Бурако Всес іст 11 кл підручник

вольства і товарів першої потреби. США і Велика Британія терміново організували «повітряний міст» між Західною Німеччиною і Західним Берліном: засобами авіації було нала­ годжено постачання населенню міста продуктів і товарів.

Блокада Західного Берліна тривала до травня 1949 р. Переконавшись, що «викурити» своїх колишніх союзників із Західного Берліна не вдасться, радянські власті змушені були зняти блокаду й відновити попередній зв’язок із Західним Берліном. Проте економічні відносини між Західною і Східною Німеччиною так і не нормалізувалися.

СПІА, Велика Британія і Франція розпочали підготовку до відбудови Німецької держави на території трьох західних зон окупації. Було опрацьовано й затверджено верховними комісарами зон Основний закон (конституцію) створюваної держави - Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). Конс­ титуція запроваджувала у ФРН парламентську форму правління, закріплювала за громадянами демократичні права і свободи. Основний закон (ст. 23) проголошував, що ФРН - держава перехідного періоду, створена від імені всіх німців з перспективою майбутнього возз’єднання з нею решти німець­ ких територій у кордонах 1937 р.

У серпні 1949 р. відбулися вибори до бундестагу (парламенту) ФРН. Найбільшу кількість голосів зібрали партії ХДС/ХСС, які й сформували уряд. Главою уряду - федеральним канц­ лером ФРН - обрали Конрада Аденауера, який обіймав цю по­ саду до 1963 р. Головним опозиційним угрупованням у бунде­ стазі стала СДПН.

Проголошення Федеративної Республіки Німеччини відбу­ лося 20 вересня 1949 р. У відповідь на це 7 жовтня з ініціативи СРСР на території радянської зони окупації утворено Німець­ ку Демократичну Республіку (НДР). Зі створенням ФРН і НДР було довершено розкол Німеччини, який став закономірним наслідком протистояння в Європі та світі двох могутніх війсь­ ково-політичних блоків, очолюваних США і СРСР.

ФЕДЕРАТИВНА РЕСПУБЛІКА НІМЕЧЧИНА У 50-80-х РОКАХ

Економіка ФРН розвивалася швидкими темпами. Обсяг промислового виробництва до 1955 р. зріс удвічі, а до 1965 р. - вчетверо. За рівнем економічного розвитку Західна Німеччина вийшла на одне з перших місць у світі. Бурхливе економічне піднесення у 50-х роках назвали «німецьким економічним дивом».

У зовнішній політиці західнонімецький уряд вживав найак­ тивніших заходів щодо здобуття юридичної р ів н оп р ав н ості ФРН з державами-переможницями та іншими країнами

112

Європи, найшвидшого входження у військово-політичні та економічні структури Заходу. В 1952 р. було підписано Загаль­ ний договір між ФРН і трьома західними державами. Ним передбачалося скасування окупаційного статуту в ФРН, проте війська західних держав продовжували залишатися на території Західної Німеччини з метою її оборони від можливої агресії зі Сходу. На основі Паризьких угод 1954 p., укладених західними державами і ФРН, останній дозволялося сформува­ ти армію - бундесвер у складі 12 дивізій (500 тис. військово­ службовців). У 1955 р. Західну Німеччину було прийнято у члени НАТО. Вона ставала важливим міжнародним чинником у Європі й у світі. Навіть Радянський Союз, який на перших порах «не визнавав» ФРН, у 1955 р. встановив з нею диплома­ тичні відносини. Використовуючи свій могутній економічний потенціал, ФРН стала найактивнішим ініціатором європейсь­ кої інтеграції, однією із засновниць 1957 р. Європейського еко­ номічного співтовариства (Спільного ринку).

У 60-х роках позиції ХДС/ХСС стали слабшати. Позначи­ лись економічні ускладнення, а також незгоди з ВДП - партне­ ром по урядовій коаліції. Було зроблено спробу сформувати уряд «великої коаліції», до якого ввійшли представники ХДС/ХСС і СДПН, але він виявився недовговічним (1966-1969). Після парламентських виборів 1969 р. утворився уряд «малої ко­ аліції» в складі СДПН і ВДП, який очолив лідер соціал-де­ мократів Віллі Брандт, а з 1974 р. - Гельмут Шмідт. Блок ХДС/ХСС уперше змушений був піти в опозицію.

