3.2. Обробіток ґрунту

В комплексі робіт з вирощування садивного матеріалу надзвичайно важливу роль відіграє обробіток ґрунту. Окремі прийоми та системи обробітку ґрунту мають вагомий вплив на ріст і розвиток деревних рослин, розміри витрат на проведення не тільки наступних за ним робіт, пов'язаних з сіянням, садінням, доглядом за ґрунтом і знищенням бур'янів, а й на собівартість продукції в цілому.

Правильний обробіток ґрунту поліпшує водно-фізичні властивості і формує стійку дрібно-грудочкувату структуру. У своєчасно і правильно обробленому ґрунті створюються оптимальні умови для проникнення в нього повітря, тепла та вологи, що позитивно впливає на життєдіяльність ґрунтових мікроорганізмів і сприяє посиленню біологічних процесів розкладання органічних речовин та нагромадженню нітратів, необхідних для розвитку рослин.

У постійних розсадниках правильним і своєчасним обробітком ґрунту створюють звільнений від бур'янів культурний орний шар глибиною 22–45 (50) см і щільністю 1,05–1,15 г/см³ з високою водопроникністю та з вмістом гумусу понад 3 %. Орний шар ґрунту повинен мати водостійку мікроагрегатну структуру, високу біохімічну активність і бути забезпеченим доступними для рослин формами води та елементами мінерального живлення упродовж усієї вегетації сіянців і саджанців. Цього досягають, застосовуючи окремі прийоми та системи обробітку ґрунту.

Одноразову механічну дію на орний шар робочими органами ґрунтообробних знарядь називають прийомом обробітку ґрунту. Він буває загальним (оранка, лущення, культивація, боронування) і спеціальним (плантажна оранка, фрезерування, шлейфування та ін.).

Оранка є одним із найважливіших прийомів обробітку ґрунту. Особливо важливе значення має оранка в шкілках розсадника, з вирощуванням у них саджанців на одному місці упродовж 3–5 років, під час якого переорювання неможливе, а натомість проводиться тільки розпушування і культивування міжрядь. Поліпшити властивості неякісно обробленого ґрунту після садіння рослин вкрай важко.

Найбільш ефективна – культурна оранка, яку здійснюють плугами з передплужником з обертом брили ґрунту 135. Робота таких плугів можлива при оранці на глибину не менш як на 15–18 см.

Оранку з розпушуванням підорного шару проводять плугами з ґрунтопоглиблювачами, які розпушують нижній шар, не вивертаючи його на поверхню ґрунту. Для вирощування багаторічних деревних рослин, коренева система яких інтенсивно проникає в нижні шари ґрунту, глибока оранка є вкрай важливим чинником їх успішного розвитку. Поглиблення орного горизонту збільшує об'єм пухкого ґрунту з великою кількістю дрібних nop, послаблює дію на ґрунт морозів і спеки, особливо в періоди тривалих посух.

При встановленні глибини оранки під час обробітку ґрунту в розсаднику необхідно враховувати ґрунтово-кліматичні умови, потужність орного шару ґрунту та вид садивного матеріалу, який культивують на даній площі.

3.3 Системи основного обробітку ґрунту в полях прийнятих сівозмін

Зяблева система основного обробітку ґрунту має місце в розсадниках різних ґрунтово-кліматичних умов. Вона часто є складовою інших системосновного обробітку ґрунту і включає такі прийоми: лущення, осінню культурну оранку і ранньо - весняне боронування. Лущення - створює сприятливі умови для проростання бур’янів та накопичення і збереження вологи в ґрунті.

У розсадниках Лісостепу лущення проводять на глибину 4 - 5 см. Через 10 - 15 днів після появи сходів бур’янів проводять культурну оранку в посівному відділенні на глибину 20 - 35 см і 25 - 50 см в шкілках в залежності від лісорослинної зони. Для оранки в посівному відділенні використовують плуг ПЛН - 4-35, а в шкілках – плуг плантажний навісний ППН - 40. При цьому не слід допускати виносу підзолистого горизонту на поверхню грунту.

На площах, що вийшли з-під садивного матеріалу, зяблеву оранку проводять через 10 - 15 днів після викопування сіянців та саджанців без попереднього лущення. У разі потреби (на полях після викопування великомірних саджанців) перед оранкою проводять планування поверхні. В осінньо-зимовий період в зораному грунті проходять складні процеси, які сприяють поновленню структури грунту і накопиченню доступних для рослин елементів мінерального живлення. Заключним етапом зяблевої системи є раннє весняне боронування або так зване ранньовесняне закриття вологи, спрямоване на збереження вологи та покращення теплового режиму грунту.

Ранньопарову систему основного обробітку грунту застосовують, головним чином, у районах з достатнім зволоженням (Полісся), а також на полях, де садивний матеріал викопують весною. Вона передбачає весняну оранку грунту одразу ж після викопування садивного матеріалу та прийоми чорного пару упродовж літа і осені.

Зайнятопарову систему обробітку грунту, окрім районів з достатнім зволоженням і родючими ґрунтами застосовують у зрошуваних розсадниках Лісостепу. Вона включає:

• агротехнічні прийоми зяблевої системи;

• сіяння сільськогосподарських культур з коротким вегетаційним

періодом, які здатні засвоювати атмосферний азот (вико-вівсяна суміш, зернобобові, конюшина, люцерна та ін.);

• збирання врожаю; оранку без обороту скиби; ранньовесняне

боронування (закриття вологи).