6.2. Ефективність природоохоронної діяльності

Природоохоронні заходи повинні бути невід’ємною частиною діяльності усіх урядових відомств, міжнародних і великих приватних організацій. Вони мусять відповідати за те, щоб їх політика, програми й бюджети заохочували та підтримували діяльність, яка була б екологічно безпечною та економічно сталою нині та в майбутньому. При обранні напрямів майбутньої діяльності, що має на меті стійкий розвиток і нормалізацію екологічної ситуації, економічні аспекти повинні обов’язково розглядатися одночасно з екологічними, торговими, енергетичними, сільськогосподарськими, промисловими, військовими, культурно-освітні­ми в межах одних і тих же підходів і в тих самих національних і міжнародних установах. Це основне організаційне завдання природоохоронних заходів на найближчі роки.

До найнеобхідніших термінових природоохоронних заходів з оздоровлення екологічної ситуації в районах нашої держави належать:

• активізація екологічної освіти у вузах і екологічного виховання населення за допомогою телебачення, преси, кіно, природоохоронних товариств та інших засобів;

• негайна розробка відповідними компетентними організація­ми чи колективами комплексних програм з охорони природи в межах кожного регіону на базі моніторингових екологічних даних;

• проведення незалежних наукових комплексних екоекс­пертиз з метою складання екологічного прогнозу та вироблення рекомендацій локального масштабу (в усіх регіонах силами місцевих екологів);

• збільшення витрат на охорону природи та прискорення темпів будівництва природоохоронних об’єктів, пристроїв, устат­кування;

• заборона будь-яких відступів від проектів, що шкодять довкіллю, суворе дотримання вимог екологічної безпеки;

• негайне створення економічних стимулів для проведення екологічних заходів, як це практикується на Заході (заохочення комплексного використання сировини, відходів, вторинної сировини, переходу на маловідходні та безвідходні технології);

• врахування громадської думки під час вирішення питань будівництва промислових, енергетичних, військових об’єктів тощо;

• активізація правоохоронних і природоохоронних органів, захист і підвищення прав останніх, перегляд розмірів штрафів і характеру покарань за екологічні злочини відповідно до норм, чинним на Заході (США, Німеччина);

• активна пропаганда передового економічного досвіду в центральній і місцевій пресі, по телебаченню.

З 1989 р. практично у всіх вузах України, на всіх факультетах почали читатися курси лекцій з екологічних знань за новими програмами.

Природоохоронні заходи будуть набагато ефективнішими в разі спільних зусиль усіх країн світу. Разом, дотримуючись Прог­рами дій, розробленої і схваленої в 1992 році в Ріо-де-Жанейро, почнуть виконувати свої національні екологічні програми й співробітничати, допомагаючи одна одній, а все людство переросте в єдиний могутній біосоціальний організм, здатний розумно проти-с­тояти натиску глобальної екологічної кризи, використовуючи для цього загальнопланетарний інтелект і ґрунтуючись на принципах гуманізму та поваги до природи.

Таким чином, новий підхід сучасної екополітики до вирішення проблеми збереження біосфери та стійкого розвитку нашого суспільства, новий погляд на ноосферу ґрунтується на принципах двох категорій сучасної й майбутньої людської діяльності: етичних і еколого-економічних (оперативно-дійових).

В узагальненому вигляді вони найбільш представлені відомим американським вченим-екологом Д. Чірасом (1992 р.). Серед них він виділив три основні:

1. Людство має обмежені запаси природних ресурсів, які треба розподіляти між усіма живими істотами на Землі («не все – тільки для нас»).

2. Людство є часткою довкілля та суб’єктом, на який поширюються усі закони природи. Ми не маємо права силувати природу та нехтувати її законами, бо це призведе до загибелі цивілізації.

3. Людство не повинно керувати природою, воно має навчитися кооперуватися з її силами з метою гармонійного співіс­нування.

До них додається також ще один принцип:

4. Людство є не лише часткою біосфери планети, а й Космосу, могутні сили якого також впливають на нашу психіку та діяльність. Ці сили підлягають обов’язковому вивченню.

Будь-яка природоохоронна діяльність має два взаємопов’я­заних ефекти – соціальний та економічний.

Соціальний ефект природоохоронних заходів передбачає: підвищення екологічного комфорту проживання, поліпшення фізичного стану людини і зниження захворюваності, збільшення три­валості життя, поліпшення умов праці та відпочинку, підтрим­ку екологічної рівноваги, збереження естетичних цінностей природних ландшафтів (пам’яток природи, природно-заповідних зон то­що), створення сприятливих умов для зростання творчого потенціалу особистості і розвитку культури тощо.

Економічний результат будь-яких природоохоронних заходів Р виражається у величині відвернених ними річних економічних збитків від забруднення довкілля П і річного приросту прибутку (додаткового прибутку) від поліпшення виробничих результатів діяльності підприємства чи групи підприємств Д, тобто:

Р = П + Д .

Величина відвернених економічних збитків від забруднення середовища П дорівнює різниці між розрахунковими величинами збитків, які мали місце до здійснення природоохоронних заходів Зф і залишкових збитків після проведення цих заходів Зм, тобто: П = Зф – Зм .

Якщо в періоди будівництва-реконструкції (а також проект­ні строки експлуатації природоохоронних споруд) величини зат­рат і результат у період експлуатації істотно не змінюється в часі, то порівнювання варіантів природоохоронних заходів може проводитися по величині їх річного чистого економічного ефекту Р.

Вибір найкращого із декількох варіантів природоохоронних заходів у такому випадку проводиться за формулою:

Р= (П – З) max.

Приведені до річної розмірності затрати визначаються за формулою:

З = С + Ен * К , (2)

де С – сукупні експлуатаційні витрати, грн;

К – капітальні вкладення на впровадження природоохоронних заходів, грн;

Ен – норматив річної ефективності капіталовкладень (тимчасово приймається у розмірі 0,12), але для техніки природоохоронного призначення приймається рівним 0,15.

У тому випадку, коли порівнюються заходи, що забезпечують вихід на заданий рівень якості навколишнього природного середовища, приведені затрати визначають за формулою:

З = К + Т_н * С ,

де Т_н – нормативний строк окупності капітальних вкладень (величина зворотня Ен ).