенні, а рукоятка крана 6 стоянкової гальмової системи

Рис. 18.6 Схема модернізованого пневмопривода гальм автомобіля ЗИЛ-130:

1 — компресор; 2 — регулятор тиску; З — запобіжник від замерзання; 4 — балон для відокремлення конденсату; 5— подвійний захисний клапан; 6— кран стоянкового га­льма; 7 — кран аварійного розгальмовування стоянкового гальма; 8 — потрійний захисний клапан; 9 — повітророзподільник; 10 — повітряний балон стоянкової гальмової системи; 11 — захисний одинарний клапан; 12, 17 — сполучні головки; 13 — гальмові камери з пружинним енергоакумулятором; 14 — клапани контрольного виведення; 75 — двомагістральні клапани; 16 — регулятор гальмівних сил; 18, 19 — клапани керування відповідно дво- й однопровідною гальмовими системами причепа; 20 — прискорювальний клапан; 21 — кран робочої гальмової системи; 22 — клапан обмеження тиску; 23 — повітряні балони робочої гальмової системи; 24 — гальмові камери передніх коліс; 25 — манометри

Рис. 18.7. Пневматичний гальмівний привід автомобіля ЗИЛ-130: / - Компресор, 2 - регулятор тиску; З - склоочисник, 4 - ручкауправлення склоочисником, 5 - двухстрелочньїй манометр дляконтролю тиску повітря в гальмівній системі; 6 - воздушньшбалон; 7 - предохранітельньїй клапан; 8 - кран відборуповітря; 9 - педаль гальма: 10 - комбінірованньїй гальмівнийкран; 11 - зливний кран; 12 - гальмівна камера; 13 - сполучнаголовка

— в крайньому передньому поло­женні.

У момент натискання на педаль гальма стиснене повітря, підведе­не до гальмового крана 21, починає надходити з його верхньої секції і через регулятор гальмівних сил 16 у гальмові камери 13 задніх коліс. Із нижньої секції крана повітря надходить крізь клапан обмеження тиску 22 в гальмові камери 24 передніх коліс. Водночас повітря над­ходить у керуючу лінію клапана керування 18 двопровідної системи привода гальм причепа, і, якщо автомобіль працює з причепом, кот­рий має двопровідний привод, його повітророзподільник спрацьовує й пропускає повітря з балонів причепа в гальмові камери.

У разі гальмування автомобіля, що працює з причепом, обладна­ним однопровідним приводом, послідовність спрацьовування при­ладів така: клапан керування клапан керування 19— сполучна лі­нія тягача й причепа—повітророзподільник причепа—гальмові каме­ри коліс причепа.

Гальмування автомобіля припиняється, коли відпускається галь­мова педаль. У цьому разі секції гальмового крана сполучаються з ат­мосферним виводом, і стиснене повітря з передніх камер крізь кла­пан 22 та із задніх камер через регулятор 16виходить назовні. Перед­ні й задні колеса розгальмовуються. Водночас знижується тиск повітря в керуючій лінії клапана 18, який сполучає її з атмосферним виводом, що призводить до розгальмовування коліс причепа.

Так у режимі гальмування робочим гальмом система привода за­безпечує роботу гальмових механізмів коліс автомобіля, а також час­тини третього контуру привода гальм причепа, що керується конту­рами робочого гальма.

У разі відмови одного з контурів привода робочого гальма або привода причепа інші діють незалежно, але інтенсивність гальмуван­ня знижується.

Гальмування автомобіля на стоянці здійснюється переведенням рукоятки крана 6 стоянкової системи (рис. 18.2) в заднє фіксоване положення. При цьому керуюча лінія прискорювального клапана 20 сполучається з атмосферним виводом, і повітря з енергоакумуляторрів гальмових камер 13 виходить назовні. Пружини енергоакумуляторів розтискаються й приводять у дію гальмові механізми задніх ко­ліс автомобіля. Водночас спрацьовують гальмові механізми коліс причепа (якщо автомобіль працює з причепом). Вимикають стоян­кове гальмо поверненням рукоятки гальмового крана в переднє фік­соване положення.

