- •1. Сутність продуктивності праці в аграрних підприємствах
- •1.1. Трудові ресурси сільськогосподарського підприємства
- •1.2. Сутність продуктивності праці
- •1.3. Показники продуктивності праці та методика їх визначення
- •2. Оцінка продуктивності праці в досліджуваному підприємстві
- •2.1 .Організаційно-економічна характеристика господарства
- •2.2. Забезпеченість трудовими ресурсами, їх склад та чисельність
- •2.3. Досягнутий рівень та динаміка продуктивності праці, та трудоміскості продукції
- •3. Напрями підвищення продуктивності праці в досліджуваному підприємстві
- •3.1. Загальна стратегія підвищення продуктивності праці на ват «Шамраївське»
- •3.2. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва
- •3.3. Посилення трудової дисципліни та система заохочень
- •Висновки
- •Список використаної літератури
2.2. Забезпеченість трудовими ресурсами, їх склад та чисельність
Результати господарської діяльності залежать передовсім від ефективності використання живої праці – найбільш активного і, власне, вирішального фактора виробництва. Забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці сприяють збільшенню обсягів виробництва продукції, ефективному використанню обладнання, машин, механізмів, зниженню собівартості та зростанню прибутку.
Слід зауважити, що з переходом до ринкової економіки аналіз трудових ресурсів набирає більшої ваги, оскільки робоча сила має вартісну оцінку, є конкурентною на ринку праці. Економічні й соціальні гарантії праці, з одного боку, і жорсткі умови трудової діяльності, з іншого, формують сферу глибоких аналітичних досліджень кадрового потенціалу підприємства.
Як відомо, склад працівників постійно змінюється у зв'язку зі скороченням штатів, звільненням за власним бажанням, виходом працівників на пенсію, переміщенням їх на посадах у межах структурних підрозділів та прийманням нових робітників замість вибулих або у зв'язку з розширенням виробництва. Надто велика плинність робочої сили спричиняє додаткові витрати на підготовку та перепідготовку нових робітників, знижує на певний час продуктивність праці не тільки нових робітників, які освоюють нові умови праці, а й тих, що звільняються і потребують певного часу для пошуків нової роботи.
Проведемо економіко-статистичний аналіз використання трудових ресурсів на прикладі ВАТ «Шамраївське».
Таблиця 2.1
Склад трудових ресурсів
Категорія робітників |
Середньооблікова чисельність |
2012 р. у % до 2010 р. | ||
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. | ||
По с-г підприємству, всього |
357 |
258 |
260 |
72,8 |
Працівники, зайняті в с-г виробництві |
309 |
218 |
210 |
67,9 |
Робітники |
215 |
154 |
147 |
68,3 |
Спеціалісти |
44 |
23 |
23 |
52,3 |
Службовці |
35 |
30 |
30 |
85,7 |
Керівники |
15 |
11 |
10 |
66,6 |
Невиробничий персонал, всього |
48 |
40 |
30 |
62,6 |
Чисельність працівників підприємства зменшилась на 27,2%, в тому числі спостерігається зменшення робітників зайнятих в сільскогосподарському виробництві на 32,1%, з них кількість робітників змінилась на 31,7%, спеціалістів на 47,7%, службовців на 14,3%, керівників на 33,4%, невиробничий персоанал на 37,4%. Це в основному пов'язано зі зменшенням сільськогосподарських угідь.
Чисельність працівників у сільськогосподарських підприємствах може бути визначена на момент часу й у середньому за період часу.
У зв'язку з цим розрізняють наступні показники:
1) облікову кількість працівників та кількість фактично працюючих;
2) средньооблікову чисельність працівників і середню кількість фактично працюючих.
На підставі абсолютних показників за даними звітності розраховуються наступні коефіцієнти:
1) коефіцієнт обороту по прийому;
2) коефіцієнт обороту по звільненню;
3) коефіцієнт плинності.
Дані для аналізу руху робочої сили підприємства наведено в табл.2.2
Таблиця 2.2
Рух робочої сили на підприємстві
Показник |
Минулий період |
Звітний період |
Відхилення | |
абсолю тне (±) |
% | |||
1. Середньоспискова чисельність працівників, осіб |
258 |
260 |
-2 |
+0,8 |
2. Прийнято на роботу нових працівників протягом року |
10 |
6 |
-4 |
-40 |
3. Вибуло працівників |
46 |
10 |
-36 |
-78 |
у т. ч. з причин: |
|
|
|
|
а) призив до армії, вибуття на навчання, вихід на пенсію та з інших причин, передбачених законом |
16 |
3 |
-13 |
-81 |
б) з власного бажання |
20 |
5 |
-15 |
-75 |
в) звільнення за порушення трудової дисципліни |
10 |
2 |
-8 |
-20 |
4. Коефіцієнт обороту: - з приймання, % |
4,5 |
2,9 |
-1,6 |
-35,5 |
- зі звільнення, % |
21,1 |
4,7 |
-16,1 |
-77,7 |
5. Коефіцієнт плинності кадрів, % |
13,8 |
3,3 |
10,5 |
-76,1 |
6. Коефіцієнт загального обороту, % |
25,7 |
7,6 |
-18,1 |
-70,4 |
Для вивчення руху робочої сили на підприємстві розраховуються коефіцієнти обороту з приймання та зі звільнення, а також коефіцієнти плинності, стабільності, загального обороту.
