Рівноважна кількість товару – кількість товару, що реалізується на ринку за рівноважною ціною.

Рівноважна ціна – ціна, що врівноважує попит і пропозицію внаслідок взаємодії конкурентних сил.

Рідкісність ресурсів – це з одного боку, обмеженість бажань та потреб людей, а з іншого, є ключовими вихідними проблемами мікроекономіки, яка може бути визначена як наука, що вивчає обґрунтування вибору самостійними економічними одиницями.

Середні змінні витрати (AVC) – кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Середні постійні витрати (AFC) – кількість постійних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Середні сукупні витрати (ATC) -- кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Середні сукупні витрати (АТС) – кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Середній виторг (AR) – це виторг підприємства в розрахунку на одиницю продукції.

Середній продукт (АР) – обсяг випуску продукції, що припадає на одиницю змінного фактора виробництва.

Система переваг – параметри мікроекономічної моделі вибору споживача, що базується на певних послідовних індивідуальних уподобаннях.

Спадний ефект віддачі від масштабу виробництва – такий ефект масштабу, за яким обсяг випуску продукції збільшується у меншій пропорції, ніж зростає обсяг ресурсів.

Сукупна ефективність економічної системи – поняття, що враховує ефективність у виробництві (досягається за мінімізації витрат виробництва), ефективність у споживанні (досягається за максимізації задоволення потреб споживачів) і певний баланс між інтересами виробників та споживачів на ринках.

Сукупна корисність (TU) – сумарний рівень корисності, що досягається споживачем при споживанні певної кількості одиниць (порцій) одного блага.

Сукупний виторг (TR) – сума коштів, одержана підприємством від реалізації своїх товарів за певний час.

Сукупний прибуток – це величина, на яку валовий виторг підприємства перевищує його сукупні витрати.

Сукупний продукт (ТР) змінного фактора виробництва – обсяг випуску продукції, що припадає на певну кількість даного фактора виробництва.

Сукупні витрати (ТС) – витрати на виробництво певного обсягу продукції

Сукупні витрати (ТС) – сума постійних (фіксованих) і змінних витрат.

Теорія ігор – наука, що за допомогою математичних методів досліджує поведінку учасників ситуацій, пов’язаних з прийняттям рішень.

Технологічна ефективність виробництва – процес є технологічно ефективним, якщо не існує жодного іншого способу, при якому для виробництва даного обсягу продукції витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів за умови не збільшення інших видів ресурсів.

Трансакційні витрати – витрати у сфері обміну, пов’язані з передачею прав власності.

Фактори виробництва – це блага, які потрібно придбати підприємству для забезпечення випуску інших благ – готової продукції.

Фіксовані витрати – див. постійні витрати.

Фірма – коаліція власників скооперованих факторів виробництва, зв’язаних між собою контрактними зобов’язаннями, які направлені перед усім на найкраще використання інтерспецифічних ресурсів.

Функція корисності – співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем.

Функція пропозиції – функція, яка визначає величину пропозиції залежно від факторів, що впливають на неї.

Цінова війна – циклічне, послідовне зниження ціни продукту з метою витіснення конкурентів з олігополістичного ринку.

Часткова рівновага – рівновага, що встановилася на окремому ринку.

Чиста монополія – монополія, за якої на ринку існує єдиний продавець товару, в якого немає близьких замінників.

Явні витрати – це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів.

E_p=((Q₂-Q₁)/(P₂-P₁))*((P₁+P₂)/(Q₁+Q₂))

Бюджетна лінія – пряма: В=РхХ+РуУ .

Нахил бюджетної лінії tgx=Qy/Qx=Px/Py

Віддача від маштаба TC₃/TC₁ : Q₃/Q₁

Гран. норма тех-го заміщення працею капітала (MRTS_LK) MRTS_LK= -(К/L), капіталом праці MRTS_KL= -(L/К)

Гранична норма заміщення MRSxy=(-Y)/X тому MRSxy= Px/Py (MUx/MUy=Px/Py , MUx/ Px= MUy/Py)

Граничний виторг(MR) MR = TR/Q

Граничний продукт(МР) МР = ТР/X,

Граничні витрати (МС) МС= ТС/Q.

