Питання до семінарського заняття

1. Сутність, призначення, склад та завдання державних цільових фондів.

2. Класифікація державних цільових фондів та принципи їх створення.

3. Завдання, джерела формування та напрями використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду України.

4. Мета та джерела формування фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

5. Джерела формування, напрямки використання та розміри внесків до Фону соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

6. Джерела формування і напрями використання фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

7. Формування фонду соціального захисту інвалідів.

8. Фонд охорони навколишнього природного середовища: загальна характеристика, джерела формування та використання.

9. Фонд сприяння зайнятості населення, його функції, формування та використання.

Завдання для перевірки знань (тести):

1. Хто має право створювати цільові фонди:

а) загальнодержавні органи влади;

б) місцеві органи влади;

в) варіанти відповіді 1) і 2) правильні;

г) правильного варіанта відповіді немає.

2. Правом створення цільових фондів наділені:

а) органи центральної влади;

б) органи місцевої влади;

в) всі відповіді вірні.

3. Цільові фонди створюються шляхом:

а) виділення коштів з бюджету;

б) створення власних джерел доходів;

в) варіанти відповіді 1) і 2) правильні;

г) правильного варіанта відповіді немає.

4. Загальнодержавні цільові фонди характеризуються як:

а) сукупність фінансових ресурсів, що акумулюються у державному бюджеті;

б) сукупність фондів грошових коштів, що знаходяться в роз­порядженні Міністерства фінансів;

в) система перерозподільчих відносин, спрямована на підви­щення економічного і соціального рівня життя суспільства;

г) сукупність фінансових ресурсів, що знаходяться у розпо­рядженні центральних або регіональних органів управлін­ня і мають цільове призначення.

5. Залежно від цільового призначення державні фонди поділяються на:

а) економічні і соціальні;

б) економічні та фінансові;

в) державні і регіональні.

6. Відповідно до рівня управління державні фонди поділяються на:

а) економічні і соціальні;

б) економічні та фінансові;

в) державні і регіональні.

7. Цільові фонди можуть бути:

а) постійними і тимчасовими;

б) постійними і однорічними;

в) постійні та централізовані.

8. У системі державного соціального страхування роль страховика виконує:

а) держава;

б) підприємство;

в) непрацюючі громадяни.

9. У системі державного соціального страхування роль страхувальника виконує:

а) держава;

б) підприємство;

в) непрацюючі громадяни.

Самостійна робота студентА

1. Формування фонду соціального захисту інвалідів.

Основні поняття: фонд соціального захисту інвалідів, бюджет фонду, джерела формування фонду, цільовий фонд.

2. Фонд охорони навколишнього природного середовища: загальна характеристика, джерела формування та використання.

Основні поняття: Фонд охорони навколишнього природного середовища, бюджет фонду, джерела формування фонду, цільовий фонд.

Навчальні завдання індивідуальної роботи СТУДЕНТА П.ІД КЕРІВНИЦТВОМ ВИКЛАДАЧА

1. Проаналізуйте та доведіть економічну та соціальну необхідність існування державних цільових фондів.

2. Складіть схему системи цільових фондів в Україні

Пропонується підготувати реферати та зробити на їх основі доповіді за такими темами:

1. Основні шляхи та напрямки реформування системи пенсійного забезпечення в Україні.

2. Сутність та призначення фонду сприяння зайнятості населення.

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ:40, 41

Рекомендована література до теми

Закони України: 1, 2, 3, 9, 18

Підручники і навчальні посібники: 3, 6, 7, 9, 15, 19, 27, 28, 31, 32

Додаткова література: 2, 3, 4, 7

Тема 10. СТРАХОВИЙ РИНОК

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Сутність, функції та економічна необхідність страхування.

2. Класифікація видів страхової діяльності.

3. Страховий ринок і його сутність та функції.

Основні поняття: страхування, страховик, страхувальник, страховий ризик, страховий випадок, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, недержавне страхування, добровільне страхування, майнове страхування, особисте страхування, страховий ринок, страховий агент, страховий брокер.

