Тема № 2. Розвиток, становлення та сучасний стан криміналістики в україні

1. Зародження та становлення спеціальних знань у практиці розслідування злочинів (історичний аспект).

2. Криміналістика XIX – поч. XX століття.

3. Розвиток криміналістики України у XX столітті.

4. Перспективи розвитку криміналістики в Україні.

1. Питання боротьби зі злочинністю пов’язані з виникненням держави та права. Перші рекомендації криміналістичного характеру зустрічаються в законодавчих пам’ятках Древнього Єгипту, Древнього Вавілону, Римської Імперії. Проте дані рекомендації були спрощеними, безсистемними, а в деяких випадках і містичними.

Криміналістичні засоби і прийоми знайшли своє відображення у правових актах Київської Русі («Русская правда»). Літописи XV-XVI ст.ст. свідчать про використання криміналістичних знань під час виявлення підробок у документах.

Формування ж наукових основ криміналістики починається тільки з ХIX ст.

2. ХIX ст. характеризується впорядкуванням криміналістичних знань. У 1829 р. у Парижі був заснований Кабінет судової ідентифікації, у якому заповнювалися й зосереджувалися реєстраційні картки, які призначалися для встановлення особистості злочинців і з’ясування їхньої судимості. Картки розкладалися по десятиліттях і за абеткою (за прізвищами зареєстрованих осіб). У 1879 р. до Кабінету судової ідентифікації прийшов працювати писарем Альфонс Бертільон (1853-1914), якому вдалося розробити й успішно перевірити на практиці систему реєстрації людини по розмірах частин її тіла, якій він дав назву антропометричної ідентифікації.

У середині ХIX ст. були опубліковані перші практичні настанови для слідчих, які містили всі відомі на той час способи слідчої роботи (Ягеманн – 1838 р.; Циммерман – 1852 р.; Ріхтер – 1855 р.). У 1841 р. виходить робота Я.І. Баршева «Основания уголовного судопроизводства, с применением к уголовному российскому судопроизводству», у якій аналізуються особливості проведення слідчих дій.

Фундаментом сучасної криміналістики є робота австрійського судового слідчого Ганса Гросса «Руководство для судебных следователей как система криминалистики», яка була видана в 1892 р. в Австрії.

У 1892 році Ф. Гальтон опублікував у Лондоні книгу «Отпечатки пальцев» («Finger prints»). У цій роботі він обґрунтував можливість використання дактилоскопії для ідентифікації особистості й навів розроблену ним систему класифікації відбитків пальців.

На початку ХХ ст. дактилоскопія визнається основним методом криміналістичної ідентифікації.

3. Історію розвитку криміналістики України у ХХ столітті можна розділити на три періоди:

• 1920-1945 рр. – створення експертних установ (Харківський НДІ судової експертизи, засновник – М.С. Бокаріус; кабінет науково-судової експертизи в Одесі, засновник – М.П. Макаренко), оснащення відділів розшуку засобами криміналістичної техніки;

• 1945-1970 рр. – розробка теоретичних основ криміналістичної науки. Даний період пов’язаний з іменами таких видатних вчених, як В.Г. Гончаренко, В.О. Коновалова, С.М. Потапов, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай та ін.

• 1970-2000 рр. – перегляд, уточнення, доповнення загальних постулатів криміналістики, розробка окремих теорій та криміналістичних методик розслідування злочинів.

4. Сьогодні можна виділити наступні науково-практичні напрямки розвитку криміналістики:

• створення сучасних науково-технологічних комплексів, головним завданням яких є технічне забезпечення процесу розслідування злочинів;

• розробка комплексних методик розслідування окремих видів злочинів;

• впровадження нових судових експертиз (судово-фонетичної, судово-лінгвістичної, одорологічної, експертизи комп’ютерної техніки та програмних засобів);

• перегляд окремих криміналістичних теорій та створення нових.

Основні терміни та поняття: антропометрія, антропометрична реєстрація, ототожнення злочинців, дактилоскопія, бертільонаж, кримінальна реєстрація, «парад ув’язнених».

Тематика рефератів:

1. Розвиток криміналістики в зарубіжних країнах.

2. Історичний аспект формування криміналістичних знань.

3. Розвиток криміналістики в ХІХ ст.

Література:

1. Белкин Р.С. История отечественной криминалистики/ Белкин Р.С.  М.: Норма, 1999.  496 c.

2. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики / Белкин Р.С.  М.: ИнфраМ-НОРМА, 2001. 240 c.

3. Возгрин И.А. Введение в криминалистику: История, основные теории, библиография / Возгрин И.А. – СПб.: Юридический центр пресс, 2003. – 475с.

4. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики / Ганс Гросс. – Новое изд., перепеч. с изд. 1908 г. – М.: ЛексЭст, 2002. – 1088 с.: ил.; – (Антология криминалистики).

5. Жижина М.В. Предмет криминалистики: история развития и современные представления / М.В. Жижина // Эксперт-криминалист. – М.: Юрист, 2011, № 2. – С. 2 – 5

6. Ищенко Е.П. Криминалистика: учебник / Е.П. Ищенко, А.А. Топорков / под ред. Е.П. Ищенко. [изд. 2-е, испр. и доп.]. – Юридическая фирма «Контракт», «Инфра-М», 2005. – 404 с.

7. Отто Х.Д. Преступления без наказания: сборник невыясненных дел, нераскрытых преступлений, спорных оправдательных приговоров / Ханс-Дитер Отто; [пер. с нем. О.Е.Рывкина]. – Ростов н/Д: Феникс, 2008. – 253, [2] с.