Ґрунтові умови

Таблиця 3

Агрохімічна характеристика ґрунтів господарства

Тип ґрунту	Глибина орного шару, см	Вміст гумусу, %	Вміст рухомих форм, мг/100г ґрунту					Щільність ґрунту, г/см3		рН
			N	Р2О5		К2О
Чорнозем звичайний	0,40	4	15		9	15	Слабко ущільнений		6-7

Загальний характер рельєфу землекористування станції рівнинний, широко хвилястий, з перевагою, на найбільшій частині території, слабко положистих схилів західних і південно-східних експозицій. Найбільш виражені негативні елементи рельєфу представлені балкою “Бродська” з її вершиною і балками стоку. Різниця висотних оцінок між найбільш підвищеною частиною території в східної границі і днищем балки складає 65 -70 м. На найбільшій частині площі падіння схилів не перевищує 0,5 – 1,5° і лише в надбровочній частині балок збільшується до 3- 4°, що визначає найбільший розвиток площинної ерозії грунтів на ділянках, що безпосередньо примикають до балок.

У геологічному відношенні територія землекористування дослідної станції характеризується наступною будовою: під пухкими відкладеннями залягають граніти і граніто-гнейси Українського кристалічного щита. Виходи цих порід спостерігаються у північної границі по долині р. Лозоватки (камяний карєр ) і в усті правобережних балок. Кристалічні породи перекриті третинними відкладеннями дрібнозернистих кварцових пісків Полтавського ярусу потужністю від 8 до 28 м. На третинних пісках залягають чевоно-бурі глини, що містять велику кількість гіпсу. Потужність шарів глини коливається від 1 до 20 м. Вище глин залягає, бурувато-палевий, пористий карбонатний лес, що і є грунтоутворюючою чи материнською породою звичайних чорноземів. За даними аналізів механічного складу, зразок лесу з глибини 170-175 см містить піщаної фракції – часток більше 0,05 мм – 0,8%; великого пилу – часток від 0,05 до 0,01 мм – 34,6; фізичної глини – часток розміром менше 0,001 мм – 32,4%. При такій кількості фракцій механічного складу Леси характеризуються як важкосуглинисті. Вони містять велику кількість карбонатів, на засолених шкідливими для рослин солями і мають найбільш сприятливі фізичні і хімічні властивості. Потужність лесів на вододілах досягає 10 – 15 м і поступово зменшується в міру зниження схилів до балок.

Грунтовий покрив земель дослідної станції в основному представлений звичайними малогумусними важкосуглинковими чорноземами і їх слабозмитими різновидами ( відповідно 70 і 20,8% від усієї ріллі).

Кількість гумусу в орному шарі варіює в межах від 4,0 – 4,5 %. Вміст в орному шарі загального азоту 0,23 – 0,24%, фосфору 0,10-0,12% і калію 2,1 – 2,3%. Кількість рухомих форм фосфору 8,8-9,8 мг/100 г, рухомого калію 14,3-15,4 мг/100 г, нітратів 13-15 мг/100 г. Грунт повністю забезпечений калієм, тому він не вноситься, крім соняшнику. Для покращення родючості грунту, пропоную закупити протиерозійні знаряддя обробітку, вносити мінімальні дози органічний та мінеральних добрив.

Таблиця 4

Характеристика грунтів господарства

Ґрунти	Площа, га	Гранулометричний склад	Потужність орного шару	РН	Гумусу %	N	Р2О5	Н2О
Чорнозем звичайний малогумусний	1924,7	важкосуглинковий	0-25	6,5-7	4,5-5	5,54	8,8-5,8	18,5-25,4
Чорнозем звичайний малогумусний	2406,8	важкосуглинковий	0-25	6,5-7	4,42	4,42	8,9	18,3
Чорнозем звичайний малогумусний	1019,6	слабозмитий	0-25	6,5	3,86	3,86	8,2	15,4
Чорнозем звичайний малогумусний	227,9	змитий	0-25	6,0	3,5	3,5	8,0-8,2	13,3-15,4

За вмістом доступних речовин – це найбільш багаті ґрунти області і цілком придатні для вирощування сільськогосподарських культур.

На клімат впливає рельєф місцевості. У степовій зоні України на схилах північної експозиції екологічні умови складаються близькими до лісостепових, південній експозиції – до сухо степних ( Масюк Н.Т., 1992 р).

Територія дослідної станції входить до північної під зони Степу. Основним фактором, що лімітує ріст продуктивності культур та формуванню високих врожаїв в умовах північного Степу є волога, тому особливого значення набувають прийоми, спрямовані на максимальне нагромадження і раціональне використання ґрунтової вологи.