28

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………….3

1.ФОРМУВАННЯ БУДІВЕЛЬНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ………………….............6

2.ВПЛИВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НА РОЗВИТОК БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ…13

2.1.Нормативно-правове регулювання будівельного ринку…………………….15

2.2.Проблеми та перспективи розвитку будівельної галузі в Україні …………18

ВИСНОВОК……………………………………………………………………………..25

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ………………………………………………………………….26

ВСТУП

Формування конкурентних переваг і утримання споживача в рядах "своїх клієнтів" є найголовнішою метою будь-якого підприємства. Більшість вважає, що підприємства постійно зосереджені на своїх прибутках, адже воно створене щоб заробляти гроші. Але підприємство матиме прибуток тільки в тому разі, якщо воно вдало просуває свої послуги на ринок, тобто має свого споживача.

У висококонкурентному середовищі існує ризик, що споживачі насправді не відчуватимуть великої різниці між конкурентними пропозиціями, і тому віддаватимуть перевагу компаніям які запропонують найнижчу ціну.

Концепція позиціонування полягає у створенні та підтримці відчутних різниць, що будуть помічені й оцінені клієнтами, з якими фірма хотіла б розвивати довгострокові відносини. Успішне позиціонування потребує від менеджерів розуміння як уподобань їх цільових клієнтів, так і основних характеристик пропозицій конкурентів.

Розуміння концепції позиціонування - ключ до створення ефективної конкурентної позиції. Позиціонування допомагає менеджерам послуг оцінити існуючі пропозиції підприємства і знайти конкретні відповіді на такі питання :

1) Яке становище наразі посідає підприємство у свідомості наявних і потенційних клієнтів?

2) Яких клієнтів ми зараз обслуговуємо і яких хотіли б залучити в майбутньому?

3) Які характеристики властиві послугам, що їх ми нині надаємо (основні продукти й супутні додаткові елементи послуг), і на які ринкові сегменти розрахована кожна з них?

4) Чим саме запропоновані нами послуги відрізняються від аналогічних послуг конкурентів?

5) Наскільки добре клієнти обраного нами цільового сегмента сприймають кожну з наших послуг; чи цілком задовольняють ці послуги їхні потреби?

6) Що нам необхідно змінити в нашій пропозиції, аби зміцнити конкурентну позицію в певному сегменті (сегментах) ринку, який цікавий для нашої організації?

Позиціонування - забезпечення послузі особливого положення на ринку, що відрізняє її від інших, пропонованих конкурентами послуг.

Для успішного позиціонування послуг в конкурентному середовищі, в першу чергу, необхідно визначитися з цільовим сегментом ринку на який буде направлено виробництво конкретних послуг. Ринковий сегмент складається з груп покупців, які мають спільні характеристики, потреби, схожу купівельну поведінку або характер споживання.

Ринок послуг, як правило, поділяють на географічний, демографічний, соціальний та поведінковий сегменти. Ефективна сегментація надає можливість групувати покупців у сегменти таким чином, щоб у результаті була виявлена максимальна кількість подібних рис, при цьому підкреслювалася відмінність між сегментами.

Актуальність обраної теми дослідження підтверджується наступними данними:

Таблиця 1- Порівняльна характеристика зайнятості працівників за основними видами економічної діяльності

	Усього, тис. осіб	У тому числі
		великі підприємства		середні підприємства		малі підприємства
		тис. осіб	у відсотках до загальної кількостізайнятих працівників відповідного виду діяльності	тис. осіб	у відсотках до загальної кількостізайнятих працівників відповідного виду діяльності	тис. осіб	у відсотках до загальної кількостізайнятих працівників відповідного виду діяльності
Усього	6668	2899,3	43,5	1940,2	29,0	1828,5	27,4
у тому числі
Сільське господарство	706,0	105,9	15,0	407,7	57,7	192,4	27,3
Промисловість	3031,7	1923,4	63,4	760,7	25,1	347,6	11,5
Будівництво	417,1	64,6	15,5	136,6	32,7	215,9	51,8
Торгівля	2513,2	805,4	32,0	635,2	25,3	1072,6	42,7

На ринку на даний час існує велика кількість підприємств, які надають аналогічний перелік будівельних послуг. У рамках одного міста є з десяток різних будівельних фірм. З точки зору продавця, це можна назвати гіперконкуренцією. З точки зору покупця - зверхвибором.

