1.1. Виховання громадянина – одне з актуальних завдань сучасного дошкільного навчального закладу.

Громадянська освіта, виховання існує в будь-якому суспільстві, в умовах будь-якої держави.

На різних етапах історичного розвитку підходи до цієї проблеми неоднакові і залежать значною мірою від конкретних історичних та соціально-політичних умов, стану суспільства, його ідеології. А звідси організація і зміст освіти.

Нині, коли в Україні відбувається реформування політичного, економічного, суспільного життя, особливого значення набуває виховання громадянина, який здатний побудувати демократичне, громадянське суспільство і діяти за принципами конституційної демократії та поваги до прав людини.

Питання громадянської освіти є на сьогодні надзвичайно складним. Особливо з огляду на те, що було проголошено стратегічний курс на входження України до Євросоюзу.

За останні роки, десятиліття в демократичних країнах світу сформувався багатий досвід щодо розуміння принципів громадянської освіти.

2005 рік – громадянської освіти в Європі.

Всі держави при вступі до Ради Європи декларували готовність створити громадянське суспільство, жити в умовах демократії, організувати громадянську освіту молоді. Але реальна практика, як бачимо, суттєво відрізняється від тих прагнень, які зафіксовані в офіційних документах. Тож основне завдання – зменшення розриву між деклараціями і практикою, формування громадянської компетентності.

Життя повсякчас висуває перед освітянами глобальні проблеми, однією з яких є громадянське виховання особистості. Актуальність громадянського виховання в Україні зумовлюється процесом відродження нації. Україна є поліетнічною державою. Саме тому громадянське виховання, яке покликане сприяти формуванню соборності України, відіграє особливо важливу роль. На базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, можливе об’єднання різних етносів і регіонів України задля розбудови і вдосконалення суверенної, демократичної держави, громадянського суспільства[10,с.73].

Ці процеси вимагають формування громадянської культури. Важливу роль у цьому плані відіграють всі ланки системи освіти загалом і громадянська освіта та виховання, які формують у громадян ідеї та поняття про права та обов’язки людини, виховують здатність до критичного мислення, уміння відстоювати свої обов’язки та виявляти толерантність до поглядів інших людей.

Важливе місце у змісті громадянського виховання посідає формування культури міжетнічних стосунків, тобто реалізація взаємозалежних інтересів етносів, народностей у процесі економічного, політичного, соціального і духовного життя на принципах свободи, рівноправності, взаємодопомоги, миру, злагоди, толерантності.

Культура міжетнічних стосунків має економічну , правову та духовну основу. Деформація цих основ призводить до конфліктів міжетнічних стосунків, проявів шовінізму та інших небезпечних для громадського миру та злагоди ситуацій. Культура міжетнічних стосунків проявляється у повазі до інтересів, прав, самобутності великих і малих народів, готовності й умінні йти на компроміси з різними етнічними, релігійними групами заради соціального миру в державі. Громадянське виховання має стимулювати і розвиток планетарної свідомості, яка включає відчуття єдності та унікальності життя на Землі, повагу до всіх народів, їх прав, інтересів і цінностей; розуміння світу як єдності і різноманітності системи держав, які мають мирно співіснувати, співпрацювати в умовах свободи, на засобах моральних ідеалів, гуманізації міжнародних стосунків, визнання головним пріоритетом права людини, нації і народів, постійної уваги до світових проблем.

Процес формування компетентності відповідно до блоку «Людство» за Базовим компонентом дошкільної освіти передбачає комплекс уявлень дитини про державу, народи, нації, суспільство, людство як узагальнену категорію, що сприяє оволодінню системою знань про людину і суспільство. Весь освітньо-виховний процес має бути насиченим різними заходами, що розкривають суть цих понять[2].

В. М. Волков писав: «Народ у найбільш чистому вигляді завжди представляють діти. Коли національне помирає в дітях, то це означає початок зникнення нації»[9,с.74]. Тому, забезпечуючи національне виховання дітей необхідно формувати національну свідомість шляхом вивчення рідної мови,ознайомлення із звичаями, традиціями. Але, ставлячи в структурі особистості національне на перший план, потрібно враховувати дві речі: нігілістичну, яка не визнає свою національність і національно-шовіністичну, яка проповідує лише свої національні пріоритети, принижуючи роль і значення інших національностей. Тому дуже важлива паралельна робота з ознайомлення з іншими етнічними колективами, щоб не пропустити сензитивний період засвоєння інших мов та культур, не звузити коло соціальних контактів дітей.