ній фермі. Дезінфекцію приміщень проводять 2%-ним розчином натрію гідроокису, формаліном, 5%-ним лізолом, хлоровмісними препаратами з 3%-ного активного хлору. Гній знезаражують біотермічно. Для створення активного імунітету використовується інактивована емульсійна вакцина.

Господарство визнають оздоровленим, якщо протягом трьох років не було клінічно хворих свиней, на фоні негативних результатів імунологічного дослідження.

Для імунізації використовують: емульсин-вакцину проти хламідіозного аборту великої рогатої худоби, овець, кіз і свиней, інактивовану (вводять підшкірно, свиням віком від 1 до 6 місяців у дозі 1 мл, старшим 6 місяців – 2мл); культуральну інактивовану та полівалентну – інактивовану концентровану проти парвовірусної інфекції, лептоспірозу, хвороби Ауєскі та хламідіозу свиней (ПЛАХ).

7.8.Вірусний (трансмісивний) гастроентерит свиней

Висококонтагіозна хвороба свиней коронавірусної етіології, яка характеризується гострим перебігом, блювотою, виснажливою діареєю, дегідратацією і майже 100%-ною загибеллю сисунів у перші 10 днів життя.

Етіологія. Збудник хвороби РНК – вірус з роду коронавірусів, віріони круглі або овальні, на поверхні їхньої ліпопротеїнової оболонки розташовані булавоподібні вирости, що надає їм вигляд сонячної корони. Вірус довго зберігається в замороженому стані, але швидко гине при температурі 50–60°С. Хімічні деззасоби (феноли, йодні препарати, формальдегід, луги) у звичайних концентраціях інактивують вірус за 5 хв. Особливо добрим вірицидом є 5%-ний розчин натрію гідроокису.

Епізоотологія. ТГС хворіють свині будь-якого віку, але найбільш чутливі одно – семиденні поросята (в 1000 разів чутливіші, ніж свині відгодівельного віку). Хвороба з’являється раптово, частіше пізньої осені або ранньої весни, а при замкнутому циклі в умовах комплексів протягом усього року. Епізоотії проявляються при занесенні збудника в стадо, де більшість тварин не має імунітету. Тоді хвороба швидко розповсюджується серед свиней різного віку, охоплюючи практично 100% поголів’я, але особливо тяжко

107

хворіють лактуючі свиноматки і поросята-сисуни. Летальність серед поросят до 10-денного віку – 80–100%, 2–3-тижневих – 20– 30%, відлучених – 3–4%, дорослих свиноматок – до 1%. Через 3–4 тижні епізоотія затухає, але господарство стає стаціонарно неблагополучним і ТГС проявляється ензоотично. На фоні зниження імунітету проявляється діарея у сисунів у перші дні життя. Летальність може бути високою, що залежить від імунітету свиноматок. Так, у серонегативних свиноматок при титрі антитіл 1:10–1:20 хворіє 100% новонароджених поросят, гине 85% і більше; при титрі антитіл

1:40–1:80 – 81,3% поросят хворіє і 23% гине; 1:160–1:320 – відповід-

но 63,2 і 15,9%. У поросят з тяжким перебігом хвороби титр антитіл не перевищує 1:4–1:16, у клінічно здорових – 1:32–1:128. Закономірно епізоотичний процес у стаді припиняється за наявності 85% серопозитивних тварин у свіжому вогнищі і 50% у стаціонарному.

В епізоотичних вогнищах велике значення в активізації інфекції мають різні неспецифічні фактори: недоліки в годівлі, стреси, особливо зниження температури середовища або її різкі коливання.

Свині заражаються, головним чином, аліментарно, але в умовах високої концентрації тварин і збудника інфекції основним шляхом стає аерогенний. Найбільш небезпечним джерелом інфекції є хворі і перехворілі свині. Вірус передається від них з носовим слизом (11 днів). У період лихоманки свиноматки виділяють вірус з молоком, у всіх хворих збудник виділяється з калом.

Фактори передачі – продукти забою свиней, інфікований корм, вода, предмети догляду, спецодяг персоналу, транспорт.

