budmat2

Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів.

Як державні стандарти України використовуються також міждержавні стандарти (ГОСТ), передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, підписаною в Москві 13 березня 1992 р. (надалі — міждержавні стандарти).

Стандарти колишньої УРСР (РСТ УРСР) застосовуються як державні до їх заміни чи скасування.

Правила застосування стандартів, передбачених вище, на території України встановлює Держстандарт України.

2.2. Позначення стандартів і нормативних документів

Державні стандарти в будівництві установлюють вимоги, обов'язкові для дотримання при проектуванні, виконанні будівельномонтажних робіт і виробництві будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і іншої промислової продукції. Державні стандарти України позначають так: ДСТУ Б В.2.7-18-95. Бетони легкі. Загальні технічні умови.

Стандарти колишньої УРСР (наприклад, РСТ 1297) даються без РСТ, а лише з індексом 1297.

Стандарти на продукцію для внутрішнього та зовнішнього ринку

позначаються буквою Е: 8—82 Е, а стандарти для експорту — буквою 3:

10-16-703.

Позначення державного стандарту України, прийнятого Міждержавною Радою як ГОСТ, доповнюється позначенням ГОСТ, яке пишеться в дужках під позначенням ДСТУ: ДСТУ Б В.2.7-83-99 (ГОСТ 2678-94). Матеріали рулонні покрівельні та теплоізоляційні. Методи випробувань.

Якщо стандарт гармонізований зі стандартом ІСО, позначення стандарту ІСО подається в дужках під позначенням міждержавного стандарту: ДСТУ 2184—93. Пластмаси. Різні епоксидні смоли. (ГОСТ 30026-93). Визначення тенденції до кристалізації. (ІСО 4895, 1987)

Керівні нормативні документи: КНД 50-009-93. Типова побудова технічних умов. Методичні вказівки.

Будівельні норми — нормативний документ, який розроблено за згодою більшості зацікавлених сторін і прийнятий компетентним органом; цей документ встановлює для загального та багаторазового застосування загальні принципи, правила, норми і характеристики, що стосуються певних об'єктів нормування в галузі будівництва. Державні будівельні норми України: ДБН В.2.6-22-2001. Улаштування покриттів із

11

застосуванням будівельних сумішей.

Будівельні норми і правила, які діють з часів СРСР: СНиП 3.04.01-87.

Изоляционные и отделочные покрытия.

Технічні умови (ТУ) – нормативно-технічний документ, що встановлює вимоги щодо конкретної продукції. Технічні умови розробляють на продукцію, призначену для самостійного постачання (реалізації) споживачеві (замовнику). Вони є невід'ємною частиною технічної документації на продукцію і погоджуються із замовником. Технічні умови включають в себе код підприємства та порядковий номер:

ТУ У В.2.6-30757290.001-2001. Системи “ECOROCK” зовнішні теплоізоляційно-оздоблювальні.

Стандарти підприємств у будівництві установлюють вимоги, застосовувані тільки на даному підприємстві, у організації чи об'єднанні.

Приклад позначення стандарту підприємства: СТП 2653-2000.

Приклеювання вогнестійких матеріалів на двері шахт ліфтів.

2.3. Вимоги, встановлені державними стандартами України

Державні стандарти України вміщують обов'язкові та рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать: вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища, і вимоги щодо методів випробувань цих показників; вимоги щодо техніки безпеки та гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми і правила; метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань; положення, що забезпечують технічну єдність під час розробки, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції.

У створюваному українському комплексі науково-технічної документації (НТД) слід використати іноземний досвід і поділити документи (стандарти) на чотири основні категорії:

1)обов'язкові для виконання, тобто такі, що затверджуються урядом або, за його дорученням, державними органами – Держстандартом України, Мінбудом України (для будівництва) тощо; їм надається статус державних документів.

