23. Вимоги та особливості обробітку грунту в багатопільних сівозмінах.

Основний (зяблевий) обробіток ґрунту. Слідом за збиранням стерньових попередників проводиться лущення стерні в один-два сліди дисковими лущильниками або важкими дисковими боронами. Це дуже відповідальний захід, завдяки якому створюються кращі умови для збереження вологи в ґрунті, проростання насіння бур'янів, активізації мікробілогічних процесів, поліпшення фізико-хімічних властивостей ґрунту, знищення шкідників. Вимоги: -дотримання агротехнічних строків; забезпечення глибини оранки та її рівномірності; добре подрібнення скиби і прилягання стикових гребенів; прямолінійність борозен; добре загортання органічних добрив і пожнивних рештків;мінімальна кількість розгінних борозен і звальних гре­бенів;добре розорювання кінців гонів і поворотних смуг.

Передпосівний обробіток. Основна мета передпосівного обробітку - створити посівний шар ґрунту із сприятливими умовами для проростання насіння, подальшого росту і розвитку культурних рослин. Ця система обробітку повинна вирішувати такі завдання: забезпечення оптимальної будови орного шару для найкращого поєднання водного, повітряного і теплового режимів ґрунту; активізацію мікробіологічної діяльності та утворення доступних поживних речовин для рослин; знищення бур'янів; захист ґрунту від водної і вітрової ерозії; загортання в ґрунт добрив, пестицидів, засобів хімічної меліорації; створення умов для якісної сівби, догляду за посівами і збирання врожаю.

До основних операцій системи передпосівного обробітку ґрунту належать:закриття вологи з наступною культивацією на глибину за­гортання насіння на структурних ґрунтах; боронування в два сліди з культивацією на безструктур­них ґрунтах;переорювання ґрунту або глибоке розпушування ґрунту на безструктурних ґрунтах, які до весни ущільнюються і запливають.

Післяпосівний обробіток.передбачає вирішення таких завдань: підтримання оптимальної будови орного шару, за якої забезпечується добрий контакт насіння з твердою фазою ґрунту і створюються сприятливі умови для його проростання і появи дружних повних сходів; зменшення непродуктивних втрат вологи; формування оптимальної густоти рослин; знищення ґрунтової кірки і сходів бур'янів; загортання в ґрунт добрив, пестицидів; створення і збереження певної форми поверхні ґрунту.

За строками виконання систему післяпосівного обробітку ґрунту поділяють на два періоди: досходовий - і післясходовий. До появи сходів проводять коткування і боронування, а після їх появи - боронування.

24. Екологічно чиста (адаптивна) технологія вирощування с/г культур на прикладі кукурудзи.

Попередники. Кукурудза не дуже вимоглива до попередників. Можна вирощувати як монокультуру. Беззмінне вирощування на чорноземах при щорічному внесенні органічних добрив – 6-10 років, на менш родючих -3-5, не варто сіяти після проса, цукр буряку, суданської трави, соняшнику.

Обробіток грунту. При безгербіцидній технології вирощування великого значення має основний обробіток грунту.

Пілс яранніх попередників грунт дискують на глиб 6-8 см, потомі вносять мін і орг. Добрива і проводять оранку.(27-30 см). Через 2-3тиж – поверхневий обр-к.

Після пізніх попередників дискування важкими боронами, внесення добрив.

Основне завдання передпосівного обробітку – збереження вологи в грунті, очищення від бурянів, створення сприятливих умов для проростання насіння.

Ранньовесняне боронування і вирівнювання поверхні стиглого грунту. Після появи сходів 1ша культ-я (10-12 см). Розрив у часі між передпос оброб-м і сівбою провинен бути мінімальним.

Удобрення.з органічних викор-ть підстилковий гній,(під оранку). Використовують зелене добриво(люпин, суріпиця, ріпак). Приорювання сидератів можна прирівняти до внесення 20-30 т/га гною.

На форм-ня 1 т зерна використ-ся 24-30 т азоту, 10-12 фосфору, 25-30 кг калію. Критичний період засвоєння азоту-цвітіння і форм-ня зерна, фосфору-початкова фаза рсоту.

Всю норму фосфорних і калійних добрив вносять під оранку, азотні під весняну культивацію (80-90%), решту для підживлення.

Сівба6 сіють пунктирним сп-м з міжряддям 70 см супн-8, СПЧ-6М.

Глибина.: 6-10см.

Строки сівби.коли температура грунту на глиб 10 см становить 10-12С

Норма висіву рекомендована густаота: 25-80 тис рослин на 1 га перед збиранням. Вагова норма -15—25 кг/га.

Догляд. Коткування після сівби. До сходове боронування через5-6 дн після сівби. Післясхоове – у фазі 2-3 і 4-5 листків у кукурудзи. Міжрядні обробітки для знищення бурянів. (4-5 см, 6-8 см)

Збирання. При фізіологічній стиглості за вол-ті не більше 35-40 % зернозбир-м комбайном Херсонець.

