АДМ.мен. екз.Документ Microsoft Office Word

5 АДМІНІСТРАТИВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Мета дисципліни - формування системи фундаментальних знань у студентів про сутність і зміст адміністративного менеджменту, про детермінанти управління в умовах глобалізації

Завдання дисципліни: вивчення теоретичних аспектів та концептуальних основ адміністративної діяльності і процесу взаємодії людини та організації; вивчення основних видів і типів організацій; вивчення особливостей адміністративного менеджменту в різних країнах, зокрема, особливості адміністративно-державного управління в різних країнах Заходу .

Дисципліна повинна дати достатні фундаментальні знання майбутнім спеціалістам управляти роботою й організаційною поведінкою людей, приймати управлінські рішення й ефективно їх реалізувати та призначена для формування управлінського мислення студентами шляхом самостійного набуття знань, навичок і вмінь з теорії та практики дослідження конкурентного середовища тому, що їх майбутня діяльність пов'язана з адміністративною діяльністю в усіх сферах.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен:

Знати:

• основні напрямки підвищення ефективності адміністративної діяльності;

• суть і поняття прийняття управлінських рішень в адміністративному управлінні; основні функції управління, поняття прийняття стратегічних рішень;

• систему та сучасний досвід адміністративно-державного управління у країнах з федеральною (Німеччина, США) та унітарною (Франція, Великобританія) формою державного устрою;

• перспективи формування української школи державного адміністрування.

Вміти:

- аналізувати механізм формування адміністративного управління організацією;

- виявити головні фактори, що впливають на функціонування організаційної структури;

- грамотно використовувати законодавче забезпечення та приймати правильні рішення щодо ефективної діяльності організації;

- застосовувати на практиці основні принципи і функції організаційних систем управління.

Змістовні модулі згідно ОПП: основні поняття адміністративного менеджменту; визначення теорії адміністративного менеджменту; основні функції адміністративного управління; ресурси організації; формальні та неформальні організації; зовнішнє та внутрішнє середовище організації; горизонтальний та вертикальний поділ праці в організації; десять ролей керівника за Мінцбергом; принцип управління Анрі Файоля; історія розвитку адміністративно-державного управління; проблеми теорії адміністративно-державного управління; дванадцять функцій менеджменту місцевих урядових органів; місія організації; вироблення стратегії організації; чинники стратегічного планування Джона Зіммермана; лінійні та штабні повноваження; принципи делегування повноважень; функції адміністративних органів держави; організаційні структу4ри управління; етапи розробки організаційної структури; чинники, які впливають на проектування організації; характеристики державно-адміністративного управління та сучасні тенденції його функціонування; мотивація як функція управління; контроль як функція управління; характеристики ефективного контролю; конфлікти, стреси в організації; антистресова політика керівника; методи профілактики стресу; нові погляди на управління стресами в державних організаціях; форми влади та впливу; формування команди керівника; делегування повноважень як спосіб здійснення влади; системи керівництва за Р.Лайкертом; ситуаційна модель управління Ф.Фідлера; модель керівництва за Редіним; порівняльний аналіз ситуаційних моделей лідерства; управлінські рішення; організація та контроль управлінських рішень; прийняття рішень в адміністративно-державному управлінні; проблеми сучасного адміністративно-державного управління; сучасний досвід адміністративного управління в країнах Заходу, США, Канади та інших країнах; наслідки нездатності організації до інноваційних змін; розвиток адміністративного менеджменту в умовах глобалізації, євроінтеграції, інформатизації.

Тестові завдання з дисципліни „Адміністративний менеджмент”

1. Як самостійна галузь наукових досліджень теорія адміністративно-державного менеджменту починає виділятись:

а) на початку ХІХ століття;

б) наприкінці ХІХ століття;

в) в середині ХХ століття.

2. Який етап у формуванні теорії адміністративно-державного управління як самостійного наукового напряму характеризується тим, що державне управління стає складовою частиною навчальних програм у провідних університетах США і Західної Європи:

а) перший етап;

б) другий етап;

в) третій етап.

3. Третій етап у формуванні теорії адміністративно-державного управління як самостійного наукового напряму:

1. пов’язується із науковими дослідженнями В. Вільсона, Ф. Гуднау, М. Вебера;

2. пов’язується із заснуванням «класичної школи» (А. Файоль, Л. Уайт, Л. Урвік);

3. пов’язується із заснуванням «школи людських стосунків» (М. Фоллетт, А. Маслоу, Е. Мейо, У. Мерфі);

4. пов’язується із працями Д. Істона, Г. Алмонда, Т. Парсонса.

