Класифікація похідних шкіри

Волосся

Залозисті похідні

Рогові похідні

Акцентувати увагу, що волосина – зроговіла, тверда, проте гнучка та еластична нитка, похідна із клітин епідермісу. Зовні вкрита шкірочкою волосини – cuticula pili, що складається із одного шару пластинчастих, зроговілих клітин – рогових лусочок. Під кутикулою розміщується кора волосини – cortex pili, а в центрі – мозкова речовина – medulla pili, або серцевина.

Наголосити, що у волосині розрізняють корінь – radix pili, розміщений у шкірі та стрижень – scapus pili, що випинається на поверхню шкіри. Корінь починається волосяною цибулиною – bulbus pili, в центрі якої знаходиться багатий на судини сполучнотканинний сосочок волосини – papilla pili, що її живить. Корінь розміщується в сполучнотканинному епітеліальному фолікулі волосини – folliculus pili. Останній складається із сумки волосини – bursa pili та кореневих піхв – vaginae radices. До сумки волосини під тупим кутом підходить м’яз-підіймач волосини – m. arrector pili, складається з непосмугованих м’язових волокон. М’яз спрямовується косо до епідермісу і обмежує знизу сальну залозу.

Волосся може бути різноманітної товщини, будови і значення (схема 3). Звичайне покривне волосся відрізняється за будовою не лише в ряду тварин, а й у їх різних порід. Воно характеризуються помірною довжиною і товщиною та наявністю серцевини. Серед нього зустрічається тонке, ніжне шерстне волосся із слабко розвинутою або взагалі відсутньою серцевиною, що вкриває все тіло (за винятком морди і кінцівок) та, навпаки, грубе, з добре вираженою серцевиною щетинисте (остьове) волосся, яке розсіяне поміж шерстного волосся або вкриває всю шкіру (щетина свиней, борода козлів, вії). Різновидом шерстного волосся у овець є пухове волосся.

Схема 3.

Типи волосся у свійських тварин

Довге

Покривне

Чутливе (синуозне)

шерстне

щетинисте (остьове)

пухове

Довге волосся, порівняно товсте і грубе, зустрічається в певних місцях тіла (волосся чубка, гриви, щітки в коня та волосся хвоста у великої рогатої худоби).

Чутливе (синуозне) волосся товсте, порівняно довге, характеризується наявністю заповнених кров’ю синусів у волосяній сумці. Воно дуже багате нервовими закінченнями, завдяки чому його називають «чутливе волосся». Лежить не лише у власне шкірі, а й в підшкірній основі, розвинуте на губах, щоках, підборідді та навколо очей, росте постійно, не випадає.

По досягненні певного ступеню зрілості волосся старіє і випадає, а на його місці виростає нове. Цей процес зміни волосся називається линяння. Линяння може відбуватися в певні сезони – весною й взимку (в диких тварин) і визначається як періодичне (сезонне). Линяння, що відбувається в невизначений час, по мірі старіння волосяної цибулини, визначається як перманентне (постійне) (довге волосся в коня, щетинисте – в свині, шерстне – у вівці, волосся голови – в людини). Линяння на певних частинах тіла починається в різний час і відбувається з різною швидкістю. В першу чергу линяють ділянки спини, шиї, лопаток, крижів та нижньої частини кінцівок, потім – ділянка пахвин і останніми – ділянки живота і голови. Ювенільне линяння характеризується поступовою зміною волосся ембріонального типу на постійне, від сезону не залежить. Найбільш інтенсивно відбувається в молочний період, продовжується до періоду статевої зрілості.

Далі, слідуючи за схемою 4, розгляньте залозисті похідні шкіри.

Схема 4.