Розділ 2 специфіка журналістських блогів видання «Gazeta.Ua»

2.1. Особливості структурної організації та правила публікації блогів

На сайті інтернет-видання «Gazeta.ua» блоги представлені в окремій рубриці і розподілені на підгрупи: «Авторські блоги» та «Блоги читачів». На головній сторінці рубрики «Блоги» подається перелік останніх постів кожного підрозділу, перейшовши за посиланням можна побачити всі пости автора або весь список прізвищ блогерів []. На жаль, на сайті відсутня рубрикація блогів за тематичним принципом, що ускладнює пошук потрібної інформації. Натомість у структуруванні постів застосовано хронологічний принцип та розподіл за популярністю: праворуч від останніх записів тут розміщено підрозділи «Найпопулярніше у блогах» і «Найбільше читають» [].

Журналістські пости можна знайти в «Авторських блогах», де їх розміщено разом із блогами політиків, економістів та інших відомих людей, гостей видання. Наразі «Авторські блоги» нараховують 80 авторів, серед яких 12 журналістів, 27 політиків, 5 політологів, 5 економістів, 9 громадських діячів, 7 представників творчих професій (музиканти, режисери, телеведучі, письменники), 3 спортсмени, 1 лікар, 11 блогерів не вказують своєї професії або роду занять. Тобто журналістські блоги становлять лише 15%. Це можна пояснити двома причинами: по-перше, журналісти мають можливість публікувати власні матеріали в інших рубриках цього видання або того ЗМІ, в якому вони працюють; по-друге, загострення політичних конфліктів та розгортання передвиборної боротьби призвело до різкого зростання кількості блогів політиків, тому на сьогодні вони нараховують 34% від усіх публікацій.

Дуже зручним є те, що блоги згруповані у два підрозділи – завдяки цьому полегшується пошук необхідної інформації, а професійні журналістські блоги відокремлюються від читацьких. Проте ідентифікація авторів ускладнюється тим, що на головній сторінці можна побачити лише ім’я, прізвище та фото автора, решту інформації, зокрема характер занять та професію, можна знайти лише на сторінці автора. При цьому редакція видання не висуває жорстких вимог щодо надання відомостей про себе: тут не зазначається вік, дані щодо професії автор публікує на власний розсуд – через це у деяких блогах взагалі відсутня інформація про автора. Проте позитивною тенденцією функціонування блогів на сайті є чітка персоналізація: автори, як правило, вказують не нікнейми, а справжні імена та прізвища, а також публікують власні фото на аватарці. Це сприяє зростанню довіри до публікацій у блогах та росту популярності серед читачів. Окрім того, у такий спосіб журналісти, які вже мають свою аудиторію, можуть її залучити і до блогу на сайті цього видання.

Заснувати власний блог на сайті мають можливість не лише журналісти, а й звичайні читачі. Для цього необхідно перейти з гіперпосиланням «Створення блогу на Gazeta.ua» та ознайомитися з принципами публікації: «Політика блогів існує на наступних засадах. Блоги читачів публікуються вільно, читацький блог може вести будь-який зареєстрований користувач сайту. Авторськими блогами керує редакція сайту. Читачі сайту, зацікавлені у тому, щоб вести авторський блог, можуть надіслати заявку на адресу editor@gpu.ua. Читацькі блоги не модеруються і не редагуються. Платформа відкрита для осіб з будь-якою політичною орієнтацією. У текстах блогів і у коментарях до них заборонені нецензурні вислови, лайки, образи видання та його працівників, а також авторів чи третіх осіб. Блогери не отримують гроші за написання блогів. В блогах забороняється публікувати тексти, які суперечать українським законам чи порушують Законодавство України. Блоги забороняється використовувати як майданчик просування власних продуктів блогерів. Реклама і самореклама в текстах блогів і коментарях до них буде нищівно видалятись. Видання не несе відповідальність за матеріали, опубліковані в блогах. Точка зору блогера може не співпадати з точкою зору видання. Блогер не має права модерувати коментарі до власних або інших блогів. Модерація здійснюється редакцією на загальних засадах. В разі грубого порушення правил редакція має право розпублікувати пост, в окремих випадках – забанити автора-порушника. Тексти, розміщенні на блогах Gazeta.ua, не повинні дублюватись у блогах на інших мережевих ресурсах» [http://gazeta.ua/blog/create]. У такий спосіб редакція попереджає про особисту відповідальність автора за поширювану ним інформацію та нагадує про важливість дотримання юридичних та морально-етичних норм, що є дуже актуальним для блогінгу.