26. Значення добору бобових культур у сівозмінах.

Бобові в сівозміні поси¬люють ріст інших рослин, збільшуючи вміст азоту в ґрунті, а також фосфору, калію і кальцію. Злакові трави після бобових попередни¬ків або в суміші з бобовими травами запобігають ґрунтовтомі, нако¬пиченню у ґрунті різних токсинів за рахунок кореневих виділень бобових.

Бур'яни сильно пригнічують рослини бобів, сприяють поширенню нематод, які знищують кореневі бульбочки, що призводить до значних втрат урожаю.

У районах недостатнього зволоження зниження врожаю гороху після цукрових буряків більше, ніж у районах з нестійким зволоженням. Враховуючи це, при розміщенні гороху перевагу треба віддавати таким попередникам, як кукурудза на зерно і силос та озима пшениця.

Сою в сівозмінах розміщують, по можливості, на чистих від бур'янів полях. Вона дуже вибаглива до попередників. Найпридатніші озимі (пшениця, жито, ячмінь) та ярі зернові, а також кукурудза на зелений корм і силос, після збирання яких залишається достатньо часу для ретельного пошарового обробітку ґрунту з метою очищення поля від бур'янів. Квасоля вибаглива до родючості ґрунту і високі врожаї формує при розміщенні на добре оструктурених суглинкових чорноземах. Малопридатні для неї сірі лісові ґрунти. Високі врожаї квасолі одержують лише на чистих від бур'янів полях. Кращими попередниками для неї є озимі колосові (пшениця, ячмінь), дещо гіршими - ярий ячмінь і овес, а також кукурудза на силос і зерно. У господарствах північної частини Степу, які мають у структурі посівної площі типової десятипільної сівозміни 70% і більше зернових культур та спеціалізуються на виробництві свинини, частку зернобобових можна збільшувати й до 30%, урожай вирощуваних культур у сівозміні при цьому не зменшується. На півдні зони, у зв'язку з більшою посушливістю клімату, насичення сівозмін зернобобовими має бути значно меншим.

25. Наукові основи і закони сучасного землеробства.

Система землеробства — це комплекс взаємопов’язаних агротехнічних, меліоративних і організаційних заходів, спрямованих на ефективне використання землі, підвищення родючості ґрунту, вирощування високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур.

Сучасні інтенсивні системи землеробства (зерно-просапна, плодозмінна, просапна та ін.) передбачають високопродуктивне використання придатних земель для вирощування найбільш цінних високоврожайних культур, сортів і гібридів, широке запровадження ефективних методів підвищення родючості ґрунту з урахуванням найновіших досягнень сільськогосподарської науки, передового досвіду. При інтенсивних системах землеробства родючість ґрунту поліпшується в результаті застосування добрив, меліорації, вдосконалення знарядь тощо.

Всяка система землеробства повинна харак-сь наявністю співвідношень усіх сг угідь, раціональною структурою пос. Площ і найбільш доцільний комплекс підтримування і поліпшення родючості грунту. Теоретичною основою кожної сис-ми землеробства є закони агрономії, використання яких забезпечує високу агротехнічну та економічну ефективність кожної ланки і всієї сис-ми в цілому.

Закон рівнозначності та незамінності факторів життя,згідно до якого всі фактори життя рослин абсолютно рівнозначні й незамінні. Тобто рослини мають бути забезпечені всіма факторами без винятку для створення умов, необхідних для їх ж/ді, і замінити один фактор іншим неможливо, тому що всі вони однаково необхідні для рослин незалежно від того, в якій кількості ці фактори використовуються — у макро- чи мікрокількостях.

закон обмежувального фактора., як закон мінімуму відносно елементів живлення. Відповідно до нього прод-ть рослин прямо залежить від рівня забезпечення їх тими пож. Реч-ми, які містяться в ґрунті унайменшій (мінімальній) кількості.

закон мінімуму, оптимуму і максимуму, який за своєю суттю тісно пов’язаний з попереднім і згідно з яким найвища врожайність культ-х рослин досягається за умови забезпечення їх факт-ми життя в оптимальних кількостях.

закон сукупної дії факторів - найвища прод-ть рослин досяг-ся за умов забезпечення їх усіма фак-ми життя в оптимальних кількостях і співвідношеннях. При цьому спостерігається найвища ефект-ть від дії кожного фактора та позитивної взаємодії між усіма факторами.

закон повернення суть полягає в тому, що всі пож. Реч-ни, використані рос-ми на створення врожаю, потрібно повертати в ґрунт з добривами. Якщо цього не робити, то ґрунт поступово виснажується і врож-ть вирощуваних на ньому рослин знижується.

закон плодозміни, згідно з яким за однакових ґрунтово-кліматичних і технологічних умов вищу врожайність с/г к-р забезпечує вирощування їх при правильному чергуванні в сівозміні, а не беззмінно на одному полі.