МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ
Кафедра економіки, обліку і аудиту
Курсова робота
з дисципліни «Організація і планування швейного виробництва»
на тему: «Організація та планування виробничої діяльності цеху швейного підприємства»
Виконала:
студентка гр. ЗШТД-08
Говда Галина
Перевірила:
Львів 2011
Вступ
Швейная промисловість є однією з найбільших галузей легкої промисловості.
Головне завдання швейної промисловості - задоволення потреб людей в одязі високої якості і різноманітного асортименту. Рішення цієї задачі здійснюється на основі підвищеної ефективності виробництва, прискорення науково - технічного прогресу, зростання продуктивності праці, всемірного поліпшення якості роботи, вдосконалення праці і виробництва.
При масовому виробництві швейних виробів вирішальна роль належить технологічному процесу, який є економічно доцільною сукупністю технологічних операцій по обробці і збірці деталей і вузлів швейних виробів.
Современная швейна галузь, що випускає одяг масового виробництва, повинна характеризуватися достатньо високим рівнем техніки, технології і організації виробництва, наявністю крупних спеціалізованих підприємств і виробничих об’єднань.
Вдосконалення швейного виробництва передбачає впровадження високопродуктивного устаткування, потокових ліній, розширення асортименту і поліпшення якості одягу, випуск виробів, що мають підвищений попит.
Ассортимент швейних виробів повинен оновлюватися в результаті розширення асортименту і поліпшення якості сировинної бази швейної промисловості.
Технология сучасного швейного виробництва все більш стає механічною, її ефективність в першу чергу залежить від вживаного устаткування.
Рішення завдань, що стоять перед швейною промисловістю вимагає великих і глибоких знань від технологів. Без цих знань неможливо упроваджувати нові технологічні процеси швейного виробництва, необхідний для виготовлення одяг високої якості.
Отже, узагальнюючи все викладене вище, можна зробити висновок, що наступним кроком буде організація контролю за використанням оборотних коштів; визначення відхилень фактичних показників від запланованих і встановлення причин їх виникнення.
-
Техніко-економічна характеристика потоку
Матеріали та показники для виконання роботи зібрані на ЗАТ «Троттола». Цех, в якому зібрані матеріали, знаходиться у першому виробничому корпусі. Конструктивна схема корпусу стінова з поздовжніми несучими стінами і дерев’яним каркасом (колони і балки). Висота стелі в цеху 3,05 м. Площа цеху 403 м2. Підлога – дощата. Вікна і двері дерев’яні. Сітка колон 6х6 м. В цеху розміщено три потоки по виготовленню верхнього одягу.
В цеху лінійна форма організаційної структури управління.
Таблиця 1.1 – Вихідні техніко-економічні показники потоку
|
№ п/п |
Вид виробу |
Характеристика потоку |
Потужність потоку |
Витрати часу на одиницю, с |
Продуктивність праці одного робітника в зміну, одиниць |
Середній тарифний коефіцієнт |
Коефіцієнт використання устаткування |
|||||
|
кількість робітників, осіб |
змінний випуск, одиниць |
|||||||||||
|
|
Жакет жіночий |
Потік секційний з вільним ритмом, багатофасонний, агрегатно-груповий |
41 |
186 |
6333 |
4,54 |
1,28 |
0,84 |
||||
Перевагами агрегатно-групових потоків є паралельна обробка деталей і вузлів виробу, широке використання транспортних засобів, пачковий запуск деталей, спеціалізація робочих місць, найбільш повне застосування обладнання, засвоєння робочими обробки даного вузла. Недоліками агрегатно-групових потоків є збільшення незавершеного виробництва, вимога постійного спостерігання за своєчасним виготовленням деталей, збільшення площі і ускладнення планування потоку.
Коефіцієнт устаткування обчислюємо за формулою:
(1.1)
де tm – норма часу на машинну операцію, с;
m – кількість машин в потоці, од.;
τ – такт потоку, с.
За даними табл. 1.1, а також на основі рекомендованих раціональних потужностей потоків видно, що даний потік раціональної потужності. Раціональна потужність – це така потужність, при якій значення техніко-економічних показників потоку залишаються високими.
В ході аналізу фабричної схеми розподілу праці виявлено, що операції 4, 10, 16, 19, 20, 22 – недовантажені – ці операції потрібно доручити учням або практикантам. Операції 6, 11, 12, 23, 26, 28, 29складені з врахуванням індивідуальної продуктивності праці – ці операції потрібно доручити кваліфікованим, досвідченим робітникам. Операції 2, 13, 14, 15, 18, 26, 32, 40, 41, 42, 43, 44, 45 – в межах умов узгодження такту. Також немає чіткого дотримання технологічної послідовності. Технологічні операції об’єднані в організаційні операції з дотриманням спеціалізації і розрядності.
Для усунення порушень комплектування операцій потрібно: переглянути методи обробки виробу, впроваджувати новітнє обладнання і засоби малої механізації, нові матеріали.
Таблиця 1.2 – Діюче устаткування потоку
|
№ п/п |
Тип машини |
Кількість одиниць |
Ціна одиниці, грн. |
Вартість устаткування, тис. грн.. |
|
1 |
“Brother” DB2-B734-3 |
35 |
6000 |
210 |
|
2 |
“Brother” LT2-B847-901 |
7 |
8500 |
59,5 |
|
3 |
“Durkopp-Adler” 7704-042-MOOP |
5 |
8000 |
40 |
|
4 |
“Durkopp-Adler” 7716-C42-MOOP |
3 |
8700 |
26,1 |
|
5 |
“Juki” MB 1800S |
2 |
9500 |
19 |
|
6 |
“Juki” MEB 3200 |
4 |
10000 |
40 |
|
7 |
“Brother” KE-433B-1 |
1 |
12200 |
12,2 |
|
8 |
“Ghidini” Vapor GB-S |
10 |
6500 |
65 |
|
|
Разом |
67 |
69400 |
471,8 |
Для оцінки прогресивності діючої техніки необхідно визначити питому вагу устаткування у загальному парку устаткування за формулою:
(1.2)
де N(у,с,авт) – кількість машин універсальних, спеціального призначення, напівавтоматів;
Nзаг–кількість машин в потоці
а) універсальних машин:
б) спеціального устаткування:
в) напівавтоматичного, високопродуктивного устаткування:
В потоці не використовуються преси і морально застаріле устаткування.