2)необов'язкові для виконання (рекомендовані); дотримання вимог таких стандартів контролюється ринком; крім того, необов'язковими можуть бути організаційно-методичні стандарти;

3)диспозитивні, тобто стандарти, які в принципі не є обов'язковими, але стають такими за умови згоди між замовником та постачальником (виробником); тоді вони можуть бути затверджені на різних рівнях;

12

4) змішані, тобто стандарти, окремі норми яких можуть бути обов'язковими, необов'язковими та диспозитивними.

2.4. Стандартизація в будівництві

При стандартизації будівельної продукції застосовуються наступні види стандартів: стандарти основних параметрів (розмірів), типів і основних параметрів, загальних технічних вимог, загальних технічних умов, технічних умов, конструкцій і розмірів, методів контролю (випробування, вимірів), правил приймання, правил маркування, пакування, транспортування і зберігання, правил експлуатації, ремонту, типових технологічних процесів.

Ряди координаційних модульних розмірів будинків, споруджень і їх елементів, методи контролю якості і випробувань у будівництві, вимоги до виконання технологічних процесів встановлюють відповідно в стандартах, основних параметрів (розмірів), методів контролю (випробувань, вимірів) і типових технологічних процесів.

Основний стандарт на продукцію в будівництві – стандарт «Технічні умови». Він установлює вимоги до конкретних типів виробів.

Вимоги до груп продукції, однорідної по функціональному призначенню і застосовуваним матеріалам, встановлюють у стандартах «Типи і основні параметри» чи «Загальні технічні умови».

Вимоги, загальні для декількох різних груп промислової продукції, при необхідності встановлюють у стандартах загальних технічних вимог, методів контролю (випробувань, аналізу, вимірів), правил приймання, маркування, пакування, транспортування і зберігання.

На групи однорідних об'єктів стандартизації в будівництві розробляють, як правило, комплекси стандартів.

2.5. Вивчення основних типів державних стандартів на практичних роботах

Вивчення основних типів державних стандартів проводиться студентами під час практичних робіт за матеріалами, виданими викладачем. Студент повинен ознайомитися з кожним типом стандартів, знайти в ньому та занотувати основну необхідну інформацію.

На прикладі ДСТУ Б В.2.7-18-95 “ Бетони легкі. Загальні технічні умови” студенти вивчають тип державного стандарту “ Технічні умови”. Студенти повинні занотувати номер та назву стандарту, основні його підрозділи, відшукати та коротко законспектувати інформацію щодо галузі застосування стандарту, розглянути типи легких бетонів, коротко

13

занотувати основні технічні вимоги до них, ознайомитись з методами контролю та вимогами безпеки.

На прикладі ДСТУ Б В.2.7-83-99 99 (ГОСТ 2678-94). “ Матеріали рулонні покрівельні та теплоізоляційні. Методи випробувань” студенти вивчають тип державного стандарту “ Методи випробувань” ( одночасно він є міждержавним стандартом). Студенти повинні занотувати номер та назву стандарту, основні його підрозділи, відшукати та коротко законспектувати інформацію щодо галузі застосування стандарту, розглянути методи випробувань матеріалів, порівняти зміст та структуру цього стандарту з попереднім.

Структуру та зміст керівних нормативних документів студенти вивчають на прикладі КНД 50-009-93. “ Типова побудова технічних умов. Методичні вказівки”. Необхідно занотувати номер та назву стандарту та проаналізувати його структуру в порівнянні з двома попередніми.

Вивчення Державних будівельних норм України проводиться на прикладі ДБН В.2.6-22-2001. “ Улаштування покриттів із застосуванням будівельних сумішей”. Необхідно ознайомитись з структурою документу, занотувати номер та назву стандарту, розглянути і коротко занотувати технічні вимоги до сухих будівельних сумішей, ознайомитись з правилами проводження робіт з ними, правилами контролю якості робіт, вимогами до якості покриттів, вимогами безпеки та охорони природного середовища. Провести порівняльний аналіз з будівельними нормами і правилами держбуду СРСР (діючими) СНиП 3.04.01-87. “ Изоляционные и отделочные покрытия”.