4. Об'єктом теорії адміністративно-державного управління є:

1. адміністративно-державна діяльність як процес досягнення національних цілей і завдань через державні організації;

2. наукове обґрунтування процесу досягнення ефективного державного менеджменту внаслідок організації.

5. До основних управлінських функцій належать:

1. ті, що здійснюються адміністративними службами і виконуються безпосередньо на замовлення суспільства;

2. функції, обумовлені внутрішньою потребою самої управлінської системи;

3. пов'язані із застосуванням влади певними адміністративними органами і певними чиновниками.

г) усі відповіді правильні.

6. Що з переліченого не відноситься до сутності функції державного контролю:

1. встановлення відповідності державних нормативних актів конституції;

2. захист прав громадян від свавілля державних чиновників через адміністративне або загальне судочинство;

3. спонукання суб'єктів адміністрування докласти максимум зусиль для досягнення організаційних цілей, що задовольняють індивідуальні потреби;

4. здійснення громадського контролю через засоби масової інформації, опозиційні партії, групи тиску.

7. За якого виду побудови організаційної структури всі складні рішення, що потребують спеціальних знань, приймаються лише працівниками, які спеціалізуються у даній галузі:

а) функціональна організаційна структура;

б) лінійна організаційна структура. в) усі відповіді правильні.

8. Лінійна організаційна структура характеризується тим, що:

1. керівники підрозділів нижчих щаблів управління безпосередньо підпорядковуються одному керівнику більш вищого рівня і зв’язані із вищестоящою системою тільки через нього;

2. кожний керівник має право давати вказівки тільки з питань, що входять до його компетенції у межах своєї чітко визначеної функції.

3. усі відповіді правильні.

9. Делегування базується на:

а) розпорядженні і контролі;

б) наказовості і виконливості;

в) повноваженнях і відповідальності.

10. Основними завданнями теорії адміністративного менеджменту є:

1. дослідження проблем підготовки та рекрутування управлінських кадрів;

2. пошук раціональних способів організації державного менеджменту на національному, регіональному та місцевому рівнях управління;

3. вдосконалення функціонування механізму державного адміністрування.

г) Усі відповіді правильні.

11. Що з переліченого відноситься до складових елементів організаційної культури:

а) домінуючі цінності і норми, що поділяються співробітниками;

б) внутрішній клімат взаємовідносин в організації; в) культура поведінки співробітників.

в) Усі відповіді правильні.

12. До ресурсів організації належать:

а) люди;

б) капітал і матеріали;

в) технологія;

г) інформація;

д) всі перелічені.

13. Що з переліченого не відноситься до принципів управління, визначених А. Файолем:

а) винагорода; б) дисципліна; в) визначеність; г) єдиноначальність.

14. До якої форми корупції належить наступне визначення: «різновид корупції, при якій дії посадової особи полягають у наданні яких-небудь послуг фізичній або юридичній особі в обмін на надання нею певної вигоди цій посадовій особі»:

а) покровительство;

б) хабар;

в) розтрата.

15. Характерними рисами якої системи комплектації кадрів є: формування кадрового потенціалу з на основі здібностей, знань професійної компетенції в умовах чесного і відкритого змагання; неупереджене ставлення до службовців під час їх добору незалежно від політичних уподобань, расової, національної, конфесійної належності, статі, віку; створення дієвого механізму просування працівників службовою драбиною.

а) патронатна система;

б)система оцінки заслуг.

16. Відкритий спосіб формування кадрового потенціалу органів державного управління ґрунтується на:

1. застосуванні спеціалізованих тестів для певних посад при наймі на роботу;

2. високій мобільності кадрового складу державних службовців;

3. підбором кадрів на державну службу з елітних вищих навчальних закладів чи на базі створення спеціальної системи підготовки.

17. Що з переліченого не належить до бюрократичної адміністративної моделі управління:

1. уніфікована управлінська діяльність на базі визначеної чіткої системи загальних правил адміністрування;

2. відсутність політичних впливів;

3. відсутність чіткої визначеності посадових функцій;

4. підкорення дисципліні і контролю з боку службовців.

