9.2. Стандартизація термінів у галузі сертифікації

Терміни та визначення, характерні для процесів стандартизації, сертифікації та акредитації, встановлені в Керівних вказівках ІСО/МЕК2 "Загальні терміни та визначення в галузі стандартизації та суміжних видів діяльності". На європейському рівні вони прийняті в стандарті ЕΝ 45020.

Єдине тлумачення спеціальних термінів потрібне для гармонізації правил і процедур сертифікації та акредитації в міжнародному масштабі з метою усунення технічних перешкод у торгівлі між країнами. Керівні вказівки ІСО/МЕК2 було розроблено Комітетом ІСО по принципах стандартизації (ІСО/СТАКО). Шосте видання містить зміни, внесені у п'яте видання (1986 р.), які були прийняті радами ІСО та МЕК у 1991р. Нове видання розроблялось відповідно до рішень Генеральної угоди по тарифах і торгівлі (ГАТТ) та Економічної комісії ООН для Європи (ЄЕК ООН). Були враховані також пропозиції Комітету ІСО з оцінки відповідності (ІСО/КАСКО).

Керівні вказівки ІСО/МЕК2 розроблялись і переглядались на основі загальних принципів термінології, визначених технічним комітетом ІСО 37 "Термінологія: принципи і координація". У Керівних вказівках ІСО/МЕК2 взаємопов'язані поняття, розміщені в 16 розділах - від більш загальних до більш конкретних аспектів стандартизації, сертифікації та акредитації.

Керівні вказівки ІСО/МЕК2 містять п'ять розділів, що відносяться до сертифікації, в яких крім терміну "сертифікація відповідності" наведено терміни, які в сукупності окреслюють контури системи сертифікації.

Випробування - технічна операція, що полягає у встановленні однієї або декількох характеристик цієї продукції, процесу або послуги відповідно до встановленої процедури.

Відповідність - дотримання всіх встановлених вимог до продукції, процесу або послуги.

Третя сторона - особа або орган, які визнаються незалежними від сторін, що беруть участь у питанні, яке розглядається.

Сторони-учасники представляють, як правило, інтереси постачальників (перша сторона) та покупців (друга сторона).

Наступні два поняття є основоположними в сертифікації, в них полягає ідея цього виду діяльності.

Засвідчення відповідності - дія випробувальної лабораторії третьої сторони, яка доказує, що конкретний випробувальний зразок відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Сертифікація відповідності - дія третьої сторони, яка доказує, що забезпечується необхідна впевненість в тому, що належним чином ідентифікована продукція, процес чи послуга відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Основою для цієї впевненості є результат "засвідчення відповідності".

Таким чином, сертифікація - це контрольні випробування, на основі яких встановлюються відповідність продукції або послуги вимогам нормативного документа, і які проводяться третьою стороною.

Система сертифікації - система, яка має власні правила процедури й управління для проведення сертифікації відповідності.

Системи сертифікації можуть діяти, наприклад, на національному, регіональному чи міжнародному рівні.

Центральний орган, який керує системою сертифікації та здійснює нагляд за цією системою, може передавати свої повноваження щодо діяльності з сертифікації та право на сертифікацію відповідності.

Орган з сертифікації - орган, який здійснює сертифікацію відповідності.

Орган з сертифікації може сам проводити випробування та контроль за випробуваннями або здійснювати нагляд за цією діяльністю, яка проводиться за його дорученням іншими органами.

Сертифікат відповідності - документ, виданий згідно з правилами системи сертифікації, який вказує, що забезпечується належна впевненість у тому, що потрібним чином ідентифікована продукція, процес чи послуга, відповідають конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.

Знак відповідності (в сертифікації) - захищений в установленому порядку знак, використовуваний або виданий згідно з правилами системи сертифікації, який вказує, що забезпечується належна впевненість у тому, що дана продукція, процес чи послуга відповідають конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.

Учасник системи сертифікації. Орган з сертифікації, який діє згідно з правилами цієї системи, але не має можливості брати участь у керуванні системою.

Акредитація (лабораторій). Офіційне визнання того, що випробувальна лабораторія є правочинною здійснювати конкретні випробування або конкретні типи випробувань.

Термін "акредитація лабораторій" може означати визнання як технічної компетентності та об'єктивності випробувальної лабораторії, так і тільки її технічної компетентності. Акредитація, зазвичай, є позитивним наслідком атестації лабораторії з подальшим наглядом.

Акредитована лабораторія. Випробувальна лабораторія, яка пройшла акредитацію.

Атестація лабораторії. Перевірка випробувальної лабораторії для визначення її відповідності встановленим критеріям акредитації лабораторії.

Видання Керівних вказівок є узагальненням досвіду роботи з сертифікації, накопиченого в різних країнах, причому в деяких країнах тривалість періоду дії окремих систем сертифікації становила не один десяток років.

У багатьох країнах національні системи сертифікації створювались з метою підвищення якості експортної продукції. На початковому етапі свого розвитку сертифікація в Україні відбувалась у цьому напрямку.