КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ

ЗВІТ

ПРО ПРОХОДЖЕННЯ ДІАЛЕКТОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

У СЕЛИЩАХ РІЧИЦЯ ТА ТОВСТИЙ ЛІС

ЧОРНОБИЛЬСЬКОГО РАЙОНУ

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cтудента ІІ курсу,

групи ФУБ-2-12-4.0д

спеціальності «Українська мова

та література»

Телець Юрія Володимировича

Науковий керівник: ст. викладач кафедри – Остапченко О. В.

Київ – 2014 зміст

ВСТУП

ЧАСТИНА 1. Репрезентативні діалектні тексти

1.1. Ворожіння циганки

1.2. Сільське повір’я

1.3. Про стару хату

1.4. Виробництво плужка

ЧАСТИНА 2. Питальники

2.1. Їжа, напої

2.2. Одяг, взуття

2.3. Побутові речі

ЧАСТИНА 3. Характеристика діалектних відмінностей середньполіських (правобережнополіських) говірок поліського наріччя

ВИСНОВКИ

ВСТУП

Автентичні діалектні тексти відбивають культуру українського народу та відіграють важливу роль в історії української мови. У діалектному тексті як різновиді мовного простору виявляється реальне співвідношення структурних елементів говірки. Саме тому діалектні тексти – це цінне джерело для вивчення всіх мовних рівнів говірок, але насамперед синтаксису, бо записування навіть за найдосконалішою програмою (питальником особливостей побудови словосполучень та речень) не дасть бажаного ефекту. Отже, тексти ­– це особливим чином зафіксоване і збережене мовлення діалектоносіїв, з яким кожен бажаючий може ознайомитися і проаналізувати в будь-який час.

Актуальність діалектологічної практики зумовлена необхідністю фіксації діалектного матеріалу Чорнобильського району Київської області з перспективою введення його до наукового обігу.

Мета діалектологічної практики – зафіксувати та систематизувати особливості говіркового мовлення Київської області.

Для досягнення поставленої мети слід розв’язати такі завдання:

– ознайомившись з живим діалектним мовленням, виявити характерні особливості говірки;

– записати зв’язні тексти говіркового мовлення фонетичною транскрипцією;

– записати діалектні матеріали за спеціальними питальниками;

– укласти словник діалектної лексики.

Об’єкт дослідження – лексика середньополіських (правобережнополіських) говірок.

Предметом дослідження є найменування побутових речей, назви одягу та взуття, їжі та напоїв.

Джерельною базою фактичного матеріалу послужили записи говіркової мови поліського наріччя. Збір матеріалу проводився за спеціально складеними питальниками протягом 2 тижнів – з 14.07.2014 по 28.07.2014р. у таких населених пунктах: с. Річиця та с. Товстий Ліс Чорнобильського району Київської області.

Діалектний матеріал збирався експедиційним методом; для опрацювання матеріалу використано описовий.

Практичне значення роботи визначається тим, що зафіксований лексичний матеріал може бути використаний при моделюванні системи досліджуваної говірки, при укладанні обласного та загальноукраїнського діалектних словників, Лексичного атласу української мови, у вузівських курсах з української діалектології, для поглиблення лексикологічних, семасіологічних, етимологічних досліджень не лише української, а й інших слов’янських мов.

Село Річиця розташоване за 45 км від районного центру м. Чорнобиль, поблизу с. Товстий Ліс. Своєї церкви село не мало, було приписане до Свято-Воскресенської церкви с. Товстий Ліс. Пізніше Річиця була центром сільської ради. На початку 70-х рр. ХХ ст. у селі було понад 700 мешканців, була початкова школа. У 1986р. село було частинами переселено в інші селища Київської області. Запис діалектного тексту мешканки колишнього с. Річиця здійснено в с. Гавронщина.

Товстий Ліс — село в Україні, в Іванківському районі Київської області. До 1986 року знаходилось у Чорнобильському районі Київської області (за 32 км від колишнього райцентру м. Чорнобиль). Село мало велику історію і згадується в документах з 1427 року (грамота великого князя Вітовта про подарунок села Миколаївському монастирю). 1886 року тут мешкало 912 православних, 5 католиків та 62 євреї.

У роки Великої вітчизняної війни було значним центром партизанського руху.

У Товстому Лісі знаходилася Свято-Воскресенська церква — унікальна пам'ятка архітектури періоду козацького бароко, побудована цілком із дерева без жодного цвяха, і освячена в 1760 році. В 1996 році церква повністю згоріла.

На початку 70-х років у селі проживало близько 800 чоловік. У селі були середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, залізнична станція.

Напередодні аварії у селі проживало 626 осіб. У травні 1986 року мешканці Товстого Лісу були відселені до сіл Гавронщина та Плахтянка Макарівського району Київської області, у зв'язку зі значним радіоактивним забрудненням внаслідок аварії на ЧАЕС. У 1999 році село було виключене з обліку за відсутністю жителів.