18. Процес структурного упорядкування та функціонування державної організації, який відбувається в залежності від цілей та завдань, що їй притаманні – це процес:

1. стратегічного планування в організації;

2. формування організаційної структури;

3. встановлення управлінських норм організації.

19. Поділ загальної діяльності на складові частини – це:

а) горизонтальний поділ праці;

б) вертикальний поділ праці.

20. Зростання ролі адміністративного управління в Україні зумовлено:

1. упередженістю ставлення до принципів і методів управління в країнах Заходу за часів Радянської України;

2. перехідним станом адміністративно-державницької сфери управління сучасної України;

3. наявністю негативних факторів в діючій системі урядування (внутрішня суперечливість, корумпованість, надмірна централізація);

4. необхідністю раціонального інституційного розмежування політичних і адміністративних функцій у системі виконавчої влади в державі.

5. усі відповіді правильні

21. Згідно з яким принципом управління за А. Файолем працівник має одержувати накази від одного безпосереднього начальника:

а) дисципліна;

б) централізація;

в) єдиноначальність.

22. Цілісна система органів і установ адміністративного апарату, яка функціонує скоординовано на національному, регіональному та місцевому рівнях із різним ступенем централізації і децентралізації з метою розробки державної стратегії розвитку, вдосконалення всіх сфер суспільного життя та проведення внутрішньої і зовнішньої політики - це:

а) політичний менеджмент;

б) державне управління;

в) державна служба.

23. Який з принципів державного управління полягає в наступному: визначає порядок, за яким управлінці або колективні органи постійно взаємодіють зі своїм об'єктом керівництва?

а) принцип відповідності суб'єкта об'єкту;

б) принцип послідовної наступності;

в) принцип зворотного зв'язку та самокорекції рішень;

г) принцип провідної ланки.

24 Який з принципів державного управління полягає в наступному: розроблення управлінських рішень та завдань у контексті їх пріоритетності, значущості й етапності в процесі реалізації, у досягненні мети, способу і терміну виконання?

а) принцип відповідності суб'єкта об'єкту;

б) принцип зворотного зв'язку та самокорекції рішень;

в) принцип послідовної наступності;

г) принцип провідної ланки.

25. Методами адміністративного менеджменту як науки є:

а) теоретичні методи;

б) загальнологічні методи;

в) емпіричні методи.

г) Вірні відповіді а и б.

26. Формальна організація це:

1. організація створена за волею керівництва для досягнення організаційних цілей і виконання конкретних завдань;

2. стихійно сформована група людей, що вступили у регулярну взаємодію для досягнення певних цілей.

3. Усі відповіді вірні.

27. Що з переліченого є необхідними умовами для існування організації:

1. є принаймні дві людини, які вважають себе членом організації;

2. є хоч би одна мета (тобто результат, якого треба досягти), яка сприймається як загальна мета для всіх членів групи;

3. члени групи спеціально працюють разом, щоб досягти означеної для всіх мети.

4. Усі відповіді вірні.

28. У якому порядку проходить поетапне формування організаційної структури державної організації чи установи: 1) регламентація організаційної структури, 2) розроблення складу основних підрозділів і зв’язків між ними, 3) формування загальної структурної схеми апарату управління.

а) 1,3,2

б)1,2,3

в) 3,1,2

г) 3,2,1

29. Який етап у формуванні теорії адміністративно-державного управління як самостійного наукового напряму за хронологією має тривалість від 1920 до 1950 року:

а) перший етап;

б) другий етап;

в) третій етап.

30. Який етап у формуванні теорії адміністративно-державного управління як самостійного наукового напряму характеризується тим, що розвиток психології, соціології, удосконалення методів теоретичного дослідження спричинили осмислення поведінки на робочому місці з чітких наукових позицій:

а) перший етап;

б) другий етап;

в) третій етап.

31. Другий етап у формуванні теорії адміністративно-державного управління як самостійного наукового напряму:

1. пов’язується із науковими дослідженнями В. Вільсона, Ф. Гуднау, М. Вебера,

2. пов’язується із заснуванням «класичної школи» (А. Файоль, Л. Уайт, Л. Урвік.)

3. пов’язується із заснуванням «школи людських стосунків» (М. Фоллетт, А. Маслоу, Е. Мейо, У. Мерфі)

4. пов’язується із працями Д. Істона, Г. Алмонда, Т. Парсонса

32. Предметом теорії адміністративно-державного управління вважається:

1. наукове обґрунтування процесу досягнення ефективного державного менеджменту внаслідок організації.