Економічний прибуток(збиток) П = TR – TC  максимізація прибутку MR = MC = P

Еластичність пропозиції E_S = Q*P/P*Q

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (E_XY) обчислюється за формулою: E_XY=(Q_Y*P_Y)/(P_X*Q_X)

Нахил ізокости дорівнює P_L/ P_k

Постійні витрати (TFC) Змінні витрати(TVC) Сукупні витрати підприємства(TC) TC(Q) = TFC + TVC(Q)

Принцип раціональності MU_x/P_x = MU_y/P_y (MU – гранична корисність “ютель”)

Рівноважна ринкова ціна P_E P = AR = MR = D Загальний виторгTR збільшується зі збільшенням випуску продукції.

Рівняння ізокости ТС = L*P_L +K*P_k в точці дотику MRTS_LK= -(К/L) = MP_l/MP_k = P_L/P_k

Середні змінні витрати(AVC) AVC = TVC/Q

Середні постійні витрати (AFC) AFC = TFC/Q

Середні сукупні витрати (АТС) АТС=ТС/Q

Середні сукупні витрати(ATC) ATC(Q) = AFC(Q) + AVC(Q)

Середній виторг(AR) AR = TR/Q

Середній продукт (AР) AP = TP/X TP – сукупний продукт

Сукупний(валовий) виторг(TR) TR = P*Q

Ціноутворення монополіста P=MC/(1-1/|E_D|).

Ціну продукції(монопольна) Р за формулою Р=МС/(1+1/Еd)

Який бюджет споживача, якщо ціна товару А 4 грн.?-В\Р=100;В=400

б) за яких умов відбувається зсув бюджетної лінії В₁ в положення В₂?-↓Рв в) побудуйте криву попиту на товар Б;-В=400; В\Р=80; Р=5; В\Р=50; Р=8 г) чому дорівнює гранична норма заміщення в точці Х₂?-товар А- товаром Б 40\50; товар Б- товаром А 50\40

д) яку кількість товару А купить споживач, який прагне максимізувати корисність, в точці Х₁?-

50

а) в якому періоді (довгостроковому чи короткостроковому) функціонує фірма?-коротк.

б) визначте суму грошей, яку необхідно авансувати, щоб забезпечити виробництво 100 одиниць продукції, якщо ринкова вартість одиниці капіталу 100 грн., одиниці праці - 50 грн.;-ТС=LPL=Kmax*P_k=400

в) яка гранична норма технологічного заміщення капітала працею в точці В?-5\10

г) який ефект віддачі від росту масштабів виробництва при збільшенні обсягів виробництва з 100 до 200 одиниць?-зрост. а) в якому періоді (довгостроковому чи короткостроковому) функціонує фірма?-коротк.

а) в умоваххипу ринку функціонує дана фірма?-доск. конкуренцiя

б) в якому часовому інтервалі (довгостроковому чи короткостро-ковому) діє фірма?-короткост.

в) який обсяг продукції та за якою ціною буде продавати фірма на цьому ринку, якщо вона прагне максимізувати прибуток?-g₃;Р=А

г) площа якого прямокутника відображає величину постійних витрат фірми за умов максимізації прибутку?-АВEF

д) який відрізок буде відповідати лінії пропозиції фірми на обраному в п.б) часовому інтервалі?-g₁→g₃;EJ

Що трапиться на ринку, якщо верхній рівень цін буде встановлений на рівні Р₁? Р₃?

Чим пояснюється перехід з точки F в точку С?

Чи вірно ствердження, що еластичність Е_d однакова в кожній точці прямої D₁?

Що може привести до зсуву лінії D₁ в положення D₂ ? Які наслідки цього зсуву?