Характерною рисою діяльності уряду «малої коаліції» стала його «нова східна політика», спрямована на поліпшення відно­ син з СРСР і оздоровлення обстановки на Європейському кон­ тиненті. У 1970 р. було укладено договір з СРСР. Обидві сторони проголосили принцип непорушності існуючих кордонів усіх держав у Європі. Того ж року було підписано до­ говір між ФРН і Польщею про основи нормалізації взаємних відносин. ФРН визнала кордон по Одеру і Нейсе. У 1972 р. ук­ ладено договір між ФРН і НДР про основи відносин. У договорі зазначалося, що обидві держави, які досі не визнавали одна од­ ну, встановлюють нормальні добросусідські відносини, підтверджують непорушність наявних кордонів і зобов’язу­ ються поважати територіальну цілісність одна одної. В 1973 р. обидві німецькі держави стали членами ООН. Було нормалізо­ вано відносини ФРН з іншими країнами Центральної та Східної Європи.

Нерозв’язані проблеми економічного розвитку країни, не­ згоди між СДПН і ВДГІ призвели до розпаду «малої коаліції». У 1982 р. бундестаг обрав канцлером ФРН голову ХДС Гельмута

113

Колля, котрий сформував кабінет у складі представників ХДС/ХСС і ВДП. Новий уряд вважав головним завданням своєї діяльності поліпшення господарського становища, що ускладнилося внаслідок економічних криз 1974-1975 і 1980-1982 pp. З 1983 р. в економіці відбувалося поступове піднесення, яке тривало до 1990 р.

СХІДНА НІМЕЧЧИНА У 50-80-х РОКАХ

НДР розвивалася подібно до інших комуністичних країн Центральної та Східної Європи - сателітів СРСР. Давалися взнаки економічні диспропорції, що виникли в результаті розриву економічних зв’язків із Західною Німеччиною. Сприяти розв’язанню цих проблем мав перший п’ятирічний план (1951-1955). Він передбачав зростання промислової продукції вдвічі порівняно з довоєнним рівнем. З одного боку, було взято надто високі темпи розвитку важкої індустрії, що перевищували реальні можливості країни. Це викликало сповільнення темпів розвитку тих галузей, які працювали без­ посередньо на задоволення потреб населення. З другого - будівництво великих промислових підприємств вимагало знач­ них капіталовкладень і, щоб їх знайти, доводилося скорочува­ ти фонд споживання й видатки на соціальні потреби. Одночас­ но розгортався наступ на приватний капітал і заможне селян­ ство. Все це позначилося на стані економіки республіки, викли­ кало перебої в постачанні населенню потрібної продукції.

Однак партійно-державне керівництво брало чимраз стрімкіший курс на «побудову основ соціалізму» та «за­ гострення класової боротьби». Розпочалася колективізація сільського господарства. Як і всюди, її здійснювали шляхом грубого примусу. В промисловості адміністративним шляхом, без усяких погоджень з робітниками, запроваджували зави­ щені норми виробітку, що означало фактично суттєве знижен­ ня реальної заробітної плати.

Політика «закручування гайок» призвела до соціальнополітичного вибуху. В Берліні 17 червня 1953 р. спалахнуло народне повстання проти комуністичного режиму, яке відразу ж охопило понад 270 населених пунктів, у тому числі й найбільші міста. Влада НДР виявилася нездатною справитися з бурхливими подіями і звернулася за допомогою до радянсь­ ких військ, дислокованих у Східній Німеччині. Повстання бу­ ло жорстоко придушено.

Після його розгрому правляча верхівка НДР за рекомен­ даціями Москви змушена була дещо пом’якшити внутрішньо­ політичний курс. Водночас у зв’язку із входженням Західної Німеччини до НАТО керівники СРСР прийняли рішення про

114

створення свого власного військового блоку - Організації Варшавського договору (1955) з участю НДР і про формування збройних сил Східної Німеччини. На початку 1956 р. було створено так звану Національну народну армію НДР.

