2. Шляхи потрапляння в організм людини радіоактивних речовин.

Радіоактивні речовини можуть потрапляти в організм такими способами: інгаляційним (разом із повітрям, що вдихається); че­рез шлунково-кишковий тракт (разом із їжею та водою); через шкіру.

Джерела радіоактивності є компонентами харчових ланцюгів атмосфера – вітер дощ – ґрунт – рослини – тварини – люди­на. Найбільшу небезпеку серед них становлять: ізотопи йоду, строн­цію, барію, ітрію, лантаноїдів, цирконію, ніобію, молібдену, телуру, рутенію. Вони проникають не лише через травний тракт, систему дихання, поверхні ран та опіків, але й при сильному радіоактивному забрудненні неушкоджених ділянок шкіри.

Шляхи потрапляння радіонуклідів в організм можна пояснити таким чином: радіоактивний пил осідає на листі рослин, на плодах, на ґрунті й у водоймах; із ґрунту через коріння радіонукліди потрап­ляють всередину рослин. Навіть, якщо ці рослини не вживає люди­на, їх можуть їсти тварини, чиє м’ясо потім використовують для ха­рчування люди. Потрапивши в організм людини, радіонукліди опро­мінюють органи й тканини із середини.

Йод-131 є γ- і β-випромінювачем, поглинається щитовидною за­лозою; цезій-137 – γ- й β-випромінювач, накопичується у лімфовуз­лах і печінці; стронцій – 90 — γ- і р-випромінювач, накопичується у кістковій тканині; плутоній-239 накопичується в легенях і репродук­тивних органах.

Через деякий час після радіоактивного забруднення місцевості рівень радіації зменшується.

Період напіврозпаду – час, за який розпадається половина всіх атомів радіоактивного елемента. Критичний орган – життєво важ­ливий орган або система, які перші уражаються в діапазоні доз випромінювання. За швидкістю виведення нуклідів органи розміщу­ються таким чином: легені, щитовидна залоза, печінка, нирки, селе­зінка, шкіра, м’язи, кістяк і т, д.

Органи дихання мають природний захист, який полягає в здат­ності епітелію бронхів самоочищатися й повертати велику кількість нуклідів назад у носоглотку. Але значна їхня частина потім потрап­ляє у кишково-шлунковий тракт людини.

З ґрунту сільськогосподарські культури засвоюють лише ті радіонукліди, які розчиняються у воді. За ступенем накопичення нуклідів рослини можна розмістити у такий спадний ряд: капуста – буряк – картопля – пшениця – природні трав’яні покриви. Пере­хід нуклідів у рослини залежить також від характеру ґрунту: най­менший – там, де переважають чорноземні масиви, найбільший – у торф’яно-болотистих і піщаних районах.

Радіонукліди розносяться по всьому організму та інкорпорую­ться (відкладаються, накопичуються) у різних органах. За ступенем концентрації радіонуклідів органи можна розмістити у такій послі­довності: щитовидна залоза – печінка – нирки – м’язи. Найбільш небезпечними для людини є такі ізотопи: йод-131 – для щитовид­ної залози, стронцій-89 і стронцій-90 – для кісток, цезій-137 – для м’язів.

Після інкорпорації радіоактивні речовини починають виділяти­ся з організму різними шляхами: радіоактивні гази – через органи дихання, решта – із калом, сечею, потом, слиною, грудним моло­ком. Основним шляхом виведення нуклідів з організму є кишково-шлунковий тракт і нирки. При одноразовому потраплянні радіоізо­топи видаляються з організму людини порівняно швидко. Наприк­лад, через 5 днів після надходження їхній загальний вміст в організмі зменшується приблизно у 10 разів, а через 45 днів – у 300 разів. Найшвидше вони виводяться з м’яких тканин і дещо повільніше – із кісток.

Три основних типи розподілу радіонуклідів в організмі: скелет­ний (Са, Sr, Ва, Rа); дифузний, тобто рівномірний (К, Na, Н, N, Ро) і вибірковий, який характерний для йоду і деяких інших елементів. Більше половини радіойоду, який потрапляє в організм, накопичу­ється у щитовидній залозі.