Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Міністерство освіти і науки України

А.О. Осаул, Ю.О. Шевченко

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ

Навчально-методичний посібник

для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напрямів підготовки «Міжнародна економіка», «Економічна кібернетика», «Облік і аудит», «Фінанси і кредит», «Управління персоналом», «Маркетинг»

Затверджено

вченою радою ЗНУ

Протокол № від

Запоріжжя

2015

УДК : 330.101(075.8)

ББК : У01я73

О-72

Осаул А.О. Економічна теорія: методичні рекомендації до семінарських занять для студентів освітнього рівня «бакалавр» напряму підготовки «Міжнародна економіка», «Економічна кібернетика», «Облік і аудит», «Фінанси і кредит», «Управління персоналом», «Маркетинг» / А.О. Осаул, Ю.О. Шевченко. – Запоріжжя: ЗНУ, 2015. – 113 с.

Навчально-методичний посібник містить основні теоретичні положення, поняття, тестові та практичні завдання, питання для самоконтролю курсу «Економічна теорія».

Призначений для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напрямів підготовки «Міжнародна економіка», «Економічна кібернетика», «Облік і аудит», «Фінанси і кредит», «Управління персоналом», «Маркетинг».

Цей посібник сприяє засвоєнню основних положення економічної теорії, на які спирається сучасна економічна наука та господарська практика, основних показників економічної діяльності суб’єктів господарювання, а також видів та інструментів економічної політики держави.

Рецензент Н.М. Шмиголь

Відповідальний за випуск Д.І. Бабміндра

Зміст

Вступ	4
Розділ 1. Загальні засади економічного розвитку	6
Тема 1. Виникнення і розвиток економічної теорії як науки	6
Тема 2. Предмет, функції та методологія економічної теорії	12
Тема 3. Потреби, ресурси, виробничі можливості	18
Тема 4. Економічна система суспільства. Власність	27
Розділ 2. Основоположні передумови формування та розвитку ринкових відносин	33
Тема 5. Форми організації суспільного виробництва. Товар. Гроші	33
Тема 6. Ринок	41
Тема 7. Попит, пропозиція, механізм встановлення ринкових цін	46
Тема 8. Конкуренція та її роль у ринковій економіці	53
Розділ 3. Основні суб’єкти ринкової економіки	59
Тема 9. Домогосподарства в системі ринкових відносин	59
Тема 10. Підприємництво в ринковій економіці	65
Тема 11. Підприємство: загальні характеристики та організаційні форми. Витрати виробництва та прибуток	72
Тема 12. Держава та її економічні функції	78
Розділ 4. Загальні засади розвитку національної економіки	83
Тема 13. Грошово-кредитна система та монетарна політика	83
Тема 14. Податково-бюджетна система та фіскальна політика	89
Тема 15. Економічне зростання та циклічність розвитку	95
Тема 16. Соціальна політика та добробут	100
Тема 17. Глобалізація світогосподарських зв’язків та загальноцивілізаційні проблеми людства	105
Рекомендована література	111

ВСТУП

Становлення системи ринкових відносин, структурні перебудови економіки, реформування відносин власності та створення нових форм господарювання, розвиток підприємництва та поступова інтеграція економіки країни у світове господарство зумовили підвищений інтерес до учбової та наукової дисципліни – «Економічна теорія» та необхідність удосконалення методики викладення економічних дисциплін. На зміну абстрактному методу викладання прийшов аналітично-практичний метод вивчення явищ та процесів реальної дійсності з урахуванням наслідків дій законів на ринках та міжнародної ринкової кон’юнктури. Актуальними завданнями Економічної теорії стали наукове обґрунтування загальних основ економічного життя суспільства; розкриття закономірностей розвитку суспільного виробництва; з’ясування механізмів дії економічних законів і механізму використання їх людьми у процесі господарської діяльності.

Метою дисципліни Економічна теорія є комплексне вивчення економічних відносин як форми суспільного виробництва, пізнання основ економічного життя суспільства у взаємозв’язку з потребами та інтересами людей, вивчення проблем ефективного використання суспільством обмежених виробничих ресурсів і шляхів досягнення максимальних кінцевих результатів для задоволення людських потреб, що невпинно зростають.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

1) основні положення економічних теорій, на які спирається сучасна економічна наука та господарська практика;

2) основні показники економічної діяльності мікроекономічних суб’єктів та макроекономічні показники;

3) види та інструменти економічної політики;

У результаті вивчення матеріалів дисципліни студенти повинні вміти:

1) аналізувати з наукових позицій явища і процеси, що відбуваються в економічному житті України і світу;

2) застосовувати знання економічних теорій та моделей до аналізу сучасної економічної політики.

