6. Біоетика, проблема евтаназії

Сучасна танатологія (вчення про смерть) являє собою одну з "гарячих" точок природничо-наукового і гуманітарного знання. Інтерес до проблеми смерті обумовлений декількома причинами. По-перше, це ситуація глобального цивілізованого кризи, яка в принципі може призвести до самознищення людства. По-друге, значно змінилося ціннісне ставлення до життя і смерті людини у зв'язку із загальною ситуацією на Землі.

Майже півтора мільярда жителів планети живуть у злиднях і ще одні мільярд наближається до позначки, півтора мільярда землян позбавлені будь-якої медичної допомоги, мільярд людей не вміють читати і писати, у світі налічується 700 мільйонів безробітних, 200 мільйонів дітей змушені працювати з дитячого віку , щоб не померти з голоду. Мільйони людей у всіх куточках земної кулі страждають від расизму, ксенофобії, агресивного націоналізму.

Це призводить до вираженого знецінення людського життя, до презирства життя як свого, так і іншої людини. Вакханалія тероризму, зростання числа невмотивованих вбивств і насильства, а також самогубств - це симптоми глобальної патології людства на рубежі XX - XXI ст. У той же час на рубежі 60-х рр.. в країнах Заходу з'явилася біоетика комплексна дисципліна, що знаходиться на стику філософії, етики, біології, медицини та ряду інших дисциплін. Вона стала своєрідною реакцією на нові проблеми життя і смерті, пересадок органів і тканин, генної інженерії, екстракорпорального запліднення і т. д.

Це збіглося із зростанням інтересу до прав людини, в тому числі і по відношенню до власного тілесному і духовному буттю і реакції суспільства на загрозу життю на Землі, внаслідок загострення глобальних проблем людства. В даний час біоетика охоплює такі сфери, як етичні проблеми евтаназії, декортикації, аборту, суїциду, пересадок органів, включаючи мозок, нові технології дітонародження (включаючи сурогатну вагітність), генної інженерії, статевої самоідентифікації людини, ставлення до психічному здоров'ю і т. д. Ці проблеми вирішуються на основі існуючих морально-етичних підходів у рамках світових і національних релігій, гуманістичної етики вільнодумства, а також різних правових систем.

Особливу увагу в останні роки привертає евтаназія (дослівно "щаслива смерть") як нове явище в житті суспільства, яка потребує глибокого філософського міркування. Сам термін з'явився ще з часів Ф. Бекона, який запропонував так називати легку смерть з метою припинення страждань при невиліковних хворобах. Очевидно, що в основі цього явища лежить поняття права людини не тільки на життя, але й на смерть, що стосується і феномену самогубства. Розрізняють такі види евтаназії: активна, добровільна; активна, недобровільна; пасивна, добровільна; пасивна, недобровільна.

Вирішуючи питання про законність і моральної обгрунтованості евтаназії, медикам доводиться вирішувати дилему, відому ще з часів Гіппократа: з одного боку, лікар не повинен бути вбивцею, навіть на прохання пацієнта, а з іншого боку, він повинен полегшити долю стражденного. У сучасному світі евтаназія законодавчо дозволена в Нідерландах, а в інших країнах, в тому числі і в Росії, вона заборонена. Однак проблема існує і в ряді країн (США та ін), винайдені навіть пристрої для безболісної смерті, які сам хворий може привести в дію. В історії філософської думки було чимало висловлювань щодо права людини прийняти таке рішення. Так, Монтень вважав, що коли в житті людини більше зла, ніж добра, значить, настав час, коли він може піти. У ряді країн Заходу стають традицією "поминки за життя", коли невиліковно хвора людина, відчуваючи наближення смерті, просить зібрати рідних і друзів. Вже кілька десятиліть функціонують "хоспіси" - лікарні для безнадійних хворих, де можна померти "по-людськи". Цей досвід описаний, у книзі Р. та В. Зорза "Жити до кінця", де обгрунтовується філософія вмирання у щасливому стані.

Якщо у людини є щось на зразок інстинкту смерті (про що писав 3. Фрейд), то кожен має природне, вроджене право не тільки жити, яким він народився, а й померти в людських умовах. Однією з особливостей XXI ст. є те, що гуманізм і гуманні відносини між людьми є основою і запорукою виживання для людства. Якщо раніше будь-які соціальні та природні катаклізми залишали надію на те, що більшість людей виживе і відновить зруйноване, то зараз вітальність можна вважати поняттям, похідним від гуманізму.