- •81. Оцінка якості керамічніх побутових товарів.
- •82.Основні класифікаційні ознаки скляних побутових товарів.
- •83. Фізико-хімічні властивості фарфору як основа споживних властивостей фарфорових виробів.
- •84.Характеристика скляного посуду.
- •85. Відмінні риси різновидів декорування: Основні принципи оцінки якості скляних побутових товарів.
- •86.Класифікація фарфоро-фаянсового посуду за різними ознаками.
- •87. Підготовка керамічних сировинних матеріалів та її вплив на якість керамічних виробів.
- •88.Вплив технології виробництва керамічних побутових товарів на формування їх споживних властивостей.
- •90. Основні напрямки розвитку асортименту керамічних побутових товарів.
- •91. Сучасні теорії будови скла.
- •92. Фарфор як основний вид кераміки побутового призначення.
- •98. Дефекти скломаси та їх вплив на якість скляних виробів.
86.Класифікація фарфоро-фаянсового посуду за різними ознаками.
Ассортимент фарфоро-фаянсовой посуды (Приложение-5)
Группа |
Ассортимент |
Характеристика |
Столовая посуда |
блюда |
овальной и круглой формы, плоские и глубокие, для рыбных и мясных закусок |
подливочники |
порционные и общего пользования, без поддона и с ним (на тарелочке) | |
салатники |
4х угольная форма или овальная, порционные и общего пользования | |
селёдочницы |
различной формы, порционные и общего пользования | |
сухарницы (хлебницы) |
могут быть ажурные | |
тарелки а. обеденные б. подтарельник в. детская глубокая г. плоская д. десертная е. пирожковая |
глубокие для первого блюда плоская тарелка 240 мм диаметр 200 мм для второго, 200 мм диаметр 175-180 мм диаметр 150 мм | |
мелкие изделия: солонки, горчичницы, перечницы, хреницы |
изделия для специй, иногда продаются в наборе | |
Чайно-Кофейная посуда |
чайная пара а. обычная б. полуаппетитные в. аппетитные г. подарочные
д. детские пары е. кофейные |
ёмкость 200-250 см³ ёмкость 300-350 см³ ёмкость 400 см сложные по фасону и декору, ёмкость 500-575 см³ ёмкость 110-170 см³ ёмкость 40-60 см³ |
чайники а. для заварки
б. для кипятка |
более толстые стенки и дно, ёмкость 250-800 см³
1,5-3,5 литра | |
бокалы |
разного фасона, ёмкость до 600 см³ | |
кружки |
цилиндрическая форма, до 500 см³ | |
пиалы |
без ручки, ёмкость 250-450 см³ | |
кисэ |
большая пиала, ёмкость 900-1200 см³ | |
маслёнки |
овальной, шарообразной, конической формы с крышкой | |
кофейники |
вытянутая форма, отсутствие внутри сетки | |
сливочники |
со сливом без крышки | |
молочники |
с крышкой или без крышки | |
Комплектные изделия |
«Эгоист» |
набор для одного человека |
«Тэт-а-тэт» |
набор для двоих | |
Наборы |
6-12 персон | |
Сервизы: столовые, чайные, кофейные, чайно-кофейные |
на 6 или 12 персон | |
Гарнитуры |
на 6-12 персон
|
87. Підготовка керамічних сировинних матеріалів та її вплив на якість керамічних виробів.
Сировинні матеріали скловиробництва поділяють на основні та допоміжні. До основних матеріалів належать речовини, необхідні для введення в скломасу кислотних, лужних та лужноземельних оксидів, які забезпечують отримання виробів з необхідними фізичними і хімічними властивостями. Допоміжні матеріали вводять для зміни властивостей скла: одержання різного кольору скла, забезпечення необхідних умов для одержання високоякісних виробів, а також прискорення процесів варіння і просвітлювання скломаси.
До основних матеріалів належать кварцовий пісок, борна кислота чи бура, польовий шпат, каолін, сода і сульфат натрію, поташ , вапняки і крейда, доломіт, сурик, оксиди цинку, алюмінію, кальцію, магнію і барію, нефелін, скляний бій та ін.
Допоміжні матеріали згідно з призначенням -- це барвники, глушники, знебарвники, освітлювачі, окисники, відновники і прискорювачі варіння скла.
Барвники скла, в залежності від того, чи в процесі варіння скла вони розчиняються і утворюють з кремнеземом забарвлені силікати, чи зберігаються у вигляді колоїдно-дисперсних частинок, мають відповідно назву молекулярні та колоїдно-дисперсні. Молекулярні барвники -- це оксиди металів, які надають склу певний колір без додаткової теплової обробки. Колір скла залежить від виду і кількості барвника, хімічного складу скломаси, середовища та умов варіння. Так, оксид кобальту при невеликій кількості (0,1-0,5%) надає склу синій колір, при великій -- фіолетово-синій з червоним відтінком. Сумісне введення сполук кобальту і пероксиду марганцю надають скловиробам пурпурового, фіолетового і чорного кольорів. Калієве скло при цьому забарвлюється інтенсивніше, ніж натрієве. Перекис марганцю забарвлює звичайне скло (натрій -- кальцій силікатне) в червоно-фіолетовий колір; оксид нікелю це скло теж забарвлює в фіолетовий колір з коричневим відтінком, а калієве -- в червоно-фіолетовий. Оксид міді надає склу блакитного (при вмісті 1-2%) чи зеленого кольору, а оксид хрому -- зеленого. Жовтий колір одержуємо при введенні в скломасу сульфід кадмію, сульфіду заліза, оксиду урану. Крім того, широко застосовуються комбіновані барвники для збільшення кольорової гами скла. Білий колір надає поєднання двоксиду олова і кріоліту, чорний -- оксиду марганцю (12-13%) і сульфіду заліза. Оксид заліза забарвлює скло в синьо-зелений колір, оксид заліза -- в жовтий, а в комбінації вони дають скло зеленого кольору; змішуючи жовті і червоні барвники, отримують скло коричневого кольору тощо. В якості молекулярних барвників в останні десятиліття широко використовують оксиди рідкоземельних елементів: діоксид церію, оксид неодиму і празеодиму, оксид ербію, комбінацію оксидів неодиму та празеодиму (дидим). Ці барвники надають склу такі споживні властивості: високий показник світлозаломлення, світло-проникнення, стійке і рівномірне забарвлення. Так, скло, яке містить діоксид церію в присутності оксиду титану, має лимонно-жовтий колір з незначним червоним відтінком, а оксид неодиму надає склу фіолетово-бузкового кольору. Красивий колір скла -- фіолетово-червоний -- одержуємо при введенні оксиду празеодиму. Дидим забарвлює скло в синьо-блакитний колір, а оксид ербію -- в рожевий.
Колоїдно-дисперсні барвники надають склу певного кольору після теплової обробки (наводка), в результаті якої мікрочастинки барвника збільшуються до необхідного розміру (10--55 мкм). До таких барвників належать золото, срібло, мідь, селен, сурма, а також сульфіди свинцю, заліза, міді, кадмію, селену тощо. Так, для одержання скла рубінового кольору використовують 0,02% хлорного золота і діоксиду олова. В результаті реакції золото відновлюється до металевого і при наводці кристали його збільшуються, надаючи склу червоний (розмір кристалів золота 10-13мкм), рожевий (5-10 мкм) або коричневий (більше 13 мкм) колір. Таким методом наводиться мідний і селеновий рубіни, авантюрин та сульфідне скло, що містить сполуки сірки, які здатні утворювати широку гаму кольорів -- від світло-жовтого до чорного. Особливе місце серед кольорового скла належить сульфідно-цинковому, в якому роль барвника виконує сульфід цинку, що утворюється при взаємодії оксиду цинку і сірки, які спеціально вводять в шихту.
Глушники додаються для одержання молочно-білого непрозорого, напівпрозорого (опалового) чи ледь заглушеного скла, в якості яких використовують фосфорнокислі солі (солі амонію і кальцію), сполуки фтору (кріоліт, кремнефтористий натрій) оксид олова, тальк та ін.
Знебарвники застосовуються для усунення небажаних зеленуватих чи жовтуватих відтінків, причиною яких є домішки оксидів заліза в скломасі. Існує два основних методи знебарвлення скломаси: фізичний і хімічний.
При фізичному знебарвленні в скло вводять речовини, які забарвлюють його в колір, додатковий до зеленого (селен, оксид нікелю, оксид неодиму й ін.), що створює ефект безбарвного скла.
Ступінь застосування хімічних знебарвників (селітра, триоксид миш'яку, триоксид сурми й ін.) зводиться до того, що ці речовини при розпаданні виділяють велику кількість атомарного кисню, який сприяє переходу закису заліза в оксид. При цьому інтенсивність забарвлення скла знижується в десятки разів і зеленуватий колір переходить в жовтуватий.
Освітлювачі сприяють видаленню із скломаси видимих різних газових та повітряних включень, які понижують якість готових виробів. Це триоксид миш'яку і селітра, амонійні солі, іноді сира деревина та інші паро- і газоутворюючі речовини, які через товщу скломаси рухаються наверх у вигляді великих бульбашок. При цьому скломаса активно переміщується (кипить) і дрібні бульбашки газу збираються в більш круглі, які легше видаляються з скломаси.
Прискорювачі варіння скломаси, окисники, відновники вводять в склад для одержання відповідного ефекту. Так, прискорювачі (фтористоамонійні й інші сполуки) інтенсифікують процес скловаріння; окисники, наприклад селітра, миш'яковий ангідрид тощо, необхідні для варіння кольорового скла, забарвленого молекулярними барвниками, і для обезбарвлення скла. Відновники (тирса, вугілля, сполуки олова й ін.) необхідні при варінні скла, колір якого одержаний завдяки колоїдним барвникам.