2.3. Вплив політичної активності громадян на процеси демократизації

Політична активність є функціональним проявом особистості в політичній діяльності, яка, в свою чергу, упорядковується самим суб’єктом. Стаючи суб’єктом владних відносин, особистість вибудовує власну систему політичних дій, структуруючи її певним чином, але у відповідності до вимог політичної системи і політичної культури. Отже, особистісний аспект політичної діяльності безпосередньо корелюється із загальносуспільними нормами і свідчить про відношення суб’єкта до того чи іншого політичного процесу. Відповідно, динаміка процесу демократизації безумовно залежить від політичної активності громадян. Тому необхідно описати його особливості та вказати на прямий зв’язок між рівнем політичної активності і рівнем демократичності у загальнодержавних і суспільних відношеннях.

Включеність у політику передбачає результативність політичної соціалізації індивіда, наявність активної політичної позиції, реалізацію політичної культури особистості у її діяльності. Одиницею політичної поведінки є вчинок – не будь-яка політична дія, а така, «в якій провідного значення набуває свідоме ставлення людини до інших людей, до спільного, до норм суспільної моралі». Отже, реальна участь особистості в управлінні суспільними справами, її включеність у політику скеровується тим моральним сенсом, який вона вкладає у політичний вчинок [1, c. 6].Значить, про політичну активність особистості і певної групи осіб можна судити по їх політичним вчинкам, характер котрих відображатиме і ставлення актора до того чи іншого питання у політиці. Саме показник політичної участі є дуже важливим для того, щоб говорити про демократичність того чи іншого суспільства. Політична активність є яскравим прикладом рівня демократичної і легітимної політичної системи, в свою чергу, вона також являється і результатом процесу політичної соціалізації.

Значить, за конкретним політичним вчинком, або за системою вчинків можна робити висновок про рівень політичної залученості громадян у політичну сферу життєдіяльності, де активна участь вважається фактором демократичності. Переглянувши фактори демократичного розвитку, зазначені Р. Далем, можна зробити висновок, що без громадської активності неможлива ні активна соціальна робота, ні створення політичної еліти, яка буде характеризуватись патріотичністю, ні створення осередків громадської активності, громадських організації.

Правова держава – це продукт громадянського суспільства [4, с. 45]. Розвиток демократії як глобального процесу свідчить, що елементарною одиницею процесу демократизаціїгромадянського суспільства має стати форма залучення громадянських організаційдо процесу прийняття і реалізації управлінських рішень. Громадянське суспільство має свою структуру, які безумовно характеризуються активною позицією, що намагаються реалізовувати громадські ініціативи. Громадянське суспільство – це основа демократизації суспільства, що включає сукупність наступних інститутів[12, c. 240]: сукупність добровільнихгромадських об’єднань(громадські організації і громадські рухи), а також політичні партії із метою захисту від небажаних дій державної влади з прийняття того чи іншого політичного, економічного або культурно-національного рішення; громадянська активність партій, неурядових організацій, громадських ініціатив; незалежні(недержавні) засоби масової інформації, що обслуговують громадські потреби та оприлюднюють громадську думку; роль і місце громадськихорганізацій у прийнятті державно-управлінських рішень, що грунтується на розподілі феномену влади між державою і громадянським суспільством; професійні і творчі спілки. У такий спосіб – шляхом утворення недержавних організацій –соціум собі забезпечує базу для розвитку та демократизації. Громадські організації, як свідчить наукова робота під керівництвом В. Беха, постають атрактивними елементами, котрі притягую до свого складу громадян із близькими інтересами і соціально-політичними переконаннями [4, с. 668]. Тобто в даному випадку громадська активність у інституціоналізованій формі служить поштовхом для активного розвитку демократичних тенденцій.

Політична активність говорить про наявність такого виду діяльності серед суб’єктів соціального процесу, що має на меті впливати на процес прийняття політичних, управлінських рішень заради здійснення власних інтересів. Вона властива як окремим суб’єктам, так і групам, великим, малим. Вона може носити усвідомлений (ціленаправлений), так і стихійний характер. Всі держави, правлячі партії, на сьогоднішній день, здійснюючи власну політику намагаються отримати підтримку як умога більшої кількості громадян. Навіть в авторитарних режимах творяться ілюзії політичної активності, громадяни начеб то добровільно беруть участь у парадах, акціях, демонстраціях. Демократичні держави вбачають у розвитку політичної активності одну з головних умов здійснення своєї політики, досягнення й забезпечення політичної стабільності взагалі.

Політична участь є багатоаспектною формою залучення громадян до політичних процесів, владно-політичних відносин, взаємодії з політичними інститутами та владними структурами, прийняття політично значущих рішень. Вона органічно пов’язана з демократичними процесами і станом громадянського суспільства та є невід’ємним компонентом публічної політики.

Активність громадян так чи інакше стає одним із найважливіших чинників суспільного розвитку. Саме від неї залежать вектор і темп соціальних перетворень. Особливо це стосується здійснення суспільної модернізації, яке неможливе без максимально широкої підтримки та безпосереднього залучення активних і відповідальних громадян.

Cтановлення країни як демократичної державипотребує забезпечення реального народовладдя, створення дієвого іефективного механізму участі різних соціальних груп у державномууправлінні, регулювання суспільних відносин за кращими зразками ідосвідом сталої демократії[1, с. 87].Воно має базуватися на усвідомленому виробленні принципово нового політичного мислення, нових норм поведінки та взаємодії громадян, спільнот на засадах потягу громадян до активізації своєї діяльності, вирішенні проблем життєдіяльності територіальної чи громади іншого характеру. Сприяннярозвитку громадянського суспільства передбачає налагодження ефективноївзаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянськогосуспільства, що повинна базуватися на партнерстві, взаємозацікавленостівсіх сторін.

Отже, основниммеханізмом розгортання процесів демократизації являється реалізація владигромадських організацій, що складає зміст громадянської самоорганізації та активності.В результаті формується державно-громадянське управління, що являє собоюформу взаємодії державної влади і громадських організацій, що носить демократичний характер.Від активної участі громадян у політичному процесі залежить успіх демократичного розвитку держави, так само як і практична реалізація демократичного статусу людини і громадянина.