На зламі 50-60-х років знову загострилося питання про до­ лю Західного Берліна. Наявність між ним і НДР відкритого кордону дала змогу в 1949-1961 pp. втекти із Східної Німеччи­ ни, населення якої становило 16-17 млн, 2,7 млн її громадян (16-17 % її людності). Це дуже пошкодило репутації так зва­ ного «реального соціалізму». Щоб перетнути шлях потокові втікачів, керівники СРСР і НДР вирішили «перекрити» кордон із Західним Берліном. У ніч на 13 серпня 1961 р. територію Західного Берліна було по всьому периметру оточе­ но військовими та поліційними силами НДР, за якими стояли радянські війська. Одночасно гарячково споруджувався вели­ чезний бетонний мур з технічними спорудами протяжністю 155 км, що унеможливлювало втечі до Західного Берліна, і він опинився повністю ізольованим від території НДР. Спору­ дження Берлінського муру викликало протести в усьому вільно­ му світі.

Попри всі негаразди економіка НДР у 60-ті роки вийшла на перше місце серед комуністичних країн. Забезпечення насе­ лення продуктами й товарами широкого вжитку, житлові умо­ ви, загалом ступінь і якість життя у Східній Німеччині були вищими, ніж в усіх інших країнах «соціалістичної системи», в тому числі й СРСР. Однак від ФРН за цими показниками НДР безнадійно відставала.

Міжнародне становище Східної Німеччини до початку 70-х років було дуже складним. Її визнавали і підтримували з нею дипломатичні відносини лише комуністичні держави й деякі країни «третього світу». Тільки після нормалізації відносин між ФРН і НДР Східна Німеччина одержала офіційне визнан­ ня західних країн.

Історія НДР 70-80-х років небагата на події. У політичному та культурному житті продовжував панувати цілковитий застій. Наростали економічні труднощі.

РЕВОЛЮЦІЯ 1989-1990 pp. В НДР. ОБ’ЄДНАННЯ НІМЕЧЧИНИ

Правляча верхівка Східної Німеччини з недовір’ям і триво­ гою зустріла суспільно-політичні зміни в СРСР, започатковані 1985 р. Лідер СЄПН Еріх Хонеккер та його оточення недво­ значно заявляли, що наслідувати радянський приклад, прово­ дити в своїй країні «перебудову» вони аж ніяк не збираються. Однак, незважаючи на порівняно високий життєвий рівень,

115

Тим часом все ширшими верствами суспільства НДР і ФРН оволодівала ідея об’єднання двох німецьких держав, віднов­ лення єдиної Німеччини. Опозиційні угруповання НДР і влада ФРН висловлювалися за швидке возз’єднання країни на основі ст. 23 Основного закону ФРН, що передбачала можливість вжодження Східної Німеччини до складу ФРН.

На дострокових виборах до Народної палати (парламенту) 18 березня 1990 р. переконливу перемогу здобули ХДС і споріднені угруповання. Було сформовано коаліційний уряд. ПДС перейшла в опозицію.

Новий уряд узяв курс на швидке об’єднання Східної Німеч­ чини з ФРН. У травні 1990 р. було підписано державний договір між ФРН і НДР про створення починаючи з 1 липня валютного, економічного і соціального союзу двох німецьких держав. Однак уже незабаром настав економічний крах НДР. Її господарство виявилося зовсім не пристосованим до вільних ринкових відносин. Чимало підприємств закрилося, виникло безробіття.

31 серпня у Берліні укладено договір обох держав про об’єднання, який передбачав входження Східної Німеччини до складу ФРН 3 жовтня 1990 р. Для врегулювання міжнародних аспектів об’єднання Німеччини було проведено переговори представників ФРН, НДР, СРСР, СІНА, Великої Британії й Франції. 12 вересня у Москві підписано Договір про остаточне врегулювання питання щодо об’єднання Німеччини. Ним передбачалося, що до об’єднаної Німеччини входитимуть території ФРН, НДР і всього Берліна. Отже, ні до кого ніяких територіальних претензій Німеччина не висовуватиме. На мо­ мент об’єднання країна здобуде повний суверенітет; права й відповідальність чотирьох держав на її території будуть скасо­ вані; СРСР і Німеччина укладуть договір про виведення радянських військ із Східної Німеччини впродовж трьох-чо- тирьох років; Німеччина скоротить армію; країна відмовляєть­ ся від виробництва, збереження й застосування атомної, біологічної та хімічної зброї. Тоді ж було погоджено, а в листо­ паді укладено Договір про добросусідство, партнерство та співробітництво між СРСР і Німеччиною.