Що відбувається при зміщенні точки А в точку В

а) визначте величину середніх постійних витрат виробництва100 од. продукції;-AFC=TFC\Q=18\100

б) який обсяг продукції та за якою ціною буде продавати підприємство, яке прагне максимізувати прибуток?-TR-TC Q=160 R=36000\160=225

в) який обсяг продукції забезпечить беззбиткове виробництво ?-100-200од

г) чи можна стверджувати, що граничні витрати менш граничного доходу, якщо випуск продукції менш 160 одиниць? (Обгрунтуйте свою відповідь.)-3-я фаза виробництва так МR=MC=P_max P_min=MC=ATC, ATC-minATC↓MR

д) чи буде виробник нарощувати обсяги виробництва понад 160 одиниць?-так до 200од, поки буде отримув. Прибут

Аналіз змін у попиті й у величині (обсязі) попиту. Чинники попиту. –14

Аналіз змін у пропозиції і у величині (обсязі) пропозиції. Чинники пропозиції. –37

Бюджетне обмеження вибору споживача та його зміни під впливом зміни доходів і цін. -8

Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага. –38

Визначення ефектів доходу та заміщення для різних благ. -12

Виробнича функція: поняття і параметри. –20

Віддача (продуктивність) змінного фактора виробництва: поняття, закономірності зміни. –21

Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі. –34

Вплив зміни цін на сукупну виручку товаровиробників за умов різної еластичності попиту. – 16

Економічна ефективність монополії. –49

«Економічний» та «бухгалтерський» підходи до визначення витрат і прибутку підприємства. –26

Еластичність попиту за доходом. – 17

Еластичність попиту на ринку ресурсів. Ефект доходу та ефект заміщення. –59

Ефект від збільшення масштабу виробництва та його відображення в характері виробничої функції. –24

Ефекти доходу та заміщення товарів як обгрунтування закону попиту. - 9

Ефективність ринків досконалої конкуренції. –44

Залежність споживання благ від зміни доходу споживача. Лінія Енгеля. -10

Залежність споживання від варіацій цін на блага. Побудова ліній «ціна—споживання» та ліній попиту. -11

Земля як фактор виробництва. Економічна та земельна рента. –64

Зміст поняття «попит». Індивідуальний і ринковий попит. Закон попиту та обгрунтування його дії. –13

Ізокоста: поняття, графічна побудова, зміна положення під впливом варіацій цін виробничих факторів. – 29

Інвестування. Визначення поточної (дисконтованої) вартості активу довгострокового і безстрокового (довічного) володіння. - 62

Інституціональна природа сучасної фірми. Загальні, специфіч­ні, інтерспецифічні ресурси фірми. Трансакційні витрати. –69

Капітал як фактор виробництва. –61

Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, протиріччя, ефективність. – 56

Концептуальні основи сучасної теоретичної економіки. Мікроекономіка як її складова частина. - 1

Концепція витрат «втрачених можливостей». Альтернативні витрати: поняття і склад. –25

Мета, роль і особливості функціонування мікросистем у ринковій економіці . - 3

Механізм встановлення рівноваги підприємства у довгостроковому періоді за умов монополістичної конкуренції. –52

Мікроекономічна модель підприємства. Поняття «виробничі фактори». –19

Можливі варіанти поведінки фірм за умов олігополістичного ринку. Причини і механізм «цінових війн». –55

Нецінова конкуренція на ринку монополістичної конкуренції. – 51

Обгрунтування рівноваги виробника на основі спільного аналізу виробничої функції та витрат. –30

Обгрунтування розширення виробничої діяльності підприємства. Графічна побудова лінії «експансії». –35

Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів. –53

Перехресна еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери використання. –18

Позаринкові ефекти, їх регулювання. -70

Поняття «нормальний прибуток», «чистий економічний прибуток». Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців. –32

Поняття «пропозиція». Індивідуальна і ринкова пропозиція. Закон пропозиції та обгрунтування його дії. –36

Поняття і види монополій. Умови довгострокової рівноваги монополістів різних видів. –45

Поняття: корисність блага; сукупна та гранична корисність; принцип спадної граничної корисності. - 5

Похідний попит і принцип оплати факторів. – 57

Праця як фактор виробництва. Формування ціни праці у різних ринкових ситуаціях. –60