Якщо в системі пневмопривода виникає аварійне зниження тис­ку, спрацьовують пружинні енергоакумулятори й загальмовуються задні колеса автомобіля. Для розгальмування коліс треба натиснути на кнопку крана 7 аварійного розгальмовування. При цьому стисне­не повітря надходить із повітряних балонів крізь двомагістральні клапани 15 у циліндри пружинних енергоакумуляторів, стискає їхні пружини, розгальмовуючи задні колеса. За відсутності стисненого повітря автомобіль можна розгальмувати вручну гвинтовими при­строями механічного стискання пружин енергоакумуляторів.

Розглянемо будову основних приладів пневматичного привода.

Компресор (рис. 18.8) двоциліндровий, поршневий, приво­диться в дію від шківа вентилятора клинопасовою передачею й скла­дається з картера 1, блока циліндрів 4, головки 5, в якій розміщено нагнітальні 6 і впускні клапани. Олива до тертьових деталей циліндропоршневої групи компресора підводиться трубопроводом 7 від системи мащення двигуна. Охолоджується компресор рідиною з сис­теми охолодження двигуна.

Рис. 18.8 Компресор автомобіля ЗИЛ-130:

1 — картер; 2 — приводний шків; 3 — поршень; 4 — блок циліндрів; 5 — головка; 6 — нагнітальний клапан; 7 — трубопровід системи мащення; 8 — шатун;

9 — колінчастий вал

Рис. 18.9.Компресор гальмівної системи автомобіля ЗИЛ-130: 1 - картер; 2 - передня кришка картера; 3- шків, 4 - сальник колінчатого вала; 5 - передній підшипник; б - блок циліндрів; 7- шатун; 8 - поршень з кільцями; 9 - поршневий палець зі стопорними кільцями; 10 – головка блока; / / - пробка нагнітального клапана; 12 - пружина нагнітального клапана;13 - нагнітальний клапан; 14 - сідло нагнітального клапана; 15- задній підшипник; 16 - пружина ущільнювача; 17 – задня кришка картера; 18 - ущільнювач; 19 - колінчастий вал; 20 - регулювальний болт; 21 - плунжер;22 - пружина впускного клапана; 23 - впускний клапан; 24 -напрямна впускного клапана; 25 - шток впускного клапана; 26 - пружина коромисла; 27 - коромисло; 28 - кільце ущільнювача; 29 - гніздо плунжера

Повітряні балони. Вони служать для охолодження і зберігання запасу стисненого повітря, що надходить з компресора. У балонах є крани для зливу конденсату води та масла і запобіжний клапан. Регулятор тиску. Він призначений для автоматичної підтримки необхідного тиску стисненого повітря в системі. У корпусі 10 (рис. 18.10) регулятора тиску, закритого кожухом 7, встановлений штуцер 6, в якому вміщено шток 5 клапанів.Зверху на шток 5 через кульку 3 тисне пружина 2. На штуцер навернений ковпак 4 пружини клапанів, закріплений контргайкою 16. Цим ковпаком регулюють натяг пружини; при закручуванні ковпака максимальний тиск в гальмівній системі підвищується. У центральному каналі корпусу 10 поміщені два кулькових клапана - впускний 13 і випускний 14. На клапани зверху чинить тиск шток 5. Центральний канал через фільтр 8 і впускний отвір А з'єднаний з балонами, а через отвір В і фільтр 7 - з розвантажувальним пристроєм компресора. Кожух / закриває механізм регулятора зверху. Знизу в корпус ввернута пробка 11. При тиску в гальмівній системі нижче 560 - 600 кПа повітря з-під плунжеров 21 (див. рис. 18.9) виходить в атмосферу. Плунжери опускаються, звільняючи впускні клапани 23 (розвантажувальний пристрій вимикається), і компресор знову починає нагнітати повітря в пневмосистему. При тиску повітря в балонах понад 700 кПа відбувається підйом клапанів 13 і 14 (див. рис. 18.10) вверх і стиснення штоком 5 пружини 2. При цьому клапан 13 відкриває вхід стисненого повітря, а клапан 14 закриває отвір Б. Стиснене повітря з балонів через регулятор і фільтр 7 проходить з отвору А в отвір В, а потім надходить у канал в блоці циліндрів, при цьому компресор переключається на роботу в режимі холостого ходу. Прокладки 15 під штуцером 6 служать для регулювання тиску, при якому компресор переключається на роботу в режимі холостого ходу.

