Лекція 3 -4.

Теоретично-методологічні та процедурно-методичні основи психотренінгу (4 год.).

Основні поняття: принципи, формування, методологія, парадигма, умови, групова робота, процедура, методика, структурні елементи.

План лекції

1. Система методичних принципів психотренінгу

2. Компоненти тренінгового процесу (Схема педагогічної взаємодії за Вебером)

3. Структура тренінгу

4. Розподіл часу на основні етапи тренінгу.

1. Система методичних принципів психологічного тренінгу

Психологічний тренінг як метод практичної психології є формою групової психологічної роботи. Тому його теоретико - методологічну та процедурно - методичну основу складає система принципів психологічної роботи з колективом ( для тренера) і в колективі ( для учасників).

Зазначена система включає в себе ряд загальних методичних принципів, що визначають психотренінг як самостійний метод психологічного моделювання та практичної психології, і ряд специфічних вимог, що визначають особливості реалізації загальних принципів ведення тренінгу в залежності від його призначення і на стиля ведення.

Загально-методична сторона психотренінгу зумовлена ​​його роллю активного методу навчання із широким спектром психокорекційних ефектів. Ця роль тренінгу характеризується п'ятьма основними ознаками цього методу:

1 ) підвищена активність учасників;

2 ) ігровий характер;

3) навчальна спрямованість;

4) систематична рефлексія;

5 ) групова форма проведення.

Перераховані ознаки одночасно є і стратегічними принципами організації та проведення психологічного тренінгу, кожен з яких розкривається через комплексу принципів тактичного та оперативного рівнів.

Отже, у впорядкованому вигляді перелік основних методичних принципів психологічного тренінгу:

1 . Принцип активності:

а ) принцип персоніфікації і принцип « Я»;

б) принцип рівності;

в ) дослідницький принцип.

2. Принцип ігрового моделювання:

а ) принцип партнерства;

б) принцип « Тут і тепер».

3 . Принцип навчання:

а ) принцип новизни;

б) принцип «Не нашкодь!»;

в) принцип зворотного зв'язку.

4. Принцип систематичної рефлексії:

а ) принцип зворотного зв'язку;

б) принцип описовості;

в) принцип конкретності;

г) принцип конструктивності;

д) принцип актуальності ( неотсроченності);

е) принцип релевантності;

ж) принцип довіри;

з) принцип конфіденційності;

і) принцип експлікації почуттів;

к) принцип оптимізації пізнавальних процесів.

5 . Принцип групової форми:

а ) усі попередні принципи;

б) принципи обліку та управління груповою динамікою;

в) принцип добровільності;

г) принцип інформованості;

д) принцип діагностики.

Реалізація всіх перерахованих принципів тренінгової роботи має свої особливості залежно від концептуальних основ розробників та виконавців конкретних видів тренінгів [ 150 , с. 132-137 ]).

1.) Так, загальний принцип активності, згадуваний усіма авторами, передбачає інтенсивну участь у тренінговому процесі всіх його учасників. З цього положення слідують принципи «персоніфікаціі», «рівності» і «дослідження».

Принцип персоніфікації полягає, з одного боку, обов’язкового виконання кожним учасником певних дій і винесення певних суджень і думок, а з іншого боку - в забороні на знеособленість своїх міркувань, тобто обов'язковому їх віднесення до конкретних людей: до себе або колег.

Принцип рівності включає також дві складові: по-перше, вимога однакової частоти та інтенсивності дій і висловлювання для всіх учасників.

По-друге, рівний розподіл відповідальності за хід і результати тренінгу між усіма членами групи. Причому відповідальність всі несуть як за свої персональні дії і вчинки, так і за групу в цілому.

Дослідницький принцип зумовлює вимогу самостійного і творчого підходу кожного і всіх разом до пошуку і напрвцювання спільних рішень. Група повинна сама, намагаючись не вдаватися до допомоги та підказок ведучого, визначати «свою долю».

2. Ігровий характер тренінгу.

Відповідно до цього принципу у тренінгах імітуються реальні життєві ситуації, демонструють позитивні та негативні форми поведінки. Останні в умовах гри не ведуть до катастрофічних для учасників наслідків, але дають досвід відповідних переживань і навички виходу з кризи, спровокованих такою поведінкою.

