Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скд.docx
Скачиваний:
35
Добавлен:
06.02.2016
Размер:
23.28 Кб
Скачать
  1. Особливості менеджменту соціально-культурної сфери

Сучасне виділення соціально-культурного підходу в різних галузях бізнесу і менеджменту дозволяє по іншому підійти до осмислення проблеми культуроцентричності основних ціннісних орієнтацій народів у взаємозв’язку культур. Ця проблема є вельми актуальною для регіонів, де формується активна сфера розширення конкретної співпраці між менеджерами зокрема в області реклами, збуту тощо.

В цих значущих сферах соціальних комунікацій облік взаємних відмінностей і соціокультурній сфері викликає теоретичний та практичний інтерес.

Культура впливає на поведінку і спілкування не прямо, а опосередковано – через цінності, які знаходять віддзеркалення в професійній діяльності менеджерів, оскільки цінності багато в чому визначають ефективність діяльності менеджерів в цілому, а національні і культурні відомості впливають на відбір інформації в процесі спілкування, вибір мотиваційних стратегій на саму особу менеджера, її міжособові, соціальні відносини, навички взаємодії з іншими на основі найважливіших і глибинних принципів, що визначають його відносини з навколишнім світом.

Не дивлячись на те, що менеджери, як професіонали, у всіх культурах дотримуються, в основному, одних і тих же цінностей – вони розрізняються залежно від відмінностей в організації соціально культурного середовища.

Під менеджером розуміється система управлінської діяльності, що забезпечує успішне функціонування самих різних соціальних інститутів – організацій, покликаних здійснювати деяку соціально значущу діяльність.

Взагалі, соціально-культурна сфера – складне, неоднозначне поняття. Одні автори визначають соціально-культурну сферу як сукупність підприємств, що випускають продукт, пов’язаний з життєдіяльністю людей, і в цьому випадку до соціально-культурної сфери відносять дуже багато галузей економіки, такі як автомобілебудування, виробництво побутової техніки та ін.

2.Нормативно-правова база галузі культури в Україні.

1. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР).

2. Закон України «Основи законодавства України про культуру» (від 14 лютого 1992 року № 2117-XII).

3. Закон України «Про Концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки» (від 3 березня 2005 року № 2460-IV).

4. Указ Президента України від 2 грудня 2005 року № 1688 «Про Положення про Міністерство культури і туризму України».

5. Указ Президента України від 12 січня 2009 року № 6 «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки культури і духовності в Україні».

6. Указ Президента України від 24 листопада 2005 року № 1647 «Про першочергові заходи щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства» (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 28.02.2006 № 160).

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 року № 1235 «Про затвердження Державної програми розвитку культури на період до 2007 року».

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1998 року № 1775 «Про нормативи забезпечення населення клубними закладами».

9. Постанова Верховної Ради України від 4 березня 2004 року № 1585-IV «Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан збереження об'єктів соціально-культурного призначення в процесі приватизації та цільового їх використання у післяприватизаційний період».

10. Розпорядження Президента України від 21 вересня 2001 року №252/2001-рп «Про заходи щодо підтримки діяльності національно-культурних товариств».

11. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 березня 2006 року № 126-р «Про затвердження плану заходів на 2006-2007 роки щодо реалізації Концепції державної політики в галузі культури».

12. Статут територіальної громади міста Кіровограда (прийнятий рішенням Кіровоградської міської ради четвертого скликання від 31 січня 2006 року № 1707).

13. Наказ Міністерства культури і туризму України від 23 травня 2007 року № 35 «Про затвердження примірного Положення про клубний заклад».

14. Типове Положення про управління культури обласної, Севастопольської міської державної адміністрації, Головне управління культури та мистецтв Київської міської державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2001 року № 529.

15. Типове Положення про відділ культури районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2001 року № 529.

16. Закон України «Про органи самоорганізації населення» (від 11 липня 2001 року № 2625-ІІІ).

3. Творчі працівники закладів культури та туризму, їх завдання та функції.