Предмет, суб’єкт і методологія мікроекономіки. - 2

Принцип неухильного зростання граничних витрат: сутність, графічна інтерпретація, значення в діяльності підприємства. –28

Проблеми оптимальності та загальна економічна рівновага. –68

Реакція ринку на одночасні одно- та різноспрямовані зміни попиту і пропозиції. –39

Ринково-продуктова стратегія підприємства у короткостроковому періоді на ринку з монополістичною конкуренцією. –50

Ринково-продуктова стратегія підприємства-монополіста (визначення ціни та обсягу виробництва). –46

Рівновага в економіці обміну. – 66

Рівновага виробника на ринку ресурсів. –58

Рівновага на ринку капітальних благ у коротко- і довгостроковому періодах. –63

Рівновага споживача: сутність та обгрунтування з кардиналістських позицій. - 6

Рівновага споживача: сутність та обгрунтування з ординалістських позицій. - 7

Рівновага споживача: технологічний та економічний вибір. –33

Рівновага у виробничій сфері. –67

Рівновага фірми, галузі, ринку в довгостроковому періоді за умов досконалої конкуренції –43

Стратегія поведінки конкурентної фірми за певних витрат виробництва та варіаціях ринкових цін на її продукцію. –42

Стратегія поведінки підприємства за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку. –41

Сутність і взаємозв’язок показників середньої і граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції. –40

Технічне заміщення факторів виробництва: допустимі межі, норма заміщення. –23

Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді. –31

Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді. – 27

Характеристика виробничої функції з двома змінними факторами. –22

Характеристика основних моделей ринкових структур. - 4

Цінова дискримінація: поняття, умови, види. –48

Цінова еластичність попиту і поведінка монополіста. –47

Цінова еластичність попиту: суть, зміни, чинники. –15

Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика. –54

Часткова і загальна рівновага ринкової економічної системи. –65

84. Загальна ринкова рівновага взаємодія попиту і пропонування визначає ринкову рівновагу. Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропонування збігаються. Криві попиту і пропонування в точці кількісно-цінової рівноваги перетинаються (рис. 2.6).

Ціна рівноваги – це ринкова ціна (P*), за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси співпадають. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни. Рівновага окремого ринку певного товару, називається частковою рівновагою. Її умовою є: QD=QS. Ринок не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропонування. Якщо ціна відхиляється вгору від рівноважної, з’являється надлишок товарів у продавців, загострення конкуренції змушує їх знижувати рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів і, користуючись конкуренцією серед покупців, продавці піднімають ціну (рис. 2.7). Отже, зміна ціни повертає ринок до попередньої рівноваги. Точка рівноваги є стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи.

87. Оптимум Парето у виробництві Оптимум В. Парето показує максимальний економі-чний стан суспільства, добробут, за якого не можна досягти багатс-тва певної особи або декількох осіб без погіршення добробуту яко-їсь іншої особи, або інших осіб.

Існує три необхідних умови досягнення оптимуму за Парето.

Розглянемо спрощену модель економіки, в якій виробляється два блага (X та Y) і існують два споживачі (A і В).

а)         Оптимальний розподіл благ між споживачами вимагає до-

тримання наступного:

MUXA = МУхв MUrA     MUYB

Оптимальне розміщення ресурсів серед сфер виробницт-

ва, коли два ресурси і та j використовуються у виробництві това-

рів X і Y.

Для оптимального використання ресурсів необхідно, щоб спів-відношення граничних фізичних продуктів і та j, які використо-

вуються у виробництві товару X, було рівним співвідношенню цих самих граничних фізичних продуктів цих самих ресурсів у ви-робництві товару Y,

в) Оптимальний обсяг випуску.

Розглянемо це на графіку, де наведена крива трансформації (межа виробничих можливостей), яка показує кількість товарів X і 7, які можуть бути вироблені за умови повного використання ре-сурсів суспільства.

