1. Асоціаційно-рефлекторна теорія.

Автори: И. Сєченов, И. Павлов, Ю. Самарин.

Провідні ідеї:

1.         Людський мозок здатний до асоціацій - до утворення зв'язків між подіями й фактами.

2.         Придбання знань, формування вмінь і навичок, розвиток здатностей (процес утворення асоціацій) має логічну послідовність і здійснюється за такими етапами:

-     Сприйняття навчального матеріалу;

-     Осмислення матеріалу, доведення до розуміння внутрішніх зв'язків і протиріч;

-     Запам'ятовування й збереження в пам'яті;

-     Застосування засвоєного матеріалу на практиці.

3.   Асоціації діляться на:

-     Локальні або однолінійні, що представляють зв'язок між окремими фактами;

-     Сугубо системні - від сприйняття до утворення понять;

-     Внутрішньо системні забезпечують систематизацію асоціаційних рядів у єдину систему;

-     Міжсистемні - результат аналітико-синтетичної діяльності людини.

2. Теорія змістовного узагальнення.

Автори: В. Давидов, Д. Эльконин.

Провідні ідеї:

1.         В основу теорії покладена гіпотеза провідної ролі теоретичних знань.

2.         Пізнавальна діяльність дитини будується за теоретико-дедуктивним типом: учень свідомо ставить перед собою ціль, що поставив перед ним вчитель.

3.         Головним змістом навчання є загальні способи дій у розв’язуванні широкого кола завдань - учень повинен направляти свої зусилля на оволодіння загальними способами своїх дій.

4.         Спосіб побудови процесу навчання керується принципом від абстрактно-загального до конкретно-часткового (а не навпаки, як ми звикли).

5.         Структура діяльності складається з таких елементів:

-       Учбово-пізнавальні мотиви (мотиви особистого росту, мотиви особистого узагальнення);

-       Навчальні завдання у формі проблемного питання або проблемної ситуації;

-       Навчальні дії, за допомогою яких учні вирішують навчальні завдання (виділення проблеми з поставленого навчального завдання виявлення загального способу розв’язування на основі аналізумоделювання).

3. Теорія поетапного формування розумових дій.

Автори: Л. Выгодський, П. Гальперин, Н. Тализіна.

Провідні ідеї:

Послідовність навчання на основі теорії формування розумових дій складається з таких етапів:

-     Попереднє знайомство з дією, створення орієнтовної основи дій (графічно оформлених моделей інформації, розглянутих в межах одного уроку);

-     «матеріалізація дій» - виконання учнями дій відповідно до навчального завдання, роботу з інструкцією;

-     Етап зовнішнього підкріплення - виконання декількох однотипних дій, розв’язування однотипних завдань зі зверненням до інструкції або алгоритму дій;

-     Етап внутрішнього підкріплення - виконання дій і завдань без інструкції, самостійне розв’язування завдань на зворотню дію, ускладнених і комплексних завдань;

-     Етап автоматизованої дії - етап швидкого реагування на будь-яку дію.

Одиницею змісту навчання виступають не ЗУН, а розумові й практичні дії. Розрізняють 3 типи навчання:

-     I тип, коли учням дають у готовому виді систему вказівок й орієнтирів;

-     ІІ тип, коли учні вчаться за вказівками шляхом «проб і помилок»;

-     ІІІ тип - самостійний, без вказівок й орієнтирів.