4. Стовбурові клітини дорослого організму

Поліпотентні стовбурові клітини присутні в деяких тканинах дорослого організму. Вони служать джерелом клітин різних тканин, природним чином вибуваючих з ладу. Ці клітини виявлені не у всіх типах тканин, але необхідно зазначити, що дослідження в цій області тільки починаються. Так, до недавнього часу вважалося, що нервові клітини не відновлюються, однак в останні роки стовбурові клітини нервової тканини були виділені з нервової тканини дорослих мишей і щурів. Відповідні дослідження на людині з відомих причин утруднені, і тим не менш такі клітини виявлені у відповідній тканині плоду, а крім того, клітини, схожі зі стовбуровими клітинами нервової тканини, виявлені в мозку хворого на епілепсію, частина якого була видалена в ході операції.

Був зроблений новий і дуже важливий висновок: ембріональні клітини з високим потенціалом до розвитку зберігаються і в дорослому організмі. Більш того, вони складають найважливішу ланку в ланцюзі репаративних процесів, про що раніше не підозрювали. Так, в описаних в 70-ті роки ембріональних клітинах в печінці дорослої миші, не передбачалося, що вони володіють таким високим потенціалом до розвитку і приймають активну участь в pепаpації.

В ході клітинного поділу із стовбурових клітин виникають материнська і дочірня клітини. Материнські використовуються для само підтримання популяції, а дочірні або «виходять» в камбіальну клітину, або безпосередньо в диференціювання. Стовбурова клітина зберігає властивості ранніх ембріональних клітин - плюpіпотентніcть, а камбіальна цю здатність втрачає і виробляє лише регіональні структури.

Таким чином, у вивченні відновлювальних процесів зроблений великий крок вперед. Але належить ще дуже багато зробити, щоб пізнати тонкі механізми поведінки стовбурових клітин і знайти можливість використовувати ці знання в клінічній практиці.

До недавнього часу практично не було даних про те, що поліпотентні стовбурові клітини ссавців, наприклад гемопоетичні стовбурові клітини, можуть змінити напрямок свого розвитку і дати початок клітинам шкіри, печінки або будь-яким іншим спеціалізованим клітинам, відмінним від формених елементів крові. Однак проведені в останні роки досліди на тваринах показали, що тут ще рано ставити крапку. Виявилося, що деякі стовбурові клітини тварин, які раніше вважалися строго спеціалізованими, при деяких умовах можуть міняти свою спеціалізацію. Так, стовбурові клітини нервової тканини миші, введені в кістковий мозок, виявилися здатними диференціюватися в різні клітини крові, а стовбурові клітини, виявлені в кістковому мозку щурів, можуть диференціюватися в клітини печінки. Ці вражаючі експерименти свідчать про те, що при певних умовах стовбурові клітини проявляють більшу гнучкість, ніж це вважалося раніше.

Стимулом до вивчення стовбурових клітин людини служить те, що вони таять у собі величезні можливості як з чисто наукової точки зору, так і в тому, що стосується їх застосування в клітинній терапії. Насамперед йдеться про ті переваги, які дає їх використання при трансплантації. Якби вдалося отримати стовбурові клітини від дорослого індивіда, стимулювати їх ділення й змінити спеціалізацію, їх можна було б ввести в організм донора, не побоюючись відторгнення. Такий підхід міг би позбавити від необхідності використовувати стовбурові клітини людського ембріона або плоду - ця практика викликає неприйняття громадськості з етичних міркувань.

Однак, незважаючи на всю перспективність, цей метод стикається з серйозними проблемами. По-перше, стовбурові клітини виявлені далеко не у всіх типах тканин дорослої людини. Так, не знайдені стовбурові клітини серцевого м'яза і острівців підшлункової залози. По-друге, навіть якщо такі клітини виявлені, вони присутні в тканинах у дуже малих кількостях і їх важко виділити і очистити, а з віком їх стає ще менше.

Щоб стовбурові клітини дорослої людини можна було використовувати для її ж лікування, потрібно перш за все отримати їх від даного пацієнта, потім культивувати до досягнення досить великої щільності, щоб їх вистачило для терапії. Однак бувають випадки, коли хвороба просто не дає часу на проведення всіх цих процедур, а крім того, якщо захворювання має генетичну природу, ураженими швидше за все будуть і стовбурові клітини. Є вказівки на те, що стовбурові клітини дорослого організму діляться не так швидко, як стовбурові клітини плоду, а їх ДНК, мабуть, містить більше порушень.

Не дуже перспективним видається і використання «дорослих» стовбурових клітин для вивчення ранніх етапів клітинної спеціалізації, оскільки ці клітини вже пройшли довгий шлях в одному напрямку. Крім того, з однієї лінії «дорослих» стовбурових клітин можна отримати не більше 3-4 типів тканин. Перш ніж ми зможемо відповісти на питання, які саме стовбурові клітини потрібно мати, щоб впоратися з тим чи іншим новим захворюванням, абсолютно необхідно дослідити потенціал «дорослих» стовбурових клітин і порівняти його з потенціалом плюрипотентних клітин [1].