Нахил цієї кривої відображає граничну норму трансформації, тобто співвідношення граничних затрат товарів X \ Y. Оптималь-ний випуск для будь-якої пари товарів вимагає такого співвідно-шення кількості товарів, які випускаються:

MUx    MU

             =        

МСх     МСу ,

Однак необхідно зазначити, що оптимальність за Парето визна-чає оптимальний розподіл ресурсів тільки для даного стану попи-ту, який відображає існуючий особистий розподіл доходу. Будь-які зміни в розподілі особистого доходу, скажімо, від багатих до бід-них, будуть змінювати стан попиту на товари, що приведе до дру-гого оптимуму Парето.

86. Критерій та оптимум Парето

Оптимум Парето — такий стан системи, при якому значення кожного окремого критерію, що описує стан системи, не може бути покращено без погіршення становища інших елементів.

88. Неокласична модель загальної ринкової рівноваги

Класична традиція отримала свій подальший розвиток у неокласиків, особливо у представників "кембріджської школи", спроби яких побудувати моделі загальної рівноваги у ринковій економіці змусили перенести аналіз із мікроекономічного на макроекономічний рівень. Але неокласики не порвали із класичною традицією, яка виражена у законі Сея. Однак вони були змушені врахувати існування заощаджень, що дозволило їм зробити із класичної теорії висновок: будь-який індивідуальний акт утримання від споживання рівнозначний тому, що не вся праця і не всі матеріальні ресурси витрачаються на виробництво споживчих товарів і надання послуг, а тому товари і послуги не закуповуються

у повному розмірі, а частина грошей, що залишається, заощаджується. Тобто пропозиція товарів і послуг не відповідає попиту на них

89. Кейнсіанська модель загальної ринкової рівноваги

Економічна рівновага у кейнсіанській моделі визначається обсягом виробництва і національного доходу, тобто сукупної пропозиції, що дорівнює сукупним витратам або сумі обсягів споживання та інвестицій, або сукупному попитові. Рівень зайнятості при цьому буде найвищим. Дж. М. Кейнс довів: навіть незначний приріст заощаджень і відносне зменшення споживання за умов економічної рівноваги під дією мультиплікаційного ефекту обернеться масштабнішим зменшенням доходу. Отже, ощадливість може стати соціальним злом.Парадокс ощадливості пояснюється тим, що стимули до заощаджень з’являються саме тоді, коли їх зростання є особливо небажаним - на стадіях спаду чи депресії. Навряд чи особа, яка боїться втратити роботу, виявить схильність до розширення споживання, швидше навпаки, буде всіляко заощаджувати.Однак, якщо економіка є зростаючою, а сукупний попит збільшується, то ріст заощаджень за цих умов приводить до зниження темпів інфляції. Також додаткові заощадження приведуть в цьому випадку до зростання інвестицій, і тому у даному контексті заощадження будуть ефективними.У цілому ж базова кейнсіанська модель показує: ринкова економіка втратила здатність самостійно встановлювати рівновагу через хронічну нестачу сукупного попиту і виявляє тенденцію до стагнації, нестабільного розвитку.

90. Поняття про зовнішні ефектизовнішні ефекти (ефекти "третіх осіб") — це ситуація, коли частина вигод або витрат, пов'язаних з виробництвом або споживанням продукту, впливає на тих, хто не с безпосереднім виробником або споживачем продукту.Негативні зовнішні ефекти виникають тоді, коли не всі витрати мають втілення в ціні, частину витрат виробник перекладає на плечі "третіх осіб", зменшуючи свої власні витрати. Сукупні зовнішні витрати (ТЕС) це витрати, що перекладаються на третіх осіб і не відшкодовуються виробником.Сукупними індивідуальними витратами (ТРС) називаються витрати, які відшкодовуються виробником.Сукупні суспільні витрати (TSC) — цс сума витрат на виробництво блага та витрат, пов'язаних із негативними зовнішніми ефектами, шо виникають. позитивний зовнішній ефект виникає тоді, коли діяльність одних економічних суб'єктів приносить вигоду деяким іншим, що не беруть участь у ринковій угоді. Розглянемо показники, що допоможуть аналізувати зовнішні ефекти. Суспільною корисністю (Би) називається сукупна корисність безпосередніх споживачів блага (Р1і) і третіх осіб (Еи) за рахунок позитивних зовнішніх ефектів:Граничною індивідуальною корисністю (МРІ)) називається додаткова корисність від придбання індивідом додаткової одиниці блага:

MPU = APV/AQ.