Якщо всі послуги на ринку однакові, повноцінної перемоги не доб'ється жодна компанія. Багато сучасні фірми грішать конвергенцією стратегій - простіше кажучи, їх стратегії недиференційовані. Підприємство повинно прагнути до значимого й істотного позиціонуванню і відмітним особливостям. За кожною компанією або ринковим пропозицією повинна стояти якась доведена до свідомості цільового ринку особлива ідея; кожна компанія має придумувати нові властивості, послуги, гарантії, заохочення для відданих споживачів, нові зручності і задоволення.

Але навіть якщо компанія не схожа на інші, її відмінності недовговічні. Хороші ідеї швидко копіюються, тому компанії повинні постійно придумувати нові більш значимі характеристики та переваги товару для залучення уваги розпещених вибором і схильних до економії споживачів.

Зростання інтересу до позиціонування пояснюється наступними причинами:

1) загострення конкуренції на ринку;

2) вичерпність конкуренції за ціною і якістю;

3) недостатність знань споживачів про будь-які послуги.

1.Формування будівельного ринку в україні

Перехід до ринкової економіки зумовив розпад громіздкої, багатоланкової системи управління в будівельному комплексі. Відбулося розкрупнення будівельної галузі, поряд з великими підприємствами виникла значна кількість малих будівельних організацій. Тому ці організації мають проблеми управління цим видом діяльності в ринкових умовах, відсутня комплексна профільна інформаційна система, недостатньо розроблені правові, технічні, морально-етичні підходи до регулювання взаємовідносин між учасниками будівельного ринку. Все ще не розроблено підходи до забезпечення якості будівельно-ремонтних робіт, які виконуються поза сферою офіційних будівельних організацій, що породжує багато конфліктних ситуацій, призводить до невиправданих витрат зусиль та ресурсів.

Для підвищення ефективності функціонування будівельного ринку важливо чітко ідентифікувати причини, які зумовлюють негативний вплив на його розвиток, виявити проблеми та запропонувати можливі шляхи їх розв’язку.

Будівельний ринок мало привертає увагу дослідників і проектантів, хоч обсяги капіталів, що обертаються в цій сфері, є доволі значними. Значною мірою це пов’язано з тим, що найголовніша проблема будівельного ринку сьогодні – це його стійка непрозорість[1]. Це пояснюється браком системної профільної інформації, недосконалої класифікації будматеріалів та типів об’єктів й одиниць вимірювань, використання «тіньових схем» в діяльності будівельних організацій, виконання ремонтно-будівельних робіт некваліфікованими бригадами – самоуками. До причин, які гальмують розвиток будівельного ринку, науковці зараховують відсутність системи обов’язкової сертифікації на чималу кількість виготовлених будівельних матеріалів та виконання ремонтно-будівельних робіт[2], з чого користаються більшість будівельних підприємств. Дослідники вважають, що «будівельний комплекс має вагомий ресурсний потенціал для швидкого економічного розвитку, але він повністю не використовується»[3].

Удосконалене регулювання взаємовідносин на будівельному ринку нашої держави вимагає дослідження економічних умов, що передували сучасному формуванню ринку будівельних робіт та послуг та їх функціонування. Потрібно також проаналізувати причини і проблеми, які гальмують розвиток будівельного ринку України в сучасних ринкових умовах господарювання і розглянути можливості його вдосконалення.

У всьому світі будівництво – це один з найприбутковіших видів бізнесу. У нашій державі будівельний ринок характеризується далеко не найкращими показниками розвитку і перебуває на етапі встановлення. Про що свідчать наступні данні:

Таблиця 1.2- Обсяги виконаних будівельних робіт за 2012 рік

	Виконано будівельних робіт, усього	з них на будівництві
		будівель	у тому числі		інженерних споруд
			житлових	нежитлових
Україна	13743,2	6613,7	2453,5	4160,2	7129,5
Центральна	5670,3	3240,7	1265,9	1974,8	2429,6
Східна	3105,5	1173,8	231,6	942,2	1931,7
Західна	1596	835,9	418,2	417,7	760,1
Північна	971,8	496,8	184,4	312,4	475
Південна	2185,4	866,5	353,4	513,1	1533,1

