3 Загальні вимоги

.ДО ЗМІСТУ Й ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ БАКАЛАВРА

3.1 Загальні вимоги

Основні вимоги до оформлення текстової частини дипломного проекту відповідають ДСТУ 3008-95, графічної частини - вимогам ЄСКД та ЄСТД.

3.2 Реферат

Повинен відбивати основний зміст дипломного проекту . У рефераті викладаються короткі відомості про роботу. Реферат будується за наступною схемою:

На початку реферату вказується кількість сторінок розрахунково-пояснювальної записки, рисунків, таблиць, додатків, літератури в переліку посилань, обсяг графічної частини.

Приклад: розрахунково-пояснювальна записка: 75 с., 22 рис., 9 табл., 4 додатки., перелік посилань - 30 найм., графічна частина -12 ф.А1.

Текст реферату включає наступні відомості:

-об'єкт дослідження;

-мета роботи;

-прийняті технічні рішення та їхній причинно-наслідковий зв'язок з метою проекту

-результати розрахунків та їхня відповідність завданню;

-основні характеристики й показники;

-рекомендації з використання результатів роботи;

-область застосування;

-економічна ефективність;

-значимість роботи й найбільш загальні висновки;

Частини реферату, по яких відсутньої відомості, опускають.

Не допускається застосовувати в рефераті незагальноприйняті скорочення слів і терміни.

Після тексту реферату приводиться перелік ключових слів, що відбивають сутність роботи й забезпечують бібліографічний пошук. Ключові слова пишуться прописними буквами в називному відмінку, через кому, від 5 до 15 значимих слів або словосполучень

Приклад:

БЕЗПЕРЕРВНИЙ СТАН, ГАРЯЧА ПРОКАТКА, КЛІТЬ РОБОЧА, МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ, ТОЧНІСТЬ, МІЦНІСНІ РОЗРАХУНКИ, ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ.

Обсяг реферату не перевищує 500 слів або однієї сторінки формату А4.

3.3 Зміст

Послідовно перераховуються заголовки розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів, додатків і вказуються сторінки, на яких вони поміщені. Зміст повинен включати всі заголовки, наявні в тексті. Особливу увагу необхідно звертати на заголовки пунктів і підпунктів, якщо вони є.

3.4 Перелік скорочень. символів і спеціальних термінів

Скорочення, символи й терміни розташовуються в переліку стовпцем, у якому ліворуч приводять скорочення (символ, спеціальний термін), а праворуч - їхню детальну розшифровку. Цей структурний елемент не є обов'язковим, і його можна використовувати для зручності користування текстом.

3.5 Виклад тексту.

Розрахунково-пояснювальна записка повинна в логічній послідовності висвітлювати прийняті в дипломному проекті рішення, відрізнятися стислістю й чіткістю викладу думки зі строгим виконанням правил і норм української (російської) літературної мови. Записка виконується чорнилом або пастою (чорний, синій або фіолетовий кольори) або у вигляді машинного набору на ЕОМ у текстовому редакторі Word або аналогічному шрифтом Times New Roman №14, на папері для письма формату А4. Виконується з одного боку аркуша із пробілами між рукописними рядками 10 мм. Кожен аркуш і вся записка в цілому оформляються відповідно до ДСТУ 3008-95. Аркуші повинні бути пронумеровані. Записка переплетена без можливості розшивання.

Текст розрахунково-пояснювальної записки ділиться на структурні елементи: розділи, підрозділи, пункти й підпункти.

Розділи повинні мати порядкові номери, позначені арабськими цифрами без крапки. Кожний розділ рекомендується починати з нового аркуша (сторінки).

Структурні елементи «Реферат», «Зміст», «Перелік умовних позначок, символів, скорочень і термінів», «Вступ», «Висновки й рекомендації», «Перелік посилань» не нумерують, а їхні найменування служать заголовками структурних елементів.

Підрозділи нумеруються арабськими цифрами в межах розділу. Номер складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, розділених крапкою. Після номера підрозділу крапки не ставлять. Підрозділи при необхідності розбивають на пункти, які нумеруються арабськими цифрами в межах підрозділу, тобто номер пункту складається з номера розділу, номера підрозділу й порядкового номера власне пункту. Всі цифри розділяються крапками, наприкінці крапка не ставиться. Наприклад, номер 3.2.1 слід розуміти як перший пункт другого підрозділу третього розділу. Пункти підрозділяються на підпункти, які нумеруються в межах пункту за правилами, аналогічним викладеним вище. Вказані структурні елементи не починаються з нової сторінки.

