Білет 19

1. Істинна густина р - це маса одиниці об'єму матеріалу в «абсолютно» щіль­ному стані (без пор, пустот), найчастіше її визначають у г/см³.

Майже всі будівельні матеріали мають пористу будову, за винятком скла, кварцу, ситалу, сталі та деяких інших, які можна вважати «абсолютно» щільни­ми.

Істинна густина

p = mc/Va

Показник р - довідкова величина, яка застосовується для виконання дея­ких розрахунків, наприклад, визначення показника пористості.

Середня густина р_т - це маса одиниці об'єму матеріалу в природному ста­ні (разом з порами і пустотами):

pm=m/V

Середня густина найчастіше вимірюється у кг/м³

Середню густину сипких матеріалів (цементу, вапна, піску, щебеню, гравію тощо) називають насипною густиною.

Насипна густина р_н - це відношення маси сипкого матеріалу до його об'єму, включаючи простір між частинками. її визначають для зернистих і по­рошкоподібних матеріалів. Середня густина залежить від хімічного та мінералогічного складів матеріа­лу, але більшою мірою - від розміру та кількості пор і пустот.

У ряді випадків використовують поняття відносної густини d, тобто відно­шення середньої густини матеріалу р_т до густини стандартної речовини (наприк­лад води, для якої р_в= 1000 кг/м³); d - безрозмірна величина.

2. Армоване кольорове та безбарвне скло виготовляють методом безперервного прокатування з одночасним армуванням металевою сіткою. Поверхня листа може бути гладкою чи візерунчастою.

Для армування застосовують зварну сітку зі сталевого дроту діаметром 0,5...0,60 мм із захисним покриттям.

Армоване скло випускають довжиною 800...2000 мм, шириною 400...1600 мм і товщиною 5,5 мм для безбарвного й 6,0 мм для кольорового скла. Таке скло характеризується підвищеною безпечністю й вогнетривкістю, оскільки при його руйнуванні уламки утримуються сіткою.

Хвилясте армоване скло жорсткіше за плоске. Його застосовують для склін­ня великих прогонів.

Скло плоске загартоване характеризується підви­щеною механічною міцністю, термостійкістю та безпечним характером руйнуван­ня. Гартування скла передбачає його термообробкуЗагартоване скло не піддається різанню, свердлінню, фрезеруванню й іншим видам механічної об­робки;

Скло загартоване призначене для безпечного скління світлопрозорих буді­вельних конструкцій (віконних і дверних блоків, вітрин, лоджій, балконів).

Багатошарове ламіноване скло, яке в літературі відоме як «триплекс», скла­дається з кількох листів полірованого чи неполірованого скла, міцно склеєних між собою прозорою еластичною прокладкою

Існує дві основні технології виготовлення триплексу:

• «плівкова» (полівінілбутиральна плівка ПВБ розташовується між листами, які склеюються між собою при автоклавній обробці);

«заливна» (між листами скла заливається рідкий полімер, який полімери-зується (залежно від типу полімеру) або під дією температурного фактора, або ультрафіолетового випромінювання).

Ламіноване скло доцільно використовувати для структурного скління будівель, балконів, улаштування скляних підлог, бокових поверхонь ескалаторів та східців.

3.Органічні в'яжучі речовини - це природні або штучні тверді, в'язко-плас­тичні та рідкі матеріали, які складаються із хімічних сполук, молекули яких міс­тять атоми карбону.

Органічні в'яжучі є гідрофобними та горючими матеріалами, більшість з яких здатні розчинятись в органічних розчинниках (бензолі, толуолі, гасі, лігро­їні ), а деякі тільки набухати в них. Вони також характеризуються достатньою ад­гезією до більшості матеріалів органічного та неорганічного походження.

Сировиною для виробництва органічних в'яжучих речовин є продукти ор­ганічного походження, в тому числі: нафта, кам'яне вугілля, горючі сланці, торф.

бітумні (природні, нафтові, сланцеві) речовини, які складаються із вугле­воднів метанового, нафтенового та ароматичного рядів, а також їхніх кисневих, сірчаних і азотних похідних;

дьогтьові (кам'яновугільні, торф'яні, деревні) речовини, які складаються із суміші ароматичних вуглеводнів та їхніх кисневих, азотних або сірчаних похідних;

Залежно від властивостей, хімічного складу, виду сировини та технологіч­ного процесу, органічні в 'яжучі речовини коагуляційного твердіння поділяють на:

бітумнополімерні, які складаються з нафтових бітумів та полімерів; гумобітумні, одержані в результаті спільної переробки нафтових бітумів та старої гуми;

гумодьогтьові, одержані спільною переробкою старої гуми та дьогтьопродуктів.

їх застосовують переважно для отримання гідроізоляційних матеріалів.

Властивості бітумів визначаються їхньою природою, складом та технологі­єю отримання. Густина бітумів залежить від складу і колива­ється у межах від 800 до 1300 кг/м³. Теплопровідність має значення, теплоємність, коефіцієнт об'ємного теплового розширення при Г=25°С

Основними якісними показниками бітумів є в'язкість (твердість), деформа-тивність та теплостійкість. За цими показниками тверді та напівтверді бітуми по­діляють на марки.

За необхідністю визначають також інші властивості бітумів - температуру спалаху, крихкість, розчинність тощо.

Наведені властивості бітумів зумовили їх застосування в гідротехнічному та дорожньому будівництві, а також для виробництва покрівельних, гідроізоляцій­них та антикорозійних матеріалів.

захисту.

Дьогті використовують у тих самих галузях будівництва що й бітуми, але їхнє застосування більш доцільне там, де є загроза виникнен­ня біокорозії.