- •1. Зміст поняття «інновація». Класифікація новацій, інноваційних процесів, нововведень. Сучасні аспекти нововведень та розвиток конкуренції.
- •Прискорення формування наукової та побутової інфраструктури;
- •3. Інноваційний процес та інноваційна діяльність. Особливості прийняття рішень в управлінні інноваціями.
- •4. Еволюція розвитку теорій інноваційної діяльності. Становлення теоріїї інноватики та її сучасні концепції.
- •4. Еволюція розвитку теорій інноваційної діяльності. Становлення теоріїї інноватики та її сучасні концепції.
Тема №1: «Сутність, розвиток та основні поняття інноваційного
менеджменту»
1. Зміст поняття «інновація». Класифікація новацій, інноваційних процесів, нововведень. Сучасні аспекти нововведень та розвиток конкуренції.
В економічній літературі термін “інновація” інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, який втілюється в нових продуктах і технологіях. Інноваційний продукт характеризується вищим технологічним рівнем, новими споживчими якостями товару або послуги порівняно з попереднім продуктом.
У літературних джерелах є чимало визначень інновацій. Наприклад, за змістом чи внутрішньою структурою розрізняють інновації технічні, економічні, організаційні, управлінські та ін. Виокремлюють такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні та локальні); параметри життєвого циклу; закономірності процесу впровадження.
Вчені по-різному трактують це поняття залежно від предмета та об’єкта свого дослідження. Наприклад, Б. Твісс визначає інновацію як процес, у якому винахід або ідея набувають економічного змісту. Ф. Ніксон вважає, що інновація — це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що спричинюють появу на ринку нових товарів, поліпшених промислових процесів та устаткування.
Відповідно до міжнародних стандартів, інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, який дістав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, що знайшов використання у практичній діяльності.
Щодо змісту цього поняття у фахівців існують два підходи: широкий і вузький. Класичним широким підходом вважають викладене австрійським економістом І. Шумпетером ще у 1913 р. у праці “Теорія економічного розвитку” розуміння цього процесу як такого, що складається з п’яти основних варіантів:
-
введення нового товару (товару, з яким не знайомий споживач, або товару нового виду);
-
впровадження нового методу виробництва продукції (методу, який раніше не використовувався у цій галузі промисловості);
-
відкриття нового ринку, на якому цю галузь промисловості цієї країни не було представлено;
-
завоювання нового джерела сировини та напівфабрикатів;
-
впровадження нової організаційної структури в будь-якій галузі.
Схожої точки зору дотримується й Ла Гєрре, який визначає інновацію як будь-яку зміну у внутрішній структурі господарського організму.
Однак більшість економістів стоять на позиціях вузького підходу. Вони обмежують галузь інновації науково-технічними технологічними питаннями. При цьому, згідно з однією точкою зору, інновація — це процес застосування нових технологій, виробів, згідно з іншою, — результат у вигляді нових
методів, продукції, технологічних процесів. Так, угорський економіст Б. Санто визначив інновацію як суспільно-технологічний та економічний процес, який завдяки практичному використанню ідей та винаходів сприяє створенню кращих за своїми характеристиками виробів і технологій.
В кінці 60-х років XX ст. з’явилася перша класифікація інновацій. Вона стала класичною і належить И. Шумпетеру. Він виділив п’ять типів інновацій:
-
виробництво нового продукту, що невідомий споживачам або продукту з якісно новими властивостями;
-
впровадження нового засобу виробництва;
-
освоєння нового ринку збуту певною галуззю промисловості країни;
-
знаходження нових джерел сировини та напівфабрикатів;
-
застосування нових організаційних форм.
На погляд В. Г. Мединського, класифікувати інновації необхідно за такими ознаками:
-
ступінь впливу на зміни;
-
рівень розробки та поширення;
-
ступінь новизни та глибина змін;
-
масштаб інноваційних процесів;
-
сфера впровадження та поширення;
-
роль у відтворюючому процесі;
-
зміст, а також сфера застосування;
-
спрямованість дії.
Керівники підприємств завжди бажають знати, який саме вид інновацій зможе принести їм більшу вигоду. Тому доцільно буде розглянути сучасну класифікацію інновацій:
-
За сферою діяльності підприємства:
-
інновації на вході в підприємство як систему;
-
інновації на виході з підприємства;
-
інновації структури підприємства.
-
За змістом діяльності:
-
технологічні;
-
виробничі;
-
економічні;
-
торговельні;
-
соціальні;
-
управлінські.
-
За інтенсивністю інноваційних змін:
-
інновації нульового порядку (регенерування вихідних властивостей);
-
інновації першого порядку (кількісна зміна);
-
інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни);
-
інновації третього порядку (адаптаційні зміни);
-
інновації четвертого порядку (новий варіант);
-
інновації п’ятого порядку («нове покоління»);
-
інновації шостого порядку (новий «вид»);
-
інновації сьомого порядку (новий «рід»).
