Тема 1. Педагогічні ідеї, образ позитивного героя у творах л.Толстого

Мета вивчення: Виявити взаємозв’язок дитячих творів Л.Толстого з його педагогічною діяльністю як складової світоглядних позицій мистця. Розкрити типологічні позиції письменника при змалюванні своїх позитивних героїв.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Обладнання: Портрет Л.Толстого, видання творів письменника різних років.

Основні питання (до контролю рівня засвоєння навчального матеріалу, його обговорення, самостійного вивчення та осмислення):

1. Світогляд людини як складний і цілісний комплекс ставлення до світу, суспільства, осмислення себе у соціумі.

2. Різноманітність підходів до проблеми виховання дитини.

Література:

1. Ломунов К. Лев Толстой: Очерк жизни и творчества. – М.: Детская литература, 1964. – 272 с.

2. Работы о Льве Толстом. Серия: Филологическое наследие. Авторский сборник. / Б. М. Эйхенбаум. – СПб.: Факультет филологии и искусств Санкт-Петербургского государственного университета, 2009.

3. Толстой Л.Н. Для детей: Рассказы, басни, сказки, былины. - М.: Детская литература, 1967. – 238 с.

Методичні поради з викладання теми:

Твори Л.Толстого широко представлені в програмі обов’язкового і позакласного читання учнів початкової школи, а тому на практичному занятті студенти повинні засвоїти ряд важливих моментів. Опрацювання дитячих творів письменника спирається на знання, одержані в загальноосвітній школі, на лекціях з історії педагогіки. Це сприятиме формуванню в студентів цілісного уявлення про творчість письменника, його світоглядні позиції, художньо-естетичні принципи, поглибить знання щодо внеску прозаїка в російську та світову літературу, його вплив на утвердження демократичних принципів в організації народної освіти в тогочасній Російській імперії. Методологічною базою слугує розуміння того, що світогляд людини – це складний, багатогранний і водночас цілісний комплекс, який охоплює ідеологічні, економічні, суспільні, етичні, естетичні, національні, релігійні (атеїстичні), педагогічні тощо погляди індивіда. Це означає, що продуковані людиною ідеї, ідеали виявляються в різних аспектах діяльності індивіда, набуваючи різних форм прояву залежно від конкретної сфери їхньої реалізації.

Готуючи перше питання, варто спочатку визначити самі принципи педагогічної системи Л.Толстого. При цьому не слід змішувати це питання з висвітленням етапів роботи письменника над книгами „Азбука” і „Нова азбука”.

Перш за все відзначимо, що загально етичні погляди письменника (Добро - Зло), які виявлятимуться у всіх сферах його як інтелектуально-творчої, так і практичної діяльності, ґрунтуються на невизнанні, запереченні у будь-якій формі і способі прояву такого феномену, як насилля. Зважаючи на це, Л.Толстой і не міг погодитися із системою організації і методами навчання в існуючих школах як Росії, так і багатьох західноєвропейських країн („Я міг би написати цілі книги про те неуцтво, яке я бачив у школах Франції, Швейцарії та Німеччини”). Він мріяв створити дійсно народну школу, що й обумовило відкриття Яснополянської школи. Аналіз принципів, покладених в основу її діяльності, допоможе визначити кредо Л.Толстого-педагога: заняття проводяться у формі вільної бесіди, від сутні муштра, палочна дисципліна, створюється дух бадьорості і радості. Доречно буде розглянути уривок зі спогадів Я.Морозова про перший день навчання у школі Л.Толстого. Для цього пропонуються такі питання:

1. Яку форму стосунків з дітьми обрав Л.Толстой?

2. Що у поведінці Л.Толстого вразило школярів?

3. В який спосіб Л.Толстой стимулює відповіді учнів?

Узагальнюючи спостереження і роблячи висновки, слід мати на увазі висловлювання письменника, що „учитель поєднує в собі любов до праці і до учнів”, це і робить його досконалим. Отже, основу педагогічних поглядів Л.Толстого становить ідея добра, поваги до учня, готовність зрозуміти його душу. Ці принципи притаманні й оповіданням „Филиппок” та „Косточка”.

У першому творі звучить упевненість автора в талановитості й обдарованості простого народу. Заперечуючи офіційну педагогіку і методику горе-вчителів (пригадайте образи вчителів, представлених в оповіданнях І.Франка про школу), письменник переконливо доводить, що селянська дитина спроможна успішно оволодівати знаннями. Подальший же розвиток здібностей, бажань учитися у значній мірі залежатиме від учителя, перш за все його моральних якостей. З цією метою і пропонується детально проаналізувати уривок, в якому дано першу зустріч Пилипка з учителем (Від слів „В сенцах снял шапку и отворил дверь” до „Я бедовый, я сразу все понял. Я страсть какой ловкий!”). Необхідно простежити, як і у зв’язку з чим змінюється ставлення педагога до хлопчика і яка зворотна реакція дитини на це.

