- •1. Синтаксис як вчення про будову синтаксичних одиниць.
- •2. Основні ознаки речення. Речення і судження.
- •3. Види синтаксичного зв'язку між словами у словосполученні.
- •4. Типи словосполучень за структурою: дієслівне, іменникове і т.Д.
- •5. Просте і складне словосполучення.
- •6. Синтаксичні відношення між компонентами словосполучення: атрибутивні, об'єктні, обставинні.
- •7. Словосполучення і його основні ознаки.
- •8. Основні положення лінгвістичної теорії словосполучення.
- •9. Речення і його основні ознаки.
- •10. Узгодження - спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •11. Прилягання — спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •12. Керування - спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •13. Порядок слів у словосполученні та реченні.
- •14. Просте й складне речення.
- •15. Складносурядні речення.
- •16. Сполучники в складносурядних реченнях.
- •17. Пунктуація в складносурядних реченнях.
- •18. Складнопідрядні речення.
- •19.Проблема класифікації складнопідрядних речень. Принципи класифікації.
- •20 Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •21. Складнопідрядні речення і підрядними означальними.
- •22. Складнопідрядні речення і підрядними обставинними.
- •23.Безсполучникові складні речення. Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях.
- •24.Складні речення з сурядністю й підрядністю.
- •25.Складнопідрядні речення з кількома підрядними.
- •26.Вставні слова, словосполучення й речення.
- •27. Відокремлені додатки.
- •28.Відокремлені обставини.
- •29.Відокремлені узгоджені й неузгоджені означення.
- •30.Відокремлені прикладки.
- •31. Речення з однорідними членами.
- •32. Актуальне членування речення.
- •33. Називні речення. Генетивні речення.
- •34. Безособові речення.
- •35. Означено-особові речення.
- •36. Неозначено-особові речення.
- •37. Узагальнено-особові речення.
- •38. Односкладні та двоскладні речення.
- •39. Обставини .Типи обставин.
- •40. Прямі та непрямі додатки.
- •41. Прикладка як різновид означення.
- •42. Узгоджені та неузгоджені означення.
- •43. Другорядні члени речення.
- •44. Складений іменний присудок.
- •45. Складений дієслівний присудок.
- •46. Простий дієслівний присудок.
- •47. Головні члени речення.
- •48. Просте двоскладне речення
31. Речення з однорідними членами.
Однорідними називаються такі члени речення, які перебувають в однакових синтаксичних відношеннях з одним членом речення, виконують однакову синтаксичну функцію і поєднуються між собою сурядним зв'язком. Однорідні члени речення мають такі диференційні ознаки; 1) займають позицію одного члена речення; 2) пов'язані між собою сурядним зв'язком; 3) відносяться до одного із членів речення; 4) часто мають однакові морфологічні форми і виражають однотипні поняття. Основною ознакою однорідних членів речення є те, що вони займають позицію одного члена речення.
Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення. Наприклад: Над Дніпром широким, вільним, Де луги й степи цвіли, Наші прадіди поляни Оселились і жили; Хлібороб робив у полі, Пас пастух корів, овець, З луком, з стрілами гнучкими По лісах ходив ловець (Ол.). У реченні однорідні члени об'єднуються в один ряд — цілісний семантико-синтаксичний блок, який в цілому і кожний з його компонентів зокрема пов'язаний з іншими членами речення підрядним зв'язком.
Однорідні члени переважно виражаються однаковими граматичними формами, але можуть бути виражені й різними. Наприклад, у реченні Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком (Н.-Лев.) однорідні іменні складені присудки виражені прикметниками та цілісними словосполученнями.
32. Актуальне членування речення.
Як комунікативна одиниця речення будується відповідно до конкретної мовленнєвої ситуації. Таке пристосування граматичної структури речення до потреб комунікації кваліфікується як актуальне членування речень. У реченні формується, виражається і повідомляється думка. Членування речення на тему і рему називається актуальним членуванням. Одна і та сама граматична структура речення може давати кілька варіантів комунікативної структури, а саме за допомогою актуального членування. Отже, у кожному реченні з конкретним порядком слів і логічним наголосом виділяють дві частини:
1-ша – вихідна, тема, основа висловлювання
2-га – заключна, рема, у якій говориться про вихідну.
33. Називні речення. Генетивні речення.
Називні (номінативні) речення -це речення, в яких стверджується існування якихось предметів чи явищ, головний член виражається іменником у наз. відмінку. (Вечір. Вогонь.). При ньому можуть бути як означення так і додатки. ( Пекучий день.) Інколи називні речення можуть називатися вказівними частками ось – он. (Он Говерла.) Називні речення вимовляються з інтонацією повідомлення. Вони часто вживаються в художньому, публіцистичному та розмовному стилях мовлення.
Генетивні речення – це такі односкладні речення, в яких головний член виражений родовим відмінком іменника або займенника, що передає не тільки значення наявності існування предмета, а й вказує на кількісну ознаку. ( І жита! І винограду! І пшениці!) Вживаються генетичні речення в розмовному стилі, діалогічному мовленні, емоційному забарвленні.