Найменування розділів записують у вигляді заголовків ( у новий рядок) прописними буквами по центру сторінки, найменування підрозділів, пунктів та підпунктів - у вигляді заголовків малими літерами (крім першої - прописної) з абзацного відступу. Переноси слів у заголовках не допускаються. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається із двох позицій, їх розділяють крапкою. Якщо після заголовку на сторінці не вміщується мінімум два рядки тексту, його переносять на наступну сторінку.

УВАГА! У ЗАПИСЦІ НЕ ПОВИННО БУТИ НЕПРОНУМЕРОВАНИХ ЗАГОЛОВКІВ.

Відстань між заголовком і попереднім або наступним текстом повинна бути не менш 10 мм або 2-го інтервалу при машинному наборі.

Нумерація сторінок записки, включаючи додатки, наскрізна. Номер сторінки ставиться арабськими цифрами у відповідній графі основного напису аркуша. При машинному наборі номер сторінки проставляється в правому верхньому куті. На сторінках 1 (титульний аркуш) і 2 (завдання) номер сторінки не ставиться. Аркуші «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ» і т.д., у тому числі й додатки, включаються в наскрізну нумерацію.

Формули, що приводяться в записці, і чисельні вирази повинні відповідати прийнятим позначенням і мати розмірність ( у системі СІ).

Для першого аркуша тексту записки (змісту) встановлюється основний напис за формою 2 ГОСТ 2.104-66 (додаток Д).

На наступних аркушах виконують основний напис за формою 2а ГОСТ 2.104-68 (додаток Е).

Заповнення граф основних написів має наступні особливості для текстових документів.

Графа (1) - найменування. Для специфікації - тільки найменування складальної одиниці; для пояснювальної записки до проекту - найменування виробу, розроблювального в проекті, і під ним зменшеним шрифтом - найменування документа, наприклад «Пояснювальна записка».

Графа (2) - позначення. Для специфікації - те ж позначення, що привласнене складальному кресленню або загальному вигляду, але без шифру СБ (ВЗ) наприкінці позначення. Для пояснювальної записки - позначення, привласнене кресленню загального вигляду, з додаванням праворуч шифру ПЗ

Повне найменування об'єкта розробки на титульному аркуші, в основному написі й при першому згадуванні в тексті повинне бути однаковим. У наступному тексті можна вживати скорочене найменування об'єкта розробки.

Найменування, що приводяться в тексті записки й на ілюстраціях, повинні бути теж однаковими.

Виклад змісту записки повинен виключати можливість суб'єктивного тлумачення.

Термінологія й визначення повинні бути єдиними й відповідати встановленим стандартам, а при їхній відсутності - загальноприйнятим у науково-технічній літературі.

Якщо в записці прийнята специфічна термінологія, то в цьому випадку приводиться перелік прийнятих термінів з відповідними роз'ясненнями.

Скорочення слів у тексті й підписах під ілюстраціями допускаються загальноприйняті в російській мові, установлені ГОСТ 2.316-68.

Умовні літерні позначення механічних, хімічних, математичних і інших величин, а також умовні графічні позначення повинні відповідати встановленим стандартам. У тексті документа перед позначеннями параметра дається його пояснення, наприклад: «Тимчасовий опір розриву _в»_.

Розмірність того самого параметра в межах записки повинна бути постійної (в одній із установлених одиниць).

Якщо в тексті приводиться кілька значень однієї величини, позначення одиниці вказують один раз після останнього числового значення, наприклад: 1,50; 1,75; 2,0 Нм.

У формулах як символи використовуються прописні й малі літери звичайно латинського або грецького алфавітів, причому дуже часто з індексами вище символу або нижче його. Символи й індекси не повинні накладатися один на одного або стикатися. Індекси можуть бути цифрові (наприклад, показник ступеня), буквені (наприклад, F_t) у вигляді скороченого слова (наприклад, Р_max) з декількох слів (наприклад,[]_р.б).

Формулу переважно виносити в окремий рядок, хоча припустимо включення формули в текст або запис в одному рядку декількох нескладних формул з поділом їх крапкою з комою.

