5. Приголосні звуки

Б В Г Ґ Д Ж З Й К Л М Н П Р С Т Ф Х Ц Ч Ш Щ

Б – П, М

Б – твердий, губно-губний, зімкнений (проривний), дзвінкий звук.

П – парний глухий звука б.

М – зімкнено-прохідний, сонорний.

Б, П – ротові звуки, М – носовий.

А р т и к у л я ц і я:

Б, П: верхня і нижня губи зімкнені. Язик вільно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного звука. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Під час вимовляння звука п голосові зв’язки не вібрують, б – вібрують. Артикуляція звука м, подібна до артикуляції звука б. Змінюється лише положення м’якого піднебіння, яке опускається, утворюючи отвір для проходження струменя повітря через ніс.

В п р а в и:

Б – П, Б – П, Б – П, Б - П

Бі-бе-ба-бо-бу-би Пі-пе-па-по-пу-пи

Біпі-біппі Бібі-піббі

Бепе-беппе Бебе-пеббе

Бапа-баппа Баба-пабба

Бопо-боппо Бобо-поббо

Бупу-буппу Бубу-пуббу

Бипи-биппи Биби-пибби

Б'є, б'я, б'йо, б'ю, б'ї П'є, п'я, п'йо, п'ю, п'ї

Бі-бі-бі-бі-бі-б Пі-пі-пі-пі-пі-п

Бе-бе-бе-бе-бе-б Пе-пе-пе-пе-пе-п

Ба-ба-ба-ба-ба-б Па-па-па-па-па-п

Бо-бо-бо-бо-бо-б По-по-по-по-по-п

Бу-бу-бу-бу-бу-б Пу-пу-пу-пу-пу-п

Би-би-би-би-би-б Пи-пи-пи-пи-пи-п

Мі-ме-ма-мо-му-ми Мім-мем-мам-мом-мум-мим

Т е к с т и:

Був бик тупогуб, Пиляв Пилип Стриб-сриб-стриб –

тупогубенький бичок, Поліна з лип. Підстрибує по стерні рідня:

у бика біла губа Притупив пилу Перепілка, перепел

була тупа. Пилип. І перепеленя.

Бавлять ранньої пори Багато добра Два бобри брунатно-бурі

Бобренят старі бобри, У бобрихи й бобра; Бобрались в брудній баюрі:

Бубонить бобер до білки: Та бобренята – «Правда, брате бобре, добре?»

«Бобреня боїться бджілки…» Краще добра! «Дуже добре, брате бобре!»

Мавпенятко мовить: - Мамо!

Масла, моркви, маку мало!

Миска, мамочко мілка –

Мало містить молока.

Д – Т, Н

Д – передньоязиковий, зімкнений, дзвінкий, має парний м’який – д’.

Т – парний глухий дзвінкого д, має парний м’який – т’.

Н – зімкнено-похідний сонорний, має парний м’який - н’.

Д, Т – ротові звуки, Н – носовий.

А р т и к у л я ц і я :

Д, Т – Губи й зуби набувають положення наступного голосного. Кінчик язика впирається в нижні зуби, а зімкнення з верхніми зубами та альвеолами утворює передня частина спинки язика. Сильний струмінь повітря розриває це зімкнення. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.

Артикуляція звука Н відрізняється від артикуляції звука д положенням м’якого піднебіння. М’яке піднебіння опускається і відкриває прохід для видиху повітря через носову порожнину.

Т’, Д’, Н’ – кінчик язика так само опускається до нижніх зубів, а передня спинка язика утворює зімкнення з альвеолами та передньою частиною твердого піднебіння. Усе язикове тіло зосереджується в передньо-середній частині ротової порожнини.