До будівельного ринку в цьому випадку зараховано ринок виробництва і продаж будівельних матеріалів, надання послуг та виконання будівельно-монтажних робіт, ринок нерухомості. Частково це пов’язано з тим, що відповідна статистична база та практика аналізу сфери послуг, зокрема ремонтно-будівельного обслуговування, були орієнтовані на директивне управління. За радянських часів в будівельній галузі існували монополізовані форми управління – трести, комбінати, міністерства. Основною формою власності всіх підприємств будівельного комплексу була державна, а основною формою управління – будівельно-монтажний трест, в якому виробничі підрозділи не мали прав юридичної особи. У житловому будівництві була поширена така організаційна форма, як домобудівний комбінат. Невелика частина потреб задовольнялись підприємствамижитлово-комунального обслуговування та тіньовим сектором.

Однією з найважливіших проблем сьогодні є відсутність якісної достовірної та комплексної інформаційної системи на будівельному ринку. Профільне інформаційне поле хаотичне і безсистемне, кількість всезнаючих корифеїв будівництва стає все меншою. Спостерігається низька культура ведення будівельно-монтажних робіт, невідповідна якість будівельних матеріалів – і причина все та сама – відсутність необхідних знань, зумовлена браком системної профільної інформації. І якщо серйозно і ґрунтовно підходити до підвищення якості сучасного будівництва, то починати потрібно з побудови фундаменту – насичення інформаційного простору, доступного для всіх суб’єктів будівельного процесу.

Створити нову якісну будівельну продукцію – це лише половина успіху. Необхідно своєчасно проінформувати про неї ринок і надати професійному споживачу інформації про її переваги чи недоліки. Інформаційна система допоможе зробити це швидко і професійно, хоча сьогодні існують тільки окремі фрагменти такої системи. Це численні будівельно-архітектурні видання, відомчі та комерційні організації, які пропонують різноманітні „бази даних”. Але у всіх них є один загальній недолік – інформація переобтяжена рекламою, подається з перервами, специфічно і найчастіше некоректно. Сучасне будівництво – це ще й комерція, у якої свої закони і принципи. Ринок будівельних матеріалів і технологій розвивається дуже швидко, і чим більший у нього ареал, тим він хаотичніший у інформаційному сенсі.

У розвинутих країнах світу для вирішення зазначених проблем функціонують відповідні центри нових будівельних технологій, матеріалів та обладнання, які займаються виконанням завдань зі збору, систематизації та подання достовірної інформації зацікавленим структурам і, насамперед, міським проектним інститутам і будівельним організаціям.

Вся ця робота супроводжується численними навчальними і інформаційними заходами. У нас же наразі такий досвід відсутній.

Потребує удосконалення нормативно-законодавча база, особливо це стосується будівництва житла, іпотечного кредитування. Загострила проблеми розвитку будівельного ринку і нинішня фінансова криза, яка вже призвела до значного зменшення обсягів будівельних робіт.

Проблеми на рівні підприємств пов’язані передусім з особливостями підрядної діяльності будівельних організацій. Спорудження об’єктів та виконання ремонтно-будівельних робіт ведуть генеральний підрядник або кілька субпідрядних підприємств, які часто є різної підпорядкованості.

Це ускладнює управління фінансовими ресурсами, організацією виробництва та праці. На ритмічність та рівномірність ведення будівельної діяльності впливають природні фактори. Від них деякою мірою може залежати виконання ремонтно-будівельних робіт у зазначені терміни. Також цей вплив зумовлює нерівномірність розподілу коштів за періодами року, що вимагає гнучкого підходу до управління фінансами. Скорочення термінів будівництва можна досягти удосконаленням організації виробництва, роботи спеціальних систем матеріально-технічного забезпечення.