Департамент культури, туризму та культурної спадщини– місцевий орган виконавчої влади, є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до її складу та забезпечує реалізацію в області державної політики у сфері культури та мистецтв, охорони культурної спадщини та туризму. Департамент підпорядкований голові обласної державної адміністрації, а також підзвітний та підконтрольний Міністерству культури України, Міністерству інфраструктури України та іншим центральним органам виконавчої влади в межах, передбачених чинним законодавством.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ

2.1. Основними завданнями Управління в галузі культури є:

2.1.1. забезпечення на території м. Одеси реалiзацiї державної політики у сфері культури;

2.1.2. здійснення, вiдповiдно до законодавства, Управління закладами культури та мистецтва, якi належать територiальнiй громаді в межах повноважень органів місцевого самоврядування;

2.1.3. забезпечення реалiзацiї прав громадян на свободу літературної i художньої творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, забезпечення доступності всіх видів культурних послуг i культурної дiяльностi для кожного громадянина;

2.1.4 розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення умов відродження i розвитку культури української нації, культурної самобутності корінних народів i національних меншин;

2.1.5. сприяння захисту прав i законних iнтересiв творчих працiвникiв та їх спiлок, а також закладiв, комунальних установ i органiзацiй культурно-мистецької сфери, що дiють на територiї мiста;

2.1.6. створення умов для розвитку соцiальної iнфраструктури у сферi культури та мистецтв, органiзацiя її матерiально-технiчного забезпечення.

2.2. Управлiння вiдповiдно до покладених на нього завдань:

2.2.1. створює умови для розвитку музичного, образотворчого, декоративного мистецтва i самодiяльної творчостi, народної художньої творчостi, культурного дозвiлля населення, сприяє формуванню репертуару мистецьких колективiв, комплектуванню та оновленню фондiв музею, бiблiотек;

2.2.2. готує пропозицiї до проектiв програм соцiально-економiчного розвитку мiста та проекту бюджету мiста;

2.2.3. надає органiзацiйно-методичну допомогу комунальним установам, закладам, пiдприємствам i органiзацiям культурно-мистецької сфери;

2.2.4. проводить загальноміські свята, фестивалі, конкурси самодiяльної народної творчостi, виставки творiв образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва;

2.2.5. сприяє збереженню та вiдтворенню iсторичного середовища мiста, увічненню пам’яті видатних особистостей, приймає участь у роботі по уточненню назв топонімічних об’єктів міста;

2.2.6. сприяє розвитку мережi та змiцненню матерiально-технiчної бази закладiв культури, мистецької освiти, шкiл естетичногг виховання;

2.2.7. здiйснює контроль за дотриманням фiнансової дисциплiни в комунальних закладах, пiдприємствах i органiзацiях культурно-мистецької сфери;

2.2.8. подає, в установленому порядку пропозицiї щодо застосування згiдно iз законодавством рiзноманiтних форм морального i матерiального заохочення працiвникiв за досягнення у творчiй, педагогiчнiй, культурно-освiтнiй та виробничiй дiяльностi;

2.2.9. сприяє забезпеченню соцiального захисту працiвникiв закладiв, пiдприємств i органiзацiй культурно-мистецької сфери;

2.2.10. надає методичну допомогу та здійснює контроль за навчально-виховним процесом в школах естетичного виховання міста, а також за підвищенням кваліфікації працівників підвідомчих установ;

2.2.11. бере участь в органiзацiї та проведеннi мiжнародних, всеукраїнських, регiональних, мiських фестивалiв i конкурсiв, оглядiв народної творчостi, iнших культурно-мистецьких заходiв, а також мистецьких аукцiонiв, виставок-продажiв;

2.2.12. вносить пропозицiї щодо створення i сприяє дiяльностi мiсцевих фондiв, спрямованих на розвиток культури та мистецтва;

2.2.13. здiйснює розгляд листiв, заяв та звернень громадян;

2.2.14. виконує iншi функцiї, що випливають з покладених на нього завдань.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ

В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

3. Основними завданнями Управлiння в галузi туризму є:

3.1. забезпечення на територiї реалiзацiї державної полiтики у сферi туризму;

3.2. розробка проектів місцевих програм розвитку туризму і подання їх для затвердження в міській раді;

3.3. вжиття заходів щодо виконання місцевих програм розвитку туризму;

3.4. залучення у порядку, встановленому законодавством, підприємств, установ і організацій усіх форм власності, до розв'язання проблем розвитку місцевого туризму та підтримки туристичних ресурсів;

3.5. організація проведення інвентаризації туристичних ресурсів місцевого значення;

3.6. збір інформації та моніторинг суб’єктів підприємницької діяльності місцевого значення у сфері туризму;

3.7. сприяння охороні і збереженню туристичних ресурсів;

3.8. налагодження співробітництва та взаємодії з міжнародними організаціями в галузі туризму;

3.9. сприяння розвитку різних видів туризму;

3.10. підготовка та поширення інформації про доступні туристичні маршрути, культурний та соціальний розвиток міста для залучення можливих туристичних груп;

3.11. контроль за діяльністю комунальних підприємств у галузі туризму;

3.12. здійснення інформаційної, рекламної та видавничої діяльності, спрямованої на популяризацію місцевого туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринках туристичних послуг;