Особливість даного видання полягає в тому, що укладачі керувалися станом сучасної економічної науки, яка знаходиться зараз на зламному етапі розвитку. Відбувається становлення такої економічної теорії, яка покликана досліджувати перехідну господарську систему, найбільш розповсюдженою формою якої є соціально-орієнтована економіка змішаного типу. Успішне ж дослідження нової економіки є можливим лише на базі використання наукового потенціалу вже існуючих шкіл та напрямків. Тому в навчальному посібнику студентам пропонується весь спектр різноманітних економічних поглядів та уявлень, надається можливість їх творчого переосмислення та формування власної точки зору.

Навчально-методичний посібник допомагає студентові зосередитися на аналізі економічних процесів, постановці та розв’язанні економічних задач, ключових напрямках самостійної роботи та самоконтролю знань. Видання містить: тематику і плани семінарських та самостійних занять, основні положення змістовної структури тем, тести, задачі, вправи та інші елементи системи закріплення та самоконтролю знань.

Основні положення теми викладені лаконічно, вільно від громіздких формулювань. Рекомендована література до курсу поєднує основну, додаткову літературу, містить перелік сучасних підручників та монографій українських та іноземних авторів. Студентам пропонується пошук інформації в мережі Інтернет, для чого автори надали перелік сайтів, пов’язаних з дисципліною «Економічна теорія».

Особлива увага при вивчені дисципліни приділяється самостійній роботі, яка є основним засобом засвоєння студентом навального матеріалу в час, вільний від аудиторних занять. Самостійна робота студентів забезпечується навчально-методичними засобами, необхідними для вивчення конкретної навчальної дисципліни чи окремої теми: підручниками, відповідною науковою літературою та періодичними виданнями, методичними посібниками, конспектами лекцій, практикумами, електронно-обчислювальною технікою тощо.

Навчально-методичний посібник містить сукупність завдань, що дають змогу студентові не лише належним чином опрацювати питання, які виносяться на самостійну роботу, але й здійснити самоконтроль, виконуючи аналітичні вправи, заповнюючи порівняльні таблиці, відповідаючи на тестові завдання.

Розділ 1. Загальні засади економічного розвитку

Семінарське заняття 1. Виникнення і розвиток економічної теорії як науки

План

1. Походження поняття економіка та його сучасні значення

2. Процес становлення наукового економічного мислення. Антична економічна думка. Меркантилізм. Фізіократія.

3. Формування економічної теорії. Класична політична економія. Марксизм. Маржиналізм або теорії граничного аналізу.

4. Сучасні економічні теорії. Неокласицизм. Інституціоналізм. Кейнсіанство. Неокласичний синтез

Основні поняття

Економіка. Політична економія. Економічна теорія. Економікс. Меркантилізм. Фізіократи. Класична політекономія. Марксизм. Маржиналізм. Неокласицизм. Кейнсіанство. Інституціоналізм. Монетаризм. Неоінституціоналізм. Теорія нової економіки. Стійкий розвиток. Синергетика.

Методичні рекомендації

Вивчаючи дану тему, треба насамперед звернути увагу на те, що сучасний термін «економіка» походить від старогрецького «oikonomia» («oikoс» – дім, господарство; «номос» – вчення, закон). Вперше його ввів Ксенофонт (430 – 355 рр. до н.е.)для назви своєї праці про мистецтво ведення домашнього господарства. Наступною своєю працею «Доходи» він поєднує економіку з «багатством». Через декілька десятиліть філософ Аристотель (364 – 322 рр. до н.е.) поділив науку про багатство на економіку і хремастику.

Нині цей термін застосовується у трьох найпоширеніших значеннях:

1) сфера господарської діяльності суспільства;

2) народне господарство певної країни, регіону або світове;

3) наука, що вивчає процеси і явища, які пов’язані з господарською діяльністю суспільства.

У результаті вивчення другого питання теми необхідно зрозуміти, що перші фрагменти наукового економічного мислення запропоновані грецькими і римськими мислителями. Окрім вище згаданих слід відмітити Платона, Катона, Варрона, Сенеку, Колумеллу. В їхніх працях знаходять прояв перші наукові підходи до дослідження виробництва, поділу праці, товарно-грошових відносин, правових основ приватної власності. Ідея античної економічної думки – встановлення головних чинників доходності та зростання суспільного багатства на приватній основі господарювання.

Вважається, що перетворення фрагментарного економічного мислення в системно-наукове розпочалося в період зародження капіталістичних ринкових відносин (формування єдиного національного ринку) у Західній Європі (XVI-XVII ст.). свій тріумфальний рух економічна наука розпочала під назвою політичної економії. Назву їй дав французький економіст Антуан де Монкретьєн, який у 1615 р. видрукував працю «Трактат політичної економії». Саме вона започаткувала перший напрямок (школу) економічної науки, який отримав назву меркантилізм. Представники цієї школи (А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм та ін.) продовжили традицію пошуку джерел багатства, започатковану античними мислителями. Саме багатство вони вимірювали кількістю золотих та срібних грошей, а основним його джерелом вважали торгівлю, як сферу обігу.