Граничною зовнішньою корисністю (MEU) називається додаткова корисність для третіх осіб (які не платять за користування благами) при збільшенні споживання блага на одиницю:

MEU = AEU/AQ.

Граничною суспільною корисністю (MSU) називається приріст сукупної суспільної корисності, що припадає на одиницю приросту блага:

MSU = ASU/AQ, MSU = MPU + MEU.

91. Методи корекції зовнішніх ефектів 92. Сутність та особливості суспільних благ спільні блага – це блага, які забезпечують потреби всіх членів суспільства в однаковій мірі (національна оборона, освіта, охорона громадського порядку, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін.). Вони поділяються на „чисті” і „недосконалі”.Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, невинятковістю (неможливістю виключення будь-кого із користування даним благом) і неконкурентністю – неможливістю перешкодити споживати це благо людям, які не заплатили за нього.Недосконалі блага характеризуються обмеженими можливостями використання, зумовленими географічним положенням або необхідністю мати ще додаткові приватні блага. Особливим різновидом суспільних благ є спільні ресурси (родовища корисних копалин, дикі тварини і риби в океанах і морях), які також характеризуються невинятковістю, але викликають суперництво – використання їх однією людиною зменшує можливості споживання інших людей.Суспільні блага мають дві характерні ознаки:1. Неможливість виключення будь якого об’єкта із споживання (невинятковість). Благо невиняткове, якщо не можуть бути виключені із сфери його споживання. Національна оборона є яскравим прикладом цього. Якщо нація забезпечила систему оборони, всі громадяни користуються її плодами. Маяк також є прикладом невиняткових товарів.2. Відсутність суперництва у споживанні (неконкурентність). Блага неконкурентні, якщо при будь якому заданому рівні виробництва граничні витрати для додаткового споживання дорівнюють нулю. Наприклад, використання маяка. Коли він вже збудований і введений в дію, додаткове судно нічого не додає до його експлуатаційних витрат. Більшість благ конкурентні в споживанні.

93. Проблеми здійснення суспільного вибору

В ідеалі суспільний вибір має бути основою економічної політики держа-

ви. Він є, за своєю суттю, відображенням переваг громадян країни. Оскільки

всі люди не можуть мати однакові погляди на те, як треба будувати економіч-

не життя суспільства, які повинні прийматися державні рішення, економічна

політика повинна орієнтуватися на відображення інтересів більшості громадян.

При цьому мистецтво політики полягає й у тому, щоб рішення, які приймають-

ся, були якоюсь мірою й компромісними з інтересами меншості. У державній

економічній політиці потрібно підтримувати баланс інтересів різних суспільних

груп, різного бачення шляхів та способів вирішення економічних проблем.

Процес формування та виявлення суспільного вибору, думки більшості є

доволі складним. Виникає два ключових питання:

– по-перше, яким чином створити необхідні умови для виявлення суспіль-

них переваг;

– по-друге, як організувати практичну реалізацію суспільних переваг в еко-

номічній політиці.

У демократичній системі існує два способи виявлення суспільних переваг:

– пряме виявлення: кожний громадян країни, який досяг певного віку, може

безпосередньо заявити свою думку щодо способу вирішення певного суспільно-

го питання. Для реалізації цього способу потрібно проводити пряме опитування

(референдум) населення.

Гр.блага вирізняються також невинятковістю – пропонуються всім без винітку членам сусп-ва. Готовність сусп-ва платити за гр.благо – це сума індивідуальних бажань платити за нього, бо кожен має можливість спожити сумарну кількість виробленого товару. Крива попиту – вертикальне підсумовування кривих індивідуального попиту. Еф-ним буде той обсяг вир-ва гр.блага, який відповідає точці перетину кривої сукупного попиту та кривої гранич.витрат.