2.1 “Масонські ложі в Україні”

Початок ХІХ сторіччя - це період, за словами М.Бердяєва, “...розрихлення російської душі. Вона стала відчуттевою до всякого рода ідей, до духовних і соціальних рухів” .(57)

Розквіт масонства на початку ХІХ сторіччя пов`язаний не тільки з історичними умовами, але й з особистістю імператора Олександра І. Саме під час царювання Олександра Павловича масонські ложі пройши шляхом від небувалого розквіту до занепаду і офіційного закриття лож.

В першій чверті ХІХ сторіччя в Україні діяло біля 10 масонських лож. Більшість з них виникла вже після війни Росії з наполеонівською Францією.

За характером діяльності масонські майстерні не були однорідними. Так, харківська ложа не займалася політикою і діяла передусім у межах релігійно-етичного русла. її члени піклувалися переважно про самовдосконалення та вдосконалення ближніх, при цьому вони активно допомагали один одному в просуванні щаблями службової кар´єри. На противагу харків´янам полтавська ложа «Любов до істини» намагалася залучити місцеве дворянство до активної громадсько-політичної діяльності, до опозиційного всеросійського руху. Ця ложа готувала поповнення для декабристського «Союзу благоденства» (за даними науковців, понад 120 декабристів, зокрема всі керівники змови, були масонами).

Загальний поміркований демократизм ідеалів масонства радикалізувався в Україні потребами невідступної визвольної боротьби проти національного гноблення. Серед запорук успіху вбачали і прилучення до визвольних змагань інших слов'янських народів, так само пригноблених Російською або Австрійською імперіями. На таких переконаннях 1818 р. в Києві організувалася масонська ложа "З'єднаних слов'ян". Це відбулось 12 березня 1818 року. Головний напрямок її діяльності виражав символічний знак цієї ложі — хрест із написом (щоправда, польською мовою) "Єдність слов'янська". В останній рік свого існування (1822) вона налічувала понад 80 членів: за національністю — українців, поляків, росіян; за фахом і родом занять — урядовців повітових і губернських установ, учителів, лікарів, військових.

30 квітня 1818 року було засновано Ложу ”Любові до істини” в Полтаві. Вона проіснувала біля одного року , доки її роботу не було заборонено наказом військового губернатора князя Репніна. Засновником полтавської ложі був М. Новіков . Про М.Новікова член ложі В. Лукашевич відгукується так :”...ні повагою, ні довірою в Малоросії не користувався”, і що саме із-за незгоди з Новіковим Лукашевич перейшов до Київської ложі. “Ложа ця ( ложа”Любові до істини” ) не встигла проявити своєї діяльності. Її незабаром було закрито” . Членом Полтавської ложі ”Любові до істини” був видатний український письменник, засновник сучасної української мови, автор славнозвісної “Енеїди” Іван Котляревський.

Майже одночасно були утворені дві масонські ложі в Одесі - 24 листопада 1818 року - ложу “ Евксинського Понту” і 27 листопада того ж року - ложу ”Трьох царств природи”. Ложі діяли за різними системами. Ложа “Евксинського Понту “ належала до німецької системи і входила до складу Великої Ложі ”Астреї”, Ложа “Трьох царств природи” - до шотландської системи і входила до складу Великої “Провінціальної “ Ложі.

Ці дві одеські ложі утворилися в двобої двох масонських систем : шотландської, навантаженої вищими ступенями, і німецької , яка працювала за рішеннями Вільгельмсбадского з"їзду 1782 року, про який буде нижче.

В ложі "Евксинського понту" , як і інших ложах, що належали до Великого Ложі "Астреї" , не було захоплення містикою. Членами ложі перебувало 73 особи. Ложа проіснувала до 1826 року. Саме ця Ложа єдина, яка зберегла виборність посад після прийняття рішення на спільних Зборах обох Великих Лож в квітні 1819 року. Можливо, до ложі входили брати Борисови - Петро та Андрій , які потім стали організаторами та керівниками декабристського Товариства Об"єднаних Слов"ян.

26 грудня 1818 року було засновано Ложу “Озіріса до пламеніючої зірки” в Каменці-Подільському. Ця Ложа увійшла до Союзу “Астреї” і працювала на польській і французькій мовах. В 1820 - 1821 рр. майстром стулу ложі був доктор Франц Дамер.

Дуже мало відомостей про існування ложі ”Увінчаної добродетелі”. Члени ложі збиралися у Нарциса Олізара в Рафалівці .

Таким чином, на початку сторіччя завдяки гнучкій позиції імператора Олександра ложі трохи зменшили свою конспірацію та розповсюдилися в великій кількості по всій території України.

Розквіт масонських організацій відбувся в 1815 - 1820 рр, тобто на період після повернення офіцерів із закордонних походів 1813-1815 рр. Ложі перебували під суворим контролем збоку імперської адміністрації, звітувалися їй про свою роботу, саме завдяки цьому збереглися до наших днів багато матеріалів щодо діяльності масонських лож на початку ХІХ сторіччя.

Характеризуючи масонський рух в Україні та його влив на політичні процеси, В. Міяковський підкреслював, що "Масонство відкидало церковність зовнішню, а стреміло до "духовного християнства", будувало "внутрішню церкву" і ставило перед людьми загальнолюдські ідеали правди, добра, любови, справедливости і братерства. Певні віллами масонства йшли далі морального поборювання зла і доходили до певних політичних ідеалів. В одному з масонських документів першого десятиріччя XIX віку "Сповідання віри франкмасонів" є вже ідеї, що їх спопуляризувала Велика французька революція і які були підняті декабристами і передані кирило-мефодіївцям" [178, с. 61].

Феномен масонства полягає в тому, що маючи своє коріння в сивому ХIV сторіччі, воно існує і понині, і його історія все також покрита легендою і чутками. Взагалі на питання, чи є масонство релігією або, як писали масонські автори “культурним віросповіданням”, чи наукою, чи образом життя, дуже складно відповісти. Масонство - це одночасно і перше, і друге , і третє. Масонство - це одночасно і філософія, і релігія, і початки наукового уявлення світу - загалом - це одна із багатьох спроб людства створити вдосконалу систему бачення людини в природі та суспільстві. Сучасні масони вважають саме так : “... масонство - це не зовсім релігія, це етична і навіть філософська течія. І мета наша - об”єднати людей на початках братерської любові, взаємодопомоги і вірності” .( Грушин С. Масонська ложа : дивні ігри людей, що обтяжені владою ? "ДЕЙЛІ".- 2.02.1995.-с.5)

Типовою особливістю українського масонства було переважання інтернаціонального над національним. І це не випадково, адже основною метою масонства було створення всесвітнього, наднаціонального братства.(Бокань)