В п р а в и :

Д – Т, Д – Т, Д – Т, Д – Т Д’ – Т’, Д’ – Т’, Д’ – Т’, Д’ – Т’

Ді-де-да-до-ду-ди, дє-дя-дьо-дю-ді

Ті-те-та-то-ту-ти, тє-тя-тьо-тю-ті

Діті – дітті Тіді – тідді

Дете – детте Теде – тедде

Дата – датта Тада – тадда

Дото – дотто Тодо – тоддо

Дуту – дутту Туду – тудду

Дити – дитти Тиди-тидди

Дєттє-дяття-дьоттьо-дюттю-дітті

Тєддє-тяддя-тьодьо-тюддю-тідді

Ді-ді-ді-ді-ді-д …* (продовжувати з усіма голосними) Ті-ті-ті-ті-ті-т …*

Б-Д, Б-Д, Б-Д, Б-Д П-Т, П-Т, П-Т, П-Т

Ні-не-на-но-ну-ни

Нє-ня-ньо-ню-ні

Мін-мен-ма-мон-мун-мин

Мні-мне-мна-мно-мну-мни

Мінні-менне-манна-монно-мунну-минни

Т е к с т и:

Дубові дрова дід рубає Торованим трактом Два дельфіни

В саду під деревом старим, Торохкоче трактор, десять днів

А дітвора допомагає Торохкоче, туркотить, дивували

Носити дрова з двору в дім. Бо такий характер. дітлахів.

Принеси, синку, синьку,

Підсинить мама косинку,

Підсинить собі сорочку –

Принеси ж, синьку, синочку!

Ґ- К

Ґ – твердий, задньоязиковий, зімкнений, дзвінкий, ротовий.

К – парний глухий звука ґ.

А р т и к у л я ц і я :

Губи й зуби набувають положення наступної голосної. Кінчик язика відтягується від нижніх зубів, задня частина спинки язика піднімається вгору до м’якого піднебіння і утворює з ним зімкнення. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.

В п р а в и :

Ґ- К, Ґ- К, Ґ- К, Ґ- К

Ґіґ-ґеґ- ґаґ- ґоґ- ґуґ- ґиґ

Кік-кек-как-кок-кук-кик

Кґі-…*

Кіґґі-…*

Кі-кі-кі-кі-кі-кі-к…*

Т е к с т и:

Ґава дуже любить каву – Два ґазди і дві ґаздині

Чорна ґава чорну каву, Гаразд ґаздували.

Чорна-чорна ґава з ґав – Їм ґаздується й донині,

Чорну-чорну каву з кав… Бо гараздували.

Не турбуйте курку, -

Клює курка крупку.

Крупка дрібненька,

Курка маленька.

Г – Х

Г – твердий, задньоязиковий, щілинний, дзвінкий.

Х – парний глухий звука г.

А р т и к у л я ц і я:

Губи й зуби набувають положення наступного голосного. На положення кінчика язика впливають сусідні звуки, зокрема голосні. Пі час вимовляння звука х задня частина спинки язика утворює широку щілину з м’яким піднебінням. Артикуляція звука г відбувається при зближенні кореня язика з задньою частиною глотки. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.

В п р а в и :

Г – Х, Г – Х, Г – Х, Г – Х

Гіг-гег-гаг-гог-гуг-гиг

Інгі-егге-агга-огго-уггу-игги

Хіхіх-хехех-хахах-хохох-хухух-хихих

Гі-гі-гі-гі-гі-г…*

Т е к с т и :

Грізно грима грім горою – Ховрашки хотіли хліба.

Гонить гомін градобою. Ховрашкам давали рибу.

Гнеться груш гнучке гілля, Ховрашки халви хотіли

Гонить гуси Гнат: - Гиля! Та просити не уміли.

В

В – твердий, губно-губний, щілинний. Належить до сонорного і не має співвідносної пари за глухістю і дзвінкістю.

А р т и к у л я ц і я :

Нижня губа з верхньою утворюють вузьку щілину, через яку проходить струмінь видихуваного повітря. Язик набуває положення сусідніх звуків. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують.

В п р а в и :

Вві-вве-вва-вво-вву-вви

Івві-евве-авва-овво-увву-ивви

Вдгі-вдге-вдга-вдго-вдгу-вдгт

Ві-ві-ві-ві-ві-в…*

В’є, в’я, в’йо, в’ю, в’ї

Т е к с т и :

Віл везе важучий віз:

Вовну, вату, верболіз.

Вперся віл і впало з возу

Вісім в’язок верболозу.

