- •1.Соціальне партнерство(соціальний діалог) в охороні праці.
- •2. Соціальне партнерство як принцип законодавчого ту нормативно-правового забезпечення охорони праці.
- •6.Вимоги до забезпечення ох.Пр. В структурі соціальної відповідальності.
- •7.Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства
- •8. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці
- •9.Основні напрямки співробітництва.
- •10.Оон.Вооз.
- •11. Магате.Моп.
- •12. Європейський Союз. Снд.
- •13.Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.
- •15.Галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
- •16. Положення про організацію суоп в галузі.
- •4. Політика в галузі охорони праці
- •7. Планування заходів з охорони праці
- •10. Регіональні системи управління охороною праці, мета, принципи, функції
- •4.Встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом
- •6. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •7. Організація розслідування, склад комісії з розслідування, основні документи
- •8. Особливості розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру
- •9. Дослідження та профілактика виробничого травматизму
- •10 .Основні причини виробничих травм та професійних захворювань. Розподіл травм за ступенем тяжкості
- •11.Методи дослідження виробничого травматизму
- •12.Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі
- •4. Санітарні вимоги до організації кік
- •19. Диференційований підхід в організації ігор для запобігання стресу та травматизму
8. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці
Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює наступні основні напрямки:
— вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації' охорони праці, покращення умов та техніки безпеки;
— участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та у роботі їх органів;
— одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;
— проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах;
— підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.
Плідне співробітництво налагоджено між Україною та Міжнародною організацією праці — однією з найдавніших міжурядових організацій, яка була створена ще у 1919 році. З 1946 року МОП — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Україна є членом МОП з 1954 року. Із 181 конвенції, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала 50, серед яких найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини. У МОП діє система контролю за застосуванням в країнах-членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава, член МОП, зобов'язана подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформації про стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях. За фінансової підтримки міжнародних інституцій з 1996 року в Україні реалізується проект МОП „Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанням шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи".
Налагоджується співробітництво в галузі охорони праці України із Європейським Союзом. Так, в рамках програми Tads почалася робота над проектом „Сприяння у забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)". Основні напрямки цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці; створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці; відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці працюючим.
В рамках Угоди про співробітництво в галузі охорони праці фахівці України разом із фахівцями інших держав СНД проводять спільну роботу щодо удосконалення Системи стандартів безпеки праці, узгодження та розробки нормативної бази в галузі охорони праці для країн СНД.
9.Основні напрямки співробітництва.
Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює наступні основні напрямки:
— вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації' охорони праці, покращення умов та техніки безпеки;
— участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та у роботі їх органів;
— одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;
— проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах;
— підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.