Блог кожного автору структуровано за таким принципом: у верхньому блоці подається фото, ім’я та прізвище автора, за наявності – відомості про професію та рід занять. Далі у зворотному хронологічному порядку (від нових – до старих), із зазначенням дати й часу публікації, розміщуються заголовки постів, які одночасно виконують і функції гіперпосилань, за якими можна перейти до повного тексту публікацій.

Більшість журналістів є активними блогерами, і мають від десяти і більше постів за останній рік. Деякі обмежуються всього декількома публікаціями – вони започатковують блог і звертаються до нього лише в ті моменти, коли виникає гостра потреба прокоментувати ту чи іншу важливу політичну або суспільно-громадську ситуацію або подію.

Блог, створений під конкретну ситуацію, як правило, потім не оновлюється і не стає періодичним. Так, наприклад, журналіст І. Бокий має лише два пости у своєму блозі. Він зареєструвався на сайті з метою висловлення незадоволення стосовно виключення його з лав Соцпартії України. Потребу заявити свою позицію у блозі автор пояснює так: «І треба сказати, ця каральна акція не залишилася непоміченою ні у партійному, ні у журналістському середовищ. Численні телефонні дзвінки, на які я не встигаю відповідати, і змусили мене, зрештою, вдатися до можливостей Інтернету. Аби відповісти всім і одразу на найбільш типові запитання моїх прихильників і шанувальників і викласти своє бачення ситуації, що склалась у Соціалістичній партії України» [http://gazeta.ua/blog/42779/kermo-v-socpartiyi-zahopili-politichni-pribludi]. Проте більш характерною тенденцією функціонування журналістських блогів на сайті є їхнє регулярне оновлення, з періодичністю від одного до трьох разів на місяць.

Поруч із кожним записом у блозі зазначено кількість позитивних та негативних відгуків, загальну кількість коментарів та кількість переглядів. Ці відомості дозволяють ідентифікувати найбільш популярні та резонансні публікації. Найбільшою популярністю користуються блоги журналістів, серед яких О. Біловол, І. Бокий, О. Бригинець, О. Горобець, О. Дроздов, О. Жук, В. Ільченко, В. Іскін, С. Іщенко, Д. Корнійчук, Н. Литвиненко, І. Москальчук. Більшість журналістів ведуть блоги на сайті видання з 2011 р., найбільш активні й досвідчені з них вже мають свою аудиторію: так, наприклад, пости заслуженого журналіста України, члена Національної спілки письменників України О. Горобця збирають зазвичай від тисячі до 40 000 переглядів, що зафіксовано у його блозі [].

Фіксація кількості переглядів дозволяє визначити найбільш популярні пости та найбільш успішних блогерів: за цими показниками матеріали авторів автоматично потрапляють до підрозділу «Найпопулярніше у блогах» []. На сьогодні там перебувають пости журналіста О. Горобця «Почему Степан Бандера и по сегодня не дает спокойно жить всей России?» (12120 переглядів), «Черга за золотими буханцями» (5062 перегляди), пост економіста О. Охріменка «Гривна оказалась самой быстрой девальвируемой валютой в мире» (1517 переглядів), публікація журналістки-фрілансера Л. Самохвалолої «Тимошенко у Шустера сделала Раде предложение, от которого стыдно отказаться» (1033 перегляди) []. Як бачимо, до цього підрозділу, як правило, потрапляють саме журналістські пости, через найбільш актуальні проблеми, що порушуються у матеріалах.

На сайті застосовуються різні графічні засоби привертання уваги читачів: прізвища блогерів виділені червоним кольором, назви постів – синім. Червоним також марковані гіперпосилання «Детальніше» (перехід до повного тексту) та «Всі тексти автора» (перехід з головної сторінки до блогу конкретного автора) []. Графічні засоби сприяють зручній структуризації та полегшують сприйняття та пошук інформації на сайті. Вони відіграють велику роль в онлайновому ЗМІ, і це обумовлюється декількома причинами. На це звертає увагу Н. Коломієць: «Ефективний вплив інтернет-новин реалізується значною мірою завдяки потужному потенціалу невербальних засобів представлення інформації (параграфеміка, кольорове маркування, візуальний компонент), які виконують різноманітні функції (інформативна, привернення уваги адресата, економія інформаційного простору, полегшення пошуку необхідної інформації, підвищення ефективності впливу вербальної інформації)» [Вес31, 4].