В урочистій обстановці 3 жовтня 1990 р. відбувся акт возз’єднання Німеччини, що стало подією великої історичної ваги не тільки для німецького народу, а й для Європи і всього світу. 2 грудня було проведено вибори до бундестагу об’єднаної Німеччини, на яких переміг альянс ХДС/ХСС. Федеральним канцлером залишився Г. Колль, котрий сформував уряд у ко­ аліції з ВДП.

117

Економічне становище Німеччини після об’єднання вияви­ лося непростим. Східній її частині довелося перетерпіти болісний процес переходу від «соціалізму» до капіталізму, пе­ реведення всього господарства й укладу життя на ринкові рей­ ки, що було пов’язано з тимчасовим згортанням виробництва, безробіттям, зниженням рівня соціальної захищеності тощо. Після ейфорії возз’єднання широкі верстви населення «нових земель» ФРН під тягарем економічних труднощів охопило почуття розчарованості, апатії й навіть ностальгії за старими часами. З другого боку, активізувалися праворадикальні, неонацистські сили. Для подолання кризи й перебудови «но­ вих земель» уряд ФРН асигновував величезні суми: протягом 90-х років на ці цілі було витрачено понад трильйон марок. Тим не менш повністю адаптувати «нові землі» до умов політичної та економічної системи ФРН ще не вдалося: за підрахунками екс­ пертів, для цього потрібно буде 20-25 років.

Водночас економіку «старих земель» зачепив світовий еко­ номічний спад, який у ФРН виявився значно глибшим, ніж в інших розвинутих країнах. З метою стабілізації економіки урядові довелося підвищувати податки, що, природно, не спри­ яло зростанню його популярності. Хоча з 1994 р. ситуація по­ чала поліпшуватися, в цілому темпи господарського розвитку були невисокими: впродовж 1991-1998 pp. валовий внутріш­ ній продукт країни зріс лише на 12-13 %. Нерозв’язаною проб­ лемою залишалося небачене раніше безробіття.

Нездатність уряду Г. Колля вивести країну з економічного застою призвела до його поразки на парламентських виборах у вересні 1998 р. На перше місце вийшли соціал-демократи. Один з лідерів СДПН Герхард Шредер був обраний канцлером. До складу нового уряду поряд із соціал-демократами вперше увійшли також представники Партії зелених. Новий уряд поставив своїм першочерговим завданням стабілізацію еко­ номіки та скорочення безробіття, однак це йому не вдалося зробити ні під час першого строку свого правління, ні після наступних виборів 2002 p., коли соціал-демократи у спілці із «зеленими» знову одержали більшість у бундестазі й залиши­ лися при владі, а Г. Шредер сформував новий коаліційний уряд. Темпи розвитку економіки залишалися низькими, а в 2003 р. валовий внутрішній продукт країни вперше після спа­ ду 1993 р. виявився меншим за попередній рік. Коли наприкінці 80-х років ВВП ФРН у розрахунку на душу населення був на 20 % вищий, ніж у середньому по країнах тодішнього спіль­ ного ринку, то в 2003 р. ВВП уперше впав нижче за середній на душу населення по Євросоюзу. Кількість же без­ робітних не тільки не скоротилася порівняно з кінцем 90-х років,

118

а навіть дещо зросла, перевищивши 10 млн осіб (понад 10 % усіх працездатних).

Крім того, впродовж останніх десятиліть у Німеччині (як і в інших країнах Європи) постають серйозні демографічні проб­ леми: скорочення народжуваності призводить до постаріння населення, співвідношення працюючих і пенсіонерів змінює­ ться у бік невпинного збільшення кількості останніх. У резуль­ таті державний бюджет відчуває дедалі більші труднощі щодо виплати пенсій та різних видів соціальної допомоги, зокрема по безробіттю. Уряд опрацював програму економії бюджетних витрат, насамперед на соціальні цілі. Такі наміри, поєднані з постійним нарощуванням податкового тиску, викликали хвилі протесту з боку робітників і службовців, організованих у профспілки. Соціал-демократи зазнали дошкульних поразок на виборах до ландтагів (парламентів) ряду земель. Отже, «червоно-зелена» коаліція стоїть перед необхідністю проведен­ ня важких і непопулярних заходів.