1. Сутність, функції та економічна необхідність страхування.

Страхування – це економічна категорія, яка є складовою частиною фінансів. Економічна суть страхування пов’язана із створенням цільових грошових фондів, які формуються за рахунок грошових внесків юридичних і фізичних осіб, з наступним їх використанням на відшкодування шкоди, спричиненої стихійними лихами або іншими обставинами. Формування страхових фондів страхування і компенсація матеріальних витрат юридичних та фізичних осіб здійснюється за допомогою економічних відносин через обіг грошових засобів. Це перерозподільчі відносини, що виникають в процесі формування і використання фондів грошових засобів, які виникають через страхування як фінансову категорію.

Згідно ЗУ „Про страхування”, страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Об’єктами страхування можуть виступати: життя і здоров’я людей; майно громадян і підприємств; транспортні засоби; вантажі; підприємницькі ризики; відповідальність.

У страхуванні обов’язковою є наявність двох сторін: страховиків і страхувальників.

Страховики – це юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних або командитних товариств, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальники – це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до чинного законодавства.

Страхування має такі характерні риси:

• цільове призначення акумульованих у фондах коштів. На практиці існують три основні форми страхових фондів: фонд самострахування; централізовані загальнодержавні резервні фонди; фонди страхування (страховиків). Вони витрачаються тільки на покриття втрат за настання раніше обумовлених випадків;

• імовірнісний характер відносин, оскільки наперед невідомо, коли настане відповідна подія, яка буде її сила і кого із страхувальників вона зачепить;

• поворотність коштів, оскільки вони призначені для виплат всій сукупності страхувальників (але не кожному страхувальнику окремо).

Основний спонукальний мотив страхування – це ризиковий характер суспільного виробництва і життя людини. Страхування є основним методом зниження рівня ризику несприятливих наслідків при настанні певних подій, на випадок яких воно й здійснюється.

Страхові ризики бувають майнові, фінансові, економічні, політичні тощо.

Майновий ризик – можливість випадкової загибелі чи пошкодження майна від пожежі, повені, землетрусу та інших лих. Фінансовий ризик – ризик у кредитній угоді; ризик, пов’язаний з непередбаченим зростанням витрат внаслідок інфляційного процесу тощо. Економічний ризик – можливість понесення втрат внаслідок випадкового характеру рішень, що приймаються (наприклад, ризик, пов’язаний з можливістю отримання збитку в результаті вкладення капіталу в неперспективний об’єкт). Політичний ризик – небезпека, яка загрожує суб’єкту зі сторони державних органів за політичними мотивами (військові дії, заборона на торгівельні і валютні операції тощо). До природних ризиків належать такі явища як засуха, повінь, градобиття тощо.

Значення страхування проявляється в наступних основних напрямках:

• зниженні рівня ризику несприятливих наслідків операцій чи подій;

• економічній стабільності за рахунок відшкодування шкоди і втрат;

• участі тимчасово вільних коштів страхових фондів в інвестиційній діяльності;

• поповненні доходів державного бюджету за рахунок частини прибутку страхових організацій.

2. Класифікація видів страхової діяльності.

Страхування здійснюється у двох формах: добровільній і обов’язковій. (схема 19)

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страховиком і страхувальником. Правила добровільного страхування визначаються страховиком самостійно і відповідності із ЗУ „Про страхування”. Конкретні умови страхування визначаються при укладанні договору страхування.

Обов’язковим є страхування, яке здійснюється в силу закону з метою забезпечення соціальних інтересів громадян та інтересів держави. Види, умови та порядок проведення обов’язкового страхування визначається відповідними законами України. До сфери обов’язкового страхування належать: медичне страхування; особисте страхування медичних працівників, працівників відомчої та сільської пожежної охорони, спортсменів вищої категорії, спеціалістів ветеринарної медицини; страхування цивільної авіації; відповідальності морського перевізника щодо відшкодування збитків, завданим пасажирам, багажу, пошті, вантажу, третім особам тощо; цивільної відповідальності власників транспортних засобів; страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну та інші види, передбачені ЗУ „Про страхування”.

