З промови Лева Троїцького «Наше військове будівництво і наші фронти» на VII Всеросійському з з’їзді Рад (7 грудня 1919р.)

«Україна повинна бути і буде самостійною країною надбанням українських робітників і селян... Український пролетаріат і селянство свою волю матимуть змогу виявити у своїй радянській державній, господарській і культурній творчості, і оскільки ця творчість розвиватиметься у формі національної української культури, українською мовою, зрозуміло, що ніхто з нас не намагався покласти камінь на шляху розвитку вільної Радянської України...

Проте цього питання не можна сплутувати з питанням про партизанство. Товариші українці, питання про партизанство - це не питання про національну культуру чи мову, це - питання військової доцільності. Немає різниці для нас між партизанами в Україні, у Сибіру, на Північному Кавказі. Якщо ми дозволимо українському партизанству застоятися в надії, що з нього буде складено українську армію, ми вдруге втратимо Україну - цього разу надовго».

Зі щоденника невідомого повстанця (1920р.)

«З листопада, Гуляйполе. Скучно й невесело. Мучить і не дає спокою думка «А що ж буде далі?» Білогвардійщина буде розчавлена, а що далі буде з повстанською армією? У командному складі відчувається втома. Сам Махно дихає втомою, немає ніякої наміченої мети у армії і певного плану, а також нема культурних працівників. Я один, і відчуваю себе на острові. Не відчуваєш у собі ні мети, ні волі. Хоча б швидше приїхали наші хлопці з Харкова, спільними силами, може, що-небудь і вирішили б, накреслили б план наступної роботи. Боюсь, що комуністи оголосять нас поза законом і тоді знову почнеться пролиття трудової крові. Ці головотяпи не можуть зрозуміти, що у них розкладається Червона Армія і перейде на наш бік. Весь наш трагізм полягає у відсутності культурних сил. Махно теж утримується від роботи. Я відчуваю, що він втомився».

З листа селянина до газети (1921 р.)

«...Махнівці розсипалися і почали розправу, не розбираючи з ким і за що. Рубали першого стрічного, не розбираючи, не питаючи. Відрубали руки, у вже мертвого вирубали серце і його ще кришили. Ми ще не бачили такого звіра. За якийсь час порубали на вулицях 15 чоловік, як не рахувати поранених. Потім пішли по хатах».

Зі звіту ВУЧК VI з'їздові Рад України (1921р.)

«За приблизними підрахунками вбито отаманів — 112, розстріляно — 9, заарештовано — 84, добровільно з'явилося — 169, усього ліквідовано отаманів — 444, рядових бандитів убито — 9444, розстріляно — 510, заарештовано — 1035, добровільно з'явилося — 9357, усього ліквідовано — 29 622 рядових бандити».

Завдання А. Олесь Гончар у романі «Собор» так описує роздуми Н.Махна про своє місце в історії: «Ти перший, ти обранець свободи на арені степів... А хто ж ти насправді на цій арені? Гладіатор чи клоун? Керманич стихій чи блазень у її величності історії, комедіант ярмарковий? Свобода, вічний абсолют - тільки й чуєш від вошивих своїх теоретиків, а самі повзають, як рептилії, від погляду твого терпнуть... Вічний абсолют! А чому ж кров бризками летить від твоїх тачанок на всю Україну?..» А як ви оцінюєте цю постать? Проаналізуйте джерела й використайте результати дослідження, щоб обґрунтувати власну думку щодо особи Н.Махна та його руху.

Завдання Б. Проаналізуйте документи, звертаючи увагу на спрямування й методи дій Н.Махна, з'ясуйте, у чому були розбіжності махнівців з більшовиками та які їхні причини. Зробіть загальний висновок. Поміркуйте над процитованими словами з роману Олеся Гончара «Собор». Як би ви їх прокоментували?

Завдання В. Ретельно вивчіть джерела й дайте відповіді на питання

1. У чому суть анархічної ідеї Н. Махна (у галузі економіки, політики, військової та культурно-освітньої справи)?

2. У чому основні розбіжності поглядів Н.Махна і більшовиків?

3. Яку загрозу вбачали більшовики в махновщині? (проаналізуйте промову Л.Троїцького). Зробіть загальні висновки. Чи можна, на вашу думку, вважати Нестора Махна героєм громадянської війни?

№ 16 Прізвище на літеру Р

ТЕМА: «Створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік»

МЕТА

Ознайомити студентів із цілеспрямованим курсом РКП(б) на ліквідацію державності національних республік, а також з обговорюваними партійним керівництвом варіантами устрою Союзу РСР; розвивати вміння зіставляти й критично аналізувати інформацію з різних джерел, обґрунтовувати своє ставлення до поданих у них оцінок.

ХІД РОБОТИ

Згідно з попередніми описами.

ДЖЕРЕЛА

З листа Йосифа Сталіна до Володимира Леніна (22 вересня 1922 р.)

«Якщо ми зараз не подбаємо, щоб пристосувати форму співвідношення між центром і окраїнами до фактичних співвідношень, завдяки яким окраїни в усьому іншому, безумовно, повинні підкорятися центру, тобто якщо ми зараз не змінимо формальну (фіктивну) незалежність формальною ж (і водночас реальною) автономією, то через рік буде незрівнянно складніше відстояти фактичну єдність радянських республік.

Мій план:

...2 Щодо п'яти інших незалежних республік (Україна, Білорусія, Грузія, Азербайджан, Вірменія) визнати за доцільне автономізацію, щоб добровільно до Всеросійського з'їзду Рад ЦВК і цих республік самі виявили своє бажання вступити в тривкіші господарські відносини з Москвою на засадах автономії».

З листа Володимира Леніна до Лева Каменева про створення СРСР (26 вересня 1922 р.).

«В § 1 сказати замість «вступу» до РСФРР - «Формальне об'єднання разом з РСФРР у союз радянських республік Європи та Азії».

Дух цієї поступки, сподіваюсь, зрозумілий: ми визнаємо себе рівноправними з Українською СРР та іншими і разом і нарівні з ними входимо в новий союз, нову федерацію «Союз Радянських Республік Європи і Азії». § 2 треба тоді теж замінити. Щось на зразок створення поряд з засіданнями ВЦВКу РСФРР - «Загальнофедеративного ВЦВКу Союзу Радянських Республік Європи і Азії».

З листа Дмитра Мануїльського до Йосифа Сталіна (4 вересня 1922 р.)

«Досвід минулого року показав, що те становище, яке склалося на окраїнах, зокрема на Україні, і веде до конфліктів між відомствами центральними і місцевими, далі існувати не може... Я вважаю, що (теперішнє становище має змінитися) в напрямі ліквідації самостійності республік і заступлення її широкою реальною автономією. Це означає, що стосовно питань зовнішньої торгівлі та закордонних справ належить установити єдине керівництво з центру при виконанні відповідних гарантій, що в торговельних операціях із закордоном інтереси окраїн не будуть обійдені.

Теперішня форма взаємин вичерпала себе, замість єдиного керівництва в нас створюється кілька «хазяїв», що може згубно відбитися на самому господарстві» .