20.Православні братства в Україні. Брестська церковна унія: передумови та наслідки

З другої чверті 16 ст. в більшості країн Західної та Центральної Європи набув поширення соціально - політичний та ідеологічний рух спрямований на реформування основних доктрин організації Римо-Католицької церкви, - так звана Реформація.

Утворюється нова течія в християнсві, така як протестантизм.

Проникнення і поширення ідей протестантизму на територію Речі Посполитої особливо активно проходить із середини століття. Не менше поширення реформаційні ідеї мали і на Українських землях.

Реформаційне вільнодумство справляло потужний вплив і на життя православних громад, які не мали намірів поривати з релігією своїх батьків. Зокрема виразний вплив протестантських ідей простежується в спробі перекладу Святого Письма на народну мову та організації протидії наступу католицизму.

Своєрідним уособленням реформаційних ідей у православ’ї стали православні братства. Одне з найвідоміших і найдавніших з них – Львівське братство. Наприкінці 16-на початку 17 ст. православні братства діяли в Луцьку, Острозі, Києві, Перемишлі, Тернополі та деяких інших містах.

Членами братств були переважно ремісники та купці, але інколи провідні ролі в них відігравали й представники шляхти, світської та духовної еліти. Наслідуючи приклад протестантських громад, православні братства засновують власні друкарні, відкривають братські школи. Львівська братська школа за своєю програмою відповідала рівню освіти, що на той час існував у передових єзуїтських і протестантських гімназіях. Спочатку братчики переважно читали та тлумачили Святе Письмо. Згодом вони почали активно втручатися в справи церковної ієрархії. Претендували на роль своєрідного наглядового інституту за дотриманням церковниками норм моралі. Свої претензії на право контролю за діяльністю духовенства члени братств намагалися поширити й на єпископат. Такі претензії провокували спротив духовенства, а особливо його вищих ієрархів, породжували конфлікти і занепад авторитету православ’я.

Кризовий стан православної церкви створював умови для поширення ідеї церковної унії в українському суспільстві. Перед православ’ям України постала проблема вибору: або зберегти церкву жертвуючи національною самобутністю, або, реформуючи церкву врятувати цю самобутність. Після тривалих дискусій та суперечок в 1596 р. в Бресті було проголошено союз з католицькою церквою. Але в результаті цієї унії релігійні протиріччя ще більш загострилися. Отже феодальний, національний та релігійний гніт посилюється. Це не могло не привести до великих кривавих повстань.

22. П.Могила. Роль церкви у збереженні самобутності українського народу.

Після підписання у 1596 р. Брестської Церковної унії становище православної церкви значно погіршилося: закривалися церкви та приходські школи. православні монастирі та церкви передавалися у власність католиків або уніатів , ченці та священики зазнавали переслідувань з боку польської шляхти. Але братства, православне духовенство, козацтво, городяни прагнули до поновлення діяльності незалежної православної церкви. Захист православ’я в той період був захистом національних прагнень українського народу. У 1634 р. київським митрополитом було обрано діяча Петра Могилу. Вподовж 14 років Могила очолював Українську православну церкву. Митрополит з давнього і знатного молдавського роду . освіту здобув у Львівській братській школі та у навчальних закладах Західної Європи. Багато зусиль доклав П.Могила для захисту і розвитку православ’я в Україні. Він добився від польського короля визнання прав православної церкви в Україні, передання їй від уніатів деяких маєтків і культурних споруд. Так православним перейшли Софійський собор і Видубицький монастир у Києві. В 1632 р. він об’єднує школу Київського братства з лаврською внаслідок чого виникає Києво - Могилянська колегія (пізніше-академія) – перший вищий навчальний заклад в Україні. П. Могила сприяв письменникам і художникам, дбав про поширення книгодрукування. Митрополит – автор відомих релігійних творів таких як «Євангеліє учительне», «Православне сповідання віри», «Требник» та ін.. крім сприяння розвитку освіти він будував і перебудовував храми, розробив заходи щодо канонізації всіх угодників Києво-Печерської лаври. Він провів низку церковних реформ. було посилено дисципліну серед ченців і духовенства.

П. Могила зробив вагомий внесок в розвиток та вдосконалення освіти і доведення її до загальноєвропейського рівня. Він забезпечив викладання навчальних предметів високоосвіченими педагогами та впроваджував у навчально-виховний процес кращі освітянські наробки університетів Європи. За видатні заслуги перед православною церквою П. Могилу було канонізовано (зараховано до лику святих) 12 грудня 1996 р.