Ф

Ф – твердий, губно-зубний, щілинний, глухий.

А р т и к у л я ц і я :

Нижня губа утворює вузьку щілину з верхніми зубами. Язик набуває положення сусідніх звуків. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки не вібрують.

В п р а в и :

Фіф-феф-фаф-фоф-фуф-фиф

Фі-фі-фі-фі-фі-ф…*

Т е к с т и :

Флокси, флокси на фланелі – Із шифону шарфик в галочки,

Фартушок розцвів у Нелі, А на нім рясні фіалочки.

Й

Й – м’який, середньоязиковий, щілинний, дзвінкий.

А р т и к у л я ц і я :

Губи й зуби набувають положення наступного голосного. Кінчик язика впирається в ясна біля нижніх зубів, середня частина спинки утворює щілину з твердим піднебінням. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують.

Т е к с т и :

Йог на ймення Йосип,

Взимку ходить босий.

Запитали йога:

• Чи не мерзнуть ноги?

Відповів їм йог: - Курйоз!

Йогу не страшний мороз.

З – С

З – твердий, передньоязиковий, щілинний, дзвінкий, має парний м’який - з’.

С – парний глухий з, має парний м’який - с’.

А р т и к у л я ц і я :

Губи й зуби набувають положення наступного голосного, кінчик язика змикається з нижніми різцями. Передня частина спинки язика утворює з верхніми зубами щілину. Вздовж спинки язика утворюється жолобок, по якому струмінь повітря проходить між різцями. Це утворює різкий шум, що нагадує свист. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.

В п р а в и :

З – С, З – С, З – С, З – С.

Сі-се-са-со-су-си сє-ся-сьо-сю-сі Зі-зе-за-зо-зу-зи зє-зя-зьо-зю-зі

Сті-………………………………* Зді-…………………………….*

Іссі-ессе…………………………* Іззі-еззе-………………………*

Сіз-…………………………* Зіс-…………………………*

Т е к с т и :

Гусак-кусак сичав на сак… Залізне зубило залізо любило…

Та сам гусак попався в сак. Зубило в залізо залізно залізло.

Спить старий сердитий сом, Заєць зяблика зустрів:

Сому сниться сьомий сон, - Зебу зжер, зміюку з’їв!

Сонце пестить поплавок, Зяблик зойкнув: - Значить заєць

Сом сопе на весь ставок. Задавака і зухвалець!

ДЗ – Ц

ДЗ – твердий, передньоязиковий африкат, дзвінкий, має парний м’який - дз’.

Ц – парний глухий звука дз, має парний м’який - ц’.

А р т и к у л я ц і я :

Африкати складаються з зімкненого і щілинного. Під час вимови першого відбувається зімкнення, яке поступово переходить у щілину. Плавність і злитість забезпечується тим, що активний орган і місце творення однакові. Кінчик язика зімкнений з нижніми зубами. Передня частина спинки язика утворює з верхніми зубами й альвеолами зімкнення, яке плавно переходить у щілину. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.

В п р а в и :

Дзі-дзе-дза-дзо-дзу-дзи дзє-дзя-дзьо-дзю-дзі

Ці-……………………………*

Ціц-…………………………..*

Тісіці-тесеце-тасаца-тосоцо-тусуцу-тисици

Ціцці-цецце-цацца-цоццо-цуццу-цицци

Дзіз-……………………………*

Ціс-……………………………*

Т е к с т и :

Дзищала дзиґа, вертілась Цапок водицю п’є з цеберка,

Дзенькнула, упала і розбилася. Скубе травицю у садку.

Солодкий цукор та цукерки

Це теж цапкові до смаку.

Дзюркотливе джерельце

співало дзвінку пісню.

Ж – Ш

Ж – твердий, передньоязиковий, щілинний, дзвінкий.

Ш – парний глухий звука ж.

А р т и к у л я ц і я :

Губи витягнуті вперед, що збільшує передній резонатор і знижує власний тон цих приголосних. Зуби зближені приблизно до 2мм. Кінчик і передня частина спинки язика піднімаються до передньої частини твердого піднебіння і утворюють з ним щілину, по якій проходить струмінь видихуваного повітря. Бокові краї язика прилягають до верхніх бокових зубів. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.

