Площа озеленення міських територій загального користування

Озеленені території загального користування в межах міста	Групи міст за кількістю населення, тис. чол..	Полісся, Прикарпаття, Закарпаття II В-1, II В-4	Лісостеп II В-2, II В-3	Степ III В III Б	Південний берег Криму IVВ2
Загальноміські	100-1000 і більше	10	11	12	15
	50-100	7	8	9	11
	20-50	8	9	10	12
	до 20	10	11	21	15
Житлових районів	100-1000 і більше	6	6	7	8
	50-100	6	6	7	8

У найкрупніших, крупних і великих містах масиви міських лісів треба перетворювати у міські лісопарки як частину озеленених територій загального користування, з розрахунку не більше 5 м² /люд. У містах, де розміщуються промислові підприємства I і II класу шкідливості, наведені норми загальноміських озеленених територій загального користування слід збільшувати на 5-10%. У середніх і малих містах, розміщених в оточенні лісів, у прибережних зонах великих річок і водойм, площу озеленених територій загального користування допускається зменшувати, але не більше, ніж на 20%. Час доступності міських парків за пересування на транспорті повинен становити не більше 20 хв., а парків планувальних районів – не більше 15 хв.

У сейсмічних районах треба забезпечувати вільний доступ до парків, садів та інших озеленених територій загального користування, не допускаючи улаштування огорож з боку житлових районів. Допустиму одночасну кількість відвідувачів парків, лісопарків, лісів, зелених зон треба приймати відповідно до укрупнених показників: для міських парків не більше – 100 люд./га; для парків зон тривалого відпочинку – 70; для парків-курортів – 50; для парків у зонах короткочасного відпочинку – 20; для лісопарків (лугопарків, гідропарків) – 10; для лісів – 1-3. За кількості одночасних відвідувачів 10-50 люд./га передбачається дорожньо-стежкова мережа для організації їх руху, а на узліссях і галявинах – ґрунтозахисні посадки; за кількості одночасних відвідувачів 50 люд./га і більше – заходи для перетворення лісового ландшафту на парковий. У найкрупніших, крупних і великих містах, крім парків міського і районного значення, потрібні спеціалізовані – дитячі, спортивні, виставкові, зоологічні та інші парки, ботанічні сади.

Важливим елементом розвитку і реконструкції міст є вдосконалення системи і структури зелених насаджень, які мають високі захисні властивості за відносно невеликих витрат. Навіть за дуже високої щільності забудови в багатьох кварталах міст є малоцінний фонд, який підлягає знесенню, а звільнені майданчики можуть бути озеленені. У зв’язку з обмеженими можливостями озеленення в переущільнених кварталах житлової забудови потрібен всебічний аналіз особливостей відпочинку різних груп населення за віком і створення для них належних умов. Серед зелених насаджень рекомендується влаштовувати спортивні та дитячі майданчики, куточки тихого відпочинку. Уздовж найважливіших напрямів пішохідного руху потрібно прокладати алеї. Прогресивним є озеленення не окремих дворів, а трасування бульварів через квартали для з’єднання розрізнених озеленених ділянок. На першому етапі реконструкції такі бульвари можуть плануватись як окремі островки на подвір’ях, але від самого початку вони повинні вирішуватись як частина майбутньої зеленої системи кварталу, району, міста. Ці траси мають бути відображені в проектах як принципові схеми зелених переходів від житла до великих садів і парків міста й одночасно пов’язувати зелені масиви між собою.

Особливо велике значення мають зелені насадження для зменшення атмосферного забруднення старих кварталів. Навіть невелика кількість зелених насаджень може благотворно впливати на прилеглі території як засоби захисту від шуму, регулювання температури, зниження швидкості вітру тощо.

Для боротьби з шумом використовують шумозахисне озеленення. Успіх боротьби з шумом залежить від породи дерев і чагарників. Густокронні гіллясті насадження, різні за висотою, найефективніше затримують шум. Найнижчі насадження розміщують безпосередньо біля джерела шуму, а в міру віддалення від нього їх висоту збільшують. Ширина шумозахисної зони має сягати 25 м. Біля об’єктів – джерел високого рівня шуму – організовують 2-3 шумозахисні смуги меншої ширини з розривами між ними, які дорівнюють одній висоті насаджень.

У містах, де дошкуляють несприятливі вітри (суховій, курява та ін.) створюються спеціальні вітрозахисні зелені смуги.

Санітарний стан зелених насаджень загального користування (парків, скверів, бульварів) здебільшого не відповідає сучасним вимогам ведення паркового господарства. Основною причиною такого становища є брак коштів на розробку проектів їхньої реконструкції, нестача капіталовкладень на їхнє впорядкування та догляд за ними. Завданням охорони та збереження зелених насаджень у містах є їх утримання в здоровому й упорядкованому стані, створення та формування високодекоративних й ефективних в екологічному відношенні насаджень, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища. Утримання міських зелених насаджень – це продовження робіт із зеленого будівництва і формування ландшафтно-декоративного вигляду об’єкта. Виробничий процес утримання об’єктів зеленого господарства полягає в догляді за деревами і чагарниками, за газонами, квітниками, садовими доріжками, за садовим обладнанням, в інвентаризації й охороні зелених насаджень від шкідників та хвороб, а також охорону природної фауни.