Різноманітні засоби привернення уваги актуальні і в тому сенсі, що користувач інтернет-видання не читає, а «сканує» сторінку, обираючи в процесі сканування тексти для прочитання. «Як показують дослідження, проведені Джоном Морксом, 79 % учасників тесту сканують будь-яку нову сторінку і тільки 16 % читають її від слова до слова» [В27]. Тому спеціалісти рекомендують перед публікацією тексту на сайті максимально адаптувати його для читацького сприйняття – за допомогою виділення ключових слів (кольором, іншим шрифтом, гіперпосиланнями), а також заголовків, підзаголовків і стилю перевернутої піраміди. Саме такі засоби у повній мірі використовуються на сайті «Gazeta.ua».

Важливу роль у структурній організації інформації у блогах відіграють гіперпосилання. Велика кількість матеріалів та їх гіпертекстова організація максимально демократизують саму систему інформування, тому що читач отримує набагато більше можливостей для вільного вибору, ніж у традиційних ЗМІ. Із значної кількості запропонованих повідомлень він може самостійно обрати ті, що цікавлять його найбільше, при цьому йому не доводиться переглядати увесь випуск, як у випадку з теленовинами або перечитувати всю інформацію, щоб знайти потрібну, як у газетах.

Окрім того, гіпертекстова організація матеріалів дозволяє йому отримати максимально повну картину події – за гіперпосиланнями він може перейти на інші сторінки видання, де вже друкувалися повідомлення на ту ж тему або навіть звернутися до матеріалів інших інтернет-ЗМІ, щоб дізнатися деталі і подробиці або ознайомитися з іншою точкою зору. «Читач самостійно монтує загальну картину із фрагментів тексту, при цьому все, що заважає вільній інтерпретації, відкидається як читачем, так і видавцем» [В27].

Гіпертекст надає читачу великі можливості. Як зазначають О. Калмиков та Л. Коханова, по-перше, це можливість уточнення і порівняння тексту з іншими текстами на ту ж тему, по-друге, це можливість уточнення використаних у тексті термінів, по-третє, це можливість переходу у більш широкий контекст [27]. А Н. Коломієць акцентує увагу на тому, що «гіпертекстова форма дозволяє усунути штучну монологічність тексту новин» [31, 7].

Гіперпосилання на сайті «Gazeta.ua» виконують різні функції. За словами Н. Коломієць, «форма презентації новин на основі гіпертексту дає можливість введення необмеженої кількості повідомлень, які є смисловими вузлами гіпертексту, вони з’єднані між собою зв’язками – словами, словосполученнями чи реченнями, що одночасно є складовими двох сторінок. Зв’язки, які є невід’ємною структурною частиною кожного сайту інтернет-новин, можна розділити на дві групи. До першої належать власне гіпермедійні зв’язки, які вказують на наявність розширеного повідомлення. Друга група представлена словосполученнями чи реченнями, які виступають у вигляді заголовка до текстів, що розташовані за ними, і визначаються нами як зв’язки-заголовки» [В31, 8].

У блогах «Gazeta.ua» наявні як гіперпосилання-зв’язки, що відсилають від заголовків до повного тексту публікацій, так і внутрішньотекстові посилання, які переадресовують на сторінки з архівними матеріалами та розширюють смисловий контекст повідомлення. При цьому якщо гіперпосилання-зв’язки є обов’язковими для усіх постів, то внутрішньотекстові лінки використовують не всі автори. Так, наприклад, журналіст та громадський діяч О. Бригинець зазвичай публікує короткі пости у жанрі замітки або коментаря, тому необхідності використовувати цей вид гіперпосилань у нього не виникає.

Слід зазначити, що використання внутрішньотекстових гіперпосилань взагалі свідчить про високий рівень професіоналізму та інтернет-культури автора. Тому до такого типу структурування тексту звертаються, як правило, найбільш досвідчені журналісти. Так, наприклад, О. Горобець, який регулярно публікує у своєму блозі ґрунтовні аналітичні статті, часто використовує такі гіперпосилання для того, щоб розширити контекст повідомлення, пояснити якісь поняття чи терміни, згадати попередні публікації тощо. Наприклад, у пості «Політичні похорони Юлії Тимошенко» від 7 грудня 2012 р. автор наводить слова А. Яценюка, а для підтвердження посилається на першоджерело за допомогою гіпертексту: «Ось сьогодні (7 грудня 2012 р.) читаю про те, що  голова ради об'єднаної опозиції (ОО) Арсеній Яценюк на розширеному засіданні ради ОО заявив: «після успішної кампанії з виборів Верховної Ради тепер головним завданням є перемога на президентських виборах 2015 року». Хто із вас, друзі, щось чув, щось знає про перемогу об'єднаної опозиції на жовтневих виборах?» [http://gazeta.ua/blog/35492/politichni-pohoroni-uliyi-timoshenko]. Оформлення цитати як гіперпосилання є дуже доцільним у цьому випадку, оскільки сприяє збільшенню рівня об’єктивної публікації, унеможливлює плагіат або спотворення інформації.

