59. Кам’яна Могила-видатна пам’ятка України.

У приазовському степу під чистим небом чітко вирізняються заокруглені обриси величезної кам`яної гори, схожої на могильний насип. Це – Кам`яна Могила – державний історико-археологічний заповідник, розташований під Мелітополем у Запорізькій області. Периметр цієї гори - майже 3 кілометри, її висота сягає 12 метрів. Вона являє собою близько 3 тисяч каменів різних розмірів з гротами, впадинами, тріщинами.

Перші письмові відомості про унікальну пам'ятку історії і природи належать до кінця XVIII ст. У 1778 році біля Кам'яної могили встановили поштову станцію (за наказом Суворова). У 1793 році на карті Мелітопольського повіту Таврійської губернії це місце позначалося «Камінь-Ююн-Таш», що в перекладі з тюркського означає «камінь збору».

У 1837 році тут побував відомий російський академік П. І. Кьоппен, який писав про пам'ятку: «Кам'яна могила. Так в Мелітопольському повіті називається горб, що складається з величезних куп пісковика, і знаходиться на правому березі ріки Молочної…»

50 років по тому з’являється нове повідомлення про унікальну пам’ятку. Археолог М.І Веселовський, відомий своїми сенсаційними розкопками скіфських курганів, наприкінці XIX століття побував на Кам’яній Могилі та частково  дослідив стародавні зображення в її гротах та печерах.

Поворотним пунктом в історії вивчення пам’ятки первісної культури стали 1936-1938 роки, коли в Південній Україні працювала Азово-чорноморська експедиція під керівництвом О.М. Бадера. В гротах та печерах Кам’яної Могили вчені відкрили унікальні зображення: бика в гроті «Мамонта», «плити стоп», «кінські плити», лінійно-геометричні зображення та ін., які дозволили відтворити побут та культуру стародавніх народів, які населяли наш степ.

З 1951 по 1957 рр. на Кам’яній Могилі проводилися дослідження, які дозволили по-новому поглянути на культурно-історичні комплекси стародавніх рисунків. Так, хронологічний діапазон  рисунків був визначений епохою неоліту-бронзи (VI – поч. І тис. до н.е.).

В 1971 – 1973 рр. Кам’яну Могилу досліджувала Приазовська археологічна експедиція АН УРСР сумісно з Мелітопольським краєзнавчим музеєм (керівники В.М. Даниленко та Б.Д. Михайлов). Були відкриті гроти Чаклуна та Чуринг, на стелях яких знаходилися пізньопалеолітичні гравіювання: зображення мамонта, оленя, чаклуна та ін.

Проблема датування. Відсутність будь-якого додаткового археологічного матеріалу і унікальність багатьох зображень Кам'яної могили змусила дослідників намагатися датувати пам'ятник виходячи з різних трактувань самих петрогліфів. (У деякій близькості до Кам'яної могили були виявлені палеотічні, неолітичні поселення а також поселення епохи бронзи, проте якого-небудь безпосередньому зв'язку з самою Кам'яною могилою виявлено не було). У п'ятдесяті — сімдесяті роки XX століття розвернулася пекуча дискусія щодо датування зображень палеолітом, неолітом і навіть енеолітом. Палеолітичне датування відстоював в основному В. Даниленко і О. М. Бадер (принаймні на ранній стадії досліджень), М. Рудинський і інші дослідники дотримувалися неолітичного датування. Дискусія, по суті, звелася до того чи є один з найкрупніших петрогліфів зображенням мамута або бика (мамут свідчив би на користь палеоліту, а бик на користь неоліту).

Разом з цим деякі дослідники відзначали можливість використання святилища і протягом палеоліту, а потім і за часів неоліту, а деякі відкидали таку можливість. Зокрема М. Я. Рудинський звертав увагу, що в Кам'яній могилі не виявлено слідів накладення нових зображень на старі, що свідчить швидше про нанесення петрогліфів однієї культури протягом однієї історичної епохи. Дискусія про датування пам'ятника спонукала деякі довідники і енциклопедії називати Кам'яну могилу "пам'ятником мезоліта, тобто датувати її петрогліфи періодом між палеолітом і неолітом.

В наші дні Кам'яна Могила стала місцем масового туризму, сюди приїжджають з різних кінців країни та й з-за кордону численні любителі «сивої давнини». З північного боку у підніжжя пагорбу розташована будівля музею «Первісне мистецтво Кам’яної Могили», де зібрані унікальні експонати історії жителів південних степів від епохи пізнього палеоліту до бронзового віку та середньовіччя.

У вітринах музею представлені чисельні експонати стародавнього мистецтва та матеріальної культури, які характеризують господарство і побут наших предків: знаряддя праці, керамічний посуд, зброя, чуринги, скульптури, а також наскальні малюнки.

Більшу частину експозиції займає епоха міді-бронзи. Тут представлені експонати побуту і культури первісних людей. Особливе місце займають петрогліфи, які увіковічують духовну культуру та вірування стародавніх жителів унікальної пам’ятки. Експонати свідчать, що образи тварин займають значуще місце в релігійних уявленнях як тваринників так і землеробів. Дуже багато місця приділено образу «Дощового бика», Богині смерті Мергер-Сегер, Сонячній ладді Бога Ра, геральдичним знакам, Богу Агні, дракону Врітру, Богу-герою Індрі.

Засновником і першим директором музею став Борис Дмитрович Михайлов – заслужений працівник культури України, доктор філософії, ведучий спеціаліст з наскального мистецтва. Завдяки роботі Бориса Дмитровича «Кам'яна Могила» зайняла своє достойне місце: постановою від 27 грудня 2001 року Державний історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна Могила» віднесено до об’єктів культурної спадщини та внесено в Державний  реєстр нерухомих пам’яток України. У 2007 році «Кам'яна Могила» стала Державним історико-археологічним заповідником, а указом Президента України № 815 від 10 вересня 2008 р. історико-археологічному заповіднику «Кам'яна Могила» присвоєно статус Національного.