У галузі зовнішньої політики уряд Г. Шредера всіляко спри­ яв подальшому поглибленню європейської економічної інтег­ рації, розширенню ЄС. Незважаючи на господарські негаразди останніх 10-15 років, Німеччина залишається економічно найрозвиненішою державою Євросоюзу, відповідно вона ро­ бить найбільші внески до спільного бюджету ЄС.

Останнім часом виникли ускладнення у досі безпроблемних відносинах ФРН із СІНА. Уряд Г. Шредера не підтримав війсь­ кову операцію Сполучених Штатів та Великої Британії в Іраку й відмовився брати у ній будь-яку участь. Вашингтон зі свого боку оголосив про свій намір у 2005-2006 pp. закрити ряд своїх військових баз у Німеччині і вивести звідти 30-40 тис. вояків, тобто половину американського контингенту в Німеччині. Це означатиме звільнення з роботи кількадесяти тисяч німець­ ких робітників - обслуговуючого персоналу американських баз.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ_________________________________

1.Що спричинило розкол Німеччини після Другої світової війни?

2.У чому основні відмінності в політичному й соціальному устрої ФРН і НДР?

3.Охарактеризуйте економічний розвиток і зовнішню політику ФРН у 50-80-х роках.

4.Назвіть причини економічного відставання НДР від ФРН. Які факти свідчили про кризові явища в політичному й еко­ номічному житті НДР?

5.Які наслідки для подальшого розвитку ФРН і НДР мали догово­ ри, підписані на початку 70-х років?

6.Розкрийте хід революції 1989 р. у Східній Німеччині. Чому то­ талітарний режим зазнав краху?

119

7.Як було проведено об’єднання Німеччини?

8.Які наслідки мало об’єднання Німеччини для її економічного розвитку і світової співдружності?

§16. ІТАЛІЯ

Я кий суспільно-політ ичний уст рій був у Іт а лії в міжвоєнний період? Я кі зовнішньополітичні цілі пересліду­ вав фашистський уряд Італії? Проти яких країн здійсню­ вав агресію фашистський уряд напередодні і під час Другої світової війни?

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ І ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ ІТАЛІЇ ПІСЛЯ ВИЗВОЛЕННЯ. НАРОДЖЕННЯ РЕСПУБЛІКИ

Внаслідок Другої світової війни Італія опинилась у надзви­ чайно тяжкому становищі. Фашистський режим привів країну до катастрофи. Понад 3 млн чоловік залишилися без житла; промислове виробництво скоротилося більш ніж удвічі; збір врожаю становив 33 % довоєнного рівня; денна норма хліба не перевищувала 200 г на людину. У зв’язку із знеціненням грошей, нестачею предметів першої необхідності виник «чорний ринок». У містах і селах ширилося безробіття. Мільйони селянських сімей залишалися безземельними або малоземельними, а на півдні країни великі землевласники - князі, барони, поміщики - перетворювали частину своїх во­ лодінь у мисливські заповідники та пасовища.

Військова адміністрація союзників контролювала італійсь­ ку економіку, проводила примусове вилучення підприємств. Розстановка політичних сил у післявоєнній Італії позначалася крайньою полярністю. Розгром фашизму підірвав політичне панування фінансових, промислових і земельних магнатів, розчистив шлях для політичної діяльності антифашистів. У політичному житті Італії активну роль відігравали Христи­ янсько-демократична (ХДП), Республіканська, Ліберальна, Соціалістична, Комуністична партії та Партія дії, антифа­ шистські організації і профспілки. Найчисельнішим профцентром стала Загальна італійська конфедерація праці (ЗІКП).

Велику популярність серед населення здобула ХДП, яка виступила за демократизацію країни шляхом проведення політичних і економічних реформ, надання автономії окремим областям. Програма партії передбачала перетворення батраків у приватних господарів, робітників - у співвласників підприємств через купівлю акцій. Підтримка партії Ватика­ ном значною мірою сприяла її успіху серед католицького насе­

120