Умовно види страхування можна поділити на чотири групи:

• майнове страхування;

• особисте страхування;

• страхування відповідальності;

• страхування комерційних ризиків.

Особисте страхування. Об’єктами особистого страхування можуть бути майнові інтереси, пов’язані із життям, здоров’ям, працездатністю страхувальника чи застрахованої особи. Суть договору особистого страхування полягає в наступному: за ним одна сторона (страховик) зобов’язується за обумовлену договором плату (страхову премію), яку сплачує інша сторона (страхувальник), виплатити одноразово або виплачувати періодично обумовлену договором суму (страхову суму) у випадку нанесення шкоди життю чи здоров’ю страхувальника чи іншої названої в договорі особи, при досягненні ним певного віку чи настання в його житті іншої передбаченої договором події. Право на отримання страхової суми належить особі, на користь якої укладений договір.

Майнове страхування. За договором майнового страхування одна сторона (страховик) зобов’язується за обумовлену договором плату за настання передбаченої в договорі події відшкодувати іншій стороні (страхувальнику) спричинені внаслідок цієї події збитки в застрахованому майні або збитки у зв’язку з іншими майновими інтересами страхувальника в межах визначеної договором суми. Найбільш розповсюдженими видами майнового страхування є: страхування майна підприємств і організацій, населення; страхування вантажів; протипожежне страхування; страхування літаків та морських суден тощо.

При страхуванні відповідальності об’єктом страхування виступає відповідальність перед третіми особами, яким може бути нанесена шкода внаслідок якої-небудь дії чи бездіяльності страхувальника. Страхування відповідальності – це різновид майнового страхування. Найбільший інтерес в цьому виді страхування викликає страхування відповідальності за життя пасажирів і збереження їх багажу при повітряних, морських, річних і залізничних перевезеннях.

Страхування комерційних ризиків. Суть цього виду страхування полягає в зменшенні ризику здійснення підприємницьких угод за рахунок страхування.

Найбільш розповсюдженим є страхування банківських кредитних ризиків (за неповернення кредиту кредитна організація отримує страхове відшкодування, яке частково чи повністю компенсує розмір кредиту).

3. Страховий ринок і його сутність та функції.

Страховий ринок – це система правових та організаційних заходів з реалізації страхових послуг. Страховий ринок є сферою грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічний товар - страхова послуга (страховий захист), формується попит і пропозиція на неї. Основними сегментами страхового ринку є страхування життя, майнове страхування, страхування відповідальності та страхування різних ризиків.

Об’єктом страхового ринку є страхова послуга.

Суб'єктами страхового ринку є страховики, страхувальники та посередники. Посередниками в проведенні страхування є страхові брокери і страхові агенти: страхові агенти - від страховика; брокер - від страхувальника.

Страхові брокери – це, як правило фізичні особи, які здійснюють діяльність на ринку страхових послуг у формі надання консультацій як страховикам, так і страхувальникам.

Страхові агенти – це фізичні особи, які діють від імені страховика і за його дорученням укладають договори страхування.

Страховий ринок України перебуває на такому етапі свого розвитку, який характеризується:

1. збільшенням чисельності страхових компаній;

2. збільшення статутного капіталу цих компаній;

3. темпи зростання страхових платежів перевищують темпи зростання страхових виплат;

Отже, страхова система України набуває цілком цивілізованого вигляду і стає одним із вирішальних чинників фінансової стабілізації та розвитку національної економіки.

Медичне страхування; Страхування спортсменів вищих категорій; Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; Авіаційне страхування цивільної авіації; Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів; Страхування об’єктів космічної діяльності; Страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки; Страхування ліній електропередач; Інші види відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхування».

Страхування життя; Страхування від нещасних випадків; Страхування здоров’я на випадок хвороби; Страхування залізничного транспорту; Страхування вантажів та багажу; Страхування інвестицій; Страхування фінансових ризиків; Страхування судових витрат; Страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій (порук); Інші види відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування».

Схема 19. Класифікація страхування залежно від форми проведення