-
За рівнем об’єктивного та суб’єктивного сприйняття:
-
абсолютна новизна;
-
відносна новизна;
-
умовна новизна;
-
суб’єктивна новизна.
-
За причинами виникнення:
■ реактивні;
-
стратегічні.
Розрізняють три логічні форми інноваційних процесів підприємства: прості внутрішні, прості міжорганізаційні та розширені міжорганізаційні. Простий внутрішній процес передбачає створення та використання інновацій всередині одного і того ж підприємства. Інновація в цьому випадку не набуває безпосередньо товарної форми. При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Тут відбувається розподіл функції виробництва та функції споживання нововведення.
Розширений міжорганізаційний інноваційний процес проявляється в порушенні монополії першого винахідника нововведення та в утворенні нових його виробництв, що сприяє конкуренції та вдосконаленню якості винайденого товару, технології чи послуги.
Простий інноваційний процес переходить в товарний через дві фази: перша — створення нововведення, друга — його розповсюдження.
Перша фаза - це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно- конструкторських робіт, організації дослідного виробництва і збуту інноваційного продукту.
До першої фази відносять також розповсюдження інформації про новий продукт через інформаційно-комунікаційні канали.
На другому етапі проходить розповсюдження інновації в нових умовах та в нових місцях використання. В результаті другого етапу зростає кількість як виробників інноваційного продукту, так і його споживачів. Для швидкого розповсюдження інновації необхідна розвинена інфраструктура.
Класифікація нововведень дозволяє розподілити їх за найбільш важливими ознаками з урахуванням різноманітних особливостей всіх ланок виробництва. Класифікація нововведень є необхідною, оскільки від типу новин, які впроваджуються, залежать витрати на нововведення, методи організації інноваційних процесів, ефективність нововведення.
Нововведення слід класифікувати: за значенням і ефективністю (базисні та удосконалюючи); за змістом (продуктові, техніко-технологічні, організаційні, економічні, управлінські, політичні, соціальні, юридичні); за сферою застосування (широкого і часткового застосування); за рівнем новизни (радикальні, що здійснюються на підставі раніше невідомих законів
та закономірностей, і нововведення на базі відомих законів та закономірностей).
На даному етапі розвитку економічних відносин пріоритетними напрямками інноваційної діяльності є: ресурсозберігаючі технології (розробка та впровадження енергоекономічних джерел системи освітлення, розробка новітніх технологій у перспективних галузях кожного з регіону, використання біопалива), машинобудування, як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії; високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості; впровадження інноваційних технологій будівництва; охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища; розвиток інноваційної культури суспільства.
Стратегічними цілями інноваційного розвитку держави та регіону є [3,38]:
-
створення та розвиток науково-технічного потенціалу регіону;
-
впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій виробництва;
-
впровадження у виробництво нових видів конкурентоспроможної продукції;
-
фінансове забезпечення створення інноваційного потенціалу регіону .
Важливим моментом інноваційної діяльності є більш докладний розгляд
складових механізму регулювання фінансово-інвестиційного розвитку:
-
впровадження моніторингу зовнішнього середовища, яке включає: аналіз досягнення науково-технічного прогресу в галузях, що створюють економіку регіону; аналіз ринку нововведень; консультації в НАН України відносносно нових наукових досягнень і можливості їх впровадження.
-
аналіз внутрішнього середовища: визначення пріоритетних напрямів інноваційного розвитку; оцінка інвестиційної привабливості економіки регіону; оцінка можливостей регіону до інноваційного розвитку; оцінка реальної конкурентоспроможності економіки регіону та продукції його підприємств за міжнародними стандартами.
-
контроль за фінансово-інвестиційними потоками, які забезпечують інноваційний розвиток: здійснення контролю за економічним обґрунтуванням інноваційних проектів у рамках інноваційної програми; контроль за реалізацією організаційних заходів інноваційної програми; контроль за ефективним використанням коштів обласного бюджету, які надходять до Державного бюджету; сприяння поданню інноваційних проектів на державні експертизи в Департамент інноваційної політики МНО України[5,39].
Складність проблеми комплексної оцінки впливу нововведень на структуру будь-якого об'єкта, як господарство регіону, полягає в тому, що слід ураховувати такі аспекти [1,30]:
-
можливість одночасного і послідовного здійснення нововведень у галузях господарства регіону і зумовлені ними проблеми динаміки перетворення структури виробництва, галузей і господарства регіону в цілому.
-
поширення впливу нововведень як на галузь безпосереднього застосування, так і на суміжні галузі і, можливо, через них на все господарство регіону.
-
нерівномірність науково-технічного прогресу в галузях господарства регіону.
У більшості випадків необхідним є вивчення балансу позитивних і негативних наслідків використання нововведення, щоб остаточно вирішити питання про його застосування в конкретній ситуації та періоді розвитку господарства регіону.
Враховуючи багатоукладність вітчизняної економіки та систему господарських взаємозв'язків суб'єктів ринку, пріоритетними напрямами регіональної інноваційно-інвестаційної політики мають стати [4,31]: