16.1. Утворення Чехо-Словаччини. Т. Масарик.

Перша світова війна істотно змінила політич­ну карту Європи. У результаті розпаду Австро-Угорської імперії виникли нові держави, у тому числі Чехо-Словаччина. 28 жовтня 1918 р. Празька національна рада оголосила про держа­вотворення.

ЗО жовтня 1918 р. Національна рада Словаччини прийняла рішення про відділення Словаччини від Угорщини і приєднання її до Чехії.

Єдина держава чехів і словаків утворилася мирним шляхом. Кордони держави були визначені на Паризькій мирній конференції (1919 р.) і уточнені умовами Сен-Жерменського (1919 р.) і Тріанонського (1920 р.) дого­ворів. До складу Чехо-Словаччини ввійшли Словаччина, Закарпатська Україна, частина Сілезії, чеські землі Австрії. Таким чином, третину на­селення держави складали угорці, німці, українці. .

У листопаді 1918 р. були створені Тимчасові національні збори з пред­ставників різних політичних партій. Країна була проголошена республі­кою, а Томаш Масарик став її першим президентом.

Томаш Масарик стояв біля витоків державотворення Чехо-Словаччи­ни. Він народився в 1850 р. у невеликому містечку Моравії. Після закін­чення гімназії навчався у Віденському університеті. Викладав у Віденсь­кому і Празькому університетах. Політична діяльність Т. Масарика по­в'язана з Прогресивною партією Чехії, депутатством в австрійському пар­ламенті.

З початком Першої світової війни Т. Масарик емігрував до Парижа, де входив до складу Національної ради, утвореної там чехами і словаками, а з 1916 р. очолив її. Ідеї Т. Масарика про незалежність Чехо-Словаччини лежали в основі діяльності Національної ради. Т. Масарик був обраний першим президентом Чехо-Словаччини й очолював країну протягом 17 років (до 1935 р.). Президентство Т. Масарика сприяло стабільному демократичному розвитку країни.

Високий професіоналізм, неабиякі особисті якості — усе це було влас­тиве Т. Масарику-політику.

З ім'ям Масарика народні маси пов'язували надію на демократичні,. соціально-економічні перетворення в суспільстві.

Засоби масової інформації зображували його як «месію чеської нації».

Т. Масарик, будучи мудрим, енергійним і активним політичним дія­чем, намагався не випускати ініціативу зі своїх рук. Його політичний ідеал — держава «гуманної демократії».

Конституція Чехо-Словаччини надала йому великі права і функції, а широка популярність відіграли величезну роль у створенні ефективного державного механізму.

У зовнішньополітичній діяльності Т. Масарик орієнтувався на демо­кратичні країни Заходу. Він негативно оцінив жовтневий переворот 1917 р. у Росії і закликав уникати всілякого насильства під час реформування суспільства.

Неможливість вирішення проблеми Судетської області (посилення в пол­ітичних партіях судетських німців націоналістичних позицій) привела до того, що Т. Масарик змушений був у 1935 р. піти у відставку.

Висновок. Утворення держави Чехо-Словаччина стало підсумком націо­нально-визвольної боротьби чехів і словаків. Проведення соціально-еконо­мічних перетворень у перші роки існування Чехословаччини, прийняття Конституції (1920 р.) привели до встановлення демократичного режиму-в країні, її промислового розвитку і порівняно високого рівня життя. Зав­дяки мудрій політиці першого президента Т. Масарика країна уникла глибоких соціальних потрясінь. Прагнення певних політичних кіл Чехо-Словаччини піти на зближення з Німеччиною в 1930-ті рр. змусило Т. Ма­сарика подати у відставку.

Чехословаччина 1918-1939

14 листопада 1918 р. Тимчасові національні збори Чехословаччини виголосили затверджен­ня республіканського устрою країни та обрали президентом (майже з необмеженими повноваженнями) Т. Масарика - політичного діяча, засновника Чеської Національної ради, філосо­фа. Він переобирався на посаду президента в 1920, 1927, 1934 рр.

У міжвоєнні роки в Чехословаччині діяло 50 різних партій (аграрна, національно-демократична, соціа­лістична, комуністична, фашистська). Між ними точилася гостра політична боротьба. У 1920 р. було прийнято конституцію, яка закріплювала буржуазно-демократичний, республіканський устрій Чехословаччини.

У 1920- 1922 рр. були проведені такі реформи: позбавлено політичних привілеїв дворянство; введені 8-годинний робочий день і допомога по безробіттю; розширене медичне страхування; почалась аграрна реформа.

Реформи не зупинили страйковий рух, і в 1923 р. уряд обмежує демократичні свободи прийняттям закону про охорону республіки.

У 1933 р. було створено Судето-німецьку партію, що була прямою агентурою Гітлера. Вона почала вимагати негайного приєднання Судет до Німеччини і організувала збройний заколот. Але до влади фашистам прийти не вдалося.

У 1935 р. президентом Чехословаччини було обрано Е. Бенеша, члена Ради і голову Комітету безпеки Ліги Націй.

У жовтні 1938 р. Е. Бенеш пішов у відставку з посади президента; до цього часу Німеччина, за згодою Чехословаччини, Великобританії та Франції (Мюнхенська угода 1938 р.), окупувала Судети.

Економічний розвиток Чехословаччини був нестабільним, зростання економіки змінювалося кризами (1922, 1929 рр.). В економіці країни велику частку складав іноземний капітал (англо-франко-американський).

На економічний розвиток Чехословаччини негативно впливали великі репараційні платежі.

В 1933 р. виробництво скоротилося на 1/3. Кількість безробітних досягла 920 тис. чол.

У 1939- 1940 рр. економіку Чехословаччини було підпорядковано німецьким монополіям.

Чехословаччина підписала Версальський, Сен-Жерменський, Тріанонський договори (Закар­патська Україна була приєднана до Чехословаччини; Тєшинський край був розділений між Польщею та Чехословаччиною).

У квітні 1919 р. чехословацькі війська під проводом Антанти взяли участь в інтервенції проти Угорської республіки.

У 1920- 1921 р. під егідою Франції було створено військово-політичний блок Чехословаччини, Румунії і Югославії (Мала Антанта).

У 1922 р. було підписано тимчасову угоду Чехословаччини з РРФСР, УСРР, що не заважало Чехословаччині проводити антирадянську політику.

У вересні 1938 р. в Мюнхені уряди Великобританії і Франції підписали з Німеччиною та Італі­єю угоду про розділ Чехословаччини. Німеччина окупувала спочатку Судетський край, потім чеські землі, що за указом Гітлера були перетворені у «Протекторат Богемії та Моравії»; Польща - Тєшинський край; Угорщина - південні райони Словаччини та Закарпатську Україну.

Чехословаччина 1945-1989рр.

Визволення Чехословаччини розпочалось у 1944 р. силами Руху Опору. У 1945 р. за участю СРСР було створено Національний фронт чехів та словаків (НФ) і уряд. У травні 1945 р. чехословацькі партизани, національно-визвольна армія, радянські війська завершили визволення Чехословаччини від німецької окупації.

1945р.

НФ приступив до реалізації своєї програми побудови соціалістичної Чехословаччини. Широкі повноваження були надані президентові Е. Бенешу. У НФ переважали комуністи, на їх вимогу негайно була розпочата аграрна реформа (ліквідоване поміщицьке землеволодіння) і часткова націоналізація. Словаччина позбавлена частини автономних прав.

1946 р.

У НФ відбувся розкол, буржуазно-демократичні партії виступили проти соціалістичних реформ. На виборах в Установчі збори КПЧ здобула більшість голосів, опозиція не визнала підсумків виборів. Уряд Чехословаччини очолив К. Готвальд - лідер комуністів.

1947 р.

Соціалістичні реформи продовжувались: було ліквідоване велике і середнє землеволодіння, прискорилась націоналізація.

1948 р..

Опозиційні партії зробили невдалу спробу державного заколоту. Комуністи сформували уряд, що складався майже цілком з членів КПЧ. Соціал-демократична партія об'єдналась з КПЧ. Президентом Чехословаччини було обрано К. Готвальд а. Набула чинності нова конституція Чехословаччини. Конституція Чехословаччини виголосила народно-демократичну республіку (ЧНР); мета розвитку країни - соціалізм. Посилились репресії проти опозиційних партій, інакомислячих, католицької церкви.

1949-1960

Чехословаччина стала членом РЕВ (1949 р.). Чехословаччина увійшла до Варшавського Договору (1955 р.). Почалась прискорена індустріалізація Словаччини. Досягнуті успіхи в економіці, культурі. Президентом країни було обрано А. Новотного - першого секретаря ЦК КПЧ (1957 р.). Зміцнилось співробітництво з СРСР, іншими соціалістичними країнами. ЧНР було перейменовано у ЧССР згідно з новою конституцією (1960 р.). Посилилось втручання СРСР у внутрішні справи країни.

Середина 60-х років

Зростають негативні явища в економіці, внутрішньополітичній обстановці, типові для соціалістичних країн цього періоду історії. Формується опозиція режиму. Проти політики уряду виступила частина КПЧ на чолі з першим секретарем О. Дубчеком, обраним на цю посаду у 1968 р.