В п р а в и :

Ж – Ш, Ж – ш, Ж – Ш, Ж – Ш.

Шіж-шеж-шаж-шож-шуж-шиж

Жіж-жеж-жаж-жож-жуж

Шіжжі-шежже-шажжа-шожжо-шужжу-шижжи

Т е к с т и :

Жовте жито жук жував, Бідолашна Маша вчилась їсти кашу.

Із Женею жартував… Щоки Маші в каші,

Жартом-жартом і у Жені Шия Маші в каші,

Жовтий жук живе у жмені. Носик Маші в каші,

Тільки в рота Маші не попало каші.

ДЖ – Ч

ДЖ – твердий, передньоязиковий, африкат, дзвінкий.

Ч – парний глухий дзвінкого дж.

А р т и к у л я ц і я :

Подібна до артикуляції фонем ш, ж. Губи витягнуті вперед. Зуби зближені приблизно до 2мм. Кінчик і передня частина спинки язика піднімаються до альвеол і вище, утворюючи з альвеолами й передньою частиною твердого піднебіння зімкнення, яке переходить у щілину. Бокові краї язика прилягають до верхніх бокових зубів. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.

В п р а в и :

Джі-дже-джа-джо-джу-джи Чі-че-ча-чо-чу-чи

Чіч-чеч-чач-чоч-чуч-чич

Іччі-ечче-……………….*

Т е к с т и :

Летів джміль у Дзао-Джинао Чорно, чорно уночі,

Зустрів бджолу і продзищав: Чорні очі у сичів.

Джем Джим Джум Джурам… Чорні очі, чорні кила,

- Бджола, вже спати пора! Чорна тінь усе накрила.

Через чорних тих сичів –

Чорно, уночі.

Ш + Ч = Щ

Чітка вимова двох звуків

В п р а в и :

Ш –Ч 6р.

Ш-ЧІ, Ш-ЧЕ, Ш-ЧА, Ш-ЧО, Ш-ЧУ, Ш-ЧИ

ШЧІ-ШЧЕ-ШЧА-ШЧО-ШЧУ-ШЧИ

Щупакам в’юни казали: Ще дощ іде, періщить злива,

-Щойно щуку зустрічали. Щенятко вимокло як хлющ,

Щука щурить хижу пащу – А щиглик – щебетун щасливий -

Щупакам тікати краще. Щебече пурхнувши на кущ.

Л

Л – твердий, передньоязиковий, щілинний, сонорний (голос переважає над шумом), має парний м’який - л’.

А р т и к у л я ц і я :

Л : Губи й зуби набувають положення наступного звука. Кінчик язика змикається з верхніми зубами та початком альвеол. Бокові краї язика з обох боків опущені й утворюють щілини з верхніми боковими зубами, крізь які проходить видихуваний струмінь повітря. Задня частина спинки язика піднімається в напрямі до м’якого піднебіння. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують.

Л’ – кінчик язика піднімається вище від альвеол, а середня спинка язика – до твердого піднебіння. Відчувається збільшення загальної напруженості м’язів.

В п р а в и :

Л – Л’, Л - Л’, Л - Л’, Л - Л’

Лі-ле-ла-ло-лу-ли лє-ля-льо-лю-лі

Іллі-елле-алла-олло-уллу-илли

Лі-лі-лі-лі-лі-л…*

Т е к с т и :

Лис малий і більший лис Зелен, зелен льон у полі

По гриби ходили в ліс. Буде Лялі з льону льоля.

Заздрить білка в лісі лису – Білим, білим білована,

Лис лисички ніс із лісу. Мов лілея мальована.

Р

Р – твердий, передньоязиковий, альвеолярний, вібрант (дрижащий), сонорний, має парний м’який - р’.

А р т и к у л я ц і я :

Губи й зуби набувають положення наступного звука. Широкий напружений кінчик язика вібрує в повітряному струмені. Бокові краї язика зімкнені з верхніми кутніми зубами. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують.