2. адміністративно-державна діяльність як процес досягнення національних цілей і завдань через державні організації;

33. Основними принципами державного управління є:

а) пріоритетність політики щодо інших сфер життєдіяльності суспільства;

б) принцип провідної ланки; в) принцип відповідності суб'єкта об'єкту;

г) принцип послідовної наступності;

д) всі перелічені.

341. Яка з функцій адміністративно-державного управління реалізується через дві системи: патронатну та систему заслуг:

а) мотивації;

б) державного контролю;

в) комплектації кадрів державної служби.

35. Суб'єктами державного управління є:

а) керівники найвищої, середньої та нижчої ланок, еліта й організації;

б) певні особи, групи, організації, інститути, сфери та галузі суспільного життя, на які спрямований організуючий вплив держави.

36. Командні функції державного управління – це функції:

1. що здійснюються адміністративними службами і виконуються безпосередньо на замовлення суспільства;

2. функції, обумовлені внутрішньою потребою самої управлінської системи;

3. пов'язані із застосуванням влади певними адміністративними органами і певними чиновниками.

37 Функціональна організаційна структура характеризується тим, що:

1. керівники підрозділів нижчих щаблів управління безпосередньо підпорядковуються одному керівнику більш вищого рівня і зв’язані із вищестоящою системою тільки через нього;

2. кожний керівник має право давати вказівки тільки з питань, що входять до його компетенції у межах своєї чітко визначеної функції.

38. Делегування – це:

а) передача завдань і повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання;

б) розподіл робіт поміж окремими робітниками та їх групами та узгодження їх діяльності.

39. У якій поетапності здійснюється процес делегування повноважень: 1) надання певних повноважень та ресурсів підлеглим, 2) доручення працівникам індивідуальних конкретних завдань, 3) формулювання зобов’язань підлеглих виконати доручені їм завдання?

а) 3,1,2;

б) 2,1,3;

в) 1,2,3;

г) 3,2,1.

40. З чийого боку проявляються наступні причини небажання участі у процесі делегування повноважень: страх перед критикою за помилки; відсутність інформації та ресурсів, необхідних для успішного виконання завдань; невпевненість у силах, відсутність позитивних стимулів?

а) з боку підлеглого;

б) з боку керівника.

41. Методологічні основи теорії адміністративно-державного управління складають:

а) об’єкт і предмет теорії;

б) завдання і методи наукового аналізу;

в) всі перелічені

42. Який термін відповідає наступному визначенню: «сукупність цінностей, переконань і способів мислення та сприйняття навколишнього світу, які є загальними для всіх членів колективу і сприймаються ними як правильні»?

а) організаційна ідеологія;

б) організаційна культура;

в) організаційна поведінка.

43. Зростання ролі адміністративного управління в Україні зумовлено:

1. упередженістю ставлення до принципів і методів управління в країнах Заходу за часів Радянської України;

2. перехідним станом адміністративно-державницької сфери управління сучасної України;

3. наявністю негативних факторів в діючій системі урядування (внутрішня суперечливість, корумпованість, надмірна централізація);

4. необхідністю раціонального інституційного розмежування політичних і адміністративних функцій у системі виконавчої влади в державі

д) всі перелічені

44. До зовнішнього середовища організації відносяться:

а) споживачі і конкуренти;

б) постачальники трудових ресурсів;

в) профспілки;

г) закони і державні органи;

д) всі перелічені;

е) всі, крім профспілок.

45. Кому з теоретиків адміністративного менеджменту належить виділення наступних принципів управління: повноваження та відповідальність, ініціатива, єдність напряму, скалярний ланцюг, корпоративний дух.?

а) Л. Урвик;

б) А.Файоль;

в) М. Вебер;

г) Дж. Муни.

46. Якому терміну відповідає дане визначення: «використання посадовою особою своїх власних повноважень і довірених їй прав з метою особистої вигоди, що не відповідає встановленим правилам»:

а) лобізм;

б) корупція;

в) бюрократизм.

47. Ціллю управління людськими ресурсами в організації є:

1. забезпечення керівництва можливістю досягти організаційних цілей, використовуючи робочу силу;

2. використання у повній мірі людських ресурсів;

3. підтримка сприятливих і безпечних для здоров’я людини умов праці.