Принцип партнерства спонукає і навіть примушує кожного учасника до поваги особистості, її думок, позицій і тим самим до визнання рівності в системі суб'єкт - суб'єктних відносин.

Принцип «Тут і тепер» полягає в концентрації уваги учасників тренінгу на собі і своїх партнерах і на подіях, що відбуваються у даний момент в групі. Відволікання за межі групи, розмови на теми, сторонні по відношенню до поточного життя групи, не допускаються і присікаються (як тренером , так і членами групи ). Такий підхід дозволяє інтенсифікувати групові процси і групову динаміку, раціональніше розпорядитися часом, загострити переживання учасників і в підсумку підвищити психокорекційний ефект.

3. Навчальна спрямованість тренінгу

Навчальна спрямованість тренінгів виявляється в передачі і засвоєнні нових знань, умінь і навичок. Джерелами цього комплексу ЗУН виступають: спеціаліст, який проводить тренінг, партнери по спілкуванню і тренінгові ситуації. Але тут ще раз треба наголосити, що учасники не "отримують» цей комплекс, а самі «набувають» його в силу своєї активності.

Принцип новизни, що передбачає використання різноманітних завдань та вправ, програвання різних ролей, потрапляння в неординарні ситуації і т. п.

Ці заходи стимулюють пізнавальний інтерес, підтримують в учасників необхідний емоційний тонус, перешкоджають розвитку монотонії і втоми, сприяють прояву активності.

Принцип «Не нашкодь!» Неприпустимо нанести прямо або побічно збиток психічному, фізичному чи моральному здоров'ю клієнта.

Принцип об'єктивізації поведінки, або принцип зворотного зв'язку, що є наслідком не тільки навчання учасників, а й вимогає систематичної рефлексії.

У психології та фізіології принцип зворотного зв'язку блискуче представлений в роботах П. К. Анохіна [ 9 ] і Н. А. Бернштейна [ 19 ] .

Отримана від зворотного зв'язку учасниками тренінгу інформація дозволяє кожному з них коригувати свою поведінку і стосунки в групі у відповідності з цілями і завданнями тренінгу ( групи, кожного співучасника ). Джерелами такої інформації виступають товариші по групі , тренер , аудіо -та відеозаписи.

Проте інформація про себе, одержувана з вуст інших учасників, має вирішальне значення в усвідомленні власних достоїнств і недоліків, успіхів і промахів. Емоційність фону і раціональність доводів при передачі та отриманні цієї інформації - ось головні важелі її ефективності. Що стосується тренера , то його вага в цьому компоненті тренінгу зазвичай значно нижче , ніж в учасників.

4. Систематичність рефлексії.

Принцип описовості висловлювань передбачає їх констатуючий характер, що виключає повчальність, а тим більше глузування або іронію. Звичайно, повністю зняти позначення своїх позицій і думок з приводу дій своїх колег неможливо але відмовитися від категоричності суджень, від застосування альтернативних оцінок типу «хороший -поганий» даний принцип змушує. Описовість поєднується з вимогами конкретності та конструктивності зворотного зв'язку.

Принцип конкретності полягає у віднесенні висловлювань до окремих епізодів тренінгу, до окремих дій учасників, а не до їх цілісного поведінки, тим більше поза рамками тренінгу. Таким чином, цей принцип не допускає ніяких узагальнень, ніякого абстрагування від конкретних ситуацій і окремих поведінкових актів.

Принцип конструктивності диктує зосередження уваги на тих моментах поводження і властивостях учасників, які можливо піддати змінам. Безглуздо обговорювати незмінювані або важкозмінюванні з боку учасників (наприклад, темпераментні особливості, анатомо-конституціональні дані.

У сукупності три останніх принципу зворотного зв'язку застерігають учасників від поспішних висновків і висновків щодо своїх товаришів, що підвищує психологічну пластичність групи і в підсумку розширює коррекційні можливості групової роботи.

Принцип актуальності (неотсроченності). Суть цього принципу полягає у своєчасності інформації. Судження й думки , висловлені в групі, не повинні бути далеко відставлені в часі від подій, до яких вони належать.