ТГС чинить господарствам значні економічні збитки за рахунок 100%-ної загибелі поросят-сисунів, відставання в розвитку перехворілих поросят, зниження репродукції свиноматок на 30–60%.

Патогенез. Шлях проникнення вірусу в органи травлення – оральний або назооральний. У тонких кишках вірус проникає в епітеліальні клітини ворсинок, швидко розмножується, що призводить до їх атрофії і некрозу. При цьому порушуються ферментативна активність епітелію і пристінкове травлення, скорочується поверхня всмоктування, підвищується осмотичний тиск за рахунок лактози, яку хворий організм не може гідролізувати. Це призводить до накопичення в кишках електролітів і води, тяжкої діареї та зневоднення вже в перші 24 години після зараження. Розвиваються ацидоз і серцева недостатність.

108

Симптоми хвороби залежать від віку свиней. Найбільш тяжко хвороба перебігає у поросят до 10-денного віку. У них спостерігаються блювання, профузний пронос, спрага. Фекалії рідкі, водянисті, пінисті, жовто-зеленого кольору зі згустками молозива. Зневоднення, порушення засвоєння поживних речовин, посилений катаболізм призводять до швидкого виснаження тварин. Температура тіла в межах норми. Характерні зміни шкіри – вона стає вологою, брудно-сірого кольору. Загибель настає через 1–5 днів. При захворюванні поросят у віці 1–2 тижні клінічні ознаки менше виражені, перебіг хвороби значно легший і більшість захворілих поросят одужують.

Усвиноматок і кнурів клінічні ознаки подібні, але частіше вони хворіють безсимптомно, хоч народжені поросята гинуть за 2–5 днів. Крім того, у частини свиноматок на 3–5-й дні лактації розвиваються агалактія (43,7%), мастит (23,1%), що викликає гіпоглікемію у поросят.

Патолого-анатомічні зміни. Трупи поросят-сисунів виснажені, шкіра сірого або темно-сірого кольору, в ділянці анального отвору забруднена жовто-зеленуватими фекаліями. Кон’юнктива, рильце, слизова оболонка ротової порожнини, підшкірна клітковина та скелетні м’язи сухуваті (ознака зневоднення). Шлунок наповнений білою сироподібною масою. Слизова оболонка дна шлунка знаходиться в стані слизового катару (інтенсивність цього процесу може бути різною). Тонкий кишечник часто заповнений газами і сірожовтим хімусом з часточками неперетравленого згорнутого молока. Стінка голодної кишки потоншена, напівпросвічується і може перебувати в стані катарального, рідше – катарально-геморагічного запалення (при ускладненні бактеріальною флорою). Дванадцятипала та клубова кишки в цей процес майже не втягнуті.

Утовстому кишечнику (сліпа кишка) виявляється слизовий катар різної інтенсивності. Мезентеріальні лімфовузли в стані серозного запалення. Судини брижі інтенсивно наповнені кров’ю. Печінка, нирки і міокард мають ознаки білкової зернистої дистрофії. Рідко в цих органах можуть спостерігатися крапкові крововиливи (субкапсулярні та субсерозні). Оболонки мозку набряклі, їх судини інтенсивно наповнені кров’ю (венозна гіперемія).

Слід відмітити, що різна інтенсивність запальних процесів у шлунку та кишечнику при вірусному трансмісивному гастроенте-

109

риті зумовлена багатьма факторами: віком поросят-сисунів, дозою та вірулентністю вірусу, впливом потенційно-патогенної мікрофлори шлунково-кишкового тракту, яка реалізує свої патогенні властивості в організмі, ослабленому вірусом.

Діагноз ставлять з урахуванням епізоотологічних даних, симптомів, патзмін і лабораторних досліджень. При цьому враховують масову діарею поросят у ранньому віці, атрофію слизової оболонки тонкого кишечнику, високу летальність. Лабораторна діагностика ґрунтується на виявленні вірусного антигену, специфічних антитіл у крові свиней за допомогою імуноферментного методу, вірусного геному та виділенні вірусу з уражених кишок [57]. Антиген вірусу ТГС у мазках-відбитках або кріозрізах тонких кишок хворих поросят виділяють методом флуоресціюючих антитіл (МФА), у фекаліях, кишечнику, легенях і культурах клітин – твердофазним імуноферментним аналізом (ІФА).