Ознайомлення з Технічними умовами студенти проводять на прикладі ТУ У В.2.6-30757290.001-2001. “ Системи “ECOROCK” зовнішні теплоізоляційно-оздоблювальні”. Необхідно занотувати номер та назву стандарту, скласти перелік основних розділів документу та записати основні технічні показники теплоізоляційних систем.

Стандарти підприємств студенти вивчають на прикладі СТП 26532000. “ Приклеювання вогнестійких матеріалів на двері шахт ліфтів”. Занотувавши вихідні данні СТП, в тому числі назву підприємства, де застосовується даний стандарт, треба провести порівняльний аналіз документу з попередньо розглянутими Технічними умовами України.

Контроль засвоєння матеріалу практичного заняття проводиться викладачем шляхом перевірки робочих записів та опитування.

14

3. РІШЕННЯ ЗАДАЧ ЗА ТЕМОЮ "ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ"

При рішенні задач з'явиться необхідність додаткового вивчення теоретичного курсу за конспектами лекцій, підручниками та іншої технічної літератури, при тому з самостійним уклоном в практичний бік. Деякі задачі містять по 10 варіантів, що забезпечує індивідуальну роботу студентів.

Задача №1. Маса сухого зразка кам'яного матеріалу 100 г, водопоглинання за об'ємом 20%, середня густина 1800 кг/м³. Визначити масу зразка після насичення водою.

Задача №2. Маса сухого зразка з вапняка-черепашника 600 г, істинна густина 2,4 г/см³, об'єм зразка 500 см3. Визначити його пористість, водопоглинання за масою та об'ємом, якщо після насичення водою маса зросла до 780 г.

Задача №3. Маса сухого зразка з вапняка-черепашника 120 г. Після насичення водою вона зросла до 128 г. Середня густина матеріалу 1200 г/см3, істинна густина – 2,5 г/см3. Визначити водопоглинання за об'ємом, пористість та коефіцієнт теплопровідності.

Задача №4. Циліндричний зразок гірської породи діаметром 5 см і висотою 5 см у сухому стані має масу 245 г. Після насичення водою його маса зросла до 249 г. Визначити середню густину каміння, його водопоглинання за об'ємом та масою.

Задача №5. Маса кам'яного зразка у вигляді куба з ребром 3 см в сухому стані 19,1 г. Визначити орієнтовний коефіцієнт теплопровідності та можливе найменування матеріалу.

Задача №6. Водопоглинання матеріалу за об'ємом в 1,5 разів більш, ніж водопоглинання за масою. Визначити істинну густину матеріалу, якщо пористість його 40%.

Задача №7. Зразок матеріалу неправильної форми має масу у сухому стані mc. Після покриття поверхні зразка парафіном маса його у воді становить mв. На парафінування зразка витрачено парафіну mn істинною густиною ρт =0,9 г/см3. Визначити середню густину ρn . Які будівельні

матеріали мають такий показник ρm ?

Задача №8. Зразок матеріалу у сухому стані має масу mc, а після насичення водою mн. Визначити середню густину ρm та пористість П матеріалу, якщо відомі його істинна густина ρ і об'ємне водопоглинання W0. Указати можливі області застосування матеріалів.

Задача №9. Матеріал мінерального походження має водопоглинання за об'ємом W0, а водопоглинання за масою Wм. Визначити коефіцієнт теплопровідності λ і можливе найменування матеріалу, а також застосування його в будівництві.

4. ПРОЕКТУВАННЯ СКЛАДУ ВАЖКОГО БЕТОНУ

Мета занять – засвоєння методики проведення розрахунків складів важкого бетону в залежності від його призначення і характеристик складових матеріалів шляхом практичного проведення, розрахунку на конкретному прикладі і вирішенні практичних задач з цього напрямку.

Заняття проводять у спеціалізованій аудиторії кафедри.

Всі необхідні данні для проведення розрахунків задають викладачі, порядок і довідкові данні наведені в даному розділі методички.

Робота оформлюються в учнівських зошитах і зараховують після співбесіди викладача зі студентом.