Принцип релевантності. Релевантність тут розуміється в двох сенсах. По-перше, як відповідність заявленного ведучим - запитам учасників.

По-друге, повідомлення повинно і за змістом, і за формою сприяти задоволенню і тієї й іншої сторони. Крім того, слід пам'ятати, що по ходу тренінгу сторони можуть мінятися місцями.

Принцип довіри і щирості, що запрошує всіх учасників до відвертості, відкритості. Дотримання цього принципу, по-перше, є вирішальною умовою для створення сприятливої ​​атмосфери спілкування, почуття психологічного комфорту і задоволення процедурою тренінгу.

А по-друге, внаслідок позитивного психологічного клімату в групі і розкутості учасників, з'являється можливість глибшого проникнення в їх внутрішній світ, відповідно, і більш суттєвих, корисних змін у психіці та поведінці. Кожен встановлює для себе сам ці межі.

Довірительні відносини між членами групи, підкріплені їх угодою про конфіденційність.

Принцип експлікації почуттів. Він обумовлює необхідність опису ( а нерідко і тлумачення ) своїх і чужих переживань і відносин через зворотній зв'язок.

Як пише К. Рудестам , «увага до поточних переживань і залученість в них - це паливо, що підтримує бурління в групі » [ 143 , с. 63 ] . Тому, заручившись взаємодовірою і тактовністю, люди охоче йдуть на аналіз своїх почуттів , що благотворно позначається на особистості і групі.

Принцип оптимізаціі пізнавальних процесів. Тут передбачається , що в умовах партнерського спілкування, стимулюючого активність і рефлексію людей, загострюються їхні пізнавальні можливості (від почуттів до мислення) і створюються передумови для вдосконалення цих можливостей. Таким чином, останні два принципи відображають одночасно і умови, і результат ефективного тренінгу, в якому актуалізуються і розвиваються інтелектуальна і емоційна чуйність і прозорливість .

5. Групова форма проведення.

Це положення є об'єднуючим і втілює в собі велику частину попередніх вимог до методики проведення тренінгу. Наявність у групі взаємовпливів ( горизонтальних зв'язків) надає і підвищену активність, і взаємне навчання , і рефлексію.

Обов'язковість цих принципів при роботі з групою обумовлена ​​закономірностями життєдіяльності малих груп, специфічним представником яких виступають тренінгові групи. Для більш чіткого уявлення про принцип групової форми тренінгу необхідно «розшифрувати » його через звернення до теорії малих груп .

Будь-яка мала група має ряд спільних характеристик, через які її, власне, і можна описати і вивчити. Знання цих характеристик дає можливість грамотно використовувати групу в психокорекційних цілях. На жаль, усталеною класифікації цих параметрів групи поки в науці не розроблено.

Ми дотримуємося більш структурованої системи групових характеристик, що включає наступні блоки:

1. Організаційні характеристики: склад, розмір, цілі, функції групи в цілому та її окремих членів, емоційна структура ( система міжособистісних відносин).

2. Динамічні характеристики : різні групові процеси, які супроводжують появу, формування, розвиток і розпад групи.

3. Індивідуальні характеристики: статус і роль особистостей в групі.

4. Нормативні характеристики: система цінностей , норм поведінки і санкцій в групі.

Принцип добровільності визначає свободу ухвалення людиною рішення про участь у тренінгу і про відмову від участі на будь-якому його етапі.

Прийняття подібних рішень передбачає поінформованість Людини про цілі, процедури та очікувані результати тренінгу, що скріплений в принципі інформованості. Відповідну інф. потенційний або діючий учасник може отримати від ведучого або від організації, що здійснює подібні послуги.

Принцип діагностики передбачає, по-перше, психологічну діагностику перед укомплектуванням групи для уникнення включення до неї осіб з протипоказаннями до даного виду тренінгу і , по-друге, поточне постійне відстеження стану групи в цілому і кожного її учасника з метою своєчасного прийняття заходів з ліквідації небажаного розвитку подій і попередження психотравмуючих ситуацій. Здійснення діагностики - пріритет ведучого. Попередня діагностика проводиться з допомогою співбесіди, спостереження, тестування, опитування. Поточна діагностика виконується переважно через спостереження .