Формули по можливості не слід переносити. Однак, якщо це необхідно, перенос робиться на знаках виконуваних операцій. У вигляді виключення допускається перенос формули на знаку множення, що у цьому випадку пишеться у вигляді «х». Знак, на якому робиться перенос, необхідно повторити перед виразом на наступному рядку.

Не допускається переносом розривати знак кореня, відривати знак оператора (знак підсумовування, інтегрування, логарифма й т.п.) від виразу, знак функції від самої функції.

Знак кореня повинен охоплювати весь підкореневий вираз.

Знак ділення можна писати як у вигляді горизонтальної дробової риски, так і у вигляді похилої риски, однак дотримуватися однієї форми написання.

Дужки по величині повинні бути більше будь-якого ув'язненого в них символу. Якщо зустрічаються дужки в дужках, то зовнішні дужки повинні бути більше внутрішніх.

Знак множення у вигляді крапки між буквеними співмножниками, між дужками, перед дробовими виразами й після них, перед знаками функцій, операторів не ставиться, а між числовими множниками ставиться.

Знаки додавання, вирахування, рівності, кореня й тому подібні розміщаються строго проти горизонтальної риски дробу. Довжина останньої повинна дорівнювати розміру найбільшого з виразів, що знаходяться у чисельнику або знаменнику дробу.

Ні символи, ні їхні нижні індекси в чисельнику не повинні торкатись (а тим більше опускатися нижче) дробової риси. Аналогічно не повинні торкатись дробової риси символи і їхні верхні індекси в знаменнику.

У формулах індекси пишуться без одиниць фізичних величин. Між граничними числами слід ставити три крапки (наприклад, 2...4).

У тексті з формулами розділові знаки ставлять так, щоб формула не порушувала синтаксичного ладу фрази.

Формули нумерують арабськими цифрами. Нумерацію ведуть у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу й порядкового номера формули, розділених крапкою (наприклад, (3.1) - перша формула в третьому розділі). Номер ставлять із правої сторони аркуша на продовженні останнього рядка формули. Якщо нумерується система формул, ставлять знак парантеза (фігурну дужку) і розміщають номер проти вістря парантеза.

Експлікацію (розшифровку) символів і числових коефіцієнтів поміщають безпосередньо під формулою в тій послідовності, у який символи наведені у формулі. Перший рядок експлікації починають зі слова «де», якщо після формули стоїть кома, або зі слова «тут», якщо після формули стоїть крапка; двокрапку після цих слів не ставлять.

Значення кожного символу або числового коефіцієнта дають із нового рядка, відокремлюють від пояснення тире, після пояснення при переході до наступного символу ставлять крапку з комою, наприкінці - крапку.

Символ фізичної величини вимагає пояснення із вказівкою одиниці.

Приклад експлікації формули

M_пр= 2 Pl (3.1)

де M_пр- момент прокатки, кНм

P- сила прокатки, кН

- коефіцієнт плеча

l- довжина дуги контакту, мм

Якщо символ або числовий коефіцієнт був пояснений в експлікації до попередньої формули, повторне пояснення його в наступних формулах необов'язкове.

Посилання в тексті на порядковий номер формули - у дужках, наприклад,...у формулі (3.1).

3.6 Оформлення ілюстрацій

Всі ілюстрації (фотографії, схеми, ескізи, креслення й т.п.) іменуються рисунками. Рекомендується виконувати рисунки чорним чорнилом (пастою), або у вигляді вставок в текстовому редакторі, допускається виконання рисунків олівцем.

Рисунки нумеруються послідовно в межах розділу арабськими цифрами, тобто номер рисунка складається з номера розділу й номера рисунка, розділених крапкою (наприклад: «Рисунок 2.4» - четвертий рисунок другого розділу).

Кількість ілюстрацій повинна бути достатня для пояснення тексту, що викладається.

Рисунки розміщають відразу після посилання на них у тексті й так, щоб їх можна було розглядати без повороту документа. Якщо таке розміщення неможливо, рисунки розташовують так, щоб для розглядання треба було повернути документ за годинниковою стрілкою. Рисунок можна розміщати на окремій сторінці, що є наступною за його першим згадуванням. На всі ілюстрації повинні бути посилання в записці.

При посиланні на рисунок слід вказати його повний номер. Наприклад, Рисунок 1.2.