Коефіцієнт обороту зі звільнення (КП3) – це відношення кількості звільнених працівників до середньоспискової чисельності працівників основної діяльності
КП п = 46 : 258 × 100 = 17,8 %; КП п = 10 : 260 × 100 = 3,8%
Коефіцієнт обороту з прийому (КПП) – це відношення заново прийнятих працівників до середньоспискової чисельності працівників основної діяльності:
КП п = 10 : 258 × 100 = 3,9 %; КП п = 6 : 260 × 100 = 2,3%
Коефіцієнт загального обороту (КПоб) обчислюють як відношення кількості заново прийнятих на роботу і тих, що вибули, до середньоспискової чисельності:
КП об = (10+46) : 258 × 100 = 21,7 %; КП об = (6 +10) : 260 × 100 = 6,2%
Коефіцієнт плинності кадрів (КПп;і) розраховують як відношення кількості звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньоспискової чисельності:
КП п = (20+10) : 258 × 100 = 11,6 %; КП п = (5+2) : 260 × 100 = 3,0%
Розрахунок показує, що на підприємстві коефіцієнт загального обороту знизився у звітному періоді на 71,4% [6,2:21,7·100-100], коефіцієнт обороту з приймання – на 30,8%, коефіцієнт плинності кадрів – на 74,1%. Зниження коефіцієнта загального обороту та плинності кадрів пов'язане зі зменшенням звільнених за власним бажанням на 75% проти минулого періоду.
Основні шляхи скорочення плинності кадрів у сільському господарстві наступні: поліпшення умов праці і побуту працюючих, що забезпечують високу продуктивність праці й підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення рівня культурно-побутового обслуговування; удосконалення оплати праці і його нормування. Також для боротьби з плинністю необхідне посилення матеріального й морального заохочення.
Для визначення рівня забезпеченості господарства робочою силою враховують чисельність складу з визначення його стану на 1 січня кожного року. Середньорічна чисельність працюючих, включає постійних, сезонних і тимчасових осіб. Деякі дані, необхідні для аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, наведено в табл. 2.3.
Аналізуючи забезпеченість господарства робочою силою можна сказати наступне, із табл. 2.3 бачимо, що на підприємстві у звітному періоді відбулося скорочення персоналу як у цілому, так і за окремими категоріями працівників.
Таблиця 2.3
Забезпеченість господарства робочою силою
Категорії робітників |
Середня чисельність, чол. |
Абсолютне відхиления (+,-), чол. |
Фактично, % | ||||
2011 р. |
2012 р. |
від минулого періоду |
від плану |
до минулого періоду |
до плану | ||
план |
факт | ||||||
Постійні робітники |
146 |
140 |
139 |
-6 |
-1 |
95,2 |
99,3 |
Сезонні працівники та тимчасові |
8 |
8 |
8 |
0 |
0 |
100,0 |
100,0 |
Службовці |
30 |
30 |
30 |
0 |
0 |
100,0 |
100,0 |
Спеціалісти |
23 |
24 |
23 |
0 |
-1 |
100,0 |
95,8 |
Керівники |
11 |
10 |
10 |
-1 |
0 |
90,9 |
100,0 |
Всього |
218 |
212 |
210 |
-8 |
-2 |
96,3 |
99,1 |
Забезпеченість господарства робочою силою в 2012 році відносно 2011 року складає 96,3%, у тому числі забезпеченість робочими постійними складає 95,2%, сезонними – 100%, службовцями – 100%, фахівцями – 97% відповідно. Відхилення від плану по робочій силі в 2012 році в цілому складає 2 чоловіки, а відхилення від минулого року менше на 8 чоловік.
Скорочення працівників основної діяльності (у тому числі робітників) у період становлення ринкових відносин є позитивним фактором за умови досягнення запланованого обсягу виробництва продукції з меншою кількістю працівників.
Вплив зміни чисельності робітників на обсяг випуску продукції (ТП) можна розрахувати множенням різниці між фактичною і плановою чисельністю робітників на планову кількість робочих днів у звітному періоді, планову середню тривалість робочого дня та планову середньогодинну продуктивність праці одного робітника:
∆ТП = [(-1) · 268 · 7,1 · 20,16] : 1000 = -38,4 тис. грн.