г) всі перелічені;

48. Що з переліченого не відповідає сутності концепції управління людськими ресурсами організації:

1. забезпечення конкурентноздатності організації відбувається за рахунок людей;

2. люди розглядаються як змінні витрати організації;

3. інвестиції в людський капітал збільшують його цінність;

49. Інститут глави держави – є:

1. найвищим органом державно-політичного управління;

2. найвищим органом державно-адміністративного управління.

50. У якому порядку проходить поетапне формування організаційної структури державної організації чи установи: 1)регламентація організаційної структури, 2)розроблення складу основних підрозділів і зв’язків між ними, 3)формування загальної структурної схеми апарату управління.

а) 1,3,2

б)1,2,3

в) 3,1,2

г) 3,2,1

51. Методами управлінської діяльності є:

а) насильницько-примусові;

б) правові;

в) переконання.

г) всі перелічені

52 Штабні повноваження – це:

1. повноваження, що передаються безпосередньо від керівника підлеглому і далі наступному підлеглому;

2. право радити чи надавати допомогу керівникам та персоналу.

53. Спостереження; аналіз документів; експеримент, анкетне опитування, інтерв'ю належать до:

1. загальнологічних методів адміністративного менеджменту;

2. теоретичних методів адміністративного менеджменту;

3. емпіричних методів адміністративного менеджменту.

54. Яка система комплектації кадрів державної служби полягає у наступному: підбір кадрів керівними органами на основі партійних або кланових інтересів?

а) патронатна система;

б) система оцінки заслуг.

55. Що з переліченого є необхідними умовами для існування організації:

а) є принаймні дві людини, які вважають себе членом організації;

б) є хоч би одна мета (тобто результат, якого треба досягти), яка сприймається як загальна мета для всіх членів групи;

в) члени групи спеціально працюють разом, щоб досягти означеної для всіх мети.

г) всі перелічені

56. Організація створена за волею керівництва для досягнення організаційних цілей і виконання конкретних завдань – це:

а) формальна організація;

б) неформальна організація.

57. Який з принципів державного управління полягає в наступному: менеджери державного управління впливають на соціальний розвиток за допомогою вирішення певних послідовних завдань, спираючись у цьому на досягнення попереднього?

1. принцип відповідності суб'єкта об'єкту;

2. принцип зворотного зв'язку та самокорекції рішень;

3. принцип послідовної наступності;

4. принцип провідної ланки.

58. Започаткував теоретичну розробку питань адміністративно-державного управління

а) Вудро Вільсон;

б) Макс Вебер;

в) Роберт Брукінг.

59. Який етап у формуванні теорії адміністративно-державного управління як самостійного наукового напряму за хронологією має тривалість від 50-х років ХХ ст.:

а) перший етап;

б) другий етап;

в) третій етап.

60. Перший етап у формуванні теорії адміністративно-державного управління як самостійного наукового напряму пов’язується із:

1. науковими дослідженнями В. Вільсона, Ф. Гуднау, М. Вебера;

2. заснуванням «класичної школи» (А. Файоль, Л. Уайт, Л. Урвік.);

3. заснуванням «школи людських стосунків» (М. Фоллетт, А. Маслоу, Е. Мейо, У. Мерфі);

4. працями Д. Істона, Г. Алмонда, Т. Парсонса.

61. У науковій літературі теорію адміністративно-державного менеджменту розглядають як:

1. фундаментальну науку управління;

2. міждисциплінарну науку;

3. підрозділ в науковій теорії загального менеджменту.

62. Об'єктами державного управління є:

1. керівники найвищої, середньої та нижчої ланок, еліта й організації;

2. певні особи, групи, організації, інститути, сфери та галузі суспільного життя, на які спрямований організуючий вплив держави.

63. Допоміжні функції адміністративно-державного управління — це функції:

1. що здійснюються адміністративними службами і виконуються безпосередньо на замовлення суспільства;

2. пов'язані із застосуванням влади певними адміністративними органами і певними чиновниками;

3. обумовлені внутрішньою потребою самої управлінської системи.

г) всі відповіді вірні.

64. Закритий спосіб формування кадрового потенціалу органів державного управління ґрунтується на:

1. застосуванні спеціалізованих тестів для певних посад при наймі на роботу;

2. низькій мобільності кадрового складу державних службовців;

3. підбором кадрів на державну службу з елітних вищих навчальних закладів чи на базі створення спеціальної системи підготовки.