 Гальмівний кран. Управління гальмівними механізмами автомобіля без причепа за допомогою регулювання подачі стисненого повітря з балонів

Рис. 18.10.Регулятор тиску автомобіля ЗИЛ-130: 1 - Кожух, 2 - пружина регулятора; .3 – завзята кулька: 4 - регулювальний ковпак: 5 – шток клапанів, 6 - штуцер; 7 - сітчастий фільтр;8 - фільтр; 9 - кільце ущільнювача; 10 - корпус регулятора тиску; / / - пробка фільтра: 12 - пружина клапана; 13 - впускний клапан; 14 - випускний клапан;15 - регулювальні прокладки; 16 - контргайка регулювального ковпака; А - впускний отвір;Б - отвір, що сполучає внутрішню порожнину регулятора з атмосферою; В - отвір, що веде до фільтру

до гальмових камер виконують гальмівним краном. Цей кран також забезпечує постійну гальмівну силу при незмінному положенні педалі гальма і швидке розгальмовування після припинення натискання на педаль. Корпус 7 гальмівного крана (рис. 18.11) прикріплений до поперечини рами. Мембрана 9 із спеціальної прогумованої тканини затиснута краями між корпусом 7 і кришкою 13. У центрі мембрани розташоване сідло 8 випускного клапана 11; сідло спирається на стакан 6 врівноважує пружини 5. Порожнина крана повідомляється через випускне вікно 8 і клапан 77 з атмосферою, а через отвір А - безпосередньо з гальмівними камерами коліс і через отвір Б-с повітряним балоном. Поворотна пружина 10 постійно прагне віджати мембрану вліво, відкрити випускний клапан 11 і через сідло 8 клапана і випускне вікно У з'єднати гальмівні камери коліс з атмосферою. Сідло 15 впускного клапана 14 встановлено в горловині кришки 13 і затиснуте в ній штуцером повітропроводу. Поворотна пружина 12 спирається на сідло 15 і притискає до нього впускний клапан 14. Повітря з повітряних балонів не буде проходити в отвір А, а отже, і до гальмових камер. Двуплечий важіль 4, з'єднаний тягою / з педаллю гальма, спирається на стакан 6. При натисканні на педаль гальма тяга 1, що проходить всередині гумового гофрованого захисного чохла 2 і кришки 3, повертає важіль 4 на осі. При цьому стакан 6 з пружиною 5 переміщається вправо, мембрана 9 прогинається, клапан 11 закривається і відкривається впускний клапан 14. Мембрана 9 разом зі склянкою 6, клапанами 11 і 14, пружинами 5, 10 і 12 утворює стежить механізм, який має такі три положення. Перше положення відповідає відпущеної педалі гальма, коли обидва клапана під дією пружин 10 і 12 займають крайнє ліве положення.

Рис. 18.11. Гальмівний кран пневматичної гальмівного приводу автомобіля ЗИЛ-130: 1 - тяга приводу гальмівного крана; 2 - захисний чохол, 3 - кришка важеля; 4 - важіль крана; 5 - урівноважує пружина; 6 - стакан врівноважує пружини; 7 - корпус крана; 8 і 15 - сідла; 9- мембрана; 10 і 12 - поворотні пружини; / / - випускний клапан, 13 - кришка гальмівного крана; 14 - впускний клапан;/ 6-корпус; 17 - клапан випускного вікна; 18 – регулювальний болт;, 4 - отвір, через який повітря надходить до гальмівним камерах; Б - отвір, через який повітря надходить з повітряного балону; В - випускне вікно