Розрахунок свідчить, що якби підприємство не скоротило чисельність робітників на 2 особи у звітному періоді, то воно могло б одержати продукції на 38,4 тис. грн. більше
Кожне підприємство має прагнути того, щоб забезпечувати виконання намічених планових завдань з обсягу виробництва продукції з меншою чисельністю за рахунок підвищення продуктивності праці робітників.
Поряд з аналізом наявності та руху чисельності працівників важливо вивчити структуру персоналу основної діяльності і визначити рівень її оптимальності. Для цього порівнюють фактичну питому вагу кожної категорії персоналу в його загальній кількості з необхідною, протягом кількох періодів і визначають відхилення (табл. 2.4). Дані таблиці 2.4 свідчать, що питома вага робітників у загальній чисельності працівників основної діяльності проти плану дещо підвищилась на 0,2% та проти минулого періоду знизилась 0,6 %, а питома вага спеціалістів зросла.
Зниження (підвищення) питомої ваги робітників проти планової спричиняє відповідне зниження (підвищення) продуктивності праці у розрахунку на одного працівника основної діяльності в цілому, а також на одного робітника. Величина впливу цього фактора на продуктивність праці одного робітника розраховується множенням різниці між фактичною і плановою питомою вагою робітників у загальній чисельності на планову середню продуктивність праці одного робітника (70,6 - 69,8) · 5719 : 100 = (- 45,75) грн, а на всіх робітників (- 6,73) тис. грн (- 45,75 · 147).
Таблиця 2.4
Структура трудових ресурсів підприємства
|
Персонал основної діяльності | |||||
Категорії персоналу |
Минулий період |
За планом |
Фактично | |||
|
кількість, осіб |
питома вага, % |
кількість, осіб |
питома вага, % |
кількість, осіб |
питома вага, % |
Працівники основної діяльності, всього |
218
|
100 |
212 |
100 |
210 |
100 |
у т. ч.: - робітники - службовці |
154 30 |
70,6 13,8 |
148 30 |
69,8 14,2 |
147 30 |
70,0 14,3 |
із них: - керівники - спеціалісти |
11 23 |
50,0 10,6 |
10 24 |
4,7 11,3 |
10 23 |
4,7 11,0 |
Зниження питомої ваги робітників у загальній чисельності спричинило зниження продуктивності їхньої праці у звітному періоді на 6,73 тис. грн.
Дальше поглиблення аналізу структури чисельності персоналу треба проводити виходячи з того, що для високопродуктивної праці підприємство має бути забезпечене основними й допоміжними робітниками, кваліфікація яких відповідала б потребам виробництва. Відтак вивчають співвідношення між основними й допоміжними робітниками, тенденцію зміни цих співвідношень, і якщо вони не на користь основних робітників, то керівництву підприємства необхідно з'ясувати причини утримання понадпланової чисельності допоміжних робітників і розглянути можливість їхнього скорочення за рахунок механізації й автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації допоміжних робіт (табл. 2.5).
Із табл. 2.5 видно, що питома вага основних робітників зросла проти планової на 3,9 % (83,0 – 79,1), а проти минулого періоду – на 3,9 % (83,0 – 80,5). Підвищення питомої ваги основних робітників у загальній кількості робітників позитивно характеризує роботу підприємства, оскільки супроводжується зростанням продуктивності праці.
Таблиця 2.5
Чисельність основних і допоміжних робітників
Категорії робітників |
План |
Фактично |
Минулий період |
Відхилення абсолютне (+/-) | ||||
кількість осіб |
% до загальної кількості
|
кількість осіб |
% до загальної кількості |
кількість осіб |
% до загальної кількості
|
від плану |
від минулого періоду
| |
Робітники, усього осіб у т. ч.:- основні |
148 117 |
100 79,1 |
147 122 |
100 83,0 |
154 124 |
100 80,5 |
-1 +5 |
-7 -2 |
- допоміжні |
31 |
20,9 |
25 |
17,0 |
30 |
19,5 |
-6 |
-5 |
Вплив зміни питомої ваги основних робітників у загальній їх чисельності на виробіток одного робітника визначається діленням різниці між фактичною і плановою питомою вагою основних робітників на планову питому вагу основних робітників:
(83,0 - 79,1): 79,1 · 100 = 4,93 %.
Завдяки підвищенню питомої ваги основних робітників у загальній їх чисельності продуктивність праці одного основного робітника збільшилась на 4,93 %.
Продуктивне використання трудових ресурсів господарств – задача великої народногосподарської важливості. Підвищення використання фонду робочого часу в суспільному господарстві тільки на 1 % дозволяє заощадити працю майже чверті мільйона середньорічних працівників.
Раціональне використання трудових ресурсів означає високий ступінь участі працездатного населення в суспільній праці, повне й ефективне використання фонду робочого часу в суспільному господарстві.