Другий досить впливовий напрямок розвитку наукової економічної думки, який проявив себе у XVIII ст., отримав назву фізіократія. Прибічники цієї школи (Ф. Кене, А.Тюрго, В. Мірабо, Д. Норе та ін.) перенесли дослідження у сферу виробництва, але джерелом багатства вважали тільки працю у сільськогосподарському виробництві. Промисловість, транспорт і торгівлю вони вважали безплідними сферами діяльності. Фізіократи першими почали відрізняти основний капітал від оборотного, закликали до обмеженого втручання держави в економіку, проте підтримували адміністративне регулювання обороту грошей. Важливу роль у розвитку політичної економії відіграла «Економічна таблиця» Ф. Кене. За такі наукові здобутки фізіократів інколи приєднують до класичної школи політичної економії.

Третє питання потребує усвідомлення сутності класичної політичної економії, що була створена протягом XVIII XIX ст. Її представники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж. Сей та ін. зосереджують увагу на дослідженні економічних відносин, на встановленні законів економічного розвитку всіх сфер економічної діяльності, прагнуть розкрити економічну природу багатства з урахування трьох основних джерел – праці, землі, капіталу. До основних заслуг школи відносять створення трудової теорії вартості, відстоювання здатності ринкової економічної системи до саморегуляції, виявлення джерел доходів всіх верств суспільства та мотивацію справедливості у відносинах розподілу доходів.

Марксизм, або політична економія праці. Засновники цього напрямку К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують економічний розвиток суспільства у єдності із соціальним, у системному підході та з позицій робітничого класу; доповнюють систему законів розвитку капіталістичної ринкової економіки, переглядають категоріальний апарат класичної школи і пропонують свої концепції додаткової вартості грошей, економічних криз, земельної ренти, відтворення суспільного продукту. Вони спробували обґрунтувати розвиток сучасної цивілізації на основі діалектичного підходу.

Маржиналізм – теорія, яка пояснює економічні процеси, спираючись на універсальну концепцію граничних величин («граничні витрати»). Застосовує математичний кількісний аналіз та моделі, в основі яких лежать суб’єктивно-психологічні оцінки економічних процесів. Представники – К. Менгер, Ф. Візер, У. Джовенс, Л. Вальрас.

У четвертому питанні необхідно звернути увагу на те, що сучасні економічні теорії відрізняються підходами і методами до вирішення загальних економічних проблем. Неокласицизм розвиває основні ідеї класичної політичної економії в умовах ХХ ст. Охоплює різні теорії: «монетаризм», «теорію економіки пропозиції», «теорію раціональних очікувань», та ін. Засновники – А. Маршалл, А. Пігу. Послідовники – Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А Лаффер та ін. – прибічники «чистої економіки». Вони часто обмежують об’єкт дослідження поведінкою та суб’єктивними мотивами «людини економічної», діяльність якої підпорядкована особистим інтересам.

Інституціоналізм, або інституціонально-соціологічний напрям. Має два сучасні відгалудження: «старий» і «новий» інституціоналізм. Представники: Т. Веблен, Дж. Коммонс, Т. Мітчелл, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюрдаль та ін. розглядають економіку, як утворення в якому відносини між господарюючими суб’єктами складаються під впливом як економічних, так і правових політичних, соціальних, психологічних та інших факторів. Об’єктами дослідження для них є «інститути» та «інституції», до яких вони відносять державу, корпорації, профспілки, звичаї, менталітет, інстинкти тощо. Новий інституціоналізм охоплює теорії «право власності», «нової економічної історії», «теорію агентів», «транзакційні теорії».

Кейнсіанство – одна з провідних сучасних теорій. Обґрунтовує об’єктивну необхідність втручання держави в регулювання ринкової економіки передусім шляхом проведення кредитно-бюджетної політики. Засновником теорії є Дж. М. Кейнс. Кейнсіанство виникло в 30-х роках ХХ ст. як пропозиція розумного шляху подолання Великої депресії (1929-1933 рр.), яка поставила економічну систему капіталізму на межу повної катастрофи. Послідовники Кейнса (Дж. Робінсон, П. Сраффа, А Хансен, Р. Лукас та ін.) виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки, у перерозподілі доходів і збільшенні соціальних виплат.

Неокласичний синтез – узагальнююча концепція, представники якої (Д. Хікс, Дж. Бьюкенен, П. Самуельсон, Л. Клейн та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економіки, дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напрямів економічної теорії.