При цьому впускний клапан 14 закритий, а гальмівні камери через отвір А і відкритий випускний клапан 11 з'єднані з атмосферою. Друге положення відповідає натисненню на педаль гальма.Зусилля водія через важіль 4, стакан 6, пружину 5 і сідло 8 передається мембрані 9, яка прогинається. Сідло 8 сідає на клапан 11, і отвір А роз'єднується з атмосферою. Клапан 14 при цьому залишається закритим, оскільки його відкриття перешкоджає тиск стисненого повітря і пружини 12. Третє положення відповідає подальшого натискання на педаль гальма, коли відкривається впускний клапан 14.Стиснене повітря з балонів надходить через отвір А до гальмових камер - відбувається гальмування автомобіля.Під дією стиснутого повітря мембрана 9 прогинається вліво; при цьому стискається пружина 5. Коли сили, які діють на мембрану, зрівноважаться, вона займе друге положення, при якому обидва клапана закриті, а гальмівна сила буде зберігатися постійною. Збільшення зусилля на педалі гальма призводить до впуску додаткової кількості повітря через клапан 14 і до підвищення тиску в гальмівних камерах, так як пружина 5 буде стиснута з більшою силою. При растормаживании всі процеси протікають в зворотній послідовності: важіль 4 перестає тиснути через стакан 6 на пружину 5 і сідло 8, випускний клапан 11 відкривається, а впускний клапан 14 закривається. Стисле повітря виходить з гальмівних камер через клапан 17 випускного вікна в атмосферу. У кришці 13 гальмівного крана встановлений датчик стоп-сигналу. Болт 18 служить для регулювання режиму холостого ходу. Комбінований гальмівний кран. Його встановлюють на автомобілях, призначених для роботи з причепами та напівпричепами. У комбінованому гальмовому крані автомобіля ЗІЛ-130 (рис.18.12) є дві секції, з яких верхня управляє гальмівними меха- нізма причепа, а нижня - гальмівними механізмами тягача.Пристрій нижньої секції аналогічно пристрою звичайного гальмівного крана (див. рис. 18.11). Праві частини обох секцій однотипні. В сідло 11 (рис. 18.12) випускного клапана 16 під дією пружини 7 впирається шток 3, що проходить всередині направляючої втулки 8. На осі 4 штока гойдається великий важіль 6, який віссю 1 пов'язаний з вилкою малого важеля 2. Порожнини А і Е каналами і через вікно 28 сполучаються з атмосферою. Порожнина Б пов'язана з пневмолініей причепа, порожнину Д - з гальмівними камерами коліс тягача. Отвори В і Г з'єднують кран з повітряними балонами. При відпущеної педалі гальма пружина 7 верхній секції крана переміщує шток вправо, притискає сідло 11 к клапану 16 і закриває його. У цьому випадку клапан 14 пересувається вправо від свого сідла, і повітря з балонів тягача надходить в пневмолінію причепа, створюючи в ній тиск. Під дією підвищеного тиску в пнев-молінії повітророзподільник (його робота буде описана нижче) з'єднує гальмівні камери коліс причепа з атмосферою, і гальмівні механізми причепа вимикаються. Робота нижньої секції аналогічна роботі звичайного крана. При натисканні на педаль гальма верхній кінець важеля 6 переміститься вліво і потягне за собою через вісь 4 шток 3, стискаючи пружину 7. Під дією пружини 12 мембрана 10 прогнеться вліво, тягнучи за собою сідло 11 клапана 16. Під дією пружини 15 клапан 14 закриється, а між клапаном 16 і його сідлом з'явиться кільцевої зазор. При цьому порожнину Б через сідло 11 клапана, порожнина А і вікно 28 буде повідомлятися з атмосферою. Порожнина Б з'єднається з пневмолініей причепа, тому тиск в останній знизиться, і розподільник направить стиснене повітря з балона причепа в гальмові камери коліс - відбудеться гальмування. Важіль 6 повернеться на осі 4 і нижнім кінцем змусить переміститися вправо важіль 2. Після цього склянку 25