Р’ – кінчик язика опускається і вібрує біля верхніх різців, а передня частина спинки язика наближається до твердого піднебіння. Відчувається більше напруження м’язів. Рот розтягується у посмішку.

В п р а в и :

Р - Р’, Р - Р’, Р - Р’, Р - Р’

Тррр, тррр, тррр, тррр

Тр’р’р’, тр’р’р’р’, тр’р’р’, тр’р’р’

Рір-рер-рар-рор-рур-рир рєрь-рярь-рьорь-рюрь-рірь

Рі-рі-рі-рі-рі-р…*

Трі-тре-тра-тро-тру-три трє-тря-трьо-трю-трі

Трірірір-треререр-…*

Лрі-лре-лра-лро-лру-лри лрє-лря-лрьо-лрю-лрі

Рлі-рле-рла-рло-рлоу-рли рлє-рля-рльо-рлю-рлі

Лрі-рлі, лре-рле …*

Ліррі-лерре- …*

Ріллі-релле- …*

Т е к с т и :

Тридцять три кораблі лавірували-лавірували

Та й невилавірували.

А наш орел – ледар

Орел – ледар, орел – ледар.

Регулювальник ліґурієць

Регулював рух в Ліґурії.

В чебуречній греки Йосип охрип, Архип осип,

Їли чебуреки: Архип охрип, Йосип осип,

Два великі греки - Охрип Йосип, осип Архип,

По три чебуреки, Йосип охрип, Архип осип.

Три маленькі греки

По два чебуреки.

Складні звукосполучення.

КПТІ ТКПІ КІКПТІ ПІПТКІ

ДГБІ ВЛДГІ ВДІТТІ ВІВТІ

ДИРДРІ ЖДРІ ЖРІЛЛІ

СТІЗДІ ЗДІСТІ

ЧІШШІ

Складні скоромовки.

1. Коза у лузі – лоза у тузі. Бери лозу, жени козу.

2. Русі вуса у вівса. Вуса – вся краса вівса.

3. В порту краб здиравсь на трап. Шкряботів краб: шкріб, шкріб, шкріб…

4. В чаплі чорні черевички. Чапля чапа до водички.

5. У Соні - шашки, у Саші - шишки.

6. Коло калини коненята.

7. Через грядку гріб тхір ямку.

8. Ковпак на ковпаку, під ковпаком ковпак.

9. Пророкував пророк про пророчі речі; трохи недопророкував, а трохи перепророкував.

10. Лепетли́ва лепе́тя лепе́че, перепи́тлива перепе́тя перепи́тує, лепетли́ва лепе́тя не перелепе́четься, перепи́тлива перепе́тя не перепита́ється.

11. Хто про Про́копа, хто про Прокопи́ху, а хто про Про́копових дітей.

12. Був собі Карпо́ Ка́рпович Поліка́рпович та розполіка́рпився на маленькі полікарпеня́та.

13. Фундамент треба вифундаментувати, перевифундаментувати.

14. Був собі це́бер та переполуце́брився на маленькі переполуцебреня́та; була собі макі́тра та переполумакі́трилась на маленькі пееполумакітреня́та.

15. Кофта жовта, жовта кофта…

16. Ти, малий, скажи малому, хай малий малому скаже, хай малий теля прив’яже.

17. У дворі трава, на траві дро́ва, раз дрова, два дрова, три дрова – не вміщає двір дрова – дрова видворити давно пора.

18. Довбе дятел дуб дуплуватий.

19. Бабин біб розцвів у дощ, буде бабі біб у борщ.

20. Вибіг Гришка на доріжку, на доріжці сидить кішка, взяв з доріжки Гришка кішку, хай впіймає кішка мишку.

21. Хитру сороку піймати морока, а на сорок сорок – сорок морок.

22. Дзво́нить дзвонар, дзищить комар, гудуть джмелі старі й малі.

23. Чапля чахла, чапля сохла, чапля здохла.

24. Ми ходили дещо, гуторили про́ що, тільки коли я хоч що або абищо, то нехай мені хто́зна-що, і от що, а не то що, а ви кажете, що я вам що або аби що.