Потрібно максимально раціонально розподіляти ресурси на об’єктах, узгоджувати основні, допоміжні та забезпечувальні роботи., розширювати предметну спеціалізацію будівельних організацій. Підвищення інтенсивності будівельних робіт неможливе без використання високопродуктивної техніки і передових технологій у будівництві, зниження трудо- та матеріаломісткості, раціонального ступеня суміщення будівельних, монтажних і пусконалагоджувальних робіт, що забезпечить мінімальні витрати часу та коштів.

Одна із проблем розвитку будівельного ринку є наслідком низької якості будівництва загалом. Цей недолік ми отримали у спадок ще з радянських часів. Адміністративно-командні методи управління принижували права регіонів і споживачів, органи державного контролю вимушені були лояльно ставитись до диктаторської інвестиційно-будівельної політики, відбувався постійний тиск з боку директивних органів на контролюючі структури. І як наслідок такої нераціональної політики, – практично знищено своєрідність і архітектурний колорит населених пунктів нашої держави, виникла низка ремонтно-будівельних, екологічних та соціальних проблем.

Низька якість будівництва залишається актуальною проблемою і сьогодні. На усунення браку щорічно витрачають великі кошти (близько 3–5% вартості будівельно-ремонтних робіт) [4].

Значні обсяги браку в будівництві породжує відповідне за своїми обсягами паралельне ремонтно-будівельне виробництво.

Проблеми утримання житлового фонду, розвитку територій та комплексної забудови залежать від особливостейжитлових будівель нашого міста, їх кількісної та якісної характеристики.

Велика кількість старих житлових будинків є власністю міста або становлять майно промислових підприємств (так звані відомчі будинки). Більшість таких будинків класифіковано, як пам’ятки архітектури. Ця особливість розкривається в тому, що, якщо будинок зараховано до категорії пам’яток, вартість виконання ремонту може виявитися вищою, ніж вартість будівництва нових квартир. Значна частина житлових будинків, особливо кооперативні, споруджували за технологією панельного будівництва. Ці будинки характеризуються певними проблемами, такими, як корозією елементів з’єднання та необхідністю покращання термоізоляціїзовнішніх стін.

Ще однією з найважливіших проблем є недостатня кількість кваліфікованих працівників.

Частково це пов’язано з тим, що будівельні професії не є престижними серед молоді через недостатньо високу оплату порівняно з великими затратами праці. Поряд з тим тисячі кваліфікованих будівельників знаходять попит на свою працю поза межами нашої держави, а їхнє місце займають малокваліфіковані самоуки. Значною мірою залежить від спеціалістів, якіздатні швидко і гнучко реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ. Для застосування нових принципів розвитку будівельного ринку важливе значення має світогляд персоналу, його прагнення та заохочення до нововведень, готовність та здатність до змін і ризику. Тому під час впровадження управлінських нововведень важливого значення набуває формування організаційної культури. Для цього необхідно постійно займатися підготовкою, перепідготовкою та вихованням спеціалістів усіх рівнів, удосконалювати систему мотивування творчої діяльності співробітників.

В умовах ринкової економіки для виробника важлива конкурентоспроможність виробленої продукції чи наданих послуг. Першорядного значення набуває якість будівельної продукції, і основним інструментом впливу на будівельну організацію повинні стати тендери (торги). Але досі в тендерній документації не встановлюється умова наявності її учасника системі якості, що відповідає вимогам ДСТУ ISO 9001-2001 ідентичного MC ISO 9001:2000 [2].

Міжнародні правила вимагають задоволення споживача в питаннях безпеки та якості виконуваних робіт і виробленої продукції. Тому організаціям потрібно думати не тільки про одержання прибутку, але і про якість кінцевого продукту.

Для успішної діяльності організації в ринкових умовах необхідна наявність кваліфікованого складу вищого керівництва, конкретних цілей та задач, що ставить перед організацією вище керівництво, а також системне керування діяльністю з позицій якості. Такий шлях повинна обирати сама організація і насамперед її керівництво.

Впровадження системи управління якістю на базі ДСТУ ISO 9001-2001 ідентичного MC ISO 9001:2000 передбачає:

− одержання доказів щодо забезпечення якості і можливостей повного задоволення вимог замовників та інвесторів;

− наведення порядку у середині організації для скорочення непродуктивних витрат і упорядкування діяльності;

− підвищення конкурентоспроможності виконуваних робіт, послуг, виготовленої продукції;

− створення фундаменту для постійного поліпшення.