У пості «Кто убедил россиян в необходимости захватить Украину?» від 2 квітня 2014 р. автор використовує зовнішні гіперпосилання на тексти інших інтернет-видань – у тому випадку, коли веде з ними полеміку, задля того, щоб читач мав змогу порівняти різні точки зору, знайти альтернативну інформацію, з’ясувати додаткові відомості. Це обумовлено й жанром публікації: полемічна стаття передбачає подання різних позицій [http://gazeta.ua/blog/42799/kto-ubedil-rossiyan-v-neobhodimosti-zahvatit-ukrainu-].

У структурній організації матеріалів у блогах велику роль відіграють заголовки постів, оскільки саме їх читач може побачити на головній сторінці. Тому вони мають бути достатньо цікавими, проблемними, провокуючими, мотивуючими, щоб користувач зупинився і вирішив переглянути повний текст публікації. М. Кім стверджує, що мета заголовка – дія, тобто він повинен заінтригувати, привернути увагу, і звісно, відповідати тексту. У більшості випадків він робить вирішальний вплив на сприйняття тексту [В28]. Часто тільки через один інтригуючий або сенсаційний заголовок люди зупиняють свій вибір на тому чи іншому інтернет-виданні.

Як зазначає Б. Потятиник, «інтернет-ЗМІ досить сильно відрізняються від звичайних видань. У газеті редактор може привернути увагу підзаголовками, якимись виділеними репліками» [44, 91]. Якщо у газеті читач бачить перед собою увесь текст одразу, то в інтернет-виданні – лише анонси, і якщо такий анонс його не зацікавить, він не буде читати далі. Тому іноді журналісти-блогери «Gazeta.ua» використовують рекламно-інтригуючі заголовки, що мають ефект несподіваності, загадковості та навіть сенсаційності.

Заголовки у блогах повинні одночасно анонсувати тему посту та захоплювати увагу читача незвичними формулюваннями, наприклад: «Собаки на паркеті» (блог Н. Литвиненко, 22 листопада 2011 р.), «Акт кохання з мистецтвом» (блог О. Жук, 18 листопада 2012 р.), «Магия контракта)) Кличко – Поветкин: эпилог к бою трехлетия (блог О. Біловола, 6 жовтня 2013 р.), «Така органічна, радянська Фаріон» (блог О. Дроздова, 16 листопада 2013 р.) «Партия «Свобода» или ее критики: кто и когда «ответит за базар»?» (блог В. Іскіна, 13 березня 2014 р.), «Власть (не)избранных» (блог Д. Корнійчука, 18 березня 2014 р.), «Черга за золотими буханцями…» (блог О. Горобця, 4 квітня 2014 р.), «Бумерангом по Раше… Желание расколоть Украину может вернуться бумерангом» (блог О. Біловола, 4 квітня 2014 р.).

Отже, серед основних тенденцій функціонування блогів на сайті видання «Gazeta.ua» можна назвати чітку політику персоналізації та модерації постів у розділі «Авторські блоги»: блогери, як правило, зазначають справжнє ім’я та прізвище та розміщують власне фото на аватарці. Модератори розділу стежать за дотриманням правових та морально-етичних норм у блогах та попереджають про особисту відповідальність кожного автора, який бажає започаткувати блог на сайті видання.

Пости у блогах розміщуються у зворотному хронологічному порядку із зазначенням дату й часу публікації. За найбільшою кількістю переглядів визначаються найпопулярніші пости, що потрапляють у відповідний розділ сайту. Заголовки та прізвища блогерів марковані синім та червоним кольорами, гіперпосилання також виділяються іншим кольором, що полегшує процес пошуку та читання. Гіперпосилання чітко структурують публікації у блогах, при цьому використовують як зовнішні, так і внутрішні їх різновиди.