4.1 Порядок проектування складу важкого бетону

Метою проектування складу бетону є встановлення такого співвідношення між його компонентами, при якому витримується необхідна легкоукладальність бетонної суміші (рухливість або жорсткість), а після затвердіння досягається в задані строки гарантована міцність

16

бетону при найменшій витраті цементу. Таким чином, комплексно вирішуються завдання: технічне, технологічне й економічне.

У загальному випадку проектування бетону складається з: визначення вимог до бетону виходячи з виду споруд або виробів, особливостей їх виготовлення і експлуатації; вибору матеріалів для бетону й визначення їх характеристик; попереднього розрахунку складу бетону; перевірки складу бетону в пробних замісах; коригування складу при коливанні властивостей заповнювачів, призначення виробничого складу бетону на 1 м3 та на один заміс бетонної суміші в залежності від об′єму змішувача.

Визначаючи склад бетону, враховують вимоги ГОСТ 27006-86. Відповідно до конкретних умов проектування складу бетону

передбачає виконання наступних етапів:

4.1.1Визначення проектних даних до розрахунку складу бетону: марка бетону за міцністю на стиск, МПа або кгс/см2; ОК або Ж – легкоукладальність бетонної суміші (рухомість, см; жорсткість, с).

Ці дані беруть з проектної документації.

4.1.2Визначення характеристик складових бетону: вид цементу, його активність Rц, МПа або кгс/см2; істина густина складових (цементу,

піску, щебеню чи гравію) ρЦ; ρП; ρЩ(Г), г/см3 або кг/м3; об′єм міжзернової пустотності крупного заповнювача VП Щ(Г), в долях одиниці або в літрах; найбільша крупність зерен крупного заповнювача Днб, мм; вологість заповнювачів; насипна густина складових (цементу, піску, щебеню чи гравію) - ρНЦ; ρНП; ρНЩ(Г), кг/м3; якісна характеристика заповнювачів.

4.1.3 Проведення попереднього розрахунку складу бетону. Існують різні методи розрахунку складу бетону, але в основі кожного з них лежить принцип «абсолютних об′ємів». Його суть полягає у припущенні, що сума абсолютних об′ємів компонентів ущільненої бетонної суміші дорівнює 1м3

густина цих матеріалів, г/см3 або кг/м3.

4.1.3.1 Визначення витрат складових бетону.

а). Витрату води (водопотребу), л/м3, орієнтовано визначають виходячи з заданої легкоукладальності суміші за допомогою таблиці 4.1.

17

Таблиця 4.1

Водопотреба бетонної суміші

Примітка. Табличні данні витрати води наведені для бетонів, в якості дрібного заповнювача яких використовують середні за модулем крупності піски (Мк=2...2,5) При використанні дрібного піску (Мк=1,5...2 та нижче) витрата води збільшується на 10 л, а при використанні крупного піску (Мк=2,5...3,5) – зменшується на 10 л.

б). Витрату цементу визначають за допомогою емпіричних формул :

Знак “-“ беруть коли розраховують склад звичайного за міцністю бетону (В/Ц >0,4); знак “+” – при розрахунку складу високоміцного бетону

(В/Ц < 0,4).

Таблиця 4.2

Значення коефіцієнтів А і А1

в). Витрату щебеню (гравію) визначають шляхом логічного міркування про оптимальну структуру бетону з урахуванням об′єму ущільненої розчинної (суміш цементу, піску, води) частини бетонної суміші, який визначається за формулою:

Оптимальною структурою бетону вважають структуру, коли зерна крупного заповнювача в усьому об′ємі бетону будуть контактувати між собою через певний зв′язуючий шар розчинної частини. Таким чином, зерна крупного заповнювача повинні бути дещо розсунені. З цією метою використовують коефіцієнт розсунення зерен α, який визначають по табл. 4.3 або визначають його за формулою (4.5).

Таблиця 4.3

Коефіцієнти розсунення зерен заповнювача залежно від витрати портландцементу