У багатьох країнах для споживача, зокрема замовника, наявність сертифіката на систему управління якістю є обов’язковою умовою укладення контракту чи договору, оскільки це підтверджує стабільність, якість і своєчасність виконання договірних зобов’язань. Йдеться не тільки про якість продукції, але й про якість фірми загалом.

Система управління якістю дає чітку регламентацію процесів виробництва, контролю та управління, а також функцій діяльності в їхній взаємоув’язці. Усе це повинно знайти відображення в документах системи управління якістю.

2.ВПЛИВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НА РОЗВИТОК БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ

Державне регулювання має за призначення створення державою загальних правил поведінки (діяльності) учасників суспільних відносин та їх коригування залежно від зміни умов.

Зміст державного регулювання полягає в такому:

- нормативне регулювання шляхом встановлення загальних правил;

- його оперативне коригування відповідно до реальних завдань, які необхідно вирішувати управлінню;

- контроль за виконанням правових норм, які регулюють ті чи інші відносини;

- державний захист прав та інтересів учасників суспільних відносин, врегульованих існуючими правилами;

- координацію та загальний напрям діяльності учасників суспільних відносин;

- сприяння її вдалому здійсненню;

- визначення пріоритетів в структурній політиці;

- ліцензування та ін.

Суб'єктами державного регулювання та елементами механізму державного регулювання виступають центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи.

Державна політика регулювання розвитку будівельної галузі належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації політики у сфері будівництва, архітектури та містобудування є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Урядовим органом державного управління, що діє у складі міністерства є Державна архітектурно-будівельна інспекція.

На місцевому рівні органами управління в будівельній галузі є управління (відділи) містобудування і архітектури місцевих державних адміністрацій, управління (відділи) містобудування і архітектури міст виконавчих органів місцевого самоврядування.

Державний архітектурно будівельний контроль на місцях здійснюють територіальні органи держархбудінспекції - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, областях, містах Києві та Севастополі. Нагляд за додержанням і застосуванням нормативно-правових актів здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованим йому прокурорами. До механізму державного регулювання розвитку будівельної галузі також входять органи державної будівельної експертизи ДП «Укрбудекспертиза» та її філії, основним завданням якої є перевірка відповідності проектної документації державним будівельним нормам та правилам. Державний архітектурно-будівельний контроль на місцях здійснюють територіальні органи держархбудінспекції - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.

Взаємодіють з системою державного регулювання будівельної галузі й інші державні органи, які виконують експертизу та державний нагляд у даній галузі: органи пожежного нагляду, органи санітарно-епідеміологічного нагляду, органи енергозбереження, органи екологічного нагляду, органи держгірпромнагляду.

Під дію механізму державного регулювання підпадають три основні категорії учасників будівельної галузі: замовники (забудовники) будівельних робіт, проектні організації (організації-розробники проектної документації для будівництва), підрядники-виконавці будівельних робіт.

Механізм державного регулювання будівельної галузі протягом тривалого часу в цілому виправдовував своє призначення, але на етапі сьогодення як в законодавчому, так і адміністративному регулюванні мають місце негативні тенденції, які вказують на його недосконалість. Узгоджувальні процедури займають велику кількість часу, у деяких випадках термін погоджувально-дозвільної процедури перевищує терміни будівництва об'єктів, що не припустимо.

Основною ідеєю даного наукового дослідження є зменшення навантаження на учасників будівельної галузі в дозвільних та погоджувальних процедурах, спрощення процедури введення об'єктів в експлуатацію та створення разом з тим реального механізму архітектурно-будівельного контролю держави, збільшення розмірів фіскальних санкцій, створення механізмів притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері містобудування.

Вказані дії нададуть можливість значно спростити бюрократичне навантаження на галузь, разом з тим підвищення фіскальних санкцій та виправдане їх застосування зменшить рівень самочинного будівництва в країні. Необхідно максимально спростити саму структуру містобудівної документації та змінити підходи до процесу її погодження, що в свою чергу сприятиме зниженню рівня корупції в галузі та максимально спрощуватиме дозвільні процедури в будівництві.