Повторення посилання на рисунки даються зі скороченим словом «дивися», наприклад, (див. Рисунок 1.2)

Якщо окремі деталі на рисунку позначені цифрами у вигляді позицій, пояснення до них даються в тексті або між рисунком і його назвою.

У графіках необхідно приводити найменування осей координат і через кому - розмірність у скороченому виді.

3.7 Оформлення таблиць

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць .

Горизонтальні й вертикальні лінії, які розмежовують рядка таблиці, а також лінії, що обмежують таблицю ліворуч, праворуч і знизу, можна не проводити, якщо їхня відсутність не утрудняє користування таблицею.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті записки.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що приводяться в додатках.

Номер таблиці складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 - перша таблиця другого розділу.

Якщо в записці одна таблиця, її нумерують відповідно до вищеописаних вимог.

Таблиця повинна мати назву, що друкують малими літерами (крім першої прописної) і поміщають над таблицею. Назва повинна бути короткою і відбивати зміст таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю ділять на частині, поміщаючи одну частину над іншою, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її голівку й боковик.

При розподілі таблиці на частині допускається її голівку або боковик заміняти відповідно номерами граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи й (або) рядка першої частини таблиці.

Слово «Таблиця ---» указують один раз ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть «Продовження таблиці ---» із вказівкою номера таблиці.

Заголовки граф таблиці друкують із прописних букв, а підзаголовки - з рядкових, якщо вони становлять одне речення із заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть із прописної букви. Наприкінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки й підзаголовки граф указують в однині.

Таблиці, при необхідності, можуть бути перераховані в змісті із вказівкою їхніх номерів, назв (якщо вони є) і номерів сторінок.

Графу № п/п у таблицю не включають. При необхідності нумерації показників, параметрів або інших даних у боковику таблиці порядкові номери вказують у графі перед їхнім найменуванням. Для полегшення посилань у тексті документа допускається нумерація граф.

Повторюваний у графі текст, якщо він уміщається в один рядок допускається заміняти лапками. Якщо повторюваний текст не вміщається в один рядок, при першому повторенні його заміняють словами «то ж», а далі - лапками.

Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, що повторюються, не допускається.

Якщо цифрові або інші дані в таблиці не приводять, у графі ставлять прочерк.

Для скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі поняття заміняють літерними позначеннями, якщо вони пояснені в тексті або наведені на ілюстраціях (наприклад, Н - висота; l -довжина).

Якщо величини в графах таблиці мають різні одиниці, їх указують у заголовку кожної графи. Повторювані в заголовках граф скорочені позначення одиниць величин виносять у тематичний заголовок таблиці.

Одиниці кутових величин (градуси, мінути, секунди) при відсутності горизонтальних лінійок указують тільки в першому рядку таблиці. При наявності в таблицях горизонтальних лінійок одиниці кутових величин ставлять у всіх рядках.

Цифри в графах таблиць необхідно розташовувати так, щоб класи чисел у всіх графах були тільки один під іншим.

Числові значення величин в одній графі повинні мати однакова кількість десяткових знаків.

Якщо на таблицю є посилання в тексті, слово «таблиця» у тексті пишуть повністю. Повторні посилання на таблиці даються зі скороченим словом «дивися» (наприклад, «див. таблицю 2.3»).

Примітки в таблиці виділяються в окрему графу «Примітки», якщо приміток декілька, або «Примітка», коли примітка одна.

Приклад оформлення таблиці:

Таблиця 3.1-Значення припустимих питомих тисків у шарнірі роликового ланцюга

Частота обертання веденої зірочки	МПа при кроці ланцюга, мм
	12,7	15,875	19,05	24,4	31,75	38,1	44,75
100	37	34	31	29	27	25	23
200	39	27	25	23	22	19	18
300	26	24	22	20	19	17	16
500	22	20	18	17	16	14	13
1000	17	16	14	13	13	-	-

3.8 Посилання

Посилання в тексті записки на літературні джерела слід вказувати порядковим номером по переліку посилань, виділеними двома квадратними дужками, наприклад, «...у роботах [ 1-7].»

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки вказують їхні номери.

При посиланнях слід писати: «...у розділі 4; ...», «...дивись 2.1...», «... по 3.3.4...», «...відповідно до 2.3.4.1...», «...на рис.1.3...», або «...на рисунку 1.3...», «...у таблиці 3.2...», «...(див.табл.3.2...», «...по формулі (3.1)», «...у рівняннях (1.23)-(1.25)...», «... у додатку Б...».

