Висновки та пропозиції

Сьогодні актуальним є питання про курс валют, друк грошей і їх кількість в обігу. Гроші виконують такі функції: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, а долари США – ще й функцію світових грошей.

Ключовим показником є грошова маса, яка включає в себе не тільки надруковані і випущені в обіг гроші. Під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент . Але цей показник неоднорідний за своєю ліквідністю, тому його ділять на грошві агрегати. Їх кількість не є завжди однаковою у різних країнах (у США їх є чотири, в Англії – п'ять, у Німеччині – три).

Грошовий агрегат – це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності . Грошові агрегати -зобов’язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектору загального державного управління та інших депозитних корпорацій. На думку Савлука, дослідники найбільшу увагу приділяють агрегату М1, потім – М0. Отож, найбільшу ліквідність має агрегат М0, найнижчу – М3. Національний банк України дає таку класифікацію грошових агрегатів:

• Грошовий агрегат М0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.

• Грошовий агрегат М1 – грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті (M1–M0).

• Грошовий агрегат М2 – грошовий агрегат М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити (M2–M1).

Тому, по-перше, масштаб і ефективність грошового ринку позитивно пов'язані з темпами економічного зростання; по-друге узятий в цілому грошовий ринок є чинником економічного зростання, використання окремих сегментів грошового ринку або ринку капіталу не завжди доречно; по-третє, на різних рівнях економічного розвитку мають місце різні механізми зростання, тобто в менш розвинених країнах ріст переважно відбувається внаслідок акумулювання капіталу, у той час як у більш розвинених країнах він у більшій мірі асоціюється з ефективністю й продуктивністю факторів виробництва; по-четверте, канали зростання можуть асоціюватися з банками в менш розвинених країнах і з ринками в більш розвинених країнах.

Ефективне функціонування грошового ринку в умовах ринкової економіки повинно базуватись на чітко розроблених засадах державного регулювання відносин, що складаються в межах даного ринку серед його учасників. Усі сегменти грошового ринку тісно взаємопов’язані між собою. В зв’язку з цим необхідність постійної координації дій основних регуляторів ринку Національного банку України в частині регулювання грошового ринку, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в частині регулювання ринку капіталу та ринку похідних фінансових інструментів та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в частині регулювання діяльності небанківських фінансових посередників, а саме, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, лізингових компаній на ринку.

Фінансовий ринок має досить складну внутрішню структуру, певні складові якої можуть функціонувати самостійно, проте ринок досягає найбільшої ефективності, коли задіяні усі його складові. З огляду на те, що у вітчизняній науковій літературі відсутній єдиний підхід щодо складових фінансового ринку було проведено дослідження та визначено структуру фінансового ринку відповідно до об’єктів системи ринків за різними класифікаційними ознаками. За видами фінансових інструментів виділено валютний, депозитний, кредитний ринок, ринок цінних паперів, що включає ринок акцій та ринок боргових цінних паперів та ринок похідних фінансових інструментів. За функціональним призначення виділено грошовий ринок, ринок капіталу та ринок похідних фінансових інструментів. За ознакою набуття права власності визначено ринок боргових фінансових інструментів та ринок фінансових інструментів, що надають право власності. За територіальною ознакою можна розглядати вищезазначені ринки як регіональний, національний та міжнародний ринок.

Економіка країни повинна бути зацікавлена в наявності як ефективного грошового ринку, так і ефективного ринку капіталу, оскільки банківські установи самі зацікавлені, по-перше, в ефективному розміщенні емісій власних цінних паперів, по-друге, в можливості диверсифікувати свою діяльність, здійснюючи операції з цінними паперами.

На розвиток грошового ринку країни визначальний вплив мають чинники інституційного та економічного характеру. До складу чинників інституційного характеру відносять чинники, що визначають рівень законодавчої та політичної стабільності, рівень відкритості учасників ринку та рівень розвитку інститутів фінансового ринку. Економічні чинники згруповані в два блоки, а саме – загальні макроекономічні чинники та чинники, що формуються в межах фінансової системи країни. Доведено, що якщо найближчим часом не будуть докладені зусилля в напрямку вирішення проблем інституціонального і економічного характеру, грошовий ринок країни розвиватиметься в рамках інерційної моделі. З метою уникнення такої ситуації обґрунтовано ключові параметри стратегії розвитку грошового ринку, а саме визначено мету, що полягає в перетворенні грошового ринку в головний ефективний механізм реалізації інвестиційних програм, та основні завдання стратегічного розвитку, що носять інституційний та економічний характер, важелі впливу на грошовий ринок, базову архітектуру, механізм функціонування ринкової інфраструктури та критерії розвитку та ефективності грошового ринку.

Отже, грошові потоки і кількість грошей в економічній системі виконують активну функцію стосовно виробництва товарів та послуг і є найважливішим регулятором всіх економічних процесів. Метою грошового обігу є забезпечення органів грошово-кредитного регулювання достовірною інформацією про стан грошової системи для розробки і реалізації грошово-кредитної політики. Кількісний аспект грошового обігу виражається у перерахованих вище показниках, і саме на основі аналізу статистичної інформації за цим показниками можна оцінити основні тенденції розвитку економіки країни на певному етапі.