В оповіданні „Косточка” порушується надзвичайно важлива проблема „злочину і покарання”. Вона була болючим питанням для тогочасного суспільства, і відповідь на неї давала можливість говорити про громадянську позицію людини. Л.Толстой обирає ситуацію, коли не тільки треба знайти винуватця, а і допомогти йому усвідомити неправоту вчиненого. Тому важливо з’ясувати, який шлях і метод „розслідування” обирає батько. Щоб у повній мірі переконатися у педагогічній мудрості й талановитості цієї людини, а це і є свідченням її гуманної сутності, варто зіставити дане оповідання з подібною ситуацією з повісті М.Гаріна-Михайловського „Дитинство Тьоми”, де також батько проводить із сином „виховну” роботу з приводу необережно зламаної квітки. Необхідно з’ясувати, чим керується кожен з батьків при встановленні винуватця і міри їхньої провини, чому Ваня і Тьома розплакалися і що коїться в цей момент в їхніх душах.

Проведена в такий спосіб робота по вивченню двох оповідань Л.Толстого допоможе розкрити його педагогічні погляди, які, ще раз зазначимо, спираються на притаманну всій світоглядній концепції автора ідею добра як цілковитого заперечення насилля.

Друге питання також потребує цілісного і системного вивчення. Основна його мета - з’ясувати, серед яких верств тогочасного суспільства шукав Л.Толстой своїх позитивних героїв, кого і чому він вважав гідними наслідування. Такий напрямок аналізу творів, безумовно, не охоплює всіх художніх властивостей, але розкриває гуманістичний ідеал письменника, усвідомити який можна через боротьбу за торжество доброти, розуму, працьовитості, фізичної і духовної гармонії у світі.

„Прыжок”, „Акула”, „Охота пуще неволи”, „Кавказский пленник” мають спільні типологічні риси, що дозволяє простежити властиві персонажам властивості характеру, а також основні прийоми їх розкриття. Перші два твори аналізуються за такими питаннями:

1. В якій ситуації доводиться діяти головним персонажам творів?

2. Які риси характеру героїв виявляються у процесі їхніх безпосередніх учинків?

3. Чи погоджуєтеся ви з психологічною мотивацією прийнятих і здійснених персонажами рішень і вчинків?

В оповіданні „Охота пуще неволи” маємо подібну за своєю характерологічною сутністю ситуацію, тому попередні питання застосовуємо і тут. Зараз же зупинимося на моментах, які ще не зустрічалися раніше. Твір написано від першої особи, що потребує встановлення особи розповідача як у соціальному, та к і в особистісному планах. У даному разі треба уважно проаналізувати характер мовлення розповідача, його оцінки щодо зображених мисливських пригод, поведінки головного героя селянина Дем’яна.

Важливим етапом роботи буде визначення авторського ставлення до кожного дійових осіб, які представляють різні класи. Для цього радимо звернути увагу на деякі моменти:

1. Чому автор постійно зіставляє почування Дем’яна і барина в різноманітних конкретних ситуаціях?

2. Як поставився автор до зізнання розповідача, що хліб із сіллю видався йому найсмачнішою їжею в житті?

Останнім розглядається оповідання „Кавказский пленник”. Робота над образами Жиліна та Костиліна завершить спостереження над типологічними рисами позитивного героя Л.Толстого. ту уперше зустрічаємося з різким протиставленням характерів персонажів (подумайте, чим конкретно воно виражено). Але встановлення тієї чи іншої відмінності між дійовими особами не самоціль. Треба обов’язково пояснити, що зумовило подібне зображення офіцерів, які світоглядні позиції самого автора реалізуються при цьому. В попередньому творі авторські симпатії стосовно Дем’яна відбивали ставлення Л.Толстого до селянина. Чому ж дворяни Жилін та Костилін характеризуються по-різному? Річ у тім, що письменник у своїх творах показував не лише непривабливий тип барина, а й ідеалізований образ поміщика, що відповідало світорозумінню самого автора (Пригадайте, в яких творах зустрічаємося з подібними персонажами, що у них спільного з Жиліним).

Отже, запропонований напрямок аналізу вказаних творів повинен підвести студентів до усвідомлення, що позитивний герой Л.Толстого має соціально значимі риси характеру, спрямовані на утвердження гуманістичного прагнення письменника бачити всіх щасливими. При цьому автор звертається до зображення представників різних соціальних груп, хоча типовими у їхній поведінці є простота, працьовитість, кмітливість, добропорядність, розрахунок на власні сили, що вважалося Л.Толстим невід’ємними прикметами людини з народу.

План проведення практичного заняття №1 ( 2 год.):

1. Педагогічні погляди письменника та їхнє відображення в художніх творах „Филиппок”, „Косточка”.

2. Ідеал позитивного героя Л.Толстого в оповіданнях „Прыжок”, „Акула”, „Охота пуще неволи”.

3. Сюжетно-композиційна будова, образи повісті „Кавказский пленник”.