Посилання на креслення робляться в тексті із вказівкою номера креслення.

3.9 Перелік посилань

Список містить всі використані в роботі літературні джерела, які слід розташовувати в порядку появи посилань у тексті розрахунково-пояснювальної записки. При посиланні в тексті на джерело інформації вказується його характер (монографія, стаття й т.д.) і порядковий номер у списку, ув'язнений у квадратні дужки (наприклад, у статті [9]). Опис роботи виконується на мові оригіналу.

Приклади бібліографічних описів літературних джерел

Роботи одного-трьох авторів

 Минаев А. А. Совмещенные металлургические процессы : монография / А. А. Минаев. – Донецк : Технопарк ДонГТУ УНИТЕХ, 2008. – 552 с.

Роботи чотирьох авторів

Машины непрерывного литья заготовок / Л. В. Буланов, Л. Г. Корзулин, Е. П. Парфенов, Н. А. Юровский – Екатеринбург : Уральський центр ПР и рекламы, 2003. - 320 с.

Роботи п'яти й більше авторів

Процессы непрерывного литья : Монография / А. Н. Смирнов, В. Л. Пилюшенко, А. А. Минаев [и др.]. – Донецк : ДонНТУ, 2002. – 536 с.

Багатотомні видання

Машины и агрегаты металлургических заводов : Учебник для вузов. В 3 т. Т. 2. Машины и агрегаты сталеплавильных цехов / А. И. Целиков, В. М. Полухин, В. М. Гребеник [и др.]. – М. : Металургия, 1988. – 432 с.

Статті з журналів

1-3 автора

Сатонин А. В. Математическое моделирование НДС металла и показателей качества листов при правке на многороликовых правильных машинах / А. В. Сатонин, О. А. Гаврильченко // Известия вузов. Черная металлургия. – 2009. – № 7. – С. 34–37.

Мазур В. Л. Анализ тенденций развития горно-металлургического комплекса Украины / В. Л. Мазур, А. К. Голубченко // Сталь. – 2007. – № 4. – С. 83–93.

більше 4-х авторів

Математическое моделирование напряженного состояния металла при его деформации между неподвижным и приводным валками / В.Ф.Потапкин, В.А.Федоринов, А.В.Сатонин [и др.]//Изв.вузов. Черная металлургия.- 1987.-№9.-С. 41-45.

Статті зі збірників наукових праць академії

Теоретический CAD/CAE анализ теплового состояния непрерывнолитого блюма в зоне «мягкого» обжатия /Е. Н. Смирнов, М. В. Григорьєв, В. В. Передереев [і ін.]. // Удосконалення процесів і обладнання обробки тиском у металургії і машинобудуванні : темат. зб. наук. праць. – Краматорськ : ДДМА, 2004. – С. 508–514.

Статті зі збірників наукових праць

Регулирование профиля полосы в клети с одним приводным валком /В.Ф.Потапкин, В.А.Федоринов, И.А.Морозов, А.В.Сатонин //Теория и технология прокатки.- Челябинск, 1984.-С. 76-80 .-(Сб.науч.тр.ЧПИ).

Державні стандарти

ГОСТ 12.1. 003-76 (СТ СЭВ 1930-79). Шум. Общие требования безопасности.- Переизд. Апр.1982 с изм. 1.- Вместо ГОСТ 12.1. 003-68; Введ.01.01.77 до 01.07.84 - М.: изд-о стандартов, 1982.- 9с.: ил.-(Система стандартов безопасности работы). Група Т58.(47) СССР.

Авторські посвідчення й патенти

Пат. 53391 UA, МПК В21У 1/02. Спосіб виготовлення стрічки плющенням / В. И. Капланов, В. П. Чумаков, Н. В. Староста, М. Г. Коренко ; заявитель й патентовласник М. Г. Коренко. – № u 201002663 ; заявл. 10.03.2010 ; опубл. 11.10.2010, Бюл. № 19. -2 с.

. А. с. 1468627 СРСР, МКИ В21У 39/16. Прокатний стан / В. Ф. Потапкин, В. А. Федоринов, Ю. В. Потапкин (СССР). - № 4243348/ 31-02 ; заявл. 11.05.87 ; опубл. 30.08.89, Бюл. № 12. - 5 с.