Державне управління зеленим господарством у містах здійснюють місцеві органи виконавчої влади. Виконання господарських заходів з розвитку зеленого господарства в містах, охорона й утримання зелених насаджень покладається на підрозділи органів місцевої виконавчої влади (міськкомунгоспи, комбінати комунальних підприємств тощо) та на підприємства, на території яких ростуть зелені насадження і мають здійснюватись роботи з озеленення. Місцеві органи виконавчої влади можуть передавати у користування зелені насадження землекористувачам у тому разі, якщо в них створено спеціалізовані служби з ведення зеленого господарства.

Безпосереднє управління зеленим господарством міст (районів міст) здійснюється відповідними структурними підрозділами органів державної виконавчої влади, на які покладаються такі функції: контроль за станом експлуатації та утримання об’єктів зеленого господарства незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування в межах території міст; прогнозування та розробка перспективних і пріоритетних напрямів розвитку зеленого господарства; обстеження зелених насаджень для оформлення ордерів на проведення санітарних вирубок, видалення сухостійних, пошкоджених хворобами та шкідниками дерев та кущів; участь у комісіях з приймання в експлуатацію нових та капітально відремонтованих об’єктів зеленого господарства; надання підприємствам, установам, організаціям, а також приватним особам методичної, технічної та консультативної допомоги з питань утримання та охорони зелених насаджень.

Роботи з утримання, капітального та поточного ремонту об’єктів зеленого господарства проводяться спеціалізованими підприємствами зеленого господарства, благоустрою, дорожньо-експлуатаційного господарства, спеціальними підрозділами виробничих управлінь житлово-комунального господарства, комбінатів комунальних підприємств, комбінатів (трестів) благоустрою та житлово-експлуатаційних організацій, а також відповідними підрозділами інших міністерств і відомств. Державний контроль за станом експлуатації, утримання та охорони всіх видів насаджень здійснюється міськими радами, їхніми виконавчими та розпорядчими органами, Міністерством охорони навколишнього природного середовища і його органами на місцях.

Наказом Держжитлокомунгоспу від 29.07.94 затверджено «Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України», якими визначені основні положення з користування зеленими насадженнями та їх збереження, контроль за охороною та утриманням об’єктів зеленого господарства. Порядок користування та вилучення земель визначається Земельним кодексом України [18]. Відповідальність за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними покладається: щодо насаджень, які належать до комунальної власності, - на місцеві ради, їхні виконавчі органи; інших форм власності – на землевласників і землекористувачів; на вулицях перед будівлями до проїжджої частини, квартальних насаджень та садів мікрорайонів – на власників (орендарів) житлових, громадських і промислових будівель та споруд, а також на власників будівель побуту, торгівлі, освіти, охорони здоров’я, які розміщені у житлових районах; на територіях підприємств, а також на прилеглих до них ділянках і санітарно-захисних зонах – на ці підприємства; на пустирях, берегах водойм, річок – на керівників прилеглих підприємств за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади; на приватних садибах і прилеглих ділянках – на їхніх власників.

Серед обов’язків власників і користувачів міських зелених насаджень – збереження насаджень, квітників, газонів, доріжок й обладнання та належний догляд за ними. Охорона зелених насаджень міст складається з системи правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання відповідно до призначення (природоохоронне, рекреаційне, історико-культурне тощо).

До компетенції місцевих органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища належать: державний контроль за станом охорони, утримання і використання зелених насаджень, вжиття заходів для розвитку зеленого господарства; погодження матеріалів для отримання дозволу на виділення земельних озеленених ділянок під нове будівництво, ремонт будівель і споруд відповідно до вимог земельного законодавства; подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних знищенням та пошкодженням зелених насаджень; контроль за дотриманням будівельними організаціями чинних Правил і умов погодження під час відведення земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі охорони, утримання і використання зелених насаджень, що є компетенцією органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та інших актів законодавства.

Знесення та пересадження дерев, чагарників, газонів, квітників може здійснюватись лише за наявності спеціального дозволу (ордера). Ордер видається на підставі обстеження зелених насаджень, погодження з місцевими органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і рішення місцевого органу державної виконавчої влади. Інвентаризація зелених насаджень здійснюється з метою розробки в містах плану зеленого будівництва, відновлення, реконструкції та експлуатації об’єктів зелених насаджень, проведення в разі потреби профілактичних, лікувальних заходів та визначення відповідальної особи за їхню охорону та нагляд за ними, а також задоволення потреб інших споживачів та організацій.

Будівлі, підземні і надземні споруди, що розміщені на об’єктах зелених насаджень, також підлягають обліку. Технічну інвентаризацію зобов’язані проводити не тільки власники зелених насаджень, а й підприємства, які взяли їх в оренду, на збереження, в тимчасове користування, або організації, які здійснюють постійний догляд за зеленими насадженнями та їхнім утриманням. Статистичну звітність про створення та утримання зелених насаджень міста складають всі підприємства, організації та установи незалежно від відомчої підпорядкованості (зокрема й Міноборони України), які мають на своєму балансі зелені насадження в межах міської смуги. Дані звіту заповнюються на підставі матеріалів технічної інвентаризації.

Джерелами фінансування робіт з утримання та поточного ремонту об’єктів зеленого будівництва є місцевий бюджет, місцеві позабюджетні фонди охорони навколишнього середовища, а також кошти підприємств, які укладають договори на впорядкування прилеглих територій.