11.Сутність міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва, їх основні форми. Порівняйте кооперативні зв’язки колишнього срср та сучасної України.

МПП нерозривно пов'язаний з міжнародною спеціалізацією і кооперуванням виробництва, які є формами його прояву і його елементами.

Основними формами прояву МСВ є предметна, подетальна (повузлова) та технологічна (постадійна) спеціалізації.

Перша з них (предметна) передбачає спеціалізацію підприємств різних країн на виробництві та експорті повністю закінченого і готового до споживання виробу. Подетальна спеціалізація базується на кооперації виробників різних країн у випуску вузлів та деталей, а технологічна — на здійсненні окремих стадій технологічних процесів виробництва товарів у межах єдиного технологічного процесу.

Загальною об'єктивною основою міжнародного кооперування виробництва (МКВ) є зростаючий рівень розвитку продуктивних чинностей, а отже, ступінь їхнього розчленовування на галузі, виробництва, підприємства. У міжнародній практиці виділяють три основні форми кооперування:1) здійснення спільних програм;2) договірна спеціалізація;3) створення спільних підприємств. Реалізуються спільні програми у двох формах: підрядне кооперування, за якого виконавець за дорученням замовника виконує певні роботи з виробництва деталей, вузлів тощо, які є складовою частиною продукції замовника; організація спільного виробництва об'єднанням різних видів ресурсів та закріплення за кожним з партнерів повної відповідальності за виробництво певної частини виробу.Суть договірної спеціалізації полягає у розмежуванні виробничих програм і закріпленні за кожним учасником певного асортименту кінцевої продукції.Характерними рисами такої форми кооперування, як створення спільних підприємств, є об'єднання на пайовій основі власності парт¬нерів, спільне управління підприємством, спільне нараження на ви¬робничий і комерційний ризик, розподіл прибутку між партнерами згідно з умовами договору. МСВ і МКВ - нерозривні й зумовлюючі один одного суспільні явища, що мають складний і суперечливий характер. У свою чергу, міжнародне кооперування ґрунтується на спеціалізації виробництва.

В СРСР кооперація проводиться планомірно, відповідно до державних планів. Найбільший розвиток воно отримало в галузях, що виробляють складну продукцію, що складається з багатьох частин і деталей. При капіталізмі виробничі зв'язки між підприємствами багато в чому носять стихійний характер. Співробітництво кооперативних організацій сьогодні відбувається у глобальному та континентальному масштабах.

12. Модель абсолютних переваг а.Сміта. Покажіть розвиток порівняно з поглядами меркантилістів та суперечливі місця, які були пізніше розвинуті д.Рікардо.

Представники меркантилізму вважали, що примноження золотих запасів є найважливішим завданням держави, а зовнішня торгівля має, забезпечити одержання золота. Чого можна досягти, якщо експорт буде перевищувати імпорт. Тим самим передбачалось активне державне регулювання зовнішньої торгівлі. Торговельна політика держави орієнтувалась на всебічне заохочення вивозу і обмеження імпорту шляхом встановлення митних тарифів на імпортні товари. Така державна політика отримала назву протекціонізму. Теорія абсолютних переваг А. Сміта. у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» він обґрунтував, що основою багатства є поділ праці, спеціалізація всіх економічних структур, а для держави – міжнародний поділ праці, А. Сміт довів, що реальне багатство країни складається з товарів і послуг, які можуть бути куплені її громадянами. Він виступав за широкий розвиток міжнародної торгівлі, розробивши теорію абсолютних переваг. Абсолютні переваги, за Смітом, визначаються різницею в абсолютних витратах на виробництво. Сміт доводив, що якщо торгівля не буде обмежуватись, то кожна країна почне спеціалізуватись на тій продукції, яка має конкурентну перевагу. Д. Рікардо пішов далі А. Сміта, заклавши дуже важливі теоретичні підвалини багатьох наступних концепцій світової торгівлі. Вважаючи положення А. Сміта правильним, але окремим випадком він сформулював ідею про порівняльні переваги, які, як і А. Сміт, визначав як різницю у витратах, але не абсолютними, а відносними розмірами.Він запропонував правило: кожна країна зацікавлена спеціалізуватись на такому виробництві, в якому вона має найбільшу перевагу або найменшу слабкість.Теорія порівняльних переваг стверджує, що доти, доки за відсутності торгівлі у співвідношеннях цін між країнами зберігаються хоч найменші відмінності, кожна країна матиме порівняльні переваги, тобто у кожної з них знайдеться такий товар, виробництво якого буде вигіднішим за існуючим співвідношенням витрат, ніж виробництво інших товарів.Теорія порівняльних переваг – ідеальна схема, яка потребує уточнень за такими напрямами:1) модель передбачає крайній ступінь міжнародної спеціалізації, чого немає в реальній дійсності;2) модель не бере до уваги вплив торгівлі на розподіл доходів всередині країни ;3) модель не приділяє уваги різниці в ресурсному забезпеченні країн як причині торгівлі;4) у рікардіанській моделі немає місця такій причині торгівлі, як економія на масштабі виробництва, що не дозволяє пояснити обсяги торгівлі між країнами, практично однаковими за всіма показниками.