Антитіла до вірусу ТГС визначають в РН, ІФА і значно рідше – в РНГА. На основі моноклональних антитіл розроблений ІФА виявлення антитіл до вірусу ТГС. Для виявлення вірусу ТГС у патологічному матеріалі інколи застосовують інфікування безмолозивних поросят, проте найбільш чутливим і традиційним методом є виділення вірусу в культурі клітин. Нині розроблений метод виявлення вірусу полімеразною ланцюговою реакцією (ПЛР) [56].

Диференціювати ТГС необхідно від колібактеріозу, анаеробної ентеротоксемії та інших хвороб, що проявляються ознаками діареї

(додаток Г).

Імунітет при ТГС залежить, головним чином, від активного синтезу Ig А стінкою тонких кишок або одержання їх з молозивом і молоком, у яких в імунних свиноматок його в 2,5–3 рази більше, ніж у крові. Високий титр їх зберігається до 28 діб, забезпечуючи тривалий захист новонароджених поросят від коронавірусу. Для цього титр вірусонейтралізуючих антитіл у молозиві першого тижня мусить бути не нижчим 1:8. При парентеральній імунізації вакциною віруса ТГС у свиноматок синтезуються Ig G. Колостральний імунітет у поросят, народжених цими свиноматками, слабкий. Тому для ефективної імунізації порісних свиноматок вакцину необхідно використовувати перорально, враховуючи те, що для максимального накопичення антитіл потрібно 25–30 днів.

110

Специфічна профілактика ТГС до цього часу практично не вирішена. Оскільки зараження поросят вірусом проходить у перші години після народження, тому основу стратегії специфічної профілактики ТГС складає активна імунізація порісних свиноматок для забезпечення пасивного захисту потомства. Для цього необхідний високий рівень секреторного Ig А в молозиві і молоці свиноматок, чого тяжко досягти. Найбільш ефективним лактогенний імунітет є тоді, коли вірус розмножується в кишечнику свиноматок і індукує синтез Ig A в молочній залозі, проте досягти такого поєднання до цього часу не вдалося. Тому для специфічної профілактики ТГС використовують живі та інактивовані вакцини. Живі вакцини вводять перорально і внутрішньом’язово порісним свиноматкам і поросятам, відлученим від свиноматок, а інактивовані – внутрішньом’язово порісним свиноматкам і в черевну порожнину – поросятам.

Для вакцинації широко застосовувалась німецька вакцина РІМС – ТГС. При пероральній вакцинації вона захищає 70% поросят. Існує серійна вакцина із штаму ВДНКІ. Її використовують для імунізації порісних свиноматок шляхом згодовування в суміші з комбікормом по одній дозі протягом 7 днів за 21–42 дні до опоросу. В Україні розроблена вірусвакцина проти ТГС із штаму П 1439/81, яку застосовують при встановленому діагнозі. Свиноматок вакцинують дворазово за 4 і 2 тижні до опоросу, внутрішньом’язово, доза 5 мл.

Деякі господарства для імунізації порісних свиноматок використовують органи і тканини поросят, які загинули від ТГС, але така імунізація заборонена (!), тому що тяжко дозувати вірусний матеріал і це призводить до розсіювання збудника. Згодовування атенуйованих штамів вірусу ТГС порісним свиноматкам протягом 10 днів також є недостатньо ефективним.

В Росії, як і в інших країнах, був виділений природно атенуйований респіраторний варіант вірусу ТГС, який утратив вірулентність. Він одержав назву “респіраторний коронавірус свиней” (РКВС). Цей штам В.О.Сергеєв використав для розробки комбінованої вакцини (ТР-1). Ліофілізований варіант вакцини використовують для інтраназальної вакцинації на 70–75-й день супоросності, а емульгований – для внутрішньом’язової в той же термін, а потім повторно на 90–95-й день порісності. Вакцинальний лактогенний імунітет